Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №703/1277/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/1277/26

1-кп/703/390/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР 03.02.2026 під №12026255350000033 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пастирське Черкаської області, громадянина України, освіта середня, не працює, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , засуджений вироком Смілянського міськрайонного суду від 04.03.2026 за вчинення кримінального правопорушення (проступку), що передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України із призначенням покарання у виді штрафу,

у вчиненні кримінального проступку, що передбачений ч. 1 ст. 309 КК України,

у с т а н о в и в :

До Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 06.05.2026 в порядку ст. 302 КПК України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР 03.02.2026 під №12026255350000033 з клопотанням прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Відповідно до висунутого органом дізнання обвинувачення, ОСОБА_2 03.02.2026 близько 12-40 год на території стадіону «Локомотив», що по вул. Богдана Хмельницького в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, незаконно, шляхом знахідки, придбав два згортки із порошкоподібною речовиною та пересвідчившись, що їх вміст за зовнішнім виглядом схожий на психотропну речовину, залишив зберігати при собі для власного вживання, не маючи мети збуту. 03.02.2026 в період часу із 12-56 до 14-30 год, під час особистого обшуку працівниками поліції ОСОБА_2 , в кишені його штанів виявлено та вилучено речовину, що згідно з висновком експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 25.02.2026 №СЕ-19/124-26/1348-НЗПРАП містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежений - амфетамін масою 0,188 г.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Від прокурора надійшло клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки підозрюваний під час досудового розслідування беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і надав згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 , складеної ним за участі захисника ОСОБА_3 та підписаної ними, ОСОБА_2 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку та погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Отже, обвинувачений не оспорює обставини, що встановлені під час дізнання та які викладено в обвинувальному акті. З письмових матеріалів судом з`ясовано, що він правильно розуміє зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об`єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому проступку повністю доведена за результатами спрощеного провадження.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому проступку доведена наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування у формі дізнання: даними протоколу затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок від 03.02.2026 із відеозаписом; показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; відомостями протоколу огляду місця події від 03.03.2026; даними висновку судової експертизи від 25.02.2026 №СЕ-19/124-26/1348-НЗПРАП.

Вказані докази поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) в обсязі обвинувачення, що сформульоване в обвинувальному акті.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, його молодий вік, ту обставину, що на профілактичних обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується в цілому негативно, не працевлаштований.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, відсутні.

Підстави для застосування судом положень ст. 69, 69-1 КК України відсутні.

Частина перша статті 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу, пробаційного нагляду, виправних робіт та обмеження волі. Обираючи обвинуваченому вид покарання, суд враховує відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України майновий стан обвинуваченого, який не працює, при цьому у суду відсутні відомості про наявність у нього будь-якого доходу. Отже, для виправлення обвинуваченого не доцільно застосовувати штраф, навіть в мінімальному розмірі, або виправні роботи, оскільки у суду немає відомостей про працевлаштування обвинуваченого та наявність у нього достатнього для сплати штрафу доходу.

Крім того, суд зважає на наступне.

Вироком Смілянського міськрайонного суду від 04.03.2026 за вчинення 09.11.2025 кримінального правопорушення (проступку), що передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, ОСОБА_2 засуджений із призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Станом на час розгляду даного кримінального провадження вказаний вирок не набрав законної сили.

Сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33 КК України).

Згідно ч. 1 статті 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Виходячи із правової природи наведеної норми, призначення покарання за сукупністю злочинів здійснюється у два етапи. На першому з них суд призначає покарання за кожний окремий злочин, що входить до сукупності, а на другому - визначає остаточне покарання (загальну його міру) за усі злочини, що утворюють сукупність, керуючись при цьому спеціальними правилами - принципами його призначення за сукупністю.

Покарання за сукупністю злочинів може визначатися шляхом: а) поглинення менш суворого покарання більш суворим; б) часткового складання призначених за окремі злочини покарань; в) повного їх складання.

Встановлюючи такий порядок визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, закон не регламентує, у яких випадках суд може використовувати той чи інший із зазначених принципів. У кожному випадку це питання вирішується за розсудом суду, який обирає той чи інший принцип визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів з урахуванням обставин конкретної справи і даних про особу винного.

Призначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим може здійснюватися щодо покарань як одного, так і різних їх видів і припускає, що суд, призначивши за окремі злочини різні за ступенем суворості покарання, одним з них - більш суворим - поглинає інше (інші) - менш суворі. Визначаючи ж, яке з призначених покарань є більш суворим, суд виходить: а) або з його розміру (строку) - якщо призначені покарання належать до одного виду; б) або з його місця в законодавчому переліку покарань (ст. 51 КК) - якщо призначені покарання належать до різних видів.

Таким чином, поглинення менш суворого покарання більш суворим означає, що остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається судом у межах більш суворого покарання, призначеного за один із злочинів, що входить у сукупність.

Вказаний висновок сформульований в постанові ККС ВС від 19.09.2019 в справі №223/100/17.

За обставинами даної справи, вироком суду від 04.03.2026 ОСОБА_2 призначене покарання у виді штрафу, а кримінальне правопорушення, що є предметом даного судового розгляду, вчинене до його постановлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Положення ч. 1-3 ст. 70 КК України передбачене призначення покарань за сукупністю кримінальних правопорушень, зокрема можливість поглинення менш суворого покарання більш суворим, застосування повного чи часткового складання призначених покарань.

При цьому, виключний випадок, за якого призначення покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, не застосовується, є закінчення строку давності виконання обвинувального вироку (постанова ККС ВС від 20.10.2021 у справі №487/3326/15-к).

Положеннями ч. 3 ст. 72 КК України передбачено, що основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Призначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим може здійснюватися щодо покарань як одного, так і різних їх видів і припускає, що суд, призначивши за окремі злочини різні за ступенем суворості покарання, одним з них - більш суворим - поглинає інше (інші) - менш суворі.

Таким чином, з огляду на наявність підстав для призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, в даному випадку таке слід вчинити із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно захід примусу у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, належить поглинути покаранням з числа передбачених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, кожне із яких є більш суворим, не застосовуючи складання покарань із самостійним виконанням штрафу, що в даному випадку буде хибним (постанова ККС ВС від 19.09.2019 в справі №223/100/17).

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, що в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень та враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, наявні відомості про особу винного, доходить висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, вважаючи за можливе звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Тимчасовий запобіжний захід у виді затримання особи у порядку ст. 298-2 КПК України, застосований 03.02.2026 о 13-30 год, на час розгляду обвинувального акту судом – припинений.

Процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 2228,50 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, слід стягнути із ОСОБА_2 у дохід держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 368, 370- 374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду від 04.03.2026, більш суворим, призначеним за цим вироком, ОСОБА_2 визначити остаточне покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 у період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 2228,50 грн.

Речові докази по справі: диск із відеозаписом слідчої дії – залишити в матеріалах кримінального провадження; сейф-пакет PSP1492338 з психотропною речовиною амфетаміном, масою 0,188 г, що знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області (номер книги обліку речових доказів 382, порядковий номер 1348), після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий: ОСОБА_1