Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №205/1286/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/1286/26

Номер провадження 3/205/664/26

Справа № 205/1286/26

Провадження № 3/205/664/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Федотова В.М., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності, яка надійшла з ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ВАД № 954167 від 20.01.2026 року встановлено, що в період часу з листопада по грудень 2025 року ОСОБА_1 не забезпечила належне виконання доньки ОСОБА_2 , 24.09.2012 року, оскільки остання ображає, завдає психологічного тиску відносно колишньої однокласниці ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 надала до суду заяву у якій із протоколом про адміністративне правопорушення не погодилась. Вважає, що її донька ОСОБА_4 стала жертвою боулінгу та хуліганських дій з боку ОСОБА_3 . З причин боулінгу донька була переведена до іншої гімназії, щоб уникнути спілкування з ОСОБА_3 . Також зазначила, що напад ОСОБА_3 на її доньку є наслідком відсутності виховних дій з боку її батьків, а саму заяву про невиконання батьківських обов`язків по відношенню до її дитини – наклепом. Звертає увагу суду, що її донька ОСОБА_5 виховується в належних умовах і вона як мати систематично роз`яснює їй правила нормального спілкування та існування в суспільстві.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи та з`ясувавши всі обставини справи, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за наступних підстав.

За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає вчинення умисних дій, ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

З об`єктивної сторони склад правопорушення передбаченого ст. 184 КУпАП може бути виражений у різних видах адміністративно-карних дії (бездіяльності) з боку батьків, а саме: не виконання батьками обов`язків з виховання та навчання неповнолітніх дітей; вчинення неповнолітнім адміністративних правопорушень, вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

При цьому, під не виконанням батьками обов`язків з виховання та навчання неповнолітніх дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, внаслідок яких відсутня необхідна турбота щодо виховання та освіти дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків може бути виражена у тому, що вони не турбуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їх здоров`я, створення необхідних умов для своєчасного отримання ними виховання, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності.

Склад правопорушення за ст.184 КУпАП повинен бути доведений у сукупності всіх його ознак. Якщо дитина вчинила правопорушення, батьки можуть бути притягнуті до відповідальності, якщо буде доведено, що це сталося через їхнє неналежне виховання або відсутність контролю.

Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається наявність умисних дій чи бездіяльності направлених на ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї малолітньої доньки відсутні.

Окрім того, із пояснень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які долучено до матеріалів справи, вбачається, що вона з початку 2024 року систематично піддавалась булінку з боку її однокласників, які ображали її, обзивали, висміювали її зовнішність, у зв`язку з чим вона змушена була перейти на навчання в іншу школу.

Також суддя критично оцінює рапорт, складений працівником поліції і долучений до матеріалів справи, оскільки рапорт працівника поліції сам по собі не тягне будь-яких правових наслідків, рапорт не можна вважати офіційним документом, тому що він є лише письмовим записом встановлених обставин, і він безпосередньо не зазначений в переліку доказів, визначених ст. 251 КУпАП, які можуть бути враховані суддею при розгляді справи про адміністративне правопорушення і покладені в основу прийнятого рішення у справі, а отже він не може бути визнаний допустимим доказом у справі.

У пункті 53 Постанови Верховного Суду від 20.05.2020 року по справі № 524/5741/16-а Верховний Суд дійшов висновку про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

На думку судді, в даному випадку в представленому суду обсязі доказів наявності вини ОСОБА_1 , відсутня сукупність переконливих, належних, допустимих та взаємопов`язаних між собою доказів, які дають обґрунтовані підстави для притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Суддя враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 року, заява № 11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».

Концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява № 29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов`язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 536/1703/17.

До того ж, з висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21241/18), вбачається, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

Згідно із ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Аналогічного роду положення закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

При цьому, суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

В пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що неприпустимо, щоб судді спрощено підходили до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Вищенаведені факти, встановлені в судовому засіданні, у відповідності до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись на користь ОСОБА_1 .

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку щодо недоведеності наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 7, 9, 184, 247, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена шляхом подання скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя: Федотова В.М.