Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №333/7629/23 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.03.2026 Справа № 333/7629/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/7629/23 Головуючий у І інстанції: Варнавська Л.О.

Провадження № 22-ц/807/32/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за електроенергію,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2023 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за електроенергію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 користується електроенергією на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 про користування електроенергією, але обов`язків зі сплати за використану електроенергію не виконує, у зв`язку з чим, виник борг у сумі 735,12 грн за період з 01.04.2018 до 01.01.2019.

Відповідно до знятих показань приладу обліку за період з 01.04.2018 до 01.01.2019 відповідач спожила за цей період 1580 кВт. Год, вартістю 1952,40 грн. За вказаний період оплата за спожиту електричну енергію надійшла на суму 1217,28 грн.

Борг за спожиту електричну енергію складає 735,12 грн.

Посилаючись на означені обставини, ПАТ «Запоріжжяобленерго» просило суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 735,12 грн за спожиту електричну енергію та витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж заборгованість у розмірі 738,12 грн за спожиту електричну енергію та судовий збір у розмірі 2684 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам, просять скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірні правовідносини виникли ще у 2018 році, однак під час подання позовної заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» приховало дійсний предмет спору, умисно не повідомив осіб, які мають бути залучені до участі у справі як споживачі електричної енергії, які безпосередньо вживали заходи щодо розбіжностей щодо показань. ОСОБА_1 також є власником квартири. Однак, суд не звернув уваги на спір щодо переоформлення особового рахунку на нього як споживача, який проживає у помешканні. Натомість ОСОБА_4 з 2016 року у квартирі не проживає.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Ухвалою апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що той факт, що ОСОБА_2 зареєстрована з 2018 року за іншою адресою не звільняє її як співвласника квартири від обов`язку нести витрати по утримання цього майна. Позов до інших співвласників не пред`являвся, суд самостійно не може змінити коло відповідачів, тому розглянув спір у межах пред`явленого позову, тому заборгованість із оплати спожитої електричної енергії підлягає покладенню на ОСОБА_2 .

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» за період з 01.04.2018 до 01.01.2019 на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 надало послуги з постачання електричної енергії до об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За розрахунком позивача, послуги з постачання електричної енергії надані на загальну суму 1952,40 грн. За вказаний період надійшла оплата за спожиту електричну енергію в сумі 1217,28 грн. Заборгованість складає 735,12 грн. Покази лічильника станом на 01.04.2018 - 7470, а на 01.01.2019 - 9050. Всього за цей період обсяг споживання складає 1580 кВт/г.

Крім того, згідно з рахунками, що виставлені відповідачу за споживання електричної енергії, з 01.03.2018 до 01.04.2018 за вказаною адресою спожито 123 кВт, покази: 7347-7470, до оплати: 197,62 грн; з 01.04.2018 до 01.05.2018 – 130 кВТ на суму 140,40 грн; покази: 7470-7600 борг: 156,35 грн; до сплати: 296,75 грн; з 01.05.2018 до 01.06.20218 спожито 133 кВт на суму 145,44 грн, покази: 7600-7733, борг – 296,75 грн, до оплати: 442,19 грн; з 01.06.2018 до 01.07.2018 спожито 129 кВт на 138,72 грн, покази: 7733-7862, до оплати: 580,91 грн; з 01.07.2018 до 01.08.2018 спожито 134 кВТ на суму 147,12 грн, покази: 7862-7996, борг: 138,72 грн, до оплати: 285,84 грн; з 01.09.2018 до 01.10.2018 спожито 126 кВт на 133,68 грн, покази: 8130-8256, борг: 432,96, до оплати: 566,64 грн. Однак, з 01.04.2018 до 26.10.2018 спожито 1282 кВт на суму 1607,76 грн. До оплати 1321,99 грн.

Матеріали справи також містять копії численних звернень ОСОБА_5 до позивача та відповідей на них щодо надання належного рахунку за електричну енергію станом на 01.11.2018 та інформації про утворення суми до сплати в розмірі 1321,99 грн, переоформлення особового рахунку на належного споживача послуг.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з пунктом 1.1.2. Правил, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.

Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Згідно з п. 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Таким чином, наявність правовідносин між сторонами за договорами постачання електричної енергії, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з електропостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Пунктом 4.7. Правил встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.

Згідно з пунктом 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Пунктом 4.12. Правил передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документу), на підставі даних комерційного обліку, отриманих в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Тобто, вказаний нормативний акт встановлює обов`язок сформувати платіжний документі на підставі даних комерційного обліку.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

Однак, колегія суддів зауважує, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та щомісячні розрахунки на оплату наданих послуг, надані відповідачу містять різну інформацію щодо нарахувань, їх періоду, а також обсягу споживання таких послуг, тому, на переконання суду, позовні вимоги не можна вважати доведеними та підтвердженими належними доказами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність

або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, всупереч вищевказаним нормам процесуального права, суд першої інстанції не дослідив доказів, наданих стороною відповідача, не надав їм належної оцінки, взявши до уваги тільки позицію позивача та його розрахунок заборгованості.

Таким чином, надаючи відповідачу рахунок за надані послуги відповідно до вимог закону «Про житлово-комунальні послуги» у період до 01.10.2018, позивач зазначив у них усю необхідну для споживача інформацію, включаючи показання обсягів споживання, їх вартість та суму, належну до сплати. Однак, рахунок, станом на 01.11.2018 містить інформацію про зовсім інші обсяги споживання за період, що охоплювався також і попередніми рахунками – 01.04.2018 до 26.10.2018, що на думку колегії суддів, ставить під сумнів достовірність внесених показів приладу обліку.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги не можна вважати доведеними та обґрунтованими належними доказами, тому колегія суддів вважає, що в цій справі відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_4 сплатила судовий збірза подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн, які слід стягнути з позивача.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року – скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за електроенергію – залишити без задоволення.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: