Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №466/4655/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/4655/25 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/4014/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: представника ОСОБА_1 – Коцюбинської Л.С.,

представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. – Кусого А.В.,

представника ОСОБА_2 – Ганусяка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – Кусого Андрія Васильовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, третя особа – ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, третя особа – ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2025 року заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Ганусяка Олега Ігоровича про залишення позову без розгляду – задоволено.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, третя особа – ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону – залишено без розгляду.

У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – ОСОБА_5 та представника ОСОБА_1 – адвоката Коцюбинської Любові Станіславівни про стягнення витрат на правову допомогу – відмовлено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2025 року оскаржили представник ОСОБА_1 – Коцюбинська Любов Станіславівна та представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – Кусий Андрій Васильович.

В апеляційній скарзі представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – Кусий Андрій Васильович покликається на те, що звернення із заявою про залишення позову без розгляду унеможливлює вирішення спору по суті, однак позивач зберігає можливість звернутися з тотожним позовом в майбутньому.

Позивачка заявила клопотання про залишення позову без розгляду з метою недопущення прийняття несприятливого для неї судового рішення, що свідчить про зловживання нею своїми правами та обмеження прав відповідача на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи.

Оскільки 03 жовтня 2025 року судове засіданні було оголошено відкритим, то розгляд справи по суті розпочався 03 жовтня 2025 року, що в подальшому унеможливлює залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч .1 ст. 257 ЦПК України.

Подання заяви про залишення позову без розгляду після закриття підготовчого провадження свідчить про відсутність у позивачки реального наміру захистити своє порушене право в судовому порядку.

У зв`язку з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачки, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. поніс витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 30 000 грн.

Зловживання правами позивачкою полягало у неодноразових безпідставних відкладеннях розгляду справи, зміни представників з метою затягування судового процесу, подання клопотання про залишення позову без розгляду після закриття підготовчого засідання.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 покликається на те, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з необґрунтованими клопотаннями позиваки.

Позов подано не з метою захисту порушених прав, а для уникнення виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за кредитним договором.

Представництво інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , між якими нібито існує спір про поділ майна подружжя, одним адвокатом беззаперечно свідчить по фіктивність такого позову, оскільки колишнє подружжя діє в спільних інтересах на шкоду третім особам.

Розгляд справи тривав майже шість місяців внаслідок неодноразового безпідставного відкладення розгляду справи, зміни представників з метою затягування процесу, що свідчить про зловживання позивачкою своїми правами.

Понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 41000 грн є невідворотним та неминучим наслідком недобросовісної поведінки позивачки, що є підставою для їх стягнення з позивачки.

Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. – Кусого А.В. на підтримання доводів апеляційних скарг, представника ОСОБА_2 – ОСОБА_6 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні заяв приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. – Кусого А.В. та представника ОСОБА_1 – адвоката Коцюбинської Л.С. про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідачів про компенсацію здійснених ними витрати на професійну правничу допомогу, оскільки жодних негативних наслідків на стадії підготовчого провадження відповідачі не понесли, а матеріалами справи не доведено необґрунтованих дій позивача при розгляді даної справи.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 6 статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Тобто, у разі залишення позову без розгляду вимоги про компенсацію здійснених витрат підлягають задоволенню лише у разі необґрунтованих дій сторони, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20.

Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету – ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі №148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року в справі №521/3011/18, від 12 листопада 2022 року в справі №359/9512/17, від 28 серпня 2025 року в справі №357/5156/23.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22 травня 2025 року прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, третя особа – ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону та призначено підготовче засідання на 14 год. 15 хв. 16 червня 2025 року в порядку загального позовного провадження.

30 травня 2025 року представник ОСОБА_2 – Ганусяк О.І. подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Розгляд справи відкладено на 14 липня 2025 року у зв`язку із зайнятістю судді в кримінальному провадженні, що підтверджується довідкою від 16 травня 2025 року (а.с. 54).

Підготовче засідання, призначене на 16 травня 2025 року, відкладено на 30 липня 2025 року у зв`язку з тим, що задоволено клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи (а.с. 69).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 жовтня 2025 року.

03 жовтня 2025 року, до початку розгляду справи по суті, представник позивача подав клопотання, в якому зазначив про невизначеність позивачки щодо підтримання заявлених нею позовних вимог, а також можливе залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим просив розгляд справи відкласти.

Протокольною ухвалою від 03 жовтня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 05 листопада 2025 року.

05 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 – Ганусяк О.І. подав заяву про залишення позову без розгляду, яка задоволена ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2025 року.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. При цьому нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено перевірки підстав подання такої заяви судом.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16 та від 08 жовтня 2025 року у справі №759/16936/24.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що позивачка пред`явила завідомо безпідставний позов чи вчиняла будь-які умисні дії на затягування розгляду справи, а її звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Враховуючи те, що відповідачі не довели, що при зверненні до суду чи під час розгляду справи в суді позивачка діяла необґрунтовано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з позивачки на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційних скарг щодо неодноразових безпідставних клопотань позивачки про відкладення розгляду справи не підтверджуються матеріалами справи, оскільки представником позивачки подано лише одне клопотання про відкладення розгляду справи, що не призвело до надмірного затягування розгляду справи та не свідчить про зловживання своїми правами.

Крім того, з часу пред`явлення позовних вимог в даній справі і до моменту залишення позову без розгляду інтереси позивачки представляв лише один представник – адвокат Ганусяк О.І., що спростовує доводи апеляційних скарг щодо зміни позивачкою своїх представників.

Доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. – Кусого А.В. про те, що заява про залишення позову без розгляду подана після закриття підготовчого провадження не свідчать про зловживання своїми правами, оскільки цивільне процесуальне законодавство України не обмежує право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду виключно в межах підготовчого провадження.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – Коцюбинської Л.С. про те, що даний позов подано для уникнення виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за кредитним договором є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича – Кусого Андрія Васильовича – залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2025 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.