Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №347/2071/25 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2071/25

Провадження № 2/347/83/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Кіцули Ю.С.,

секретаря с/з Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

Представник ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Вимоги позову обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 разом із своєю покійною мамою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . У вказаному будинку були зареєстровані мама позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; батько позивача - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно рішення виконавчого комітету Яблунівської селищної ради № 51 від 30 грудня 2023 року власником будинку визнана ОСОБА_4 . В 2002 році спільне проживання між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 припинилось без офіційного розірвання шлюбу. ОСОБА_2 створив нову сім`ю і перейшов жити до своєї цивільної дружини в АДРЕСА_2 , що означало, що подружжя більше не проживало разом, але формально шлюб залишався чинним.

З 06.02.2004 року відповідач ОСОБА_2 припинив всі контакти з ОСОБА_4 і в присутності комісії в складі старшого дільничного інспектора Косівського РВ УМВС в Івано-Франківській області майора міліції ОСОБА_5 , депутата Стопчатівської сільської ради Ковалюка І.В., сільського голови с. Стопчатів Косівського району ОСОБА_6 розділив майно між ним і ОСОБА_4 , що підтверджується протоколом від 06.02.2004 року. З тих пір з ОСОБА_4 стосунків не підтримував, матеріальної допомоги не надавав.

ОСОБА_4 проживала з своїм сином ОСОБА_1 . Постійно хворіла, про що було відомо ОСОБА_2 , але допомоги і підтримки хворій дружині не надавав, незважаючи на те, що остання потребувала постійного стороннього догляду, оскільки хворіла на туберкульоз, була людиною похилого віку і дуже часто потребувала допомоги, але не дивлячись на це ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві.

За життя ОСОБА_4 за нею доглядав її син, який надавав їй всю необхідну допомогу і підтримку, аж до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після її смерті відкрилася спадщина на належний їй житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 в рівних частках є: син ОСОБА_1 , його сестра ОСОБА_7 , та відповідач ОСОБА_2 .

На початку 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Тонюк М.М. із заявою про прийняття спадщини. Спадкоємець 1/3 частки спадщини ОСОБА_7 відмовилась від своєї частки спадщини на користь позивача ОСОБА_1 .

В той же час відповідач як спадкоємець 1/3 частки спадщини немає права на спадкування, оскільки з 2004 року проживав окремо, жодної допомоги спадкодавцю не надав, яка через похилий вік і тяжку хворобу була у безпорадному стані потребувала допомоги від нього, але він ухилявся від її надання. Крім того, з моменту відкриття спадщини пройшло більше 20 років, ОСОБА_8 не вступив в спадщину, не відмовився від неї на користь свого сина позивача ОСОБА_1 , який прийняв свою частку в спадщині, що перешкоджає позивачу володіти належним йому майном, зокрема житловим будинком, проводити ремонт будинку, оскільки він не знає як буде діяти в майбутньому відповідач.

З цих підстав, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі, та усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також позивач просив визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , та вирішити питання судових витрат.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Проте, 03.03.2026 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 в якій він визнав позовні вимоги повністю, покликаючись на поганий стан здоров`я та тривалу реабілітацію, просив проводити розгляд справи без його участі.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, однак 04.03.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву в якій позовні вимоги визнав повністю, та просив проводити розгляд справи без його участі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 18.11.2025 року.

18.11.2025 року розгляд справи відкладено на 17.12.2025 року у зв`язку з відсутністю електропостачання.

17.12.2025 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву, та надано відповідачу час, щоб скористатись правовою допомогою адвоката.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Підготовче судове засідання відкладено на 04.02.2026.

04.02.2026 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача, на 04.03.2026 року.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії паспорту громадянина України у вигляді айді картки, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Стопчатів Косівського району Івано-Франківської області (а.с.3) та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.5).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7).

Відповідно до копії довідки, виданої виконавчим комітетом Стопчатівської сільської ради від 22.08.2011 року за № 923, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживала з 1965 року по день смерті в житловому будинку який знаходиться в АДРЕСА_1 . В цьому будинку зареєстровані і проживали спадкоємці - чоловік ОСОБА_2 1951 року народження з 1978 року по 2002 рік та син ОСОБА_1 , 1981 року народження з дня народження по цей час (а.с.8).

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 17.07.2025 року № 180/13-11, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована і постійно проживала в житловому будинку АДРЕСА_1 . На день її смерті в житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 син зареєстрований і проживає з 31.10.1997 року і поданий час; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_7 невістка зареєстрована і проживає з 2008 року і по даний час; ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , внука зареєстрована і проживає з 01.06.2009 року і по даний час. ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік, зареєстрований з 01.02.1982 року і по даний час, але по місцю реєстрації не проживає (а.с.9).

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину серії НРА № 990423 від 26.04.2001 року, спадкоємцем майна ОСОБА_4 , 1940 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до 2/3 (двох третіх) часток, у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки у спадщині, від якої відмовилася дочка померлої - ОСОБА_7 . Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво, складається із: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки майна видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку майна ще не видано. Право власності на частку житлового будинку підлягає державній реєстрації (а.с.10).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2021 року № 254412541, 2/3 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 (а.с.11).

Відповідно до копії технічного паспорту від 26.09.2023 року, домогосподарство за адресою АДРЕСА_1 складається з житлового будинку, житловою площею 18,2 кв.м., загальною площею 36,1 кв.м., літньої кухні, стодоли, стайні, вбиральні, криниці, огорожі (а.с.12-13).

Рішенням виконавчого комітету Стопчатівської сільської ради від 29.12.2003 року № 60, ОСОБА_4 оформлено право власності на будинок по АДРЕСА_1 (а.с.14).

Рішенням виконавчого комітету Стопчатівської сільської ради від 30.12.2003 року № 51, внесено зміни у рішення виконкому № 29 від 26.04.1989 року, де визнано власником житлового будинку ОСОБА_2 , та визнано власником будинку ОСОБА_4 (а.с.15).

Відповідно до копії акту депутата Стопчатівської сільської ради Добровольського І.М. від 03.02.2009 року, ОСОБА_2 не проживає із своєю сім`єю в будинку АДРЕСА_1 від 06.02.2004 року, матеріальні внески в сім`ю не вносив (а.с.16).

Згідно протоколу від 06.02.2004 року, складеного комісією в складі старшого дільничного інспектора Косівського РВ УМВС в Івано-Франківській області майора міліції ОСОБА_5 , депутата Стопчатівської сільської ради Ковалюка І.В., сільського голови с. Стопчатів Косівського району Дужак Б.П., з 06.02.2004 року ОСОБА_2 припинив всі контакти з ОСОБА_4 і між ними розділено господарське майно (а.с.17).

Як вбачається із відповіді Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву на запит адвоката В. Боднарука щодо спадкової справи ОСОБА_4 , спадкові справи, заведені Тонюк М.М., приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу, до Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву не передавалися, та знаходяться на зберіганні в архіві приватною нотаріуса (а.с.18).

Згідно відповіді, наданої приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Тонюк М.М. на виконання ухвали суду про витребування доказів, у зв`язку з тим, що спадкова справа № 251/2009 після смерті ОСОБА_4 , не перебуває у провадженні та на зберіганні нотаріуса, надати її суду немає можливості (а.с.62).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом після смерті матері, та наміром позивача усунути від спадкування відповідача, у зв`язку з умисним ухиленням останнього від надання допомоги спадкодавцеві, яка перебувала у безпорадному стані.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ч. 1 ст. 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 1224 ЦК не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частиною 6 ст. 1224 ЦК визначено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Згідно роз`яснень, наведених у абз. 2-3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У своїй Постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 52/12158/14-ц Верховний Суд висловив позицію, що при встановленні факту ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Відповідно до висновків, викладених у постанові ВС від 26 січня 2021 року у справі № 359/9293/18 для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Також ВС зазначив, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відтак з аналізу правової конструкції ч.5 ст.1224 ЦК України та судової практики судів вищої інстанції вбачається, що для усунення особи від права на спадкування за законом судом має бути встановлена одночасно наявність певного ряду обставин:- ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання;- перебування спадкодавця через похилий вік, хвороба або каліцтво у безпорадному стані;- необхідність надання допомоги спадкодавцю у зв`язку з його станом;- свідоме ухилення спадкоємцем за законом від надання такої допомоги.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач та відповідач є спадкоємцями за законом в рівних частках після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідач, як чоловік ОСОБА_4 , протягом тривалого часу проживав в цивільному шлюбі з іншою жінкою, за іншою адресою. З часу поділу майна між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , останній протягом двадцяти років не цікавився життям ОСОБА_4 , не надав їй жодної допомоги, хоча остання хворіла та потребувала сторонньої допомоги.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, та просив проводити розгляд справи без його участі, про, що подав відповідну заяву.

Визнавши позов, відповідач фактично погодився з доводами позивача з цього приводу та визнав наявність підстав для усунення його від права на спадкування майна після дружини ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що відповідач позов визнав, і таке визнання не суперечить вимогам закону, та не порушує права та інтереси інших осіб, суд доходить переконання, що позов в цій частині слід задовольнити, та усунути ОСОБА_2 від спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1/3 спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , то в цій частині позов не підлягає до задоволення, оскільки позивач вправі звернутися в позасудовому порядку до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спадкового майна, у зв`язку з усуненням від спадкування ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 200, 223, 247, 263, 264, 265 ЦПК України і на підставі ст. ст. 392, 1216, 1222- 1224, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) від спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 березня 2026 року.

Суддя Ю. С. Кіцула