Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №707/4838/25 — Черкаський районний суд Черкаської області

№707/4838/25

1-кп/707/94/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №42024052210000448 від 10.02.2024р. про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в с.Майданівка Звенигородського району Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого до затримання: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 3 протитанкового відділення протитанкового взводу 3 механізованого батальйону, у військовому званні «старший солдат», раніше в порядку ст.89 КК України несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408, ч.4 ст.152, ч.2 ст.15, ч.6 ст.152, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги 3 протитанкового відділення протитанкового взводу 3 механізованого батальйону вказаної військової частини, у військовому званні «старший солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів не виконувати обов`язки військової служби та з метою ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 07.12.2023р., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, старший солдат ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, з мотивів не виконувати обов`язки військової служби та з метою ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану, самовільно, без дозволу командування, залишив місце служби – місце знаходження протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово дислокувався за адресою: АДРЕСА_3 та направився у невідомому напрямку, після чого, з січня 2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, проживав за адресою: АДРЕСА_2 , депроводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, в тому числі, в період часу з 17.06.2025р. по 22.08.2025р. був офіційно працевлаштований на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель Хрестителівської гімназії, при цьому, роботодавця, правоохоронні органи, органи державної влади чи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби та вчинене ним ухилення, не повідомляв. А 23.08.2025р. ОСОБА_7 був доставлений військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим було припинено вчинення кримінального правопорушення.

Крім цього, ОСОБА_7 , на початку червня 2025 року, близько

20 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, перебуваючи в приміщенні ванної кімнаті будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де він знаходився з малолітньою потерпілою ОСОБА_9 , 2017 року народження, з якою він перебував в сімейних відносинах та був пов`язаний спільним побутом, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, всупереч вимогам ст. 7, 10 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 18 «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло останньої з використанням власних геніталій, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_9 , якій виповнилося 8 років та користуючись відсутністю у останньої специфічного життєвого досвіду, зокрема в інтимних питаннях, використовуючи свою вікову та фізичну перевагу над потерпілою та безпорадній стан останньої, пов`язаний з її малоліттям, зняв з себе спідню білизну, оголивши свій статевий орган перед малолітньою ОСОБА_9 , після чого, за добровільної згоди останньої, тримаючи свій статевий член в руці поклав його до ротової порожнини потерпілої, внаслідок чого вступив з нею в статевий контакт та задовільнив свою статеву пристрасть неприроднім орогенітальним способом, шляхом орального проникненням в тіло ОСОБА_9 з використанням власних геніталій, чим зґвалтував її.

Крім цього, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.152 КК України, 12.07.2025р., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, перебуваючи в приміщенні ванної кімнаті будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де він знаходився з малолітньою потерпілою ОСОБА_9 , 2017 року народження, з якою він перебував в сімейних відносинах та був пов`язаний спільним побутом, у порушення тих же вимог закону, діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло останньої, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_9 , якій виповнилося 8 років та користуючись відсутністю у останньої специфічного життєвого досвіду, зокрема в інтимних питаннях, використовуючи свою вікову та фізичну перевагу над потерпілою та безпорадній стан останньої, пов`язаний з її малоліттям, за добровільної згоди останньої, після того як ОСОБА_9 на його прохання зняла з себе спідню білизну, став торкатися пальцями своєї правої руки до її оголених статевих органів, після чого оголив свій статевий орган та почав мастурбувати своїми руками, внаслідок чого досягнув сім`явиверження, чим задовольнив власну статеву пристрасть та вчинив сексуальне насильство стосовно малолітньої ОСОБА_9 .

Крім цього, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.152 КК України, повторно, в серпні 2025 року, але не пізніше 17.08.2025р., близько 15 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, перебуваючи неподалік річки Бакай, в с.Хрестителеве Золотоніського р-ну Черкаської обл. (координати 49.724615, 32.507914), більш точно місце досудовим розслідуванням не встановлено, де він знаходився з малолітньою потерпілою ОСОБА_9 , 2017 року народження, з якою він перебував в сімейних відносинах та був пов`язаний спільним побутом, у порушення тих же вимог закону, діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло останньої, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_9 , якій виповнилося 8 років та користуючись відсутністю у останньої специфічного життєвого досвіду, зокрема в інтимних питаннях, використовуючи свою вікову та фізичну перевагу над потерпілою та безпорадній стан останньої, пов`язаний з її малоліттям, за добровільної згоди останньої, поклав її на землю, після чого, послідовно зняв з неї верхній одяг та спідню білизну, потім, оголив свій статевий орган і сів зверху на малолітню та почав торкатися своїм статевим органом оголених статевих органів ОСОБА_9 , чим задовольнив власну статеву пристрасть та повторно вчинив сексуальне насильство стосовно останньої.

Крім цього, ОСОБА_7 , повторно, 17.08.2025р. близько 13 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, перебуваючи неподалік річки Бакай, в с.Хрестителеве Золотоніського району Черкаської області (координати 49.724615, 32.507914), більш точно місце досудовим розслідуванням не встановлено, де він знаходився з малолітньою потерпілою ОСОБА_9 , 2017 року народження, з якою він перебував в сімейних відносинах та був пов`язаний спільним побутом, у порушення тих же вимог закону, діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло останньої з використанням власних геніталій, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_9 , якій виповнилося 8 років та користуючись відсутністю у останньої специфічного життєвого досвіду, зокрема в інтимних питаннях, використовуючи свою вікову та фізичну перевагу над потерпілою та безпорадній стан останньої, пов`язаний з її малоліттям, зняв з себе спідню білизну, оголивши свій статевий орган перед малолітньою ОСОБА_9 , після чого, за добровільної згоди останньої, тримаючи свій статевий член в руці поклав його до ротової порожнини потерпілої, внаслідок чого вступив з нею

в статевий контакт та задовільнив свою статеву пристрасть неприроднім орогенітальним способом, шляхом орального проникненням в тіло ОСОБА_9 з використанням власних геніталій, чим повторно зґвалтував її.

Крім цього, ОСОБА_7 , повторно, 17.08.2025р. близько 13 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, перебуваючи неподалік річки Бакай, в с. Хрестителеве Золотоніського району Черкаської області (координати 49.724615, 32.507914), більш точно місце досудовим розслідуванням не встановлено, де він знаходився з малолітньою потерпілою ОСОБА_9 , 2017 року народження, з якою він перебував в сімейних відносинах та був пов`язаний спільним побутом, у порушення тих же вимог закону, після орального проникненням в тіло потерпілої з використанням власного статевого члену, діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло останньої з використанням власних геніталій, із сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про малолітній вік потерпілої ОСОБА_9 , якій виповнилося 8 років та користуючись відсутністю

у останньої специфічного життєвого досвіду, зокрема в інтимних питаннях, використовуючи свою вікову та фізичну перевагу над потерпілою та безпорадній стан останньої, пов`язаний з її малоліттям, за добровільної згоди останньої, поклав її на землю, на живіт, після чого, приспустив з неї штани та стягнув спідню білизну, потім, з оголеними геніталіями сів зверху на потерпілу та намагався ввести свій статевий член в анальний отвір останньої, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, проте припинив своє діяння, оскільки ОСОБА_9 повідомила, що їй боляче, внаслідок чого злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі ОСОБА_7 , тобто останній вчинив закінчений замах на повторне зґвалтування потерпілої.

У судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, а саме: вину за ч.4 ст.408 КК України (дезертирство) визнав повністю, а в іншій частині обвинувачення за ч.4 ст.152. ч.2 ст.15, ч.6 ст.152, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України – не визнав. Пояснив, що у нього народилась дитина, йому потрібно було заробляти кошти і він дезертирував. Підтвердив, що обставини у обвинуваченні за ч.4 ст.408 КК України, викладені вірно. Він проходив військову службу за призовом під час мобілізації, має військове звання «старший солдат». Під час служби він заробляв десь 20тис, 30тис, 90тис. грн в місяць. Потім він залишив місце служби військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово дислокувався в Донецькій області та направився в АДРЕСА_2 , депроживав та був офіційно працевлаштований на посаді робітника Хрестителівської гімназії, при цьому не повідомляв роботодавця чи правоохоронні органи про свою належність до військової служби. Пояснив, що злочинів відносно дитини він не вчиняв, ніяких відносин сексуального характеру із малолітньою у нього не було. ОСОБА_10 була в бабусі, теща покликала його приїхати і він приїхав. Він вважає, що теща хоче його розлучити із ОСОБА_11 . Також повідомив, що під час досудового розслідування слідчі вчиняли на нього тиск, нанесли йому тілесні ушкодження.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав частково, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за ч.4 ст.408, ч.4 ст.152. ч.2 ст.15, ч.6 ст.152, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України підтверджується наступними доказами:

у вчиненні злочинів за ч.4 ст.152, ч.2 ст.15, ч.6 ст.152, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України:

- даними відеодопиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , 2017р.н., проглянутого у судовому засіданні, згідно якого малолітня потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що у неї з вітчимом ОСОБА_7 відносини погані, він до неї лізе, дає «підсрачники», він вчиняв нехороші дії, він її згвалтував, коли він своїм пісюном хотів пхати її в пісю, а потім в попу, але їй було боляче і в нього не получилось, вона не дозволила, бо їй було боляче. А ще ОСОБА_7 пхав їй в рот своїм статевим членом і це було не раз. Перший раз це було влітку 2025 року у АДРЕСА_2 , в будинку у ванній кімнаті, він зняв з неї трусики, трогав її пісю пальцями і казав, щоб вона брала в рота його пісюна, але вона не брала. Він з нею купався неодноразово, знімав труси. Потім це було біля «Бакая» біля канави, він з нею все те саме робив, що і у ванні, давав свого пісюна їй у рота, також хотів запхати палець їй в попу, але вона не давала. Про це ніхто не бачив. Ще було, коли він зняв труси і у ванній будинку дрочив при ній і якось на живіт їй мастурбував, і це багато разів було, і біла речовина була їй на животик, потім він її витирав. Він давав їй пісюна в рота десь протягом двох місяців, кожного дня, в основному він її заводив у канаву, із пісюна виділялась біла рідина їй на живіт, потім на траву. Вона його питала, чого він з мамою таке не робить, а він казав, що мама не хоче. Вона його боялась, вона йому казала, що розкаже мамі і бабусі, а він казав, що її приб`є, і казав їй «мовчи», «мовчи». Вона не хотіла це робити. Він їй казав, що мама їй не повірить, якщо вона розкаже. Йому було «балдьожно», приємно коли він це робив з нею. Потім якось вона розказала про все бабусі, а на другий день бабуся викликала поліцію. Мама про це все не знала, вона не розповідала мамі. Також пояснила, що ОСОБА_12 її сам роздягав (а.с.123 Т.1, а.с.12 Т.2).

При цьому, за погодженням з усіма учасниками судового провадження, судом визнано недоцільним повторний допит малолітньої потерпілої ОСОБА_13 , оскільки згідно звернення Служби у справах дітей (а.с.1-2 Т.2) та психологічного висновку спеціаліста (а.с.3-11 Т.2) вказано, що з метою уникнення повторної травматизації дитини є недоцільним проведення повторного допиту дитини та її участь у процесуальних діях під час судового розгляду справи, а вбачається за доцільне врахувати відеозапис допиту малолітньої потерпілої слідчим суддею під час досудового розслідування та врахувати висновок спеціаліста-психолога;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , даними у судовому засіданні, яка пояснила, що вона є бабусею малолітньої ОСОБА_10 . Обвинувачений це її зять, він проживав з її дочкою ОСОБА_11 разом десь з 2022 року. На канікулах і вихідних внуки були у неї. Десь 20 чи 21 серпня 2025 року ОСОБА_10 їй розповіла про те, що ОСОБА_15 з нею робив, він водив її до балки в с.Хрестителеве, знімав з неї штани і труси, хотів її гвалтувати, це було орально, анально і вагінально, але вона почала плакати, і що це неодноразово таке було. Крім цього, ОСОБА_10 розповіла їй, що у ванні їх будинку таке також було, що ОСОБА_7 з нею ходив купатися неодноразово, своїм членом і в рот їй пхав і в попу хотів пхати. ОСОБА_10 казала, що не хоче його бачити. Після цього, вона поїхала до своєї дочки ОСОБА_11 і все їй розповіла, але дочка не викликала поліцію. Тому, вона на наступний день викликала поліцію;

- даними витягів з ЄРДР про вчинення ОСОБА_7 злочинів (а.с.86-89 Т.1),

- даними рапорта працівника поліції про прийняття повідомлення від ОСОБА_14 від 22.08.2025р. про вчинення ОСОБА_7 злочинів сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_9 (а.с.90 Т.1),

- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_14 від 22.08.2025р. про вчинення ОСОБА_7 злочинів сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_9 (а.с.91 Т.1),

- даними протоколу огляду місця події від 22.08.2025р. з фототаблицею, згідно якого слідчим зафіксовано місце події в с.Хрестителеве на місцевості (а.с.92-97 Т.1),

- даними протоколу огляду місця події від 22.08.2025р. з фототаблицею, згідно якого слідчим зафіксовано обстановку в будинку в АДРЕСА_2 , вилучено 4 мобільні телефони, рушник з ванної кімнати (а.с.98-108 Т.1),

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.09.2025р. з участю підозрюваного ОСОБА_7 , в присутності захисника ОСОБА_8 та понятих з відеозаписом на диску, згідно якого ОСОБА_7 добровільно пояснив на показав на місці події, що після самовільного залишення ним військової служби він почав жити із дружиною ОСОБА_11 та дітьми в АДРЕСА_2 . Пояснив, як саме та де саме він вчиняв злочинні дії сексуального характеру із ОСОБА_9 , фактично згідно пред`явленого обвинувачення. Відеозпис проглянуто судом у судовому засіданні (а.с.109-111 Т.1),

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.10.2025р. з участю підозрюваного ОСОБА_7 , в присутності захисника ОСОБА_16 та понятих з відеозаписом на диску, згідно якого ОСОБА_7 добровільно пояснив на показав на місці події, як саме та де саме він вчиняв злочинні дії сексуального характеру із ОСОБА_9 , фактично згідно пред`явленого обвинувачення. Відеозпис проглянуто судом у судовому засіданні (а.с.112-119 Т.1),

- даними ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2025р. про проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_13 в режимі відеоконференції за допомогою моделі Барнахус та відеозаписом допиту на ДВД-Р диску (відеодопит описаний вище), та розшифровкою допиту (а.с.120-142 Т.1),

- даними висновку експерта від 02.09.2025р. №02-01/686, згідно якого у ОСОБА_9 мали місце тілесні ушкодження у виді крововиливів нижніх кінцівок, які виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.143 Т.1),

- даними висновку експерта від 29.09.2025р. №СЕ-19/124-25/13768-ПС, згідно якого описані індивідуально-психологічні особливості малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , зокрема вказано, що потерпіла здатна аналізувати, робити висновки, сприймати обставини справи і давати про них показання, здатна логічно міркувати, не проявляє здатності до надмірного фантазування (а.с.149-160 Т.1),

у вчиненні злочину за ч.4 ст.408 КК України:

- показаннями самого обвинуваченого, даними у судовому засіданні,

- даними витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 18.12.2023р. щодо результатів службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_7 (а.с.163-165 Т.1),

- даними акта службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_7 , згідно якого зафіксовано , що старший солдат ОСОБА_7 07.12.2023р. самовільно залишив місце служби у в/ч НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_3 та по теперішній час відсутній на військовій службі (а.с.166-176 Т.1),

- даними витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 07.12.2023р. щодо проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_7 , внесення записів до книго обліку тимчасово відсутніх військовослужбовців (а.с.177-178 Т.1),

- даними рапорта капітана ОСОБА_17 від 07.12.2023р., який повідомляє керівництво про відсутність старшого солдата ОСОБА_7 на території військової частини та просить призначити службове розслідування (а.с.179 Т.1),

- даними доповіді капітана ОСОБА_17 , який доповідає керівництво про самовільне залишення місця служби старшим солдатом ОСОБА_7 (а.с.180-181 Т.1),

- даними витягів з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022р. та від 01.11.2023р. про призначення на посаду старшого солдата ОСОБА_7 , встановлення йому посадового окладу та доплат (а.с.182-183 Т.1),

- даними письмових пояснень військовослужбовців ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 від 10.12.2023р. в рамках проведення службового розслідування, згідно яких вказані військовослужбовці пояснили про відсутність старшого солдата ОСОБА_7 під час перевірки особового складу 07.12.2023р. о 09-00год. на території дислокації військової частини, на телефонні дзвінки ОСОБА_7 не відповідав (а.с.184-186 Т.1),

- даними повідомлення командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_21 про кримінальне правопорушення, вчинене військовослужбовцем ОСОБА_7 (а.с.189-191 Т.1),

- даними довідки заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_22 про участь старшого солдата ОСОБА_7 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (а.с.203 Т.1).

Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_7 під час його допиту щодо застосування до нього працівниками поліції незаконних методів розслідування під час досудового розслідування, ухвалою суду під звукозапис від 01.12.2025р. було доручено прокурору в порядку ст.206 КПК України належним чином провести дослідження фактів, викладених в заяві обвинуваченого. 19.01.2026р. прокурором надано до суду дані про те, що 02.12.2025р. були внесені відомості в ЄРДР за ч.1 ст.365 КК України по факту можливого перевищення службових обов`язків працівниками поліції відносно ОСОБА_7 . На даний час проводиться досудове розслідування Четвертим слідчим відділом (з дислокацією в м.Черкаси) ТУ ДБР розташованого у м.Києві(а.с.243-246 Т.1).

У зв`язку з цим, враховуючи обставини справи та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що по даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_7 необхідно приймати законне і обгрунтоване рішення на підставі наявних доказів, а щодо можливих неправомірних дій працівників поліції відносно обвинуваченого буде прийняте відповідне рішення Територіальним управлінням ДБР м.Києва у встановленому КПК України порядку. Суд не має повноважень впливати на хід та строки досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні №42025252220000040, що проводиться Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м.Черкаси) ТУ ДБР.

У зв`язку з цим, суд розцінює заяву ОСОБА_7 як позицію захисту з метою впливу на оцінку судом доказів по справі.

Доводи обвинуваченого про його невинуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.152, ч.2 ст.15, ч.6 ст.152, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України, - суд вважає необгрунтованими і непереконливими. Суд критично оцінює показання обвинуваченого щодо невизнання ним своєї вини, оскільки його показання спростовуються вищевказаними доказами по справі. Такі показання суд вважає позицією захисту та намаганням обвинуваченого уникнути справедливого та законного покарання за вчинені діяння.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена повністю.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує:

- по епізоду самовільного залишення місця служби - за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану;

- по епізоду згвалтування малолітньої ОСОБА_9 на початку червня 2025р. – за ч.4 ст.152 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, пов?язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з якою винний перебував у сімейних відносинах;

- по епізоду вчинення насильницьких дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_9 12.07.2025р. – за ч.6 ст.153 КК України, як вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з якою винний перебував у сімейних відносинах, вчинених особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України;

- по епізоду повторного вчинення насильницьких дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_9 в серпні 2025р. – за ч.6 ст.153 КК України, як вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з якою винний перебував у сімейних відносинах, вчинених повторно особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України;

- по епізоду повторного вчинення насильницьких дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_9 17.08.2025р. – за ч.6 ст.152 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з якою винний перебував у сімейних відносинах, вчинених повторно;

- по епізоду вчинення закінченого замаху на вчинення дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_9 17.08.2025р. – за ч.2 ст.15, ч.6 ст.152 КК України, як закінчений замах на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з якою винний перебував у сімейних відносинах, вчинених повторно.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими і особливо тяжкими, в т.ч. вчинені із застосуванням насильства відносно малолітньої особи, враховує дані про особу обвинуваченого, який є одруженим (а.с.221 Т.1), має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_23 , 2024р.н., та ОСОБА_24 , 2025р.н.; є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації у військовому званні «старший солдат», є учасником бойових дій; раніше в порядку ст.89 КК України несудимий (а.с.219-220 Т.1), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться (а.с.214-215 Т.1), після самовільного залишення військової частини працював робітником по ремонту Хрестителівської гімназії (а.с.210 Т.1); за місцем проходження військової служби характеризується негативно, у висновку вказано, що займаній посаді не відповідає (а.с.187 Т.1); за місцем проживання характеризується посередньо-задовільно (а.с.209 Т.1).

Згідно даних висновку судово-психіатричної експертизи від 05.11.2025р. №681 вказано, що на час вчинення інкримінованих дій та на даний час ОСОБА_7 не страждав і не страждає хронічним психічним захворюванням, розладами психіки, недоумством, а у нього виявляються прояви легкої інтелектуальної недостатності, що не позбавляло та не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними (а.с.216-218 Т.1).

Обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття у вчиненні злочину за ч.4 ст.408 КК України.

Обставини, що обтяжують покарання – відсутні.

Також суд враховує позицію сторони потерпілої, а саме представника потерпілої ОСОБА_25 щодо необхідності призначення обвинуваченому суворого покарання (а.с.45 Т.2).

Суд враховує, що обвинувачений вчинив інкриміновані йому злочини умисно, злочини є особливо тяжкими, більшість інкримінованих злочинів, а саме за ч.4 ст.152, ч.2 ст.15, ч.6 ст.152, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України пов`язані з насильством щодо статевої свободи та статевої недоторканості особи, а саме малолітньої особи, свою вину обвинувачений щодо вчинення цих злочинів не визнав та не розкаявся, свою злочинну діяльність ОСОБА_7 продовжував протягом тривалого періоду часу.

Враховуючи вказані обставини справи в сукупності, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі, оскільки суд вважає, що перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства в даний час неможливе і необхідним кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі на певний строк. На думку суду, дане покарання відповідатиме інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами.

При цьому покарання обвинуваченому має бути призначено за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

При призначенні покарання за закінчений замах на злочин (ч.2 ст.15, ч.6 ст.152 КК України), суд вважає необхідним керуватись позицією Об`єднаної палати ККС ВС у постанові від 02.12.2019р. у справі № 664/425/16-к, згідно якої при призначенні покарання особам, винним у вчиненні замаху на злочин, за який у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України альтернативно передбачено довічне позбавлення волі, правила ч.3 ст.68 цього Кодексу не застосовуються, оскільки найбільш суворим видом покарання у санкції закону залишається довічне позбавлення волі, а воно є таким, що виключає можливість визначення його двох третин. У такому випадку підлягають застосуванню лише правила ч. 4 ст. 68 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили суд вважає залишити попередній – тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 необхідно рахувати з 04.09.2025р.

Цивільний позов не заявлено.

З обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 17828грн.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.408, ч.4 ст.152. ч.2 ст.15, ч.6 ст.152, ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.408 КК України позбавлення волі на строк сім років;

- за ч.4 ст.152 КК України позбавлення волі на строк п`ятнадцять років;

- за ч.2 ст.15, ч.6 ст.152 КК України позбавлення волі на строк п`ятнадцять років;

- за ч.6 ст.152 КК України позбавлення волі на строк п`ятнадцять років;

- за ч.6 ст.153 КК України позбавлення волі на строк п`ятнадцять років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання обвинуваченого з 04.09.2025р., зарахувавши у строк покарання ОСОБА_7 строк перебування його під вартою по даній справі з 04.09.2025р. (з моменту затримання) по дату ухвалення вироку суду включно із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз по справі на загальну суму 17828грн.

Речові докази: чотири неробочі мобільні телефони: один зеленого кольору марки Redmі, один зелено-чорного кольору марки Texno, один синьо-блакитного кольору марки Redmі, один червоного кольору марки Sigma, ІМЕІ 1 НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 , що поміщено до сейф-пакету №SUD 3088681; коврик коричневого кольору у сейф-пакеті PSP 4151012, рушник синього кольору у сейф-пакеті PSP 4151013, які знаходяться в камері речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області – знищити, знявши арешт з указаного майна.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку, а особою, яка перебуває під вартою – протягом 30 днів з дня вручення їй копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження за заявою можуть отримати в суді в секретаря копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3