Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №447/3724/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/3724/25 Головуючий у 1 інстанції: Джус Р.В.

Провадження № 22-ц/811/4167/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – Ратича Тараса Михайловича на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новороздільської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новороздільської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025 року у відкритті провадженні за позовом ОСОБА_1 до Новороздільської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 – Ратич Тарас Михайлович.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 0.2499 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 4623087400:03:002:0064, та площею 0.0388 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4623087400:03:002:0097 за адресою: АДРЕСА_1 .

Новороздільською міською радою не затверджено виготовлену на її замовлення технічну документацію із землеустрою, оскільки власниця сусідньої земельної ділянки ОСОБА_3 відмовилася погодити акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки.

Спір має приватно-правовий характер, оскільки обумовлений порушенням її майнового права, а саме права власності на земельні ділянки, а вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непогодження/незатвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі є способом захисту порушеного цивільного права, передбаченим статтею 16 ЦК України.

Висновок суду про належність даного спору до адміністративної юрисдикції є передчасним, оскільки оскаржується бездіяльність відповідача щодо існуючого речового права позивачки на земельні ділянки.

Просить ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання не з`явилися представник Новороздільської міської ради та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку в електронному вигляді судової повістки-повідомлення до електронного кабінету (а.с. 51) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 53).

26 лютого 2026 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи необхідністю ознайомитися з матеріалами справи у зв`язку з неотримання копії апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Судову повістку-повідомлення про дату час та місце розгляду справу разом з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження та копією апеляційної скарги ОСОБА_3 отримала 07 лютого 2026 року, тобто завчасно до призначеного судового засідання судом апеляційної інстанції, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 53).

Таким чином, у ОСОБА_3 та її представника було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на апеляційну скаргу, однак належне їм право вони не реалізували.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у справі достатньо матеріалів для ухвалення рішення по суті, доводи клопотання спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – Ратича Т.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем наявний спір щодо неможливості подальшого затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, внаслідок непогодження її меж суміжними землекористувачами, який підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення – публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 815/6956/15.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 просила визнати протиправною бездіяльність Новороздільської міської ради щодо непогодження (незатвердження) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та зобов`язати Новороздільську міську раду у місячний строк повторно розглянути подану нею заяву про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 9647780 від 09 липня 2009 року підтверджується, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія ВКА №843360 від 24 жовтня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.2499 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №647781 від 09 липня 2009 року на підставі рішення II сесії V скликання Станковецької сільської ради № 106 від 23 січня 2008 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія ВКА №843360 від 24 жовтня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.0388 га, розташованої за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, с. Підгірці, з цільовим для ведення особистого селянського господарства.

Миколаївським районним виробничим відділом Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 01.03 для ведення особистого селянського господарства 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з протоколу № 69 засідання Постійної комісії з питань землекористування Новороздільської міської ради Львівської області від 29 жовтня 2025 року у зв`язку з відмовою суміжного землевласника ОСОБА_3 погодити акт встановлення меж земельної ділянки комісія вирішила рекомендувати ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення даного питання.

Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо непогодження (незатвердження) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Призначення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) полягає у формуванні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав для її власника.

Технічна документація із землеустрою виготовлена за замовленням ОСОБА_1 , яка на момент її розроблення уже була власником земельних ділянок на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, затвердження технічної документації на земельну ділянку пов`язане з реалізацією майнового права позивача на користування уже належними їй земельними ділянками.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки позивачки межують із земельною ділянкою третьої особи – ОСОБА_3 , та що між ними існує спір щодо меж земельних ділянок, які знаходяться в їхньому користуванні.

З огляду на наведене, даний спір хоч і пов`язаний з оцінкою на предмет правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, однак визначальним, у цьому випадку, є існування спору про право на земельну ділянку між позивачкою та суміжним землекористувачем, що свідчить про приватноправовий характер спору та виключає можливість розгляду за правилами адміністративного судочинства цього спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – Ратича Тараса Михайловича – задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 листопада 2025 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.