Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №463/9703/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/9703/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/30/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 24 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді застави, до набрання вироком законної сили - залишено без змін.

Заставу в розмірі 214720 грн., які були внесені ОСОБА_10 після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_10 ..

Вирішено питання про арешт майна, речові докази та процесуальні витрати.

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється, а пропуск громадян через державний кордон України можливий за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі «Шлях», в першій половині червня 2023 року (точний час та дату слідством не встановлено) ввів в оману ОСОБА_11 щодо можливості незаконного переправлення через державний кордон України, шляхом внесення його відомостей до інформаційної системи «Шлях», за що отримав грошові кошти в сумі 4 000 тисячі доларів США та 8 000 гривень, що мало місце за наступних обставин.

Так, в першій половині червня 2023 року (точний час та дату слідством не встановлено) до ОСОБА_7 звернувся ОСОБА_11 з приводу з`ясування обставин для можливого перетину державного кордону України в напрямку Республіки Польща, в ході чого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою протиправного збагачення, під виглядом надання допомоги щодо переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України. В той же час, ОСОБА_7 , перебуваючи в невстановленому досудовому розслідуванні місці, під час телефонної розмови та листування у мобільному додатку «WhatsApp» із ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, висунув останньому незаконну пропозицію про надання йому грошових коштів в загальній сумі, що еквівалентна 4500 - 5000 доларів США, в якості оплати за послуги із організації незаконного перетину державного кордону України під приводом оформлення ОСОБА_11 в громадську організацію, як волонтера із внесенням його даних до інформаційної системи «Шлях», зобов`язуючись надавати ОСОБА_11 , за необхідності, поради та консультації безпосередньо при перетині державного кордону України, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання.

Реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою протиправного збагачення, під виглядом надання допомоги щодо незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_7 створюючи видимість реальності своїх послуг повідомив ОСОБА_11 інформацію з приводу порядку оформлення у громадську організацію із внесенням його даних до інформаційної системи «Шлях» та перелік документів, які в електронному виді необхідно надати для подальшого його оформлення як учасника громадської організації та волонтера і внесення до інформаційної системи «Шлях».

23.06.2023 близько 12:34 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванні місці, продовжуючи реалізацію злочинного умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, під виглядом переправлення ОСОБА_11 через держаний кордон України в Республіку Польща, одержав від ОСОБА_11 першу частину раніше обумовлених грошових коштів в розмірі 8 000 грн, які ОСОБА_11 перерахував трьома транзакціями через платіжні термінали ТОВ «СВІФТ-ГАРАНТ», що за адресою: м.Львів, пр-т Шевченка, 27 та пл. Соборна, 14-15, на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_7

26.07.2023 о 12:55 год. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, під виглядом переправлення ОСОБА_11 через держаний кордон України в Республіку Польща, перебуваючи за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 119, одержав від ОСОБА_11 другу частину грошових коштів за нібито виготовлення документів від громадської організації та сприянні у внесенні його даних до інформаційної системи «Шлях» в розмірі 4 000 доларів США та був затриманий працівниками поліції.

На вказаний вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна.

На підтримку своїх апеляційних вимог покликається, що місцевий суд не надав належної оцінки дослідженим в ході судового розгляду доказам, внаслідок чого зробив помилкові висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, про те, що дії обвинуваченого були спрямовані на шахрайство, тобто на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 .

Вважає, що інкриміноване ОСОБА_7 діяння підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 , а також дослідженими в ході судового розгляду доказами сторони обвинувачення.

Зокрема, покликається на дані протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_11 , згідно якого останнім за допомогою месенджера «Viber» скеровано ОСОБА_7 . Український паспорт, закордонний паспорт та права ОСОБА_11 . Аналогічна інформація зафіксована при огляді мобільного телефону ОСОБА_7 .

Також в ході досліджених протоколів НСРД зафіксовано, як ОСОБА_7 повідомляє ОСОБА_11 про те, що він поїде від благодійної організації «Підтримай Азов», перетинатиме кордон через пункт пропуску «Краковець» або «Рава», демонстрував ОСОБА_11 попередні списки осіб, які виїжджали за кордон (розмова за 26.07.2023).

Вказує, що у досліджених протоколах НСРД зафіксовано як ОСОБА_7 повідомляє, що ще необхідно зачекати, і якщо б умисел ОСОБА_7 був спрямований лише на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , то він б зробив це при першій можливості, (розмови за 30.06.2025, 10.07.2025, 13.07.2025).

Наголошує, що суд не взяв до уваги інформацію про те, що Львівською обласною військовою адміністрацією вносились відомості у 2023 році до телекомунікаційної системи «Шлях» про надання права виїзду ОСОБА_7 за межі України саме на підставі листа благодійної організації «Підтримай Азов», від якої також мав виїжджати і ОСОБА_11 ..

Крім цього прокурор вказує, що перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 332 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України, місцевим судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Так, у вироку вказано, що ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_11 в сумі 4000 тис. доларів США та 8000 грн. Згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.07.2023 4000 тис. доларів США становило 146250 грн., а загальна сума грошових коштів, якими заволодів ОСОБА_7 становила 154240 грн., що згідно з приміткою до статті 185 КК України визнається значною шкодою. Звертає увагу, що за вчинення шахрайства, що завдало значної шкоди потерпілому, передбачена кримінальна відповідальність за ч.2 ст.190 КК України.

При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення з наведених у ній мотивів, та просив таку задоволити.

Обвинувачений та його захисник заперечили апеляційну скаргу прокурора як необґрунтовану та безпідставну.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно поданої апеляційної скарги, сторона обвинувачення не погоджується із рішенням місцевого суду про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч.3 ст.332 КК України на ч.1 ст.190 КК України, покликаючись на те, що дослідженими доказами доведено вчинення обвинуваченим саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Перевіривши такі апеляційні доводи прокурора, колегія суддів прийшла до переконання про безпідставність таких.

Відповідно до приписів ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст.91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.

Верховний Суд неодноразово констатував, що обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що, для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, що є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом не достатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість існування іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, а також сприянні в незаконному переправленні особи через державний кордон України порадами, вчиненому з корисливих мотивів.

Слід враховувати, що підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно - небезпечне діяння як конкретне кримінально каране.

Правильна кваліфікація забезпечує реалізацію конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві (ст. 129 Конституції України), гарантує охорону і здійснення прав та свобод людини і громадянина, виступає необхідною умовою призначення справедливого покарання.

Кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченого КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

При цьому, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

На переконання колегії суддів місцевий суд з належною повнотою оцінив надані докази, надав таким належну оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про неправильність кваліфікації органом досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332 КК України, з огляду на те, що його дії були спрямовані саме на шахрайство, тобто на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , шляхом повідомлення останньому неправдивих відомостей з метою введення його в оману.

Колегія суддів враховує, що кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 332 КК настає за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, зокрема, вчинене організованою групою або з корисливих мотивів.

З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення може проявлятися у чотирьох формах: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України, 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація - це дії, які виявляються в розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.

Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Сприяння порадами чи вказівками полягає в наданні особам інформації щодо найбільш зручних маршрутів руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання та інших обставин, які є необхідними для реалізації намірів на незаконне перетинання кордону.

Керівництво - це активна діяльність щодо забезпечення самого переправлення під час його вчинення: надання відповідних настанов, проведення інструктажу щодо виконання тих чи інших дій, їх координація, забезпечення їх прикриття, віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їх обов`язків тощо.

Під корисливим мотивом треба розуміти випадки, коли винний, здійснюючи незаконне переправлення через державний кордон України, мав на меті одержати у зв`язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Щодо кримінальної відповідальності за ст. 190 КК, то положення закону про кримінальну відповідальність визначають шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, де обман і зловживання довірою передбачені у ст. 190 КК як самостійні (альтернативні) способи вчинення шахрайства.

Обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні неправдивих відомостей (активний обман) або у приховуванні відомостей про обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для рішення про передачу майна або права на майно (пасивний обман). Обманом є введення людини в оману або підтримка вже наявної омани шляхом впливу на її психіку з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює.

У свою чергу обман у намірах полягає у тому, що під час отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання винна особа ще в момент заволодіння цим майном має на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання.

Повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей є особливими видами інформаційного впливу на психіку особи з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює, який призводить до того, що особа перекручено сприймає дійсність, а отже, здійснює процес мислення на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього винному, а отже і наступне фактичне протиправне заволодіння тим чужим майном або набуття права на таке.

Заволодінням установлюється панування над річчю, що і є результатом застосованого обману потерпілого, якого в такий спосіб зовні добровільно спонукають передати винуватому майно чи право на майно, фактичним наслідком чого є заподіяння матеріальної шкоди.

У свою чергу суб`єктивна сторона складу кримінальних правопорушень, передбачених як ч. 3 ст. 332, так і ч. 1 ст. 190 КК характеризується такими юридичними ознаками, як прямий умисел, корисливі мотив і мета (за ч. 2 ст. 24 КК прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання).

Спрямовуюча функція мотиву полягає в постановці суб`єктом мети кримінального правопорушення і визначенні шляху її досягнення. Мета кримінального правопорушення - це результат, якого намагається досягти суб`єкт під час вчинення правопорушення, керуючись певним мотивом; суб`єктивний образ бажаного результату дії чи бездіяльності, тобто ідеальна в думках модель майбутнього кінцевого результату, до якого прагне суб`єкт кримінального правопорушення.

Мета кримінального правопорушення підпорядкована мотиву. Саме на основі мотиву, керуючись ним, суб`єкт ставить собі мету, досягненню якої він підкорює своє діяння.

Для кваліфікації діяння за елементами складу необхідно встановити відповідність (тотожність, ідентичність) між мотивом і метою, якими фактично керувався або переслідував суб`єкт кримінального правопорушення та законодавчому закріпленні цих ознак у кримінально-правовій нормі.

У такому разі потрібно встановити домінуючий мотив, який і буде покладено в основу кваліфікації кримінального правопорушення.

У випадках, коли винна особа, вчиняючи правопорушення, керувалася мотивом, який є характерний для декількох статей особливої частини КК, то належить з`ясовувати, який із них був домінуючим, і кваліфікувати дії за тією частиною статті КК, якою визначено відповідальність за вчинення правопорушення з такого мотиву.

Суб`єктивна сторона дозволяє розмежувати суміжні кримінальні правопорушення, відмежувати їх від інших правопорушень та від діяння, яке не є кримінально караним.

Установлення ознак суб`єктивної сторони допомагає правильно розкрити інші елементи складу кримінального правопорушення.

Ретельне дослідження фактичних обставин вчиненого особою діяння забезпечить можливість правильно оцінити суб`єктивну сторону (вину, мотив та мету) конкретного складу кримінального правопорушення.

Зміст прямого умислу утворюють два моменти - інтелектуальний і вольовий.

Інтелектуальний визначається усвідомленням суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, у той час як вольовий - бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, що передбачаються винною особою.

У цьому провадженні важливим для правильної кваліфікації кримінального правопорушення є і встановлення умислу обвинуваченого, чи був він спрямований на об`єкт посягання - грошові кошти (чуже майно) шляхом шахрайства чи на отримання грошових коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України.

Залежно від спрямованості і ступеня конкретизації бажаних наслідків умисел розмежовується на визначений (конкретизований) і невизначений (неконкретизований). Визначений умисел характеризується чіткою конкретизацією наслідків діяння в передбаченні винного. Суб`єкт передбачає конкретні наслідки і бажає їх або свідомо допускає.

Визначений умисел в одних випадках може бути простим, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення визначеної мети, або альтернативним, коли особа передбачає і однаково бажає або свідомо допускає настання одного з двох чи більше, але індивідуально визначених наслідків.

Вчиняючи шахрайство, винна особа цілком усвідомлює: суспільну небезпечність самого діяння, тобто фактичну сторону діяння та його суспільне значення; об`єкт і предмет кримінального правопорушення, цінність матеріальних благ і інших предметів спеціального призначення; спосіб вчинення правопорушення, той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет кримінального правопорушення, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною; факт заволодіння майном, правом на майно чи предметами спеціального призначення.

Таким чином, об`єктивна та суб`єктивна сторона шахрайства як конкретного акту вольової поведінки суб`єкта кримінального правопорушення перебувають у тісному взаємозв`язку і взаємообумовленості. Вчинюване шляхом обману чи зловживання довірою заволодіння майном, правом на майно, предметами спеціального призначення є свідомим та вольовим діянням, яке обумовлено потребами, інтересами винної особи, прагненням досягнення конкретного результату свідомо вибраним шляхом.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що з представлених стороною обвинувачення і досліджених судом доказів, показань свідка, обвинуваченого, останній взяті зобов`язання щодо організації переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України не бажав, відповідних можливостей не мав і його дії обмежувались лише заволодінням грошових коштів.

Стороною обвинувачення не спростовано висновки місцевого суду про те, що дослідженими у судовому засіданні доказами не встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 мав реальну можливість для підроблення чи виготовлення документів, які надавали б право ОСОБА_11 перетнути державний кордон України, не доведено і наявності у нього інших можливостей та засобів організувати переправлення особи через державний кордон України.

Так, у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_7 заперечив свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, однак повністю визнав свою вину у заволодіння чужими коштами шляхом обману, пояснивши, що його донька ОСОБА_12 у 2022 році після закінчення школи поїхала у США на навчання. З метою оформлення та пошуку житла він поїхав з нею. Після повернення в Україну до нього зателефонував ОСОБА_11 з приводу оформлення йому перетину кордону. Оскільки йому необхідні були кошти на навчання доньки, він озвучив ОСОБА_11 про необхідність надання коштів, не зважаючи на те, що жодної можливості оформлення виїзду за кордон не мав. У зв`язку з цим, щоб у ОСОБА_11 склалось враження, що він може все вирішити, в ході спілкування з останнім він розказував видумані історії, а також надання певних документів, які останній переслав йому на телефон. Додатково зазначив, що жодних списків він не складав, доступу до інформаційної системи «Шлях» не мав. З ОСОБА_11 до цього не був знайомий, хто надав номер його мобільного телефону йому не відомо.

Такі показання обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив і при розгляді справи в апеляційному суді.

Допитаний у судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_11 повідомив, що у 2022-2023 роках займався волонтерською діяльністю, хотів помагати ЗСУ, а тому виникла необхідність у законному перетині кордону. Один з волонтерів на ім`я ОСОБА_13 порадив йому ОСОБА_7 , після того як він йому зателефонував, останній повідомив, що зможе допомогти в перетині кордону України за 4500-5000 тис. доларів США. Після цього, він зрозумів, що це незаконно і звернувся до правоохоронних органів та вже діяв під їх контролем. У подальшому скинув обвинуваченому через додаток «Viber» свій закордонний паспорт та водійське посвідчення. При спілкуванні в телефонному режимі з обвинуваченим, останній зазначив про необхідність переказу йому для початку на картковий рахунок 8000 грн. Через термінал зазначені кошти були переведені на картку обвинуваченого. В липні 2023 року спілкуючись в телефонному режимі з обвинуваченим, просив надати гарантії перетину кордону, однак ОСОБА_7 не надавав жодних гарантій, лише зазначив, що такі гарантії будуть надані після передачі йому повної суми. Зазначив, що зробить йому знижку у 800 доларів США. 26.07.2023 у нього з обвинуваченим відбулась зустріч та після передачі коштів його затримано. Всі кошти надавались правоохоронними органами.

Також місцевий суд з належної повнотою дослідив у судовому засіданні усі письмові докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовує пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 3 ст. 332 КК України, а саме:

-витяг з ЄРДР від 21.06.2023, згідно з яким за матеріалами правоохоронних органів внесено відомості в ЄРДР за фактом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України;

-лист Управління СБУ у Львівській області від 19.06.2023 №62/5/6-2699 скерованого на адресу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури та рапорт старшого оперуповноваженого 6 відділу ГВЗНД Управління СБУ у Львівській області від 19.06.2023, згідно з якими отримано інформацію про гр. ОСОБА_7 , який на підставі завідомо неправдивих офіційних документів щодо участі осіб у волонтерських чи громадських організаціях та залучення їх під виглядом водіїв далекобійників організовує внесення осіб до системи «Шлях», після чого, організовує незаконний перетин державного кордону України громадянину України ОСОБА_11 за грошові кошти в сумі 5000 доларів США;

-заяву ОСОБА_11 від 19.06.2023, згідно з якою, останній повідомив правоохоронні органи про ОСОБА_7 , як особу, яка за грошову винагороду в сумі 5000 доларів США готує документи, які будуть підставою для безперешкодного перетину кордону;

-матеріали виконання доручення слідчого, згідно з якими встановлено відомості про особу ОСОБА_7 ;

-заяву ОСОБА_11 від 10.07.2023 та квитанції, згідно з якими, останній долучає до матеріалів кримінального провадження квитанції про переказ грошових коштів на загальну суму 8000 грн.;

-протокол за результатами виготовлення несправжніх спеціальних імітаційних засобів у вигляді бланків грошових купюр від 26.07.2023, згідно з яким, друк несправжніх грошових купюр відбувався із зняттям копій з однієї купюри номіналом 100 доларів США, серія НJ 53405509 А у кількості 40 купюр на загальну суму 4000 доларів США;

-протокол огляду, ідентифікації та помічення грошових купюр від 26.07.2023, згідно з яким, несправжні грошові купюри номіналом по 100 доларів США, серія НJ 53405509 А у кількості 40 шт. на загальну суму 4000 доларів США, оглянуто з участю свідка та понятих, оброблено спеціальним криміналістичним позначковим засобом «Люмінор 496Т» та передано ОСОБА_11 для подальшого використання їх під час проведення негласних слідчих дій, а саме контролю за вчиненням злочину з метою передання ОСОБА_7 ;

-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.07.2023 і відео до нього, згідно з якими, ОСОБА_7 26.07.2023 о 12-55 год. затримано та останній добровільно видав кошти в сумі 4000 доларів США по 100 доларів США, серія НJ 53405509 А, банківську картку та мобільний телефон;

-постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 26.06.2023 та доручень про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, згідно з якою, для спростування чи отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_7 доручено працівникам УСБУ у Львівській області провести НСРД - контроль за вчиненням злочину із використання грошових коштів в сумі 185 000 грн., з можливістю втрати таких грошових коштів, зокрема, 8000 грн. в якості авансу за організацію протиправного перетину ОСОБА_11 державного кордону України без затримання особи, решта суми без втрати грошових коштів та із затриманням особи, а також із залученням до проведення НСРД ОСОБА_11 , без зміни анкетних даних;

-заяву ОСОБА_11 від 10.07.2023, згідно з якою, останній надав добровільну згоду на огляд його мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_2 ;

-протокол огляду предмету від 10.07.2023, згідно з яким, проведено огляд мобільного телефона наданого ОСОБА_11 з абонентським номером НОМЕР_2 та виявлено листування в месенджері «Viber» із контактом на ім`я ОСОБА_14 , зареєстрованим за абонентським номером НОМЕР_3 , щодо перерахунку коштів на картку;

-заяву ОСОБА_7 від 08.08.2023, згідно з якою, останній надав добровільну згоду на огляд його мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_3 ;

-протокол огляду речей та документів від 08.08.2023 та фототаблиці до нього, згідно з якими, проведено огляд мобільного телефону ОСОБА_7 з абонентським номером НОМЕР_3 та виявлено текстові повідомлення, файли, зображення, листування в месенджерах «WhatsApp» та «Viber», які не є тими обставини, які підлягають доказуванню у межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта;

-висновок експерта №3311-Е від 06.09.2023, згідно з яким, на поверхні ватного диску, котрий є зразком (взірцем) спецхімпрепарату «Люмінор 496Т», (конверт №l опечатаний відтиском печатки «Для пакетів №10» УСБУ у Львівській області), є нашарування (спецхімпрепарату) «Люмінор 496T». ???На поверхні ватного диску, яким проведено змиви з правої руки ОСОБА_7 є нашарування спеціального хімічного препарату «Люмінор 496T». ???На поверхні ватного диску, яким проведено змиви з лівої руки ОСОБА_7 є нашарування спеціального хімічного препарату «Люмінор 496Т». ???Спеціальний хімічний препарат, виявлений на ватному диску («змив з правої руки ОСОБА_15 ») та на ватному диску («змив з лівої руки ОСОБА_7 ») має спільні родові ознаки із зразком спеціального хімічного препарату «Люмінор 496T», представленого для експертних досліджень у опечатаному паперовому конверті, котрий опечатано паперовою биркою з відтиском печатки «Для пакетів №10» УСБУ у Львівській області та написом «Ватний диск оброблений спецхімпрепаратом «Люмінор 496T», під час проведення огляду, помічення, ідентифікації та вручення імітаційних грошових засобів 26.07.2023. На поверхні імітаційних грошових засобів у вигляді 40 банкнот номіналом 100 доларів США з позначенням серії та номера HJ 53405509 А є нашарування спеціального хімічного препарату «Люмінор 496Т». Спеціальний хімічний препарат, виявлений на поверхні вищевказаних імітаційних засобів, має спільні родові ознаки із експериментальним зразком спеціального хімічного препарату «Люмінор 496Т», який міститься на ватному диску, який поміщений у паперовий конверт опечатаний паперовою биркою з відтиском печатки «Для пакетів №10» УСБУ у Львівській області та написом «Ватний диск оброблений спецхімпрепаратом «Люмінор 496T», під час проведення огляду, помічення, ідентифікації та вручення імітаційних грошових засобів 26.07.2023. Спеціальний хімічний препарат, виявлений на поверхнях імітаційних грошових засобів у вигляді 40 банкнот номіналом 100 доларів США з позначенням серії та номера HJ 53405509 А, що були добровільно видані під час затримання 26.07.2023, має спільні родові ознаки із виявленим хімічним препаратом на ватному диску («Змив з правої руки ОСОБА_15 ») та на ватному диску («Змив з лівої руки ОСОБА_7 »), якими було проведено змиви з рук ОСОБА_7 ;

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 28.09.2023 та СD-R диску до нього, згідно з яким, в АТ «УніверсалБанк» отримано інформацію про відкриття та обслуговування розрахункового рахунку на ім`я ОСОБА_7 ;

-протокол огляду речей та документів від 28.09.2023, згідно з яким, оглянуто СD-R диск на якому наявна інформація АТ «УніверсалБанк» по клієнту ОСОБА_7 та 26.06.2023 отримано кошти на загальну суму 8000 грн. трьома переказами в сумі 5000 грн, 1000 грн. та 2000 грн.;

-протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 27.07.2023 та відео до нього, згідно з яким, проведено НСРД з залученням ОСОБА_11 , зокрема, 26.06.2023 ОСОБА_11 вносить кошти в термінал та перераховує їх на картку ОСОБА_7 трьома переказами на загальну суму 8000 грн. 26.07.2023 ОСОБА_11 зустрічається о 12-34 год. з ОСОБА_7 у м. Львові по вул. Зеленій, 119 в закладі «Львівські круасани» та спілкуються про умови оформлення документів і перетину кордону. О 12-52 год. ОСОБА_11 передав ОСОБА_7 4000 доларів США;

-протоколи за результатом проведення НСРД - аудіо, відеоконтроль від 03.08.2023 та протоколу за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 03.08.2023 і відео до них, згідно з якими, проведено слідчі (розшукові) дії - аудіо, відеоконтроль ОСОБА_11 , а саме: 26.06.2023 в період з 14-53 год. до 15-17 год. ОСОБА_11 вносить кошти в термінал та перераховує їх на картку ОСОБА_7 трьома переказами на загальну суму 8000 грн. і отримує квитанції про перерахунок коштів. 26.06.2023 , 28.06.2023, 30.06.2023, 10.07.2023, 13.07.2023, 14.07.2023, 17.07.2023, 21.07.2023 розмови ОСОБА_11 з ОСОБА_7 через інтернет месенджер щодо коштів та строків оформлення документів на перетин кордону та можливість зустрічі. 21.07.2023 ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_7 щодо оформлення документів на перетин кордону. 24.07.2023, 26.07.2023, 26.07.2023 розмови ОСОБА_11 з ОСОБА_7 через інтернет месенджер щодо коштів та строків оформлення документів на перетин кордону, зустріч та передача коштів останньому в сумі 4000 доларів США;

-запит Львівській обласній військовій адміністрації про надання інформації від 31.08.2023 та матеріали, надані на даний запит, згідно з якими, в період з 01.01.2023 про надання права виїзду за межі України громадянину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Львівською обласною військовою адміністрацією не приймалося, відомості щодо зазначеної особи до телекомунікаційної системи «Шлях» не вносились. Погоджено та оформлено документи про надання права виїзду за межі України в період лютий-березень 2023 року ОСОБА_7 .

Всупереч апеляційним доводам прокурора, наведені вище докази, у тому числі показання свідка ОСОБА_11 , дані протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_11 , дані протоколів проведених у кримінальному провадженні НСРД, не є достатніми та беззаперечними доказами, які б поза розумним сумнівом доводили, що ОСОБА_7 з корисливих мотивів організовував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяв цьому шляхом надання порад, настанов, тощо, що свідчить про неправильну кваліфікацію його дій органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 332 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що незважаючи на фіксацію спілкування обвинуваченого ОСОБА_7 з ОСОБА_11 щодо можливого виїзду останнього за кордон, наданими стороною обвинувачення доказами не встановлено реальності такої можливої домовленості, механізму виготовлення документів та надалі фактичного перетинання ОСОБА_11 за допомогою ОСОБА_7 державного кордону України.

Всупереч апеляційним доводам прокурора протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 зафіксовано виключно факт направлення ОСОБА_11 за допомогою месенджера «Viber» ОСОБА_7 паспорту громадянина України, закордонного паспорту та прав, проте будь яких даних про те, що у подальшому ОСОБА_7 намагався використати ці документи чи використав такі для виконання обіцянок, наданих ОСОБА_11 з приводу переправлення останнього через державний кордон України, сторона обвинувачення не надала.

Суд першої інстанції правильно констатував, що з досліджених в судовому засіданні матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, в межах даного кримінального провадження, не було встановлено даних про спілкування обвинуваченого і передачі копій документів будь-яким службовим особам Державної прикордонної служби України, обласної військової адміністрації чи інших юридичних осіб, до повноважень яких віднесені питання виїзду через державний кордон України осіб віком від 18 до 60 років, а також внесення даних в інформаційну систему «Шлях».

Також місцевим судом обґрунтовано враховано досліджену інформацію Львівської обласної військової адміністрації, надану на запит від 31.08.2023, згідно якої в період з 01.01.2023 про надання права виїзду за межі України громадянину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Львівською обласною військовою адміністрацією не приймалося, відомості щодо зазначеної особи до телекомунікаційної системи «Шлях» не вносились.

Наведене підтверджує висновок місцевого суду про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій для виготовлення та оформлення документів, які б надавали ОСОБА_11 право виїзду за межі України, що стороною обвинувачення при апеляційному розгляді не спростовано.

Не спростовує такий висновок і той факт, що Львівською обласною військовою адміністрацією вносились відомості у 2023 році до телекомунікаційної системи «Шлях» про надання права виїзду ОСОБА_7 за межі України саме на підставі листа благодійної організації «Підтримай Азов», від якої також мав виїжджати і ОСОБА_11 , оскільки зазначене не підтверджує висунуте ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 3 ст. 332 КК України.

Колегія суддів враховує, що під час судового провадження кримінальної справи не було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 виконав у повному обсязі чи частково об`єктивну і суб`єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, і що такий злочин він взагалі міг вчинити особисто або через невстановлених осіб та з умислом, направленим саме до настання наслідків, зокрема, у вигляді незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України.

З покладених в основу вироку доказів убачається, що обвинувачений жодних планів та деталей реалізації переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України не розробляв, не обумовлював таких можливостей та не мав справжніх намірів, а його розмови зводилися до обману для незаконного заволодіння грошовими коштами, що, на думку колегії суддів, безумовно свідчить про те, що дії ОСОБА_7 були способом шахрайства (вигаданою інформацією) та спрямовані на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, а не організацію перетинання державного кордону України.

Отже, дії ОСОБА_7 місцевим судом правильно кваліфіковані як шахрайство.

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 з ч.3 ст.332 КК України на ч.1 ст.190 КК України, місцевий суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не врахував суму грошових коштів, якими заволодів обвинувачений.

Так, місцевим судом дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України (в редакції Закону станом на 28.04.2023) - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Разом з тим, згідно встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою протиправного збагачення, заволодів грошовими коштами ОСОБА_11 у сумі 4000 тисячі доларів США та 8000 гривень.

З урахуванням офіційного курсу НБУ на час вчинення злочину 4000 доларів США становило 146240 грн.

Отже, загальна сума грошових коштів, яким заволодів ОСОБА_7 , становить 154240 грн. (146240 грн. + 8000 грн.).

Частиною 2 ст.190 КК України (в редакції Закону станом на 28.04.2023) встановлена відповідальність за шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

Відповідно до ч.2 Примітки до ст. 185 КК України у ст.ст. 185, 186, 189 та 190 КК України значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як передбачено положеннями п.5 р. XX Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, встановлюється в розмірі податкової соціальної пільги, яка становить 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.

Згідно ст. 7 Закону України № 2710-IX «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 становив 2684 гривні

З урахуванням наведеного, неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення становив 1 342 грн.

Отже, дії щодо заволодіння шляхом обману чужим майном на суму від 134200 грн. (1342 грн. х 100) до 335300 грн. (1342 грн. х 250) на час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення утворюють склад злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Як вже зазначалось загальна сума грошових коштів, якими заволодів ОСОБА_7 , вчиняючи шахрайство, становить 154240 грн., що з огляду на наведене вище є значною шкодою, а тому дії обвинуваченого слід було кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, як шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому, а не за ч.1 ст.190 КК України.

Як передбачено п.4 ч.1 ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Як передбачено ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі , зокрема, необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, необхідності застосування більш суворого покарання.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Однак, апеляційні доводи про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.332 КК України не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Водночас, як зазначено вище під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що місцевий суд, перекваліфіковуючи дії обвинуваченого, неправильно кваліфікував такі за ч.1 ст.190 КК України, оскільки дії обвинуваченого утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Ураховуючи наведене, оскаржуваний вирок місцевого суду слід скасувати та постановити новий вирок, яким дії ОСОБА_7 кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, а саме як шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому.

Вирішуючи питання про призначення покарання, апеляційний суд виходить з наступного.

В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.

Санкцією ч.2 ст.190 КК України передбаченого покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Так, призначаючи ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке класифікується як нетяжкий злочин, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, - щире каяття у вчиненому, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу.

При цьому, колегія суддів враховує положення ч.2 ст.53 КК України, згідно якої розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.

Отже, враховуючи наведене, фактичні обставина кримінального правопорушення, санкцію ч.2 ст.190 КК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді штрафу, із застосуванням положень ч.2 ст.53 КК України, у розмірі 154240 грн.

Відтак, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 413, 420, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 24 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 у частині кваліфікації його дій та призначеного покарання скасувати.

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 154240 гривень.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: