Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №488/2469/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2469/25

Провадження № 2-а/488/14/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого – судді Селіщевої Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 328/2025 від 11.06.2025 р., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення

В обґрунтування свого позову позивач вказав, що даною постановою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Вказана постанова мотивована тим, що 04.06.2025 р. об 11 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 під час звірки військово-облікових даних було виявлено адміністративне правопорушення, вчинене громадянином ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, а саме: перебуваючи на військовому обліку і на території України протягом 60 днів з 16.05.2024 р. – дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 р. № 3633-ІХ, не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відомості та реєстрова інформація з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів свідчить про те, що ОСОБА_1 оновив облікові дані 27.01.2025 року, тобто пізніше передбаченої законом дати 16.07.2024 року, чим порушив приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затв. Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р.

Позивач не погодився із даною постановою і притягненням його до адміністративної відповідальності та вказав, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» (в редакції, що діяла станом на 16.07.2024 р.)., військовозобов`язані були зобов`язані уточнити свої військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України. У період з 18.05.2024 р. по день складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, Президент України приймав лише укази про продовження строку загальної мобілізації, які не є тотожними указу про мобілізацію, який був прийнятий Президентом України 24.02.2022 р. за № 65/2022.

На думку позивача, обов`язок військовозобов`язаних уточнити свої військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, може виникнути лише після 18.05.2024 р. (дата набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11.04.2024 р.)., і лише у випадку, якщо Президент України прийме указ про оголошення мобілізації. Оскільки після 18.05.2024 р. Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, то у позивача не виник обов`язок виконувати вимоги абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.06.2025 року було відкрито провадження у даній справі, її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Копія вказаної ухвали разом із копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів надсилалась учасникам справи, відповідно до вимог ст. 174 КАС України. Відповідачу надавався строк для подання відзиву, протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Відповідач направив до суду свій відзив, у якому заперечував проти задоволення позову та вказав, що позивач правомірно та обґрунтовано був притягнутий до адміністративної відповідальності при обставинах, що викладені в оскаржуваній ним постанові.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій не погодилася із доводами представника відповідача та наголошувала на безпідставності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані сторонами письмові докази та надавши їм відповідну оцінку, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вище стоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою № 328/2025 від 11.06.2025 р., винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , позивач по даній справі – ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Дана постанова мотивована тим, що 04.06.2025 р. об 11 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 під час звірки військово-облікових даних було виявлено адміністративне правопорушення, вчинене громадянином ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, а саме: перебуваючи на військовому обліку і на території України протягом 60 днів з 16.05.2024 р. – дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 р. № 3633-ІХ, не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відомості та реєстрова інформація з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів свідчить про те, що ОСОБА_1 оновив облікові дані 27.01.2025 року, тобто пізніше передбаченої законом дати 16.07.2024 року, чим порушив приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затв. Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р., та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У постанові міститься посилання на докази, які були враховані відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення, це - протокол про адміністративне правопорушення та роздруківка відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Натомість позивач, який був присутній при розгляді справи і при складенні протоколу про адміністративне правопорушення № 328/2025 від 04.06.2025 р., не представив доказів на спростування доводів відповідача.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію» оголошено часткову мобілізацію, а особливий період розпочався 18.03.2014р. і триває по теперішній час.

Указами Президента України № 64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти У країни та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 ст. 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В силу ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Таким чином, на момент розгляду вказаної адміністративної справи, як і на момент вчинення позивачем вищенаведених дій та винесення оскаржуваної постанови, в Україні діяв правовий режим воєнного стану, який існує і на даний час.

Пунктом п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є невід`ємним додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затв. Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., визначено, що військовозобов`язані повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІІ. Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р. № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX, - громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

За такого, військовозобов`язані мали обов`язок уточнити свої персональні дані у строк - до 16.07.2024 року, одним із визначених законом способом.

Суд вважає необхідним зазначити, що оголошення мобілізації за своїм змістом це первинне рішення Президента України про проведення мобілізації в країні, тобто залучення громадян до військової служби у зв`язку з військовою необхідністю, а продовження мобілізації – це збільшення терміну вже оголошеної раніше мобілізації. З огляду на це, доводи позивача про те, що Президент України у період з 18.05.2024 р. по день складення протоколу про адміністративне правопорушення ( 04.06.2025 р. ), не приймав указів про загальну мобілізацію, а лише продовжував строк загальної мобілізації, встановлений указом № 65/2022 від 24.02.2022 р., тому не породжує обов`язку оновлення військово-облікових даних, на думку суду є помилковим тлумаченням позивачем вимог діючого законодавства.

Крім цього, суд вважає, що зазначення у примітці до ст. 210 КУпАП, що положення ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, не скасовує обов`язку позивача подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

До того ж, як вбачається зі змісту ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», в якій наведено перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, окремі персональні данні військовозобов`язаного неможливо отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Наголошуючи на неправомірності спірної постанови, позивач не вказав та не довів належними доказами того, що він у визначений законом строк виконав свої обов`язки, покладені на нього вищевказаними положеннями законодавства.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (ч. 7 ст. 38 КУпАП).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд, аналізуючи зібрані по справі письмові докази, прийшов до висновку, що позивач – ОСОБА_1 в порушення п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є невід`ємним додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487, у встановлений законодавством строк - до 16.07.2024 року, не уточнив свої персональні дані, які вказані в спірній постанові, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також суд вважає, що оскаржувана позивачем постанова відповідає вимогам законодавства, винесена уповноваженою на те посадовою особою, та у відповідності до вимог чинного законодавства. Прийняте посадовою особою відповідача, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, рішення відповідає вимогам законодавства, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Суд також вважає необхідним зазначити, що доводи позивача про те, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, які саме персональні дані не оновив позивач, є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваної ним постанови, в якій зазначено до яких даних відповідач не має доступу, а саме: адреси проживання, яка не є тотожною та може не співпадати із адресою реєстрації місця проживання особи; номери засобів зв`язку; адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки судом встановлено, що оспорювана постанова відповідає вимогам законодавства, то суд не знаходить підстав для її скасування, та відповідно не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 5-6; 8-9, 11, 241 - 245, 250, 286, 293, 295 КАС України,

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.І. Селіщева