Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №642/3853/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

16.03.2026

Справа № 642/3853/25

Провадження № 1-кп/642/478/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2026 м. Харків

Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024221220001746 від 04.12.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженьця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, вдівця, малолітніх дітей та осіб похилого віку на утримані не маючого, не судимого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушення-злочинів, передбачених ч. 1 статті 307, ч. 2 статті 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону № 3528-IX від 21.12.2023), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (в редакції Закону № 2849-IX від 13.12.2022), наказу Міністерства охорони здоров`я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №2712 від 06.12.2021 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 року №188 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 №653 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, в невстановлений період часу однак не пізніше 12.02.2025, при невстановлених слідством обставинах незаконно придбав у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, наркотичний засіб, обіг якого обмежено – «канабіс», який розфасував в 6 (шість) безбарвних полімерних пакета, які поклав в 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором та який почав незаконно зберігати при собі, з метою збуту.

Так, 12.02.2025 о 13 годин 03 хвилин, ОСОБА_4 діючи з умислом, спрямованим на незаконний збут наркотичного засобу – «канабіс», з метою незаконного особистого збагачення, діючи з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту наркотичного засобу та бажаючи цього, знаходячись біля будинку № 11 по пров. Алуштінському в м. Харкові, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув громадянину з вигаданими анкетними даними « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », особисті дані якого змінено в порядку ст. ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором всередині якого знаходились 6 (шість) безбарвних полімерних пакета з наркотичним засобом - канабіс, за що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

12.02.2025 року о 13 годині 15 хвилини, біля будинку № 43 по пров. Хорошівському в м. Харкові, у присутності двох понятих, ОСОБА_6 добровільно видав оперуповноваженому СКП ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором всередині якого знаходились 6 (шість) безбарвних полімерних пакета з речовиною рослинного походження зеленого кольору у висушеному стані, неподрібленому, які він придбав в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_4 .

Згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВС за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/121-25/4335-НЗПРАП від 03.03.2025, надані на дослідження речовини рослинного походження є наркотичним засобом. Надані на експертизу речовини рослинного походження, масою: 2,3020 г., 2,2292 г., 2, 1972 г., 2, 1416 г., 2, 1514 г., 2, 6268 г. є канабісом, який відносений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, склала: 2,0488 г., 1,9394 г., 1,9335 г., 1,9100 г., 1,8932 г., 2, 2853 г.

Таким чином, ОСОБА_4 всупереч Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживаючи ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно придбав та зберігав з метою збуту та збув наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, загальною масою 12, 0102 г, згідно таблиці №2 списку №1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону № 3528-IX від 21.12.2023), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (в редакції Закону № 2849-IX від 13.12.2022), наказу Міністерства охорони здоров`я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №2712 від 06.12.2021 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 року №188 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 №653 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, діючи повторно, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту та його незаконний збут, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій та бажаючи цього, в невстановлений період часу однак не пізніше 24.04.2025, при невстановлених слідством обставинах незаконно придбав у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, наркотичний засіб, обіг якого обмежено – «канабіс», який перебував у 3 (трьох) полімерних банках та 1 металевій банці, які останній почав зберігати за місцем свого мешкання: за адресою: АДРЕСА_1 , а інші 2 (два) полімерні зіп пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору почав незаконно зберігати при собі, з метою збуту.

Так, 24.04.2025 о 15 годин 23 хвилин, ОСОБА_4 діючи з умислом, спрямованим на незаконний збут наркотичного засобу – «канабіс», з метою незаконного особистого збагачення, діючи з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту наркотичного засобу та бажаючи цього, знаходячись біля будинку № 11 який розташований по пров. Алуштінському в м. Харкові, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув громадянину з вигаданими анкетними даними « ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 » особисті дані якого змінено в порядку ст. ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», один полімерний зіп пакет з фіксатором, всередині якого наявний полімерний пакет з фіксатором з речовиною рослинного походження зеленого кольору за що ОСОБА_4 , отримав від ОСОБА_4 , грошові кошти у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

24.04.2024 року о 15 годині 34 хвилини, поблизу будинку № 125 по вул. Нижня Гиївська в м. Харкові, у присутності двох понятих, ОСОБА_6 добровільно видав старшому оперуповноваженому СКП ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, один полімерний зіп пакет з фіксатором, всередині якого наявний полімерний пакет з фіксатором з речовиною рослинного походження зеленого кольору, які він придбав в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_4 .

Згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВС України за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/121-25/9966-НЗПРАП від 25.04.2025 надана на дослідження речовина рослинного походження, масою 12,1743 г є канабісом, що віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину, становить 10,6929 г.

Крім того, протиправні, злочинні дії ОСОБА_4 пов`язані з незаконним зберіганням наркотичних засобів з метою подальшого збуту, були припинені на законних підставах співробітниками поліції, якими 24.04.2025 у період часу з 16 години 38 хвилин по 19 годину 42 хвилину, на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харків (справа №642/1750/25, провадження №1-кс/642/496/25) від 01.04.2025, проведено санкціонований обшук домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований та мешкає ОСОБА_4 , в ході якого було виявлено та вилучено 3 (три) полімерні банки з ілюстративним зображенням, всередині яких наявна речовина рослинного походження зеленого кольору, 1 (одна) металева банка всередині якої наявна речовина рослинного походження зеленого кольору, а також 1 (один) полімерний зіп пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, який ОСОБА_4 зберігав при собі.

Згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/121-25/11508-НЗПРАП від 14.05.2025 надана на експертизу речовина рослинного походження масою: 35,0599 г, 25,1396 г, 23,1028 г, 1,6659 г, 0,6148 г, є канабісом, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину, становить: 31,4837 г, 22,8518 г, 20,7925 г, 1,5093 г, 0,5570 г.

Таким чином, ОСОБА_4 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», повторно, незаконно придбав, зберігав з метою збуту та збув наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, згідно таблиці № 2 списку № 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, загальною масою 87, 8872 грам.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та пояснив, що вчинив їх при вищезазначених обставинах, не оспорював фактичні обставини кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, щиро каявся. Зазначив, що наявність у нього інвалідності ІІ ступеню ускладнює його працевлаштування.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 вважали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор.

При цьому судом з`ясовано у обвинуваченого ОСОБА_4 , чи правильно він розуміє зміст визнаних фактичних обставин, чи добровільна його позиція та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України йому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений вину визнає повністю, не оспорює всі обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів під час судового розгляду.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії:

за епізодом від 12 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу;

за епізодом від 24 квітня 2025 року за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно;

за епізодом від 19 червня 2024 року за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбані, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно.

ІV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має вищу освіту, не працює, вдівець, не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Стороною захисту надані відомості щодо особи обвинуваченого відповідно до яких ОСОБА_4 є хворіє на гострий та підгострий інфекційний ендокардит, хронічний вірусний гепатит С, хронічну хворобу нирок стадія 1, змішану астму, змішану двосторонню кондуктивну та нейросенсорну туговухість, застійну серцеву недостатність, гіпертонічну хворобу серця з (застійною) серцевою недостатністю, типовим тріпотінням передсердь, тристулковою недостатністю, недостатність мітрального клапану, наяйвний комплекс патологій вказує на стійке виражене порушення статико-динамічних функцій, призводить до обмеження здатності до трудової діяльності, навчання, пересування 2 ступеню. У зв`язку з цим потребує вжиття заходів соцзахисту, медичної реабілітації, до 24.03.2027 встановлена ІІ група інвалідності. Обвинувачений має напрацездатних батьків, його батько є інвалідом ІІІ групи довічно. Дружина обвинуваченого ОСОБА_4 – ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його дититна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Єдиним джерелом доходів обвинуваченого є соціальна допомога за інвалідністю в розмірі 2361 грн 00 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання. Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 як на досудовому слідстві, так і в суді повністю визнавав свою вину, давав правдиві та послідовні покази, в судовому засіданні визнав в повному обсязі фактичні обставини, інкриміновані йому в вину, критично оцінює свою кримінальну поведінку.

Також, суд, приймаючи до уваги, що на час скоєння ОСОБА_4 злочинів, останній тривалий період часу не працював, є інвалідом ІІ групи, що впливало на його можливість працевлаштування та його єдиним джерелом доходів була соціальна допомога, суд вважає за можливе визнати судом обставиною, яка пом`якшує його покарання, обставину, передбачену п.5 ч.1 ст. 66 КК, а саме вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ч.1 ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Приймаючи до уваги, що злочини, у яких обвинуваченого визнано винним, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, враховуючи особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, суд вважає за можливе призначити покарання за ч. 1 ст. 307 КК України, у вигляді позбавлення волі, яке відповідає ніжній межі санкції.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст. 307 КК України, суд виходить з наступного.

Зважаючи на викладене вище , суд з метою виправлення підсудного, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, враховуючи обставини, які пом`якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення підсудного до скоєного, вважає, що виправлення підсудного можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Відповідно до ч. 1ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429цьогоКодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як зазначено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання` призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості і вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний в мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній частині послатись на ч. 1ст. 69 КК України. При цьому, необхідно врахувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Отже, суд при застосуванні ч.1 ст. 69 КК України, враховує: щире каяття обвинуваченого та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Отже, покарання ОСОБА_4 необхідно призначити із застосуванням положень ч. 1 ст.70, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність у нього захворювання, за яким йому встановлена 2 група інвалідності, а також інших супутніх захворювань, те що обвинувачений продемонстрував належну поведінку, як під час досудового розслідування так і при судовому розгляді, зокрема, знаходячись на волі жодних кримінальних правопорушень не вчиняв, не ухилявся від слідства та суду, за першою вимогою прибував до суду, під час розгляду кримінального провадження визнав себе винним у скоєнні інкримінованих злочинів, унаслідок чого судовий розгляд у суді першої інстанції здійснювався в порядку ч. 3ст. 349 КПК, наявність обставини, пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжує, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без відбування покарання і відповідно до ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч.1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення підсудним нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України. Через дотримання засад призначення покарання реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Тому підстав для застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК України не вбачається.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Відповідно до ухвали слідчого судді Холодногірського районного суду від 25 квітня 2025 року до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 22 червня 2025 року. В подальшому дія зазначеного запобіжного заходу не подовжувалася.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Отже у строк відбування покарання підлягає зарахуванню у строк покарання цілодобового домашнього арешту ОСОБА_4 з 25.04.2025 по 22.06.2025 із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів: для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/4335–НЗПРАП від 03.03.20255 року у розмірі 3581 грн 55 коп.; для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/9966–НЗПРАП від 25.04.2025 року у розмірі 1782 грн 80 коп.; для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/11508–НЗПРАП від 14.05.2025 року у розмірі 4457 грн 00 коп.; для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/11509–НЗПРАП від 26.05.2025 року у розмірі 4457 грн 00 коп.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4 ст.174 КПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 02 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова накладено арешт на речові докази по справі. У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищезазначене майно.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України, при цьому грошові кошти, які вилучені у обвинуваченого під час обшуку 24.04.2025 підлягають спеціальній конфіскації відповідно до ст. 96-1 КК України, як одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст. 369-371,373-376,395, 468-475, ч.15 ст.615 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 307 КК України - у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України - у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання і встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3.не виїжджати за межіУкраїни без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк цілодобового домашнього арешту з 25.04.2025 по 22.06.2025, виходячи з співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів: для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/4335–НЗПРАП від 03.03.2025 у розмірі 3581 (три тисячі п`ятсот вісімдесят одна) грн 55 коп.; для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/9966–НЗПРАП від 25.04.2025 у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп.; для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/11508–НЗПРАП від 14.05.2025 у розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн 00 коп.; для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/11509–НЗПРАП від 26.05.2025 у розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн 00 коп.

Арешт накладений постановою слідчого судді Холодногірського районного суду від 02.05.2025 у справі №642/1750/25, провадження №1-кс/642/603/24 на майно, вилучене в ході обшуку 24.04.2025 в період часу з 16 год. 38 хв. по 19 год. 42 хв., яке належить ОСОБА_4 та яке знаходилось заадресою: м.Харків, пров.Алуштінський, 11, а саме на: пластикові ваги з нашаруванням речовини рослинного походження -1шт., керамічна чашка з нашаруванням речовини білого кольору -1шт., два медичних шприца з нашаруванням речовини, дерев`яна пробка з нашаруванням речовини темного кольору -1шт., зіп пакети з фіксатором, які знаходяться в 1-му полімерному зіппакеті з фіксатором, 12 (дванадцять) купюр номіналом 200 грн. з номерами: ЄЕ3059469, ГА4809842, ЕБ 3818265, ЄД 5288126, ЕЖ 7191970, БРО970473, ЕБ 9522897, ЄВ 3103143,А У8290549, ЯБ4963134, ЄБ 1751322, ГЖ 0386985.- скасувати.

Речові докази по справі:

один сейфпакет, виготовлений з полімерного матеріалу білого кольору «6064483» з об`єктом дослідження після експертизи№ СЕ-19/121-25/4335–НЗПРАП від 03.03.2025; один сейфпакет, виготовлений з полімерного матеріалу білого кольору «6063570» з об`єктом дослідження після експертизи№ СЕ-19/121-25/9966–НЗПРАП від 25.04.2025; один сейфпакет, виготовлений з полімерного матеріалу білого кольору «3346603» з об`єктом дослідження після експертизи № СЕ-19/121-25/11508–НЗПРАП від 14.05.2025; один сейфпакет, виготовлений з полімерного матеріалу білого кольору «6190957» з об`єктом дослідження після експертизи № СЕ-19/121-25/11509–НЗПРАП від 26.05.2025, які зберігаються в камері схову речових доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області після набрання вироком законної сили – знищити;

12 (дванадцять) купюр номіналом 200 грн. з номерами: ЄЕ3059469, ГА4809842, ЕБ 3818265, ЄД 5288126, ЕЖ 7191970, БРО970473, ЕБ 9522897, ЄВ 3103143,А У8290549, ЯБ4963134, ЄБ 1751322, ГЖ 0386985 які зберігаються в камері схову речових доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області після набрання вироком законної сили - конфіскувати в дохід держави.

Документи, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження зберігати при матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1