Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №639/1741/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/1741/26

Провадження № 1-кп/639/243/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2026 за №12026221210000079, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Анадоль, Волноваського району Донецької області, громадянин України, який офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 28.01.2026, приблизно о 18:25 (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT LOGAN», р.н. НОМЕР_1 рухався по проспекту Любові Малої у місті Харкові, зі сторони вулиці Грушевського у напрямку вулиці Дудинської.

Під час руху ОСОБА_4 , діючи необережно, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований в районі перехрестя проспекту Любові Малої та вулиці Михайла Петренка у місті Харкові, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, не зменшив швидкість руху автомобіля та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_5 , яка в цей час рухалася по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху автомобілю «RENAULT LOGAN», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , чим грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

- п. 18.1 ПДР України: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.».

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у зв`язку із дорожньо-транспортною подією, яка мала місце 28.01.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді тупої травми лівої нижньої кінцівки у вигляді закритого перелому шийки малогомілкової кістки лівої гомілки у верхній третині без зміщення із наявністю синця (гематоми) в області лівого тезостегнового суглобу (великого вертлюга) та синця (гематоми) по зовнішній (латеральній) поверхні лівої гомілки.

Згідно з висновками судових автотехнічних експертиз, у даній дорожній обстановці, водій автомобілю «RENAULT LOGAN», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 виразилися в тому, що він, 28.01.2026, керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT LOGAN», р.н. НОМЕР_1 , діючи необережно, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований в районі перехрестя проспекту Любові Малої та вулиці Михайла Петренка у місті Харкові, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, не зменшив швидкість руху автомобіля та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_5 , яка в цей час рухалася по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху автомобіля «RENAULT LOGAN», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , чим грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначав про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зібраними матеріалами справи, необхідність призначення останньому покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції відповідної частини статті КК України, а також про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила, що 28.01.2026 її збив автомобіль, коли вона переходила по нерегульованому пішохідному переходу, що розташований в районі перехрестя проспекту Любові Малої та вулиці Михайла Петренка у місті Харкові. Від удару автомобіля вона втратила свідомість й отямилась лише в автомобілі «швидкої допомоги», а тому подробиці ДТП та подій після ДТП їй не відомі.

Підтримала думку прокурора щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , а також щодо можливості застосування щодо останнього положень ст. 75 КК України. Поданий нею під час підготовчого судового засідання цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 50 000 грн підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчиненого злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом. Зазначив, що вчинив ці дії не умисно і дуже шкодує про те, що сталося. Висловив свої вибачення перед потерпілою. Цивільний позов потерпілої визнав у повному обсязі.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, допитом потерпілої, дослідженням матеріалів досудового розслідування, а саме даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає повне визнання вини та щире каяття.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, його критичне ставлення до вчиненого, повне визнання цивільного позову потерпілої, обставини, що пом`якшують покарання – повне визнання вини та щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, позицію прокурора та потерпілої щодо виду та розміру покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого, та можливість застосування положень ст. 75 КК України, суд приходить до переконання щодо необхідності призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, та про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування основного покарання, у зв`язку із чим він може бути звільнений від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпіла ОСОБА_5 заявила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн 00 коп., завданої кримінальним правопорушенням. Обвинувачений ОСОБА_4 позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5 визнав у повному обсязі.

Відповідно до п. п. 1, 2 та 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом із цим, на підтвердження доводів цивільного позову потерпіла ОСОБА_5 зазначила про те, що внаслідок вчиненою ОСОБА_4 дорожньо-транспортоної пригоди вона зазнала тілесних ушкоджень з приводу чого вона змушена була звертатися по медичну допомогу, сильних душевних страждань та суттєві зміни у звичайному для себе ритмі життя, – до цивільного позову долучено копії медичної документації щодо отримання тілесних ушкоджень .

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги потерпілої і стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн, що буде відповідати вимогам розумності, справедливості та співрозмірності заподіяної їй моральної шкоди.

Крім цього, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді під час досудового розслідування, підлягає скасуванню.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_4 –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати:

- за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-26/3398-ІТ від 18.02.2026 у розмірі 8022 (вісім тисяч двадцять дві) грн 60 коп;

- за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-26/4459-ІТ від 20.02.2026 у розмірі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн 20 коп;

- за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-26/4460-ІТ від 24.02.2026 у розмірі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн 20 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобаварського районного суду міста Харкова від 04 лютого 2026 року у справі № 639/678/26, провадження № 1-кс/639/169/26 на автомобіль марки «RENAULT LOGAN», р.н. НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ТОВ «ДГ Інтернешнл Груп»- скасувати після набрання цим вироком законної сили.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- транспортний засіб «RENAULT LOGAN», р.н. НОМЕР_1 , – повернути власнику, яким відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ТОВ «ДГ Інтернешнл Груп».

Вирок може бути оскаржений з урахуванням положень ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1