Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №599/1562/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1562/25Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.

Провадження № 22-ц/817/115/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москвічова Андрія Сергійовича на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Снігурським В.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «Іннова Фінанс» звернулось до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачкою укладено договір надання грошових коштів у кредит №8201480525, сума — 6000 грн, строк кредитування — 360 днів.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою умов договору виникла заборгованість у розмірі 22250 грн, яка складається з: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5250 грн - заборгованість за процентами; 12000 грн - неустойка за прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів.

Позивач просив стягнути зазначену суму на його користь.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 27.10.2025 року позов ТОВ «Іннова -Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» заборгованість за договором №8201480525 від 17.05.2025 року у розмірі 22250 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Москвічов А.С. просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення з відповідачкою кредитного договору, оскільки відсутні належні підтвердження її ідентифікації, волевиявлення та направлення електронного договору; ознайомлення з умовами кредитування через гіперпосилання не забезпечило належного інформування споживача про істотні умови договору; підписання договору одноразовим ідентифікатором не підтверджує його належного укладення саме відповідачкою; нараховані проценти є завищеними, несправедливими та непропорційними; стягнення неустойки у сумі 12000 грн суперечить вимогам законодавства, чинного під час воєнного стану; позивач не подав належних первинних документів на підтвердження видачі кредиту та розміру заборгованості.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

17.05.2025 року між ТОВ «Іннова-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 8201480525. Зазначений договір укладений у письмовій формі шляхом створення електронного документа відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням положень статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі: 6000 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.п. 4.1.-4.2. та п. 4.4. цього Договору, його додатків.

Договором передбачено, що мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів; дата надання кредиту: 17.05.2025 року або наступний за ним календарний день; тип процентної ставки: фіксована; стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту, визначеного п. 2.5 договору; також передбачено процентну ставку у розмірі 0,87 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку його дії або до дня фактичного повернення всієї суми кредиту (залежно від того, яка з цих дат настане раніше).

Відповідно до п. 2.2 договору товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Знижена процентна ставка 0,7% в день та застосовується відповідно до наступних умов (п. 2.6.2).

Якщо позичальник 11.06.2025 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього договору або в день дострокового повернення

Позивачем надано доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора для підпису договору позики № 8201480525на фінансовий номер телефону позичальника — 380979120901. OTP_code 6986. Зазначений одноразовий ідентифікатор - 6986 вказаний також у договорі позики.

Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 6000 грн в рамках виконання умов договору було здійснено шляхом грошового переказу, що підтверджується платіжною інструкцією № 20225-1354-218140692 від 17.05.2025 року.

ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» співпрацює з ТОВ «Іннова Фінанс» («Іннова-Нова») на підставі договору № 160523/1 від 16.05.2023 року про надання послуг у системі «EasyPay», укладеного відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги». За умовами цього договору фінансова компанія за дорученням клієнта здійснює перекази коштів на користь отримувачів із використанням реєстрів виплат відповідно до правил міжнародних платіжних систем Visa Direct та MasterCard Money Send, а також надає на запит клієнта документи, що підтверджують здійснення таких переказів.

Перекази здійснюються після перерахування клієнтом забезпечувального платежу на рахунок фінансової компанії, у межах якого формуються та направляються реєстри виплат для подальшого перерахування коштів отримувачам. Таким чином, кошти, зазначені у квитанції «EasyPay» до платіжної інструкції, первісно зараховуються як забезпечувальний платіж на рахунок фінансової компанії, після чого перераховуються на платіжну картку позичальника із призначенням платежу: «кредитні кошти від ТОВ "Іннова Фінанс" поповнення картки Visa/MasterCard/ НПС Простір НОМЕР_2 ».

ТОВ «Іннова Фінанс» є небанківською фінансовою установою, що здійснює діяльність з надання фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії регулятора відповідно до вимог законодавства України.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику № 8201480525 від 17.05.2025 року, заборгованість за указаним договором становить: 22250 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5250 грн — заборгованість за процентами; 12000 грн - неустойка за прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Із змісту указаного розрахунку видно, що проценти нараховувалися позивачем з 18.05.2025 р. до 23.09.2025 р., а позивачкою на погашення боргу було сплачено 2908 грн, з яких 1008 грн було зараховано на погашення процентів, 900 грн - зараховано на погашення комісії за надання кредиту, 1000 грн - зараховано на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Вирішуючи спір, суд виходив з неналежного виконання зобов`язань ОСОБА_1 договору про надання грошових коштів у кредит №8201480525 від 17.05.2025 року, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованості за вищевказаним договором у розмірі 22250 грн, яка складається із: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5250 грн - заборгованість за процентами; 12000 грн - неустойка за прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Однак, з визначеним судом розміром заборгованості погодитися неможливо, виходячи із наступного.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану, а саме із 17.05.2025 року за прострочення зобов`язання, яке виникло із договору позики, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення в частині стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь позивача 12000 грн неустойки за прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що стягнення неустойки суперечить вимогам законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Крім того, з розрахунку заборгованості видно, що позивачем із сплачених відповідачкою коштів у сумі 2908 грн 900 грн було зараховано на погашення комісії за надання кредиту.

З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 8201480525 від 17.05.2025 року про надання грошових коштів у кредит, свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена в п. 2.7 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що положення кредитного договору №8201480525 від 17.05.2025 року щодо встановлення обов`язку позичальника сплатити на користь кредитодавця комісію за надання кредиту не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів. Така комісія фактично є платою за дії кредитодавця, які він здійснює у власних інтересах під час укладення та виконання кредитного договору, а тому не може покладатися на споживача як окреме грошове зобов`язання.

За таких обставин положення договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а тому відсутні правові підстави для врахування такої комісії у структурі заборгованості та її стягнення з відповідача.

Тому сплачені відповідачкою кошти у розмірі 900 грн, які було зараховано позивачем на погашення заборгованості по комісії за надання кредиту, слід зарахувати на погашення заборгованості за процентами.

При цьому, колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн є обґрунтованою.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення Зборівського районного суду від 27.10.2025 року слід скасувати в частині стягнення пені у розмірі 12 000 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення загального розміру заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит №8201480525 від 17.05.2025 року до 9350 грн, яка складається з 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4350 грн - заборгованість за процентами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення з відповідачкою кредитного договору, оскільки відсутні належні підтвердження її ідентифікації, волевиявлення та направлення електронного договору, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи із наступного.

Так, матеріалами справи встановлено, що договір про надання грошових коштів у кредит № 8201480525 від 17.05.2025 року підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, вказано номер телефону та електронну пошту ОСОБА_1 .

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики між кредитором та відповідачем не було б укладено.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (дані паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відтак, підписання відповідачкою договору про надання грошових коштів у кредит № 8201480525 від 17.05.2025 року підтверджено належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не подав належних первинних документів на підтвердження видачі кредиту та розміру заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки надані позивачем документи у своїй сукупності дають можливість встановити як факт надання кредитних коштів, так і їх одержувача. Крім того, розрахунок заборгованості містить відомості про часткове погашення відповідачкою заборгованості у сумі 2908 грн, що додатково підтверджує існування між сторонами договірних правовідносин та виконання договору сторонами. Сам по собі факт неподання інших документів, на які посилається скаржник, за наявності наведених письмових доказів, не спростовує встановлених обставин отримання відповідачкою кредитних коштів та не свідчить про недоведеність позовних вимог у цій частині.

Щодо судових витрат.

У зв`язку зі зміною рішення Зборівського районного суду від 27.10.2025 року слід провести новий розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становила 22250 грн. Розмір задоволених позовних вимог становить 9350 грн, що у відсотковому відношенні складає 42.02%

Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1017,89 грн судового збору за подання позовної заяви (2422,40 грн. / 100 х 42,02)

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.

Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу ( висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 923/631/15, від 23 січня 2020 року у справі № 910/20089/17,від 09 лютого 2022 року № 910/17345/20).

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції у цій справі, то додаткове рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04.11.2025 року слід скасувати та провести новий розподіл заявлених позивачем витрат за надану професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Так, представником позивача у позовній заяві вказано розмір судових витрат на правничу допомогу 5000 грн та було долучено наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року між адвокатом Андрущенко М. В. та ТОВ «Іннова-Нова», акт приймання передачі послуг за вказаним договором від 28.10.2025 року, згідно якого вартість правничої допомоги у даній справі становить 5000 грн, ордер адвоката про надання правничої допомоги ТОВ «Іннова-Нова».

Будь яких заяв чи заперечень в ході розгляду даної справи по суті чи до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем не подано.

Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2101 грн витрат за надану ТОВ «Іннова Фінанс» професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москвічова А.С. задоволено на 42.02%, тому судовий збір сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 1526,83 грн слід стягнути з ТОВ «Іннова Фінанс» в користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» підлягає стягненню 1017,89 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2101 грн. витрат за надану професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що разом становить 3118,89 грн. тоді як з ТОВ «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1526,83 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» різниці суми судових витрат, яка становить 1592,06 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москвічова Андрія Сергійовича - задовольнити частково.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення пені у розмірі 12 000 грн.

В іншій частині рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року змінити, зменшити загальний розмір заборгованості, стягнувши з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит № 8201480525 від 17.05.2025 року у розмірі 9350 грн, яка складається з: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4350 грн - заборгованість за процентами.

Додаткове рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04.11.2025 року скасувати та провести новий розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243) 1592,06 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову апеляційного суду складено 16 березня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.