Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №530/54/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 530/54/26

Провадження № 1-кп/526/182/2026

В И Р О К

іменем України

16 березня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши кримінальне провадження № 1202570490000387 від 01.11.2025 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дейкалівка Полтавського району Полтавської області, громадянина України, раніше не судимого, який має утриманні двох малолітніх дітей, працюючого сторожем СТОВ «Благовість», з середньою технічною освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, де сторонами кримінального провадження є – прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

31 жовтня 2025 року о 14 годині 06 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився поблизу будівлі № 27 по вул. Вадима Мирінця в с. Дейкалівка Полтавського району Полтавської області, та, маючи намір, спрямований на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, в усній формі звернувся до інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 4 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , який є працівником правоохоронного органів, а згідно ч. 3 ст. 18 КК України та примітки 1 ст. 364 КК України є службовою особою, який постійно здійснюють функції представників влади, та згідно посадових обов`язків, здійснюють роботу, пов`язану із застосуванням до порушників заходів адміністративного впливу, несе відповідальність за ефективність виконання працівниками ГРПП покладених на них завдань та функцій, неодноразово висловив словесну пропозицію надати останньому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 10000 гривень за вжиття заходів щодо не притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто запропонував надати неправомірну вигоду службовій особі.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав беззастережно та підтвердив обставини, вказані в обвинувальному акті. В скоєному щиро розкаюється.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також, судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про те, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозиція службовій особі неправомірної вигоди, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Згідно зі ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 скоєно кримінальне правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину.

Враховуючи його вік та стан здоров`я, як особистість ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується з задовільного боку, раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей.

В якості обставин, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

В якості обставини, що обтяжує покарання, суд враховує вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та оцінюючи поведінку ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Ошурко проти України» (остаточне рішення від 08.12.2011 року), в якій зазначено, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність; це право є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції; кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувається за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції, суд вважає, що ступінь його небезпечності для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, тому суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді штрафу в межах санкції статті, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять) тисяч грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувати.

Речові докази по провадженню –

автомобіль ВАЗ – 21013, номерний знак НОМЕР_1 , що переданий під розписку ОСОБА_7 – залишити останній,

відомості про особу, які долучені прокурором, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: ОСОБА_1