Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №336/8782/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.03.2026 Справа № 336/8782/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/8782/25

Провадження №22-ц/807/668/26

Головуючий в 1-й інстанції – Галущенко Ю.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжя (з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2025 року про виправлення описки), у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2021 року по 28.02 2025 року у сумі 15 549,15 гривень. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить вказане приміщення, у яке Концерн «МТМ» надає послуги з постачання теплової енергії. Відповідачем за вказаний період нарахування не сплачувались, тому станом на 28.02.2025 сума накопиченої непогашеної заборгованості становить 15 549,15 гривень, яку представник позивача просив стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2 422,40 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2025 року (з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2025 року про виправлення описки), позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, Концерн «Міські теплові мережі» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що пред`явлення позову до ОСОБА_1 є правомірним, оскільки відповідач є власником нерухомого майна, в яке позивачем було надано послуги, а тому остання зобов`язана сплатити відповідні нарахування. Зважуючи на наявну заборгованість доводи позову є обґрунтованими.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до позовної заяви, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №177665 від 16.09.2025, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки позивача, на ім`я ОСОБА_1 , Концерном «Міські теплові мережі» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 як на особу, яка є споживачем послуг, які за адресою: АДРЕСА_2 надає Концерн «МТМ».

Відповідно до Довідки щодо заборгованості за надані послуги та розрахунку боргу за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, по особовому рахунку №№ НОМЕР_2 заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.11.2021 по 28.02.2025 становить 15 549,15 гривень.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач посилався на те, що 02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п.п. 1, 2, 4 якого, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Також, у позові зазначено, що починаючи з 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та відповідачкою був укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 (згідно п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189. Вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ»), а тому вимоги позивача наявні законні та обґрунтовані підстави звернутись з вказаним позовом до суду з метою стягнення виниклої за період 01.11.2021 по 28.02.2025 заборгованості у сумі 15 549,15 гривень.

Згідно відповіді з Департаменту адміністративних послуг ЗМР, місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , з 22.07.2022 р. по теперішній час.

Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , відсутні.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява Концерну «МТМ» та долучені до неї матеріали не містять жодного доказу про те, що ОСОБА_1 в період, за який нарахована заборгованість, дійсно була фактичним споживачем послуг. Інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 01.11.2021 р. по 28.02.2025 р., відсутня. Будь-яких доказів про те, що відповідачка ОСОБА_1 є власником/співвласником квартири або користувачем наданих послуг за вказаною адресою, матеріали справи не містять. Фактично єдиним документом, наданим позивачем, який нібито підтверджує приналежність ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 , є довідка щодо заборгованості за надані послуги, в якій зазначено, що на ОСОБА_1 оформлено особовий рахунок № НОМЕР_2 . Водночас, на думку суду, вказаний документ не є належним доказом того, що ОСОБА_1 отримувала послуги від Концерну «МТМ» за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.11.2021 р. по 28.02.2025 р.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.

Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Згідно п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Крім того, вказаним законом передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідача, як споживача послуг є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачами укладений ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 106050770 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.

Згідно розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до Постанови Кабінету міністрів Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019 року, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.

Відповідно до ч.5. ст.13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 18 вище вказаних Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем.

На підтвердження вартості надання послуг та отримання таких споживачем, Концерн «МТМ» надав розрахунок заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_2 відкритому на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого нараховано заборгованість з оплати за послуги постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 28.02.2025 в сумі 15549,15 (а.с.14-15).

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Позивачем у позові зазначено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Не дивлячись на те, що позивачем не було надано підтверджень вказаним обставинам, у суду першої інстанції була наявна можливість перевірити такі факти, шляхом надіслання запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що зроблено не було і стало підставою для ухвалення необґрунтовано рішення про відмову у задоволенні вимог позову.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою АДРЕСА_2 , тому не дивлячись на те, що відповідачка зареєстрована за іншою адресою, тягар утримання нерухомого майна зокрема, щодо сплати за надані послуги з постачання теплової енергії покладаються саме на неї.

Враховуючи викладене, вимоги позову є законними та обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», ЄДРПОУ 32121458 заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (особовий рахунок, договір №106050770) за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року на загальну суму 15 549,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», ЄДРПОУ 32121458 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. за подання позовної заяви, у розмірі 3633,60 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 6056,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 16 березня 2026 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова