Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №944/7086/24 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/7086/24

Провадження №1-кп/944/699/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, у дистанційному судовому провадженні у режимі відеоконференції з ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)», кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140120000679 від 16.10.2023 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці, українця, громадянина України, неодруженого, такого, що має на утриманні двоє малолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

судом визнано доведеним, що солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, 20.09.2023 не прибув після виписки із КНП «Новояворівська районна лікарня в розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_3 та в період з 20.09.2023 до 23.11.2023 був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов?язки в умовах воєнного стану, чим вчинив нез?явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.5 ст.407 КК України, свою вину визнав повністю та дав суду показання, що він дійсно у зв`язку із сімейними обставинами та незадовільним станом здоров`я, самовільно залишив місце служби. Дозволів від командирів на це не отримував. У вчиненому щиро розкаюється.

На підставі положень ч.3 ст.349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого, що повністю визнав свою вину, інші докази, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, судом не досліджувались.

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, є повністю доведеною.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок якого, шкода завдана державним інтересам.

Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Суд, суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини кримінального правопорушення, наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ступінь тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Перевіряючи, чи відповідає узгоджене сторонами угоди покарання на відповідність загальним засадам призначення покарання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер тяжкості вчиненого злочину і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також наведені вище дані про особу обвинуваченого, та призначає йому покарання в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі.

Таке покарання є справедливим і достатнім для досягнення цілей покарання, визначених ст. 50 КК України, буде співрозмірним і достатнім для запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вироком Снятинського районного суду від 21.11.2024 засуджений до покарання у виді 6 років 2 місяці позбавлення волі, а вказане вище кримінальне правопорушення він вчинив до ухвалення цього вироку, то суд вважає необхідним призначити йому покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №511/37/16-к, правила призначення покарання, передбачені ч.4 ст.70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком, як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею, за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винної, та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченим та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень частини четвертої статті 70 КК України у випадку, коли після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими ч.1 3 ст.70 КК України, та в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 у межах цього кримінального провадження не обирався.

Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, за правилами призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком суду більш суворим покаранням за вироком Снятинського районного суду від 21.11.2024 року, у вигляді 6 років 2 місяці позбавлення волі, остаточне покарання визначити ОСОБА_4 у вигляді 6 років 2 місяці позбавлення волі.

У строк відбуття покарання за даним вироком суду зарахувати частково відбуте покарання за вироком Снятинського районного суду від 21.11.2024 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання даним вироком суду законної сили.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1