Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №598/481/26 — Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/481/26

провадження № 1-кп/598/104/2026

ВИРОК

іменем України

"16" березня 2026 р. Збаразький районний суд

Тернопільської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026216030000015 від 17 лютого 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Набережні Челни АР Татарстан Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,

встановив:

15 лютого 2026 року приблизно 17 години 00 хвилин між ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_4 , які перебували у кімнаті гуртожитку, що за адресою АДРЕСА_1 , виник конфлікт на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якого ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_4 , чим завдав їй фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень. У зв`язку із цим, враховуючи ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_3 є кривдником – особою, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а отже є суб`єктом кримінального правопорушення, пов`язаного із домашнім насильством.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КК України, яка за ознаками умисного завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд даного кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та просить призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст.394 КПК України, та подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 погодилася із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчиненого відносно неї кримінального правопорушення та будучи ознайомленою з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1ст.394 КПК України, не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні, про що подала відповідну заяву.

Згідно ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Таким чином, дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, повністю доведена.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання, суд, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65-67 КК України, враховує тяжкість вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, обставину, яка пом`якшує покарання, а саме те, що він визнав вину, щире каяття, обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у близьких відносинах, та вважає, що йому слід призначити покарання у виді штрафу в межах ч.1 ст.126 КК України.

Суд вважає, що даний вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Керуючись статтями 302, 368-371, 374, 382, 394, 395 КПК України, суд,

засудив:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, призначивши йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн (п`ятсот десять гривень).

На даний вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Даний вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Даний повний текст вирок суду складений, підписаний і проголошений суддею 16 березня 2026 року.

Суддя ОСОБА_5