Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №607/13492/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13492/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/192/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2025 року, постановлене суддею Ромазаном В.В. у справі №607/13492/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня звернення із позовом в суд та до досягнення сином повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2025 року. В зареєстрованому шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини, в добровільному порядку коштів на утримання сина не дає, є працездатною особою, інших утриманців не має, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2025 року позов задоволено. Присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 (однієї чверті) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 30 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, визначивши розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 30 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування вказує, що не заперечує свого обов`язку утримувати дитину та сплачувати аліменти, однак не погоджується зі способом їх стягнення, визначеним судом першої інстанції.

Зазначає, що на даний час проживає у Французькій Республіці та має мінливий характер доходів. Визначення аліментів у твердій грошовій сумі сприятиме правовій визначеності щодо виконання обов`язку зі сплати аліментів, а також забезпечить належний рівень утримання дитини та відповідатиме найкращим його інтересам.

У відзиві ОСОБА_2 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обгрунтування вказує, що відповідач належної участі у матеріальному забезпеченні дитини не бере, проживає за межами України, здійснює підприємницьку діяльність на території держав Європейського Союзу, зокрема у Республіці Польща та Французькій Республіці, має відкриті банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно, зокрема квартиру у місті Глівіце Республіки Польща та автомобіль марки Audi A6.

Зазначає, що розмір аліментів у сумі 5000 грн щомісячно не відповідає реальним фінансовим можливостям відповідача та не забезпечує належного рівня утримання дитини.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір аліментів у розмірі 1/4 всіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції врахував матеріальне становище та стан здоров`я платника аліментів, його працездатність та відсутність інших осіб, які знаходяться на його утриманні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Обставини справи.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що стверджується актом про шлюб №110, складеним в місті Женнвільє, 04 вересня 2024 року заступницею мера міста Женнвільє, службовою особою органу реєстрації актів цивільного стану.

У даному шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданого 27 травня 2024 року муніципальним службовцем, делегованим для виконання функцій реєстратора актів цивільного стану мером Парижа.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою головою правління ОСББ "Микулинецька, 116С" від 29 травня 2025 року.

Мотиви апеляційного суду та застосовані норми права.

Згідно з ч.1, 2 ст.141СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ст.150 СК України на батьків покладено обов`язок батьків піклуватися про виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

Згідно з ч.1, 2 ст.181 СК України, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав:

2) доведені стягувачем аліментів витрати придбання нерухомого майна: та аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Згідно з ч.2 ст.182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Верховний Суд у постанові 18 вересня 2019 року в цивільній справі №755/14073/16-ц підтвердив, що положеннями Сімейного кодексу України передбачена лише можливість зміни розміру аліментів, а не встановленого способу їх стягнення, тобто зменшення або збільшення розміру аліментів, однак позивачем цих вимог заявлено не було, а суд розглядає справи лише у межах заявлених вимог, тому зменшити розмір аліментів у спосіб інший, ніж просить позивач, неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо клопотання заявника про долучення доказів (копії висновку МРТ поперекового відділу хребта від 12.01.2026 року та рахунку-фактури від 23.01.2026 року) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 4 статті 83 ЦПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки клопотання про долучення доказів подано стороною відповідача після завершення підготовчих дій у справі, такі докази не існували на момент прийняття рішення судом першої інстанції, тому зазначені докази апеляційним судом до розгляду не приймаються та повертаються без розгляду.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів з частки доходу на тверду грошову суму не беруться судом до уваги, оскільки відповідач як платник аліментів не наділений правом на зміну способу стягнення аліментів.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи зводяться лише до незгоди відповідача із визначеним способом стягнення аліментів. Визначення аліментів у частці від доходу забезпечує пропорційність участі батька у матеріальному забезпеченні дитини відповідно до його реальних доходів.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни ухваленого рішення.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Наталія Петрівна - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 березня 2026 року.

Головуюча М.В. Хома

Судді Б.О. Гірський

О.З. Костів