Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №334/8727/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.03.2026 Справа № 334/8727/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 334/8727/25 Головуючий у І інстанції: Фетісов М.В.

Провадження № 22-ц/807/438/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений договір № 499774-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 12.08.2024 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 499774-КС-004 про надання кредиту.

12.08.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 499774-КС-004 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7800, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який Боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 12.08.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 499774-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 26000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (далі - Правила, а разом - Договір).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,80582693 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості за Кредитом, наявну на початок календарного дня за період фактичного користування Кредитом з урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно з Графіком платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором позики виконало та перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 26000 грн на банківську картку № НОМЕР_2 .

Відповідач зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, здійснив лише часткову оплату, тому станом на 09.10.2025 виникла заборгованість за кредитом в сумі 84722,72 грн, що складається з: 26000 грн - за простроченими платежами за тілом кредиту, 56269,92 грн - за відсотками, 2452,80 грн - за комісією.

Посилаючись на означені обставини, ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором № 499774-КС-004 про надання кредиту від 12.08.2024 у загальному розмірі 84772,72 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 499774-КС-004 про надання кредиту від 12.08.2024 в сумі 60718,04 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 26 000 грн, суми прострочених платежів за процентами - 32 265,24 грн, суми прострочених платежів за комісією - 2452,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 1736,06 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2025 року вчастині відмови в задоволенні частини вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, змінивши суму стягнення до 56269,92 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 24004,68 грн, є помилковими, оскільки вони ґрунтуються на хибному ототожненню понять денної процентної ставки та процентної ставки в день; помилковому трактуванні норм Закону України «Про споживче кредитування», а також ЦК України, ЦПК України.

Заявник звертає увагу суду на те, що не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в Кредитному договорів укладеному відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика».

Розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 499774-КС-004 про надання кредиту від 12.08.2024 не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню у повному обсязі.

Звертає увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, зокрема, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у Кредитному договорі, який Позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Так, частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, зокрема зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Так, з огляду на вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Бізнес Позика» оскаржує рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом, тому рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості колегія суддів не переглядає.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відмовляючи у стягненні частини відсотків за кредитом та комісії, суд першої інстанції виходив з того, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону. Кредитний договір № 499774-КС-004 укладений 12.08.2024. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023. Тобто, цей кредитний договір укладений після набрання чинності цим Законом, а тому розрахунок заборгованості за відсотками має бути здійснений з урахуванням його положень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 12.08.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» запропонувало ОСОБА_1 укласти Договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на таких умовах: кредит в сумі 26000 гривень (пункт 2.1), строк дії кредиту на 24 тижні, а саме до 27.01.2025 (пункти 2.3, 2.7), фіксована стандартна процентна ставка 1,50000000 в день, фіксована знижена ставка 0,80582693 в день (пункт 2.4), денна процентна ставка 1,07% (пункт 2.11), комісія за надання кредиту в сумі 3900 гривень (пункт 2.5), що підтверджується пропозицією (офертою) укласти Договір № 499774-КС-004 про надання кредиту.

Того ж дня ОСОБА_1 прийняв та акцептував умови пропозиції (оферти) укласти Договір № 499774-КС-004 про надання кредиту, та між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» і ОСОБА_1 укладений Договір № 499774-КС-004 про надання кредиту (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 26000 гривень (пункт 2.1), строком на 24 тижні, а саме до 27.01.2025 (пункти 2.3, 2.7), фіксованою стандартною процентною ставкою 1,50000000 в день, фіксованою зниженою ставкою 0,80582693 в день (пункт 2.4), денною процентною ставкою 1,07% (пункт 2.11), комісією за надання кредиту в сумі 3900 гривень (пункт 2.5).

Випискою з поточних рахунків за період 12.08.2024 та підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» встановлено отримання відповідачем кредиту в сумі 26000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_3 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом та довідки про стан заборгованості станом на 06.10.2025 заборгованість відповідача перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» складає 84722,72 гривні, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 26000 гривень, суми прострочених платежів за процентами - 56269,92 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 2452,80 гривні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір № 5167-8032-8759-4332 укладений 12.08.2024 строком 24 тижні (169 днів). Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто, кредитний договір укладений після набрання чинності цим Законом, а тому розрахунок заборгованості за відсотками має бути здійснений з урахуванням його положень.

Тому, правильним є висновок суду, що в силу приписів частини другої статті 215 ЦК України, пункт 2.4. Договору, в якому встановлена денна стандартна процентна ставка у розмірі 1,5 %, є нікчемними, оскільки процентна ставка перевищує максимальний розмір (1 %), передбачений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки пунктом 2.4 Договору, узгодженого сторонами, передбачена знижена процентна ставка 0,80582693 % в день, що відповідає частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов обґрунтованого висновку про перерахунок заборгованості за вказаною зниженою процентною ставкою, яка була узгоджена сторонами договору, тому правильним є власний розрахунок суду суми заборгованості за процентами в розмірі 32 265,24 грн, з урахуванням зниженої процентної ставки.

Вказаний розмір заборгованості за процентами відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Доводи апеляційної скарги щодо узгодження сторонами відсоткової ставки в розмірі 1,50000000 % в день та правомірність обрахування заборгованості, виходячи саме з цієї ставки є безпідставними та свідчать про неправильне трактування товариством ЗУ «Про споживче кредитування», дія якого поширюється на укладений між сторонами кредитний договір.

Посилаючись на хибне ототожнення місцевим судом понять «денної процентної ставки» та «процентної ставки в день», товариство не спростовує нарахування ним відсотків за ставкою 1,5 % в день про що зазначено в розрахунку заборгованості, що вже само по собі є порушенням вказаного Закону, відповідно до положень ч. 5 ст. 12 якого умови споживчого кредиту, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, а тому відхиляються судом як необґрунтовані.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням, не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» слід залишити без задоволення, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 2026 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» -залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків - залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: