Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №207/2078/25 — Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 207/2078/25

Номер провадження № 2/699/317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2026 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Мельника А.В., за участю секретаря судового засідання

Таран О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.09.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачем ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1270-9593. Зазначений кредитний договір разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та Графіком платежів за Договором складають єдиний договір, у якому визначаються всі його істотні умови та з якими Позичальник була попередньо ознайомлена.

Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору позивач, як Кредитодавець, взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту 15000,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач порушила умови Кредитного договору та в підсумку не повернула в повному обсязі кредит позивачу, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед позивачем навіть після спливу встановленого договором строку кредитування.

За розрахунком позивача станом на 24.03.2025 загальний розмір грошових вимог до відповідача становить 148 950,00 грн та складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 15 000,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 133 950,00 грн.

Водночас у зв`язку із застосуванням до відповідача, як позичальника, прийнятої позивачем Програми лояльності, позивач просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 15 000,00 грн та прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 60 000,00 грн.

Ураховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 12.09.2023 № 1270-9593 у розмірі 75000,00 грн, а також стягнути понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді від 27.10.2025 відкрито провадження в справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та роз`яснено їм права, передбачені ст.178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідач, була повідомлена про розгляд справи, у порядку визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, клопотання про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не подала.

Представником відповідача поданий відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову.

Так, сторона відповідача стверджує, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення між сторонами кредитного договору, погодження умов позики та фактичного надання грошових коштів.

Наданий до позову договір про відкриття кредитної лінії №1270-9593 від 12.09.2023 року не містить підпису відповідача. Вказівка про наявність «електронного підпису» не відповідає дійсності та не підтверджена жодним сертифікатом кваліфікованого електронного підпису. Отже, такий договір не набув юридичної сили.

Жоден із доданих документів до позову не підтверджує факту укладення договору у встановленому законом порядку, погодження умов договору відповідачем або реального отримання коштів.

У матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що відповідач проходила авторизацію, отримувала одноразовий ідентифікатор чи підписувала договір.

Позивач не довів факту укладення кредитного договору, погодження його умов відповідачем, а також факту надання кредитних коштів.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором №1270-9593 від 12.09.2023, що надані разом з позовною заявою, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту та наявність заборгованості.

Розмір нарахованих процентів є неспівмірним з розміром тіла кредиту.

Відповідно до вимог ч. 14 ст. 7, ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 64.92 - інші види грошового кредитування (а.с.27).

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 01.08.2013 №2565 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зареєстровано як фінансову установу (а.с.28).

Між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 12.09.2023 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи вебсайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua), у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів та які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1270-9593 (а.с.10-16).

Відповідно до умов Кредитного договору позивач відкрив для відповідача Кредитну лінію шляхом надання відповідачу грошових коштів (Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб відповідача, а відповідач зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому Договором.

Згідно з п.4.1., 4.2. позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: дата видачі кредиту - 12.09.2023, сума кредиту 15000,00 грн.

Згідно з п. 4.7 кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Базовий період складає 14 календарний день (п.4.8).

Згідно з п. 4.10 кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом становить 3,00% за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 4.12 договору строк кредитування 300 календарних днів; дата повернення кредиту - 07.07.2024.

Відповідно до п. 4.14 орієнтовна загальна вартість кредиту складає 150 000,00 грн та включає в себе суму кредиту, проценти за користування кредитом.

До позовної заяви позивач додав Правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості».

Відповідно до наявної у справі довідки позивача (а.с. 20 ) позивач 12.09.2023 перерахував відповідачу кредитні кошти за договором №1270-9593 від 12.09.2023 у розмірі 15 000,00 грн.

З наявної у позові інформації не вбачається, що відповідач повернула кредитні кошти.

При вирішенні спору суд застосовує такі норми законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).

Статтею 12 указаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства та досліджені у справі докази та обставини, суд дійшов висновку, що між сторонами 12.09.2023 був укладений електронний кредитний договір - Договір про відкриття кредитної лінії № 1270-9593, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн на особисті потреби.

Указаний кредитний договір є споживчим договором.

У ньому сторони обумовили процентну ставку 3,00% в день.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке.

За змістом статей 525,526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до частин першої та третьої ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як вбачається з позовних матеріалів станом на 24.03.2025 заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 15000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу в період 12.09.2023 до 25.09.2023 щоденно нараховувалися відсотки за ставкою 2,50%, з 26.09.2023 по 07.07.2024 – за ставкою 3%.

Загальна сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами становить 133950,00 грн. Позивач просить стягнути відсотки у розмірі 60 000,00 грн.

При обрахуванні розміру відсотків, суд ураховує приписи передбачені ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Пунктом 5 розділу І, який набрав чинності 24.12.2023, ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому згідно з ч.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗакономУкраїни "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тому, позивач повинен був привести у відповідність до вказаного закону порядок нарахування денної процентної ставки, яка з 04.02.2024 по 22.04.2024 (120 днів) повинна була становити 2,5%, з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) повинна була становити 1,5%, з 21.08.2024– 1 %.

У даному спорі наявні підстави для обмеження розміру денної процентної ставки.

Але позивач з власної ініціативи просить суд стягнути із відповідача меншу суму заборгованих відсотків, а саме не 133950,00 грн, а 60000,00 грн, посилаючись на те, що позивач застосовує до відповідача, як позичальника, свої Програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС". Згідно з умовами указаних правил решта суми заборгованості відповідача по заборгованих відсотках підлягає списанню позивачем.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 60000,00 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів та оригіналів документів, оскільки таке ніяким чином не обгрунтоване. Крім цього, сторона відповідача клопоче про витребування у ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН».

Щодо відзиву, суд зазначає таке.

Так, кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А2851 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Суд бере до уваги, що сторони договору погодили, що його укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства через мобільний додаток чи інші засоби (п.п. 3.1, 3.2 кредитного договору).

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника, необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Посилання відповідача на те, що сума заборгованості за відсотками значно перевищує тіло кредиту також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Наведені умови не є нікчемними відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про захист прав споживачів».

У межах розгляду цієї справи зустрічної вимоги про визнання недійсними певних умов спірного Договору або усього Договору не заявлено.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки умови укладеного між сторонами спірного Договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались, враховуючи вимоги законодавства, у суду відсутні підстави для визнання умов даного Договору недійсними за власною ініціативою, безпідставно звільнивши відповідача від виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Суд зауважує, що ЗУ «Про захист прав споживачів» та п. 6.9. Договору передбачено право споживача/позичальника протягом 14 днів з моменту укладення Договору відмовитись від нього в односторонньому порядку, проте відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення Кредитного договору протягом 14 днів не скористалась та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Таким чином, слід визнати обґрунтованими вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом у межах строку дії Кредитного договору.

Крім того, згідно п. 11.1. Договору, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до п. 11.3., пп.11.3.1. Договору позичальник даним підтверджує, що до його укладання уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.9, 25 ЗУ «Про споживче кредитування» на веб-сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Таким чином, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов Кредитного договору.

Вказані умови відповідачем не оскаржувались, є чинними і підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Отже, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На підставі статей 525,627-629,1054 ЦК України та керуючись статтями 263-265, 273, 274,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії від 12.09.2023 №1270-9593 у загальному розмірі 75000,00 (сімдесят п`ять тисяч грн 00 коп.), з яких 15000,00 (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.) грн тіло кредиту; 60000,00 (шістдесят тисяч грн 00 коп.) грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.

СуддяМельник А.В.