Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №711/5420/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5420/25

Номер провадження2/711/125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

представника позивача адвоката Юдіна В.С.,

представника відповідача адвоката Починка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки в натурі та припинення права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юдін Володимир Сергійович, через підсистему «Електронний суд», звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд:

-виділити в натурі належну ОСОБА_1 частку в розмірі 2,7 кв.м. в приміщенні № 28 блоку № 309-312 в будинку АДРЕСА_1 , що позначена червоним кольором на план-схемі Додаток № 1 до висновку експерта № 43-24 від 20.03.2025;

-припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частку в приміщенні № 28 блоку № 309-312 в будинку АДРЕСА_1 ;

-здійснити розподіл судових витрат (вхідний №24126, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона є власником 53/100 частин приміщення житлового блоку АДРЕСА_2 . Співвласниками означеного житлового блоку є: ОСОБА_2 , якій на праві власності належить 6/25 частин, та ОСОБА_3 , якому на праві власності належить 23/100 частин означеного нерухомого майна.

Також позивач у позові зазначає, що згідно договорів купівлі-продажу та розрахунків до них сторони у справі є співвласниками приміщення №28 (згідно плану 3-го поверху будинку АДРЕСА_1 ) в таких частках: ОСОБА_4 належить 2,7 кв.м., ОСОБА_2 – 2,8 кв.м., та ОСОБА_3 – 2,8 кв.м.

Позивач через свого представника адвоката Юдіна В.С. звернулася до судового експерта Печиборща В.З. з листом про проведення будівельно-технічної та оціночно-технічної експертиз. Згідно висновку експерта від 20.03.2025, ринкова вартість приміщення № 28, площею 8,2 кв.м. блоку № 309-312 в будинку АДРЕСА_1 складає 91 160,88 грн; виділити частку ОСОБА_1 можливо; після виділу частки, решта частина приміщення в спільній частковій власності співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 5,5 кв.м.

Неодноразові звернення позивача з проханням здійснити добровільно спільний розподіл приміщення № 28, яке перебуває у спільній частковій власності відповідачами постійно ігноруються. Перебування приміщення № 28 у спільній частковій власності з відповідачами створює для позивача перешкоди у користуванні своєю частиною та створює додаткові незручності.

У результаті незгоди відповідачів на добровільний поділ часток позивач була змушена звернутися до суду за захистом своїх прав на нерухоме майно – частку спірного приміщення, майнові права на яке оформлені згідно діючого законодавства.

Додатково позивач звертає увагу суду, що у відповідності до висновку судового експерта в даній справі є технічна можливість виділу позивачу ОСОБА_1 площі 2,7 кв.м. в приміщенні № 28 за умови виконання перебудови, а саме: замурувати проріз між приміщенням 283 і приміщенням 282; утворити дверний проріз з дверним блоком між приміщеннями 8 і приміщенням 283; утворити перегородку між приміщенням 281 і приміщенням 282, при цьому виділі розмір часток всіх співвласників залишається незмінним.

У зв`язку з цим, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити згідно прохальної частини позовної заяви.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2025 заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.88-89).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна; розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання о 15 год 30 хв 24 липня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.94-95).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 24.07.2025 відкладене підготовче засідання до 12 год 30 хв 13 серпня 2025 року (а.с.118).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 13.08.2025 відкладене підготовче засідання до 16 год 00 хв 27 серпня 2025 року (а.с.129-130).

Підготовче засідання, що було призначене о 16 год 00 хв 27.08.2025 не відбулося у зв`язку з неявкою сторін про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.137), а також надходженням від їх представників заяв про відкладення підготовчого засідання (а.с.134, 138). Підготовче засідання відкладене до 11 год 30 хв 06 жовтня 2025 року.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 06.10.2025 відкладене підготовче засідання до 12 год 00 хв 22 жовтня 2025 року (а.с.153-154).

Підготовче засідання, що було призначене о 12 год 00 хв 22.10.2025 не відбулося у зв`язку з неявкою сторін про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.161), а також надходженням від представника позивача адвоката Юдіна В.С. заяви про відкладення підготовчого засідання (а.с.159). Підготовче засідання відкладене до 15 год 45 хв 10 листопада 2025 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2025 року закрите підготовче провадження у справі № 711/5420/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна; розгляд справи по суті призначений 08 грудня 2025 року о 09 год 30 хв в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.173).

Судове засідання, що було призначене о 09 год 30 хв 08 грудня 2025 року, не відбулося з підстав припинення роботи системи ВКЗ в залах судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси про що комісією складений відповідний акт (а.с.192). Розгляд справи відкладений до 10 год 30 хв 12 січня 2026 року.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 12.01.2026 відкладений розгляд справи до 12 год 00 хв 05 лютого 2026 року (а.с.205).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси віл 05.02.2026 оголошено перерву в розгляді справи до 14 год 40 хв 04 березня 2026 року (а.с.215).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Юдін В.С. позовні вимоги підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві. Просив суд виділити в натурі належну ОСОБА_1 частку в розмірі 2,7 кв.м. в приміщенні № 28 блоку № 309-312 в будинку АДРЕСА_1 , що позначена червоним кольором на план-схемі Додаток № 1 до висновку експерта № 43-24 від 20.03.2025, припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частку в приміщенні № 28 блоку № 309-312 в будинку АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні, що відбулося 05.02.2026, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Починок О.І. не заперечив проти задоволення позову. Також представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Починок О.І. виявив волю на розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Починка О.І. про що подав відповідну заяву (вхідний №4855, а.с.217).

Відповідач ОСОБА_3 в жодне судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений щоразу належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на адресу місця проживання, що зазначена у вступній частині позовної заяви, а саме: АДРЕСА_3 , які щоразу поверталися до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.107, 124, 148, 150, 157, 181, 202, 211, 221).

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подав, тому суд, заслухавши думку представника позивача ОСОБА_1 адвоката Юдіна В.С., який не заперечив проти розгляду справи у відсутність відповідача ОСОБА_3 як учасника справи, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання в справі №711/5420/25 за даної явки учасників справи.

04 березня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 20 хв 16 березня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача ОСОБА_1 адвоката Юдіна В.С., висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Починка О.І., що проголошена під час вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06 липня 2004 року між дочірнім підприємством «Дім-К» відкритого акціонерного товариства «Комплекс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини приміщень блоку, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., згідно п.1 якого продавець передав, а покупець прийняла у власність 52/100 приміщень блоку №309-316, а саме блок №313-316: приміщення №18-27, 30, 31, 35-43, загальною площею 108,0 кв.м. та житловою 75,6 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 . Ця частина блоку належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Черкаської міської ради 04.03.2004 та зареєстрованого в комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №14 за реєстровим №594 (а.с.55 зворот-56).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4105008 від 10.07.2004, що видане комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2004 за позивачем ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 52/100 частин блоку № НОМЕР_1 , а саме: блок НОМЕР_2 приміщення №18-27, 30, 31, 35-43, загальною площею 108,0 кв.м. та житловою 75,6 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 (а.с.58 зворот).

Також суд встановив, що 23 листопада 2006 року між дочірнім підприємством «Дім-К» відкритого акціонерного товариства «Комплекс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини блоку, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В., згідно п.1 якого продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. За цим договором відчужується 1/100 частина блоку № НОМЕР_1 , що розташована по АДРЕСА_1 . Ця частина блоку належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Черкаської міської ради 04.03.2004 (а.с.28).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12678435 від 28.11.2006, що видане комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2006 за позивачем ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 1/100 частин блоку АДРЕСА_2 (а.с.30).

Крім того суд встановив, що 22 серпня 2011 року між дочірнім підприємством «Дім-К» відкритого акціонерного товариства «Комплекс» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини блоку, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., згідно п.1 якого продавець передав у власність покупцю 6/25 частини блоку №309-316, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а покупець приймає її і сплачує за неї обумовлену грошову суму. Ця частина блоку належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Черкаської міської ради 04.03.2004 та зареєстрованого в комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №593, реєстровий номер: 6562021 (а.с.10 зворот-11).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №31239812 від 08.09.2011, що видане комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2011 за відповідачем ОСОБА_2 зареєстроване право власності на 6/25 частин блоку АДРЕСА_2 (а.с.13).

Суд також встановив, що 15 листопада 2011 року між дочірнім підприємством «Дім-К» відкритого акціонерного товариства «Комплекс» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини блоку, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., згідно п.1 якого продавець передав у власність покупцю 23/100 частин блоку № НОМЕР_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , а покупець приймає її і сплачує за неї обумовлену грошову суму. Загальна площа блоку, частина якого відчужується, складає 209,7 кв.м., житлова – 150,8 кв.м. Ця частина блоку належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Черкаської міської ради 04.03.2004 та зареєстрованого в комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №593, реєстровий номер: 6562021 (а.с.24 зворот-25).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №32175438 від 24.11.2011, що видане комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2011 за відповідачем ОСОБА_3 зареєстроване право власності на 23/100 частин блоку АДРЕСА_2 (а.с.26).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень щодо блоку №309-312, 313-316 у будинку АДРЕСА_1 , що міститься в інвентаризаційній справі на означений об`єкт нерухомості за станом на 01.06.2004, та встановив, що до складу блоків №309-312, 313-316, які розміщені на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 , входять приміщення під №2-43 загальною площею 209,7 кв.м. та житловою – 150,8 кв.м. (а.с.49 зворот - 50).

Крім того з аналізу плану ІІІ поверху будинку АДРЕСА_1 (а.с.48 зворот - 49) суд встановив, що приміщення №28, яким є коридор площею 8,2 кв.м. і про виділ в натурі частки з якого позивачем пред`явлено позовну вимогу, входить до складу блоку АДРЕСА_4 , тобто є його невід`ємною частиною.

З аналізу означених засобів доказування суд встановив, що, починаючи з 24.11.2011, співвласниками блоку АДРЕСА_5 є: ОСОБА_1 , якій належить 1/100 частина, ОСОБА_2 , якій належить 6/25 частин, а також ОСОБА_3 , якому належить 23/100 частин, що сукупно становить 48/100 частин; водночас співвласниками блоку АДРЕСА_6 є: ОСОБА_1 , якій належить 52/100 частин та 1/100 частина, ОСОБА_2 , якій належить 6/25 частин, а також ОСОБА_3 , якому належить 23/100 частин, що сукупно становить 100%.

Такий висновок суду узгоджується з даними довідки про належність блоку №309-312, 313-316 у будинку АДРЕСА_1 , що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на означений об`єкт нерухомості (а.с.47 зворот).

Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-технічної експертиз №43-24 від 20.03.2025, що підготовлений судовим експертом Печиборщем В.З., суд встановив, що ринкова вартість приміщення №28 площею 8,2 кв.м. блоку №309-312 в будинку АДРЕСА_1 , визначена станом на час проведення експертизи, складає 91160,88 грн; виділити частку ОСОБА_1 в приміщенні №28 блоку №309-312 в будинку АДРЕСА_1 можливо; в додатку №1 до даного висновку експертом наведений варіант фактичного виділу частки ОСОБА_1 . Після виділу частки ОСОБА_1 частина приміщення №28 площею 2,7 кв.м., решта частини приміщення № НОМЕР_3 площею 5,5 кв.м лишається в спільній частковій власності співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Для ізолювання даних часток необхідно виконати такі перебудови: замурувати проріз між приміщенням 283 і приміщенням 282; утворити дверний проріз з дверним блоком між приміщенням 8 і приміщенням 283; утворити перегородку між приміщенням 281 і приміщенням 282 (а.с.65-60, 223-238).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статей 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст. 368 ЦК України).

У відповідності до статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч.1 ст. 364 ЦК України).

За змістом означеної норми матеріального права, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Згідно з ч.3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду в п.6.19.2 постанови від 23 квітня 2025 року у справі №357/3145/20 зробила правовий висновок про те, що: «Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється».

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про виділ нерухомого майна в натурі учасникам спільної часткової власності на нього може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин виділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки або поділу об`єкту нерухомості (будинку, квартири, житлового блоку тощо) в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу такого об`єкту нерухомості відповідно до часток співвласників.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 592/6413/18 (провадження № 61-3281св20).

Як встановлено судом, предметом виділу позивачем частки у спільній частковій власності є частина приміщення № НОМЕР_3 у блоці АДРЕСА_4 , а саме 2,7 м2.

Водночас суд встановив, що право власності на приміщення в блоці № НОМЕР_4 , що входить до блоку АДРЕСА_2 , належать сторонам у справі в таких частках: ОСОБА_1 - 1/100 частина (договір купівлі-продажу від 23.11.2006, а.с.28), ОСОБА_2 - 6/25 частин (договір купівлі-продажу від 22.08.2011, а.с.10 зворот -11), а також ОСОБА_3 - 23/100 частин (договір купівлі-продажу від 15.11.2011, а.с.24 зворот -25), що сукупно становить 48/100 частин.

Також суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 у блоці АДРЕСА_2 належить 52/100, однак згідно правовстановлюючих документів, а саме: договору купівлі-продажу частини приміщень блоку від 06.07.2004 (а.с.55 зворот - 56) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4105008 від 10.07.2004 (а.с.58 зворот), що позивач набула у власність конкретно визначене нерухоме майно в означеному блоці, а саме: приміщення №18-27, 30, 31, 35-43, що розміщені у блоці №313-316. Тобто, позивач ОСОБА_1 є співвласником блоку № НОМЕР_4 , що розміщений у блоці АДРЕСА_2 , частка якої в означеному нерухомому майні становить 1/100, а також співвласником блоку №313-316, що розміщений у блоці № НОМЕР_1 у тому ж будинку, частка якої в означеному нерухомому майні становить 52/100 та 1/100, тобто сукупно 53/100.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Частинами першою - другою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша – друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З аналізу означених норм процесуального права суд зробив висновок, що наявність правових підстав для виділу частки у спільній частковій власності з призми розміру часток співвласників та технічної можливості виділу частки має довести особа, що заявляє позовну вимогу про виділ частки в натурі та припинення права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, тобто позивач.

Проте суд враховує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, які б давали підстави для задоволення позову про виділ спірного майна, оскільки для вирішення зазначених питань частка співвласників об`єкту нерухомості, з якого підлягає виділу частка одного зі співвласників, має складати 100%. Проте, як вже неодноразово зазначав суд, з матеріалів цивільної справи №711/5420/25 встановлено, що сукупна частка співвласників блоку № НОМЕР_4 , до складу якого входить приміщення №28, частину якого позивач просить суд виділити, тобто сторін у справі (позивача та відповідачів), становить 48/100 (1/100 (частка ОСОБА_1 ) + 6/25 (частка ОСОБА_2 ) + 23/100 (частка ОСОБА_3 )).

Отже, проведення виділу частки співвласнику об`єкту нерухомості без залучення усіх його співвласників є безумовним порушенням прав та законних інтересів співвласника такого об`єкту нерухомості, який не залучений до розгляду конкретної цивільної справи. У цьому контексті суд також звертає увагу учасників справи, що означені обставини є істотними, оскільки мають значення при реальному виділі конкретного нерухомого майна (конкретних об`єктів права власності, зокрема і частини приміщення № НОМЕР_3 у блоці № НОМЕР_4 ) в натурі та при проведенні у зв`язку з цим, за необхідності, розрахунків між співвласниками.

Також суд звертає увагу, що визначений судовим експертом у висновку №43-24 від 20.03.2025 розмір частини приміщення, що підлягає виділу позивачу як співвласнику блоку №309-312, що розміщений у блоці АДРЕСА_2 , а саме в розмірі 2,7 м2, не відповідає розміру частки позивача, що належить їй в означеному об`єкті нерухомості.

Мова йде про те, що згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2006 (а.с.28), а також витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12678435 від 28.11.2006 (а.с.30), позивачу у блоці №309-316 будинку АДРЕСА_1 належить 1/100 частина, що відповідає площі рівній 2,097 м2 (209,7м2 (загальна площа блоку №309-316) / 100 х 1)). Проте судовим експертом у висновку №43-24 від 20.03.2025, а також і позивачем у прохальній частині позовної заяви зазначено розмір площі, що підлягає виділу зі спільної часткової власності, в розмірі 2,7 м2, тобто на 0,603 м2 більше (або на 22,33% (0,603/2,7)), аніж належить позивачу відповідно до розміру її частки у спільній частковій власності, що є істотною невідповідністю частки, що пропонується позивачем до виділу, тій, що належить цьому співвласнику на праві спільної часткової власності.

При цьому матеріали цивільної справи не містять належних і допустимих доказів тому, що виділ є технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, або, що з урахуванням конкретних обставин, виділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням зі сторони позивача грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

У цьому контексті суд відхиляє такий засіб доказування як розрахунок площ від 19.10.2006, що підготовлений інженером ОСОБА_5 і міститься на а.с.59 (в матеріалах інвентаризаційної справи) з призми того, що 1/100 частина блоку № НОМЕР_1 , що набута позивачем у власність на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2006 (а.с.28), складається із приміщення №28 площею 2,7 м2, оскільки його зміст суперечить правовстановлюючим документам позивача щодо набуття нею права власності на означену частку у праві власності - на частину блоку АДРЕСА_2 (ані у договорі купівлі-продажу, ані у витязі про реєстрацію права власності не зазначено, що 1/100 частина складається із частини приміщення № НОМЕР_3 у блоці №309-316 площею 2,7 м2).

Також суд відхиляє висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-технічної експертизи №43-24 від 20.03.2025, що складений судовим експертом Печиборщем В.З., з огляду на таке.

Частинами 1,2 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як встановлено судом, висновок експерта №43-24 від 20.03.2025 грунтується на тому, що співвласниками житлових блоків АДРЕСА_7 є ОСОБА_1 , якій належить 53/100 його частин, ОСОБА_2 , якій належить 6,25 частин, а також ОСОБА_3 , якому належить 23/100 частин, що сукупно становить 100%.

Проте суд, здійснивши детальний аналіз правовстановлюючих документів співвласників на блоки АДРЕСА_7 встановив, що право власності на приміщення в блоці №309-312, що входить до блоку АДРЕСА_2 , належать сторонам у справі в таких частках: ОСОБА_1 - 1/100 частина (договір купівлі-продажу від 23.11.2006, а.с.28), ОСОБА_2 - 6/25 частин (договір купівлі-продажу від 22.08.2011, а.с.10 зворот -11), а також ОСОБА_3 - 23/100 частин (договір купівлі-продажу від 15.11.2011, а.с.24 зворот -25), що сукупно становить 48/100 частин. Також суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 у блоці 309-316 у будинку АДРЕСА_1 належить крім 1/100 частини також і 52/100 частин, однак згідно правовстановлюючих документів, а саме: договору купівлі-продажу частини приміщень блоку від 06.07.2004 (а.с.55 зворот - 56) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4105008 від 10.07.2004 (а.с.58 зворот), позивач набула у власність конкретно визначене нерухоме майно в означеному блоці, а саме: приміщення №18-27, 30, 31, 35-43, що розміщені у блоці №313-316.

Тобто, позивач ОСОБА_1 є співвласником блоку № НОМЕР_4 , що розміщений у блоці АДРЕСА_2 , частка якої в означеному нерухомому майні становить 1/100, а також співвласником блоку №313-316, що розміщений у блоці № НОМЕР_1 у тому ж будинку, частка якої в означеному нерухомому майні становить 52/100 частин та 1/100 частин, тобто сукупно 53/100. У зв`язку з цим, суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 не належить у праві власності на блок № НОМЕР_4 у блоці АДРЕСА_2 53/100 частин, а лише належить 1/100 його частина.

Проте висновок експерта №43-24 підготовлений без врахування означених вище фактичних обставин справи, що призвело до того, що виділу позивачу в натурі підлягає об`єкт нерухомості, що не відповідає розміру частки останньої у блоці № НОМЕР_4 , до складу якого входить приміщення №28, частину якого позивач просить суд виділити зі спільної часткової власності, а також у висновку не зазначено про те чи виділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням зі сторони позивача грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася, оскільки судом встановлено, що розмір площі приміщення №28 у блоці №309-312, що підлягає виділу зі спільної часткової власності, в розмірі 2,7 м2, тобто на 0,603 м2 більше (або на 22,33% (0,603/2,7)), аніж належить позивачу відповідно до розміру її частки у спільній частковій власності на вказаний об`єкт нерухомості, що є істотною невідповідністю частки, що пропонується позивачем до виділу, тій, що належить цьому співвласнику на праві спільної часткової власності.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що такий засіб доказування як висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-технічної експертизи №43-24 від 20.03.2025 є неналежним доказом, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування.

За вказаних обставин, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених як платіжної інструкції №0.0.4371573092.1 від 16.05.2025 (а.с.85), так і квитанції про сплату №4414-7178-2210-3102 від 24.06.2025 (а.с.93), суд встановив, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору сукупно в сумі 1 937,92 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8).

Оскільки суд позовні вимоги визнав необгрунтованими тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору, а також і витрати на сплату вартості висновку судового експерта (а.с.81,82) мають бути покладені на сторону позивача.

Керуючись ст. 183, 356, 358, 364 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 95, 244, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ частки в натурі та припинення права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 16 березня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_9 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий: О. В. Петренко