Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №686/991/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/991/26

Провадження № 3/686/754/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.26

05 березня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Поліцейським УПП в Хмельницькій області Молчановим В.С. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 558501 від 04.01.2026 р.

За цим протоколом ОСОБА_1 фактично ставиться у вину те, що він о 02 год. 51 хв. 04 січня 2026 року по вул.Панаса Мирного, 34, у м.Хмельницькому, у порушення п.2.9 «г» Правил дорожнього руху, передав керування своїм автомобілем марки та моделі «BMW 520 D», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння та керував цим транспортним засобом у зазначеному місці.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, просив закрити провадження в справі та пояснив, що він є військовослужбовцем, часто перебуває у відрядженнях, пов`язаних із проходженням військової служби, тому інколи надає свій автомобіль марки та моделі «BMW 520 D», номерний знак НОМЕР_1 , у користування товаришу – ОСОБА_2 , який має намір придбати у нього цей автомобіль. Так, 01.01.2026 р., прямуючи у відрядження, ОСОБА_1 передав вказаний автомобіль ОСОБА_2 , а повернувшись 03.01.2026 р., поїхав на святкування дня народження товариша у заклад «Дика Риба», що знаходиться за межами міста, де ОСОБА_1 , разом із друзями, вживав алкогольні напої та близько 23 год. 00 хв. він зателефонував ОСОБА_2 , який в цей час перебував в дома, і попросив, щоб той, в якості тверезого водія, приїхав до вищевказаного закладу та порозвозив ОСОБА_1 з друзями по домам, на що ОСОБА_2 погодився, приїхав до зазначеного ОСОБА_1 місця, проте в приміщення закладу не заходив, алкогольні напої не вживав, забравши ОСОБА_1 з двома хлопцями та дівчиною, повіз їх у місто. При цьому ОСОБА_2 поводився адекватно та спокійно, про те, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, останній ОСОБА_1 не повідомляв, ознак алкогольного сп`яніння у нього ОСОБА_1 не помічав, а про те, що ОСОБА_2 перебуває в нетверезому стані ОСОБА_1 дізнався від працівників поліції, які зупинили керований ОСОБА_2 автомобіль за порушення комендантської години та запропонували водію пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, який виявився позитивним. Повідомив ОСОБА_1 суду і про те, що заборонив би ОСОБА_2 керувати своїм транспортним засобом, якби останній повідомив йому про факт перебування в стані алкогольного сп`яніння.

Захисник Кемінь С.В. у судовому засіданні просив, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, закрити провадження в справі, за відсутністю події та складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись на те, що у вказаній в протоколі час та місці ОСОБА_1 не порушував п.2.9 «г» Правил дорожнього руху України та не передав керування вищеозначеним автомобілем ОСОБА_2 , а викликав його в якості тверезого водія, який не довів до відома ОСОБА_1 про факт свого перебування в стані алкогольного сп`яніння, тому останньому не було відомо і не могло бути відомо про те, що ОСОБА_2 , під час керування означеним автомобілем, перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, серед яких у протоколі обов`язково зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи. В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, суть якого має бути доведена до відома особи, яка притягається до відповідальності.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

У розумінні ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення, суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні умисні дії, що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення. Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Обов`язковими ознаками складу адміністративного правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона, а відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення, з-поміж іншого, проявляється у передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.9 «г» Правил дорожнього руху, водієві заборонено передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

За вказаною нормою закону (ч.1 ст.130 КУпАП) особа може бути притягнута до відповідальності тоді, коли вона з власної волі добровільно передає керування транспортним засобом саме тій особі, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при цьому особа, яка передає керування транспортним засобом, знає, що особа, якій передається транспортний засіб, перебуває в стані вказаного сп`яніння, проте свідомо (умисно) ігнорує передбачену п.2.9 «г» Правил дорожнього руху заборону.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (далі - Постанова), допуском до керування транспортним засобом особи, яка не має права ним керувати або перебуває у стані сп`яніння, визнають усну чи письмову згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма, не відсторонення водія від керування тощо. Згідно із п.27 цієї ж Постанови, вбачається, що відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч.1 ст.130 КУпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.

Відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння настає у разі встановлення такого стану у особи, якій передали керування транспортним засобом, відповідно до вимог статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 р., та подальше притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Отже, для настання відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, у випадку передачі керування транспортним засобом особі, що перебуває у стані сп`яніння, необхідною є наявність таких обставин: 1) особа, якій передано керування автомобілем, перебуває у стані сп`яніння, і це є явним, очевидним; 2) власнику автомобіля достовірно відомо, що він передає керування особі, яка перебуває у стані сп`яніння, однак незважаючи на цю обставину, відбувається передача керування транспортним засобом.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558501 від 04.01.2026 р., у ньому викладене обвинувачення ОСОБА_1 у тому, що він о 02 год. 51 хв. 04 січня 2026 року по вул.Панаса Мирного, 34, у м.Хмельницькому передав керування своїм транспортним засобом ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та в означені час і місці керував цим транспортним засобом.

На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівником поліції, окрім вказаного протоколу, надано: довідку старшого інспектора з ОД відділу АП УПП в Хмельницькій області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності та є особою, якій посвідчення водія видавалось; копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558494 від 04.01.2026 р., складеного відносно ОСОБА_2 щодо фіксації порушення ним п.2.9 «а» Правил дорожнього руху; роздруківка тесту приладу «Drager Alcotest 6810 ARBL 0934» від 04.01.2026 р. (тест №3141, згідно якого результат проведеного о 03 год. 18 хв. 04.01.2026 р. огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння виявився позитивним – 1,19‰); здійснені за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції відеозаписи, в яких зафіксовані факти: керування ОСОБА_2 у зазначені в протоколі час та місці автомобілем марки та моделі «BMW 520 D», номерний знак НОМЕР_1 ; його зупинки працівниками поліції; процедура проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , який, за твердженням останнього та пасажирів означеного автомобіля, виконував функції тверезого водія; здивування присутніх та самого ОСОБА_2 після отримання результатів його огляду на стан алкогольного сп`яніння, процес складання відносно останнього працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення; відсторонення ОСОБА_2 від керування вказаним транспортним засобом.

Натомість, будь-які належні, достовірні та допустимі докази, які б підтверджували викладені у протоколі серії ЕПР1 №558501 від 04.01.2026 р. обставини та факт вчинення саме ОСОБА_1 , у зазначенні в цьому протоколі час та місці, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у матеріалах справі відсутні.

Так, вищеозначені пояснення ОСОБА_1 та аргументи його захисника жодними об`єктивними доказами не спростовані, а навпаки підтверджуються показаннями допитаних у суді свідків. Так, свідок ОСОБА_2 повідомив суду про те, що він мав намір придбати у ОСОБА_1 автомобіль марки та моделі «BMW 520 D», номерний знак НОМЕР_1 , тому 01.01.2026 р. останній надав йому цей транспортний засіб, разом із документами, у користування на декілька днів, яким він і користувався до 04.01.2026 р., при цьому у вказаний день, на прохання ОСОБА_1 , поїхав за місто та забрав останнього з друзями для того, щоб завезти їх по домам, однак, керуючи вказаним автомобілем по вул.Панаса Мирного в м.Хмельницькому, за порушення комендантської години близько 02 год. 50 хв. був зупинений працівниками поліції, які в ході спілкування запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_2 погодився, оскільки вважав, що перебуває у тверезому стані, адже алкогольні напої у великій кількості вживав напередодні - вночі 02.01.2026 р., про що ОСОБА_1 він не повідомляв, оскільки вважав, що з моменту вживання алкогольних напоїв пройшло достатньо часу для того, щоб отверезіти. Про те, що водій автомобіля марки та моделі «BMW 520 D», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який, у якості тверезого водія, приїхав до закладу відпочинку «Дика Риба» на прохання ОСОБА_1 , не вживав алкогольні напої та візуально не мав ознак алкогольного сп`яніння, поводився адекватно та не повідомляв пасажирів керованого ним автомобіля, в тому числі й ОСОБА_1 , про факт перебування ним в стані алкогольного сп`яніння, зазначив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_3 .

Крім того, пояснення ОСОБА_1 також узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні відеозаписами, про які зазначено вище, які не містять фіксації самого процесу складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, однак з яких вбачається, що ОСОБА_1 не було відомо про факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння до моменту проходження останнім огляду на визначення такого стану. Зокрема, на вказаних відеозаписах, з-поміж іншого, зафіксовано те, що у зазначений в протоколі час та місці автомобіль марки та моделі «BMW 520 D», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції, в ході спілкування із якими ОСОБА_2 вказав про те, що він керує автомобілем як тверезий водій, на що поліцейські запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що він добровільно, без заперечень зробив, при цьому, з переглянутих відеозаписів жодним чином візуально не можна зробити висновок, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, він має чітку мову, не хитку ходу, адекватно, спокійно та ввічливо спілкується з поліцейськими при складанні адміністративних матеріалів, що узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 про те, що у нього не виникало сумніву у тому, що в момент керування автомобілем ОСОБА_2 є тверезим. При цьому, вказані відеозаписи жодним чином не підтверджують обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт передачі у вказані в протоколі час та місці ОСОБА_1 (який при цьому не усвідомлював факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння) керування транспортним засобом, та, водночас, не спростовують пояснення ОСОБА_1 про те, що останній передав вищеозначений автомобіль у користування ОСОБА_2 за декілька днів до подій, що зафіксовані на цих відеозаписах.

У додатках до протоколу про адміністративне правопорушення дійсно наявні документи, про які зазначено вище, на підтвердження факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння ОСОБА_2 . Разом з тим, до матеріалів даної справи про адміністративне правопорушення не було долучено доказів на підтвердження фактів: передачі ОСОБА_2 , в означені місці та час (а не 01.01.2026 р. як стверджують ОСОБА_1 та свідки), керування транспортним засобом; обізнаності ОСОБА_1 про те, що його автомобілем керує ОСОБА_2 будучи при цьому у стані алкогольного сп`яніння; свідомого (умисного) ігнорування ОСОБА_1 заборони, визначеної у п.2.9 «г» Правил дорожнього руху, що свідчить про відсутність в діях останнього суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, доказів, які б були належними, достовірними та допустимими і які б спростовували встановленні у судовому засіданні обставини, надані ОСОБА_1 пояснення (що узгоджуються із показаннями свідків), та які б об`єктивно доводили те, що ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом ОСОБА_2 , будучи при цьому обізнаним про факт перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, до складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558501 від 04.01.2026 р. долучено не було. До того ж, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними, достовірними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

З урахуванням наведеного, оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодних належних та достовірних доказів щодо порушення, у зазначені в протоколі час та місці, ОСОБА_1 вимог п.2.9 «г» Правил дорожнього руху, що останньому фактично ставиться у вину, відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо передачі ОСОБА_1 керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, є недостовірними.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду відносно ОСОБА_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, після аналізу всіх доказів по справі, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, та приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини не здобуто та суду не надано, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя