Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №451/2054/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 451/2054/25

Провадження № 2/459/16/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Козак І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

12.12.2025 року представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду через систему «Електронний суд» із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 20.04.2025-100000228 від 20.04.2025 у розмірі 88250 грн, з яких: 25 000 грн становить тіло кредиту, 45 750 грн – проценти, 5000 грн – комісія, 12500 грн – неустойка.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.04.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №20.04.2025-100000228, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 25 000 грн. Відповідно до умов Договору, кредит надано строком на 183 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту –20% від суми кредиту та дорівнює 5000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Неустойка: 250 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до Договору від 20.04.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 25 000 грн, на строк, зазначений в умовах кредитного договору. ОСОБА_1 20.04.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 25 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 88 250 грн. Тому, просить позов задоволити.

Ухвалою від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

21.01.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечив. Зазначив, що з 2023 по 2025 він проходив військову службу по захисту Батьківщини, у зв`язку з чим, проценти за спірним договором були нараховані незаконно. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача у позовній заяві просив справу розглядати у його відсутності.

Відповідач у судове засідання 06.02.2026 не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

10.03.2026 відповідач повторно не з`явився у судове засідання, хоча належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки), яке містяться в матеріалах справи. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв.

У відповідності положень ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Як встановлено судом, 20.04.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №20.04.2025-100000228. ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора Е 363.

Відповідно до умов Заявки, Позичальнику надано кредит у розмірі – 25 000 грн., строком на 183 днів (п.п. 2, 3 Заявки).

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку, згідно з п. 6. Заявки.

З п. 7 Заявки вбачається, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 20% від суми Кредиту та дорівнює 5 000 грн. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

04.01.2024 між позивачем та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було укладено договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2, за яким платіжна установа приймає на себе зобов`язання надавати торговцю послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

На виконання умов договору 20.04.2025 року відповідачу було перераховано кредитні кошти на платіжну картку клієнта в розмірі 25 000 гривень, призначення платежу: «видача за договором кредиту №20.04.2025-100000228», що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №221-0812 від 08.12.2025.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї).

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-5625.

Також позивачем надано паспорт споживчого кредиту, в якому вказана інформація та контактні дані Кредитодавця, посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, графік платежів, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором А 363.

Як вбачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №20.04.2025-100000228 від 20.04.2025, за відповідачем наявна заборгованість в сумі 88 250 грн, з яких: 25 000 грн становить тіло кредиту, 45 750 грн – проценти, 5 000 грн – комісія, 12 500 грн – неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період 20.04.2025-19.10.2025.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Так, положеннями статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки за умовами вищезазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 25 000 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 45 7500 грн, які нараховані в межах строку дії договору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Відповідач зазначає, що він відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а тому просить в задоволенні позову в частині стягнення з нього процентів за кредитним договором відмовити. Суд не приймає таке твердження відповідача до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.15 ч.3 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14, виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 в справі № 426/4264/19.

Однак, з наданих відповідачем до матеріалів справи документів, а саме копії військового квитка серії НОМЕР_1 та витягу військово – облікового документу з додатку «Резерв» сформованого 01.01.2026, не вбачається дати призову відповідача під час мобілізації, відтак, не доведено дати набуття відповідачем статусу особи (віднесення до категорії осіб), які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

За таких обставин, відповідачем не доведено наявності підстав для застосування пільг передбачених вказаною вище нормою, для не нарахування процентів по кредитному договору (оферти) №20.04.2025-100000228 від 20.04.2025 за період з 20.04.2025 по 19.10.2025.

Крім цього, позивач просить стягнути комісію у розмірі 5 000 грн, пов`язану з наданням кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору №20.04.2025-100000225 від 20.04.2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 5 000 грн, встановлена в п.7 Заявки, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що положення договору №20.04.2025-100000225 від 20.04.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 5 000 грн. суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Львівського апеляційного суду від 17.04.2025 по справі №459/1113/24.

Окрім цього, звертаючись до суду із позовом, представник позивача ТОВ «Споживчий центр» просив стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і неустойку в розмірі 12 500,00 грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Оскільки, кредитний договір №20.04.2025-100000228 був укладений відповідачем 20.04.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка в розмірі 12 500,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №20.04.2025-100000228 від 20.04.2025 у розмірі 70 750 грн, з яких: 25 000 грн становить основний борг, 45 750 грн – проценти.

Беручи до уваги часткове задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 942,04 грн судового збору згідно з таким розрахунком: 70 750 (сума задоволених позовних вимог)*100/88 250 (сума заявлених позовних вимог) = 80,17% (частина задоволених позовних вимог); 2422,4*80,17%/100%= 1 942,04 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором №20.04.2025-100000228 від 20.04.2025 у розмірі 70 750 грн, з яких: 25 000 грн становить основний борг, 45 750 грн – проценти.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 942,04 грн судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.03.2026.

Суддя: М. Д. Новосад