Суд: Самбірський міськрайонний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників
Дата: 15 березня 2026 р.
Справа: №452/2196/25
Суддя: Бікезіна О. В.
Справа № 452/2196/25
Провадження № 1-кп/452/88/2026
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2026 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 220251400000000038 від 30 січня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Самбір Львівської області, який не одружений, з середньою освітою, не працює, зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 , ч. 3 ст. 436-2 КК України
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
20 лютого 2014 року, положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначене початком тимчасової окупації території України, яка розпочалась із збройного вторгнення регулярних військ рф на територію АР Крим і м. Севастополь.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
24.02.2022 приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
24.02.2022, на виконання зазначеного вище наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
ОСОБА_4 , будучи зареєстрованим у соціально-орієнтованій мережі «Facebook» під публічним, загальнодоступним обліковим записом « ОСОБА_6 », перебуваючи за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою особистого комп`ютера з системним блоком, s/n 6RY10C1W, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи із прямим умислом та керуючись ідеологічним мотивом, шляхом надання команди «поширити», яка автоматично розміщує публікації на особистій сторінці користувача, починаючи з 19 грудня 2024 року по 13 березня 2025 року здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Зокрема, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою вищевказаного особистого комп`ютера шляхом надання команди «поширити», яка автоматично розміщує публікацію на особистій сторінці користувача, ІНФОРМАЦІЯ_2 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Facebook» невстановленою досудовим розслідуванням особою за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді текстово-графічного матеріалу із зображенням під текстом карти України з написами на ній: в центральній та західній частинах «Продано», в південно-західній частині «Просрано, Скоро будет просрано», зробивши у такий спосіб указану публікацію доступною для необмеженої кількості користувачів соціальної мережі «Facebook», чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою вищевказаного особистого комп`ютера шляхом надання команди «поширити», яка автоматично розміщує публікацію на особистій сторінці користувача, повторно поширив публікації матеріалів, у яких містяться виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, в тому числі:
- ІНФОРМАЦІЯ_4 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Youtube» невстановленою досудовим розслідуванням особою «Мой телеграм, Дзен», у вигляді відеоматеріалу з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », із зображенням осіб жіночої та чоловічої статі, які промовляють: «Друзья, всем привет! Спустя 2 года мы решили вернуться в город Бердянск, чтобы поснимать этот город и посмотреть как на данный момент там живут люди. Очень многих интересует вопрос: «Много ли там ждунов? На этот вопрос вам я ответить не смогу, потому что люди не ходят по улицам с бегущими строками «Я ждун» или «Не ждун», к сожалению. Это бы облегчило жизнь многим. Но, тем не менее… В общем, предлагаю остаться со мной, продолжить просмотр, будет очень интересно. Мы с вами заедем на местный рынок, прогуляемся по главному бердянському бульвару. Следует начать с того, что Бердянск – это небольшой курортный город с населеним 110 тыс. человек на 2019 год. В городе есть: Бердянский морской порт и несколько различных заводов, среди которых есть популярный среди наших мест – это Бердянский мясокобинат, который на даный момент продолжает фукционировать. С Мриуполя до Бердянска всего около 80-ти км. и раньше эта дорога занимала очень много времени из-за плохой дороги, а сей час, при россии, эту дорогу наконец то переложили. Вы видите это? Эту прекраснейшую новую дорогу. Здесь, дороги не было. От слова совсем. Здесь были ямы по пояс». Озвучує відео чоловічий голос: «Раньше дорога от трассы до Бердянска занимала минут 40, потому что были места, где невозможно было, ну без выезда на встречку, обьехать яму и не остаться в этой яме. Ну, тоесть, были рвы. Подьемы асфальта, волны такие, что если на поддон наехать, можно было и не уехать оттуда. А сейчас, новая, комфортабельная дорога с подсветкой, со знаками и я не понимаю, почему Бердянск оказывается так бизко к трассе. Для меня всегда 40 минут была поездка от трассы до Бердянска. А я не думал, что он так близько». Озвучує відео жіночий голос: «Цены на томливо плюс, минус как в Мариуполе. Только в Бердянск зашла большая сеть крымских заправок, а в Мариуполе, к сожаленью, до сих пор все заправки безымянные. При заезде в Бердянск мы сразу видим патриотические билборды и их очень много на разную тематику. Различные цитаты владимира путина, реклама «Маткапитала», реклама «Медиахолдинга», реклама «Госуслуг», а также есть билборд с предложением оформить «Пушкискую карту», короче – помогаем быстрее обрусеть бердянцам. За два года благоустройство города особо не поменялось, но на некоторых улицах уже положили новый асфальт, меняют коммуникации и начинают благоустройство города. Запорожская область получила регистрационный знак с кодом региона 185, поэтому люди постепенно перерегистрируют свои автомобили, но украинских номеров в Бердянске до сих пор хватает. В ОСОБА_7 их существенно меньше. Так, мы пришли на рынок. Людей очень много. Кукурузка – три штуки 100 рублей. Я очень люблю этот рынок, потому что здесь есть все. Здесь много зелени продается, овощи, фрукты, рыбка, конечно тоже. Арбузы продают тоже по 80 рублей за кг. Ну и конечно куда же без рядов с рыбкой. Первое, что мы видим – это азовская креветка. Стоимость зависит от размера. От 150 рублей за кг. самая мелкая до 800 рублей за кг. самая крупная. По чем бычки икряные? Цены на сушеные икряные бычки также зависят от размера. От 130 рублей до 250 за штуку. ОСОБА_8 получился на 400 рублей. Причем кусочек такой, не маленький. Также продается свежий ОСОБА_9 по 250 рублей за кг., Семга по 1600 рублей, живые раки по 1500 и 2000 рублей в зависимости от размеров. Также продают икру Кеты, ОСОБА_10 и конечно же – копченую икру. Бердянские бизнесмены знают, что нужно людям после длительного шопинга на рынке. Здесь поставили прицепы на колесах с квасом, а рядом бабушка - продавец. Меня прям перенесло лет на 10 назад и мы конечно же с удовольствием купили попробовать квас. На рынке я ради интереса спросила: «Принимают ли они наличную гривну?», не поддались на мою провокацию. Но в 2022 году гривну с удовольствием брали. Тогда, когда в Мариуполе от нее отказались. Когда у нас гривны уже не было…». Продовжує озвучення відео чоловічий голос: «У нас не могли впарить, не могли всучить кому то. Всем тыкали гривну, а никто не хотел ее брать, все хотели рубли. А в Бердянске никто не хотел рубли, все наоборот хотели гривны». Продовжує озвучення відео жіночий голос: «Это дорога на косу. Ее только положили. Это получается ты из Мариуполя …». Продовжує озвучення відео чоловічий голос: «На низенькой машине, на 17-х весулях, на низкопрофильных каточках, на кабриолете, сесть со своей бабой, выехать из Мариуполя вечерочком и доехать до самой косы по прекрасной дороге». Продовжує жіночий голос: «Ну а здесь, вот это старая дорога, но она еще нормальная. Но там делают уже ее. Аквапарк в Бердянске, к сожалению, закрыт. Не понятно по какой причине. Хотя в 2022 – 2023 году он работал. Сейчас мы едем по бердянской косе. Ее длина составляет 18 км. И как не крути, но здесь отдых никак не сравнится с отдыхом в Милекино, Урзуфе, Белосарайской косе. Бердянская коса – это уже не Таганрогский залив, а полноценное Азовское море. Здесь бывают волны, но и вода здесь чище. Гостиниц здесь тоже намного больше. Много гостиниц высокого класса. Как видите, людей и машин здесь встречается очень мало, поэтому и работающих гостиниц тоже немного. Из-за того, что многие базы отдыха не работают уже два года, территория кажется заброшенной и заросшей травой». Чоловічий голос: «Проезжаем мимо, висит на билборде фраза путина о том, что будущее началось, таким какое оно будет, зависит только от вас. Вот это прям фраза, которой я охарактеризовал бы Бердянск полностью, потому что оно действительно так и есть. Людям наладили коммуникацию, дали связь, дали интернет, дали воду. Они живут в своем городе, который не был разрушен, все у них осталось, их предприятия, сделали им только лучше, дорогу им дали, льготы дали, пенсии дали, зарплаты, а они при этом при всем все равно ничего не хотят делать. Ну че то у меня такое ощущение. Судя по чему я вижу. Город пустой. На отдых никто никого не зовет. Люди не приезжают, не просто так. Можно бы было в Интернете адекватную рекламную кампанию вести и зазывать людей к себе. Ну, просто никто ничего не хочет делать. Просто они привыкли как раньше жить, вынести транспарант о том, что сдам номера у моря и поставить ценник бешенный и ждать, пока к тебе люди наедут. Так не получится». Продовжує жіночий голос: «Мы приехали на Бердянскую косу. Сейчас пройдемся по берегу. Посмотрим на гостиницы, какие работают, какие нет. Здесь не так как на Белосарайской косе, здесь нет такого приятного песочка, здесь – ракушки, поэтому босиком ходить больновато. О, волны такие… В целом на пляже мало людей, но там, где базы отдыха работают, встречаются отдыхающие. Кстати, что нас удивило – это выброшенный на берег осетр. Ничего себе. Я никогда не видела выброшенного осетра на берег. Это хорошо. Это значит, что осетр в нашем море есть. Есть гостиницы с работающим бассейном. Все тусуются в бассейне, тогда как напротив, совсем, буквально в 15 – ти шагах, есть прекрасное целебное Азовское море. На Бердянской косе вариантов проживания намного больше чем в Милекино или на Белосарайской косе. Уровень гостиниц здесь намного выше. И на некоторых объектах висят такие вот объявления, видимо проходит инвентаризация. Конечно, на побережье, на первой линии… И кстати, на счет украинского языка. Может быть некоторые услышали, на рынке, когда я снимала видео, некоторые люди говорили там на украинском. Это не потому, что они какие то принципиальные, из-за своей позиции говорят на украинском – нет. Здесь было так и до войны, и до 14-го года. Многие люди говорят на таком украинском, сельском суржике, потому что здесь много в округе сел. Ну и в принципе, можно сказать – Бердянск большое село. Мы приехали на городской пляж. Здесь людей намного больше. Волн – нет. Кстати, вы будете удивлены, здесь дежурят спасатели. А в ОСОБА_7 установили вышки для спасателей, но спасателей у нас нет и купаться запрещено. А в Бердянске – пожалуйста. Бердянск сейчас очень контрастный. С одной стороны мы сейчас видим старые вывески на украинском языке, старые названия кафе в украинском стиле, старые вывески сетевых компаний, которые в Бердянске сейчас не работают, а с другой стороны мы видим распространение нашей российской повестки. Мы сейчас идем по бульвару и здесь также много рекламных щитов с цитатами президента, с приглашением на службу по контракту, а также есть фотографии героев «Бессмертного полка россии». На проспекте также установили новые указатели на русском и английском языках. Проспект Ленина – это главное туристическое место Бердянска. Сейчас здесь находится кинотеатр, он работает. Продают мороженое, немного сувениров, работает фонтан, различные кафе, людей, кстати, в них много. Также здесь проходит выставка, посвященная Дню рождения российского цирка и скульптура бычку-кормильцу на месте. С бульвара мы выходим на площадь и видим сцену и ротонду с надписью – «Бердянск». Мы зашли в одно из кафе Бердянска. Меню разнообразное. Есть даже любимые «Гребешки» Тимура. Цены плюс-минус как везде. Расплатиться можно картой или наличными. Последний раз я снимала Бердянск в 2022 году. И мне кажется, что этот ролик вышел как – то оптимистичней и позитивней, что-ли, тогда мало что работало. Сейчас как-то Бердянск больше ожил и люди начинают свыкаться с тем, что произошло. По моему личному мнению, Бердянск 2024 года выглядит лучше, чем Бердянск 2022 года, а где-то даже лучше чем Бердянск 2021 года, который был при Украине. Население Бердянска как будто делает робкие шаги навстречу жизни новых реалий. Это происходит гораздо позже чем в Мариуполе. Но спустя два года, люди начинают привыкать и свыкаться с тем, что теперь они живут в россии. Ну и с вас, как всегда, лайк, комментарии и подписка», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування тимчасової окупації частини території України; - ІНФОРМАЦІЯ_6 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Youtube» невстановленою досудовим розслідуванням особою у вигляді відеоматеріалу з назвою «От пустыря до ледовой арены в Мариуполе! Нахимовское училище», із зображенням осіб жіночої та чоловічої статі, які промовляють: «Друзья, всем привет! Сейчас я нахожусь в Приморском парке города Мариуполь. Здесь провели масштабную реконструкцию, обновили парк, много всего нового здесь появилось. Что самое интересное в этом парке – уже достраивают «Нахимовское училище» и ледовую арену. Я предлагаю пройтись, посмотреть на эти новые постройки и оболдеть, наверное, от того как быстро смогли это все построить, буквально на наших глазах. Плюс ко всему у меня есть уникальные кадры 2022 года, мы были с Тимой в этом парке, в июне, кажется, или в мае, точно не помню. Покажу вам фотографии и видеозаписи этого парка до реконструкции. Он был в очень плохом состоянии, в таком заброшенном, с асфальтом ОСОБА_11 . Сейчас здесь совсем все по другому. Парк пользуется очень большим спросом у мариупольцев и у приезжих людей, и все с удовольсвием здесь прогуливаются, и мы в том числе. Я очень люблю этот парк. Поэтом сегодня пройдем, прогуляемся. Травку здесь косят, парк убирают. Дальше, на спортивной площадке, третируються дети, много детей. Кстати, кто жаловался на то, что в парке тепер из-за того что вырубили много деревьев, тепер парк кажется лысым. Но дело в том, что за парком особо не ухаживали. Долгие годы парк находился в заброшенном состоянии. Поэтому сотрудники «Зеленстроя» убрали много сухостоя. На той стороне посадили клен, на этой стороне посадили деревья акации. Я думаю, что много разных видов садили, потому что парк большой. Но также были высажены 800 молодых деревьев. Садженцы: рябины, березы, акации, кленов и катальпы. Катальпа, кстати, очень красивое дерево. А деревьев сейчас правда не хватает. И вот то, что посадили ОСОБА_12 – это замечательно. Значит парк в дальнейшем будет густым, тенистым, прохладным и люди как и раньше смогут здесь устраивать пикники. Ребята я только это увидела. Вы посмотрите, что здесь зделали еще дополнительно. Дорожка для спортсменов. Вы представляете? Вот дорога для машин, пешеходная дорожка и для спортсменов. Очень круто. И так, мы подходим к спортивному комплексу имени ОСОБА_13 . Как пишет на своем сайте военно-строительный комплекс министерства обороны в этом спортивном комплексе нахимовцы и все желающие смогут заниматься хоккеем, фигурным катанием и стрельбой. Ледовое поле будет иметь размер, утвержденный международной организацией хоккея. Специальное холодильное оборудование позволит катку стабильно функционировать при уличной температуре до +10 градусов. В спорткомплексе планируют разместить: каток, трибуну на 600 мест с вип-ложей, стрелковый тир, в подземной части здания, тренажерный зал и залы для занятий боксом и боевыми искусствами, сауну и буфет для зрителей». Озвучує відео чоловічий голос: «Охренеть. У нас раньше одну бордюру если строили и то блин мэр приезжал лично, ленточку разрезал, на том, что одну бордюру поменяли. Здесь сейчас мы ездим по городу и наверно за сегодня мы с тобой видели несколько тысяч людей, которые занимаются стройкой. Если глобально по объектам глаза кидать по городу. У нас это уже нормально. Ты посмотри этого не было вообще. Здесь были пустыри. Все было вот так. Вся техника новенькая. Никакие не раздолбленные «Газели». Ездят новенькие машины. Манитушки эти, санкционные, зисибишки английские, санкционные. Пожалуйста». В подальшому продовжує озвучення відео жіночий голос: «Обратите внимание на профилакторий «Здоровье», который я совсем недавно снимала и говорила о том, что не занимаются им. И вот сейчас, его начали разбирать. Я не знаю, будут его восстанавливать либо полностью разберут, как это зделали на двух верхних этажах. Посмотрим. Мы подходим к кораблю. Корабль этот я снимала два года назад. Его отремонтировали. Вот эту вот часть заштукатурили заново, покрасили. Корабль покрасили в цвет российского флага. Мы в детсве тоже лазили по этому кораблю, но там всегда было много осиных гнезд, поэтому многие оттуда спускались покусаны. Тем временем мы подошли ко 7 входу на территорию «Нахимовского училища». Здесь повесили такие вот блестящие красивые как флаги, как можно сказать, военно-морского флота. Люди уже там фотографируются. Звезду установили. Здесь построили вышку, какую то такую интересную, возле «Нахимовского училища». «Нахимовское военно-морское училище» находится в Санкт-Петербурге, а его четыре филиала расположились во Владивостоке, Мурманске, Калининграде и Севастополе, а в Мариуполе будет пятый филиал. Срок сдачи училища под ключ – 1 сентября 2024 года. Также на территории «Нахимовского училища» поставили стелу с надписью: «Нахимовское военноморское училище». Коментардо відео чоловічим голосом: «Все такое новенькое, аж подходить страшно». Продовження озвучення відео жіночим голосом: «Да! Очень, очень масштабно. И, ты заметил, что здесь сейчас совершенно другая атмосфера. То есть, прям движ в этом парке начался, как будто в парк вдохнули новую жизнь». Продовження озвучення відео чоловічим голосом: «Абсолютно. Он стоял как брошенный. Вот и Петровского парк в последнее время такой стал. Его после того как «Азовмаш» обанкротился, его просто бросили этот парк и все». Продовження озвучення відео жіночим голосом: «Да, я снимала парк Петровского. Кто не смотрел, посмотрите. Ну, я думаю, что им тоже займутся. Совершенно два разных парка. Два года назад и сейчас. Колоссальная разница. И очень приятно смотреть на улыбки прогуливающихся людей, потому что я помню как мы здесь гуляли два года назад, когда мы еще не знали, что нас ожидает. Когда мы не знали, будут ли наш город восстанавливать, а сейчас мы идем совершенно с другими мыслями, совершенно другими надеждами, с видом на наше прекрасное теплое Азовское море». Продовження озвучення відео чоловічим голосом: «И с видом на такие космические здания, которых никогда, за всю историю нашего города не существовало здесь. Никогда. В этом я уверен на 100 процентов и даю вам гарантию. Объекта такого масштаба никогда в городе не было. Может цех какой то на заводе построили и все. А так, просто слов нет, одни эмоции. Посмотри, какой парк. Посмотри как город по чуть-чуть делают. Все люди подтягиваются понемножку, при чем тенденция так накатывает, что, как, чем бы черт не крутил, может через лет 5 будет миллион людей. Если все, вот эти программы, которые правительство пытается реализовать, хотя бы на 30 процентов будут реализованы от полного объема, я думаю через 5 лет Мариуполь будет городом -миллиоником. Через 5 лет будешь ходить с недовольным лицом и рассказывать, что весь город стоит и надо подземные и наземные эстакады строить срочно». Продовжує озвучення відео жіночий голос: «Ну смотри, за счет того, что многие россияне с большой россии хотят сюда приехать, купить недвижимость, да и уже покупают, плюс люди с близ лежащих городов, которые получают здесь квартиры, из городов, которые не планируются восстанавливаться, им же дают сертификаты в Мариуполе. Вот за счет этих людей у нас тоже будет большой приток населения». Продовжує озвучення відео чоловічий голос: «А еще граждане, бывшие сограждане, как видят как здесь все налаживается и то что тут, ага, мы не хотели свою квартиру за 15000 долларов продавать, а тут россияне приехали и по 5000000 однокомнатные квартиры скупают. То надо ехать обратно домой, что-то они знают. Что-то там происходит, что нам не показывают, будем ехать домой. Ты ж знаешь, я ж мастер не подходящих метафор, так что если че, вырежешь. Ты знаешь, идешь, смотришь наш город как какая то невеста – сиротинушка, которую все били, шпыняли, говорили, что вы здесь только…, писали нам все эти с Западной Украины, что мы на налоги их живем, они там до хрена зарабатывают, а мы здесь с голой жопой, дотационный регион и вечно с нашей металлургии бабки выколупывали, вывозили не понятно куда. А сейчас его подобрали, очухали, отмыли, накрасили, приодели, теперь она всем нужна, а эти там сидят и локти кусают. Мы когда с тобой сюда приехали, здесь пулеметные точки были и рации разбитые валялись». Продовжує озвучення відео жіночий голос: «Да, я помню. Здесь вот я сейчас приложу видео до. Здесь еще боеприпасы в коробках были, ты помнишь? Мы с тобой рассматривали их. Вот здесь вот стояла разбитая машина, разграбленная». Продовження озвучення відео чоловічим голосом: «В каждом из нас живут и ангелы и демоны. И вот они всегда в человеке борются. И вот я стою, смотрю сейчас на это все, море, этот город, о котором у меня язык уже болит рассказывать, что все налаживается. Думаю, блин. Мне нравится мой город, нравится страна, в которой я теперь живу. Я уважаю свой флаг, я уважаю свой паспорт. Уважаю людей, которые ведут эту страну вперед. Вижу их какую то мудрость, дальноглядность. И мой внутренний критик в моей голове сидит и говорит: «Может тебе к психологу сходить? Ты таким не был никогда. Может у тебя какая то психологическая травма? Всю жизнь все критиковал, а теперь …?» Сердце больше не хочет ничего критиковать, потому что объективно на это все смотришь, понимаешь. Я в этой жизни работал и руками, и мозгами, и понимаю, то что делают сейчас эти приезжие строители – это титанический труд, это даже не человеческий труд. Такими темпами как это все делается. В идеале это надо еще быстрее делать. Но то, что есть и так достаточно, это и так много, это больше чем мы ожидали и поэтому о какой критике может быть речь? Вот как с этим банком на три буквы, который единственный у нас работает и не боится санкций. Он корявенький, у него корявенькое приложение, корявенький сайт, у него там не вовремя деньги приходят, но он один единственный работает. Зашел со своей картой «Мир» и люди получают зарплату, и ходят в банкоматы, и ходят в банковские отделения, обслуживает малый бизнес. Да, хотелось чтобы это был «Сбер», но тем не менее, критиковать то что есть я не имею права, потому что хоть и нет аналогов, но и он справляется с тем, что от него требуется. Надеемся, что все остальные предприниматели, крупный бизнес тоже образумятся, определятся со стулом, на котором они будут в дальнейшем сидеть. Одной жопой на двух стульях не уседишь. А санкции может и никогда и не снимут. Поэтому, добро пожаловать крупный бизнес к нам в город». Продовжує озвучення відео жіночий голос: «Теперь здесь у нас не одна смотровая площадка, а целых три. Вот это вот вторая и можно спуститься на ярус пониже. Вот там вот внизу – третья. А я благодарю всех тех, кто досмотрел это видео до конца и посылаю вам с Мариуполя побольше солнца и тепла в ваши города. До скорых видео», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування тимчасової окупації частини території України;
- ІНФОРМАЦІЯ_7 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Youtube» невстановленою досудовим розслідуванням особою у вигляді відеоматеріалу з назвою «Мелитополь. Опрос уличный одним кадром. Теперь это россия. Для вас это положительный факт?», із зображенням особи чоловічої статі – ОСОБА_14 , а саме опитування на вулицях міста Мелітополя, чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, заперечення тимчасової окупації частини території України;
- ІНФОРМАЦІЯ_8 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Youtube» невстановленою досудовим розслідуванням особою у вигляді відеоматеріалу з назвою «Мариуполь – город воинской славы – мемориал защитникам Донбасса - накипело - отвечаем – парки - мечеть», із зображенням осіб жіночої та чоловічої статі, які промовляють: «12 января. У нас довольно таки тепло. Вы видите я даже без шапки. У нас где то +6 - +8 градусов тепла, а буквально несколько дней тому назад было +15. Некоторые люди уже купались в море. Сегодняшнее видео мы начинаем с «Городского сада». Выходной день и мы решили приехать погулять по нашим паркам. Также в начале этого видео хотела бы ответить на однотипные вопросы, которые очень часто у нас пишут в комментариях под нашими видео: «Почему вы не едете на районы, не показываете какую то там разруху, не показываете какой то там муссор? Почему показываете красивые дома? И не показываете как все разбито, разрушено внутри». Вот таким людям я хотела бы сказать: «Люди делятся на два типа: оптимисты и пессимисты. Негативные и позитивные. Мы себя относим к людям позитивным. Мы хотим во всем видеть позитив. Мы хотим радоваться тому, как восстанавливается, возрождается наш Мариуполь. Мы не ищем вот этот мусор. Это обыденность жизни. Ну это не будет интересно всем смотреть где то, какую то кучу мусора. Если вас не устраивает такой формат видео, у каждого сейчас есть свой телефон. Пожалуйста, берите в руки телефон, снимайте, выкладывайте на своих каналах, а мы посмотрим и покритикуем ваше видео, как вы критикуете наше. Так как я сказала, что мы оптимисты вот мы приехали с Димой получить порцию положительных эмоций, прогуливаясь в наших, зимних, так сказать, парках мариупольских. Первый парк, как я уже сказала - это «Городской сад». Сегодня у нас такая немножко облачная погода, ну и тем не менее голубые есть проблески в небе. Сейчас подойдем на смотровую, посмотрим на наше море. Фонтаны же конечно не работают, потому что они законсервированы на зимний период. Ну вот как проходит ОСОБА_15 год, у меня уже такое предчувствие и ожидание весны, потепления, а еще тем более погодка способствовала три дня тому назад, по моему в пятницу. Люди даже купались. На море было так тепло, кто то даже в футболках, я видела, ходил. Я на работе выходила со своего вагончика в одном свитере и мне было вообще отлично. Ну, вот друзья, подходим мы сейчас к смотровой нашей. Летом тут вообще шикарно. Отсюда открывается вид на восстанавливаемый ЖД вокзал, вагонное депо. Когда то мы вам показивали как идет процесс ремонта. Это ж вот это, Дим, серое? Решили мы поменять смотровую площадку. Здесь в «Городском саду» их две. И я думаю, с этой стороны будет лучше видно вагонное депо, которое мы хотели вам показать. Людей немного в саду. Ну, все таки, приходят подышать свежим воздухом люди, насладиться видами на море. Это сцена в «Городском саду» и сердечко «С любовью Городской сад». Ну конечно же без вандалов не обходится. Не понимаю, кому это мешает, красота. Здесь есть такая имитация прудика по двум сторонам и такой вот мостик. Раньше на этом мостике очень часто молодожены свои замочки цепляли. Ну и сейчас, наверное, начали цеплять. С одной, со второй стороны. В парке есть небольшая детская площадка, небольшой пешеходный фонтанчик. Но вот вспоминая свое детство, кокда я совсем, совсем еще маленькая была, мы с родителями на выходные дни приезжали сюда гулять, вот именно на этом месте была комната смеха, там, где находились эти кривые зеркала. Потом дальше были еще какие то карусели, какие то качели, было колесо обозрения. Оно было очень высокое, по крайней мере для меня тогда в детстве. Интересно было покататься. Такой классный обзор открывался на наше море. Я надеюсь, в будущем здесь появятся качели и очень актуально бы здесь смотрелось колесо обозрения. А так же, смотрю, в парке начали его озеленять. Вот впереди меня очень много разрыто ям и смотрю высаживают молодые ели. Уже вот сколько высажено молоденьких елей и сколько еще подготовлено ям для новых деревьев. Приехали мы в «Приморский парк». Здесь уже есть и беседки. Сейчас мы ближе к ним подойдем, а еще здесь тоже начали озеленять его и также начали высаживать молоденькие, но уже не ели, а сосны. И вот мы подходим ближе. Есть такие участки как просто обычные навесы, а есть, например, как вот эти, с качелями и с такими интересными лавочками. Кататься конечно не буду, потому что смотрю мокрая. У нас вчера вечером и ночью дождь очень сильный был и еще не просохло. Нет но так прикольно здесь будет летом посидеть. Тут есть одно место сухое. Нет, ну нормально. Ну че, класс, мне очень нравится. Их тут довольно - таки много. Как с одной стороны, так зеркально и с противоположной стороны. Ну тут смотрю есть уже место, где можно купить кофеек. Машина стоит. Подходим мы сечас к бронекатеру. И, друзья, что я хочу сказать. Я сейчас просто умру, какие здесь запахи. Здесь, напротив кафешка или ресторан, не знаю как правильно сказать, и кто то жарит шашлык. Тут такие запахи стоят! Просто бомба. Также я хочу еще сказать, что все паркуются, где хотят. Тема, как всегда у нас. Вы можете видеть у меня за спиной и вот впереди меня машина стоит. Ну что, мы идем немножко дальше в район смотровой площадки и хотим показать вам, что сейчас там территория огорожена и причина, почему она огорожена. Люди приезжают сюда подышать свежим воздухом, насладиться морем. Кто то, вот, берет с собой колонки и просто идет и слушает музыку, и создают себе прекрасное настроение. Как я уже сказала, есть люди позитивные и есть люди негативные. Вот пример позитивных людей. Друзья, проходим мы сейчас «Нахимовское училище». Курсанты, наверное, еще не учатся, потому что, на сколько я знаю, что только 13 числа начинают студенты и школьники учиться, то есть с завтрашнего дня. И вот друзья, подошли мы к этому месту, к нашей смотровой площадке, которая сейчас огорожена вот таким вот забором. Здесь висят вот такие вот баннеры. Что будет на этом месте? Здесь будет мемориал «Освободителям Донбасса» и вот на этих картинках представлено как он будет выглядеть. Он будет высотой 50 метров, вот как на картинке слева, и его можно будет видеть со всех точек нашего города. Вот такая красота будет. Такая стела в виде якоря. Написано: «Мариуполь – город воинской славы». Красиво будет, да? То будут делать здесь, на этом месте, за этим ограждением. Конечно же часть смотровой оставили. Вот можно подойти. Люди. Кто приходит в парк погулять, приходит туда и там также есть лестница, спуск к нашему пирсу». Продовжує озвучення відео чоловічий голос: «Красиво будет. Мемориал «Освободителям Донбасса». Вот так вблизи он будет выглядеть. Прикольно». Продовжує жіночий голос: «Подошли мы на этот участок, оставленный к смотровой площадке. Верхний ярус, там есть нижний ярус. Но я скажу, довольно прилично места если захотеть полюбоваться морем. Довольно таки много. Лавочки, есть где посидеть. И здесь вот, получается, где будет стоять мемориал, немножко как бы открыто, просто такое ограждение в виде сетки и можно уже видеть как начался процесс возведения этой стелы. Территорию немного почистили, что то поскладывали, можно слышать как работает генератор, рабочие стоят. Сегодня воскресенье, уже вторая половина дня, рабочий день, возможно, подходит к концу. Процесс возведения стелы – идет. Буквально в пешей доступности в «Приморском парке», наверное уже многие знают, находится мечеть. Это самое красивенное здание в Мариуполе и мы сюда тоже, с Димой, захотели прийти и посмотреть. Все сделано из мрамора. Мы когда то ее вам показывали в таких солнечных лучах. Очень зеленая территория, очень много еловых здесь. Просто красивенное здание. Тут кошечка еще. Глянь, какая красивенькая серенькая киска. Никого нет. Здесь вход свободный. То есть, никто не запрещает идти, походить здесь по территории. Полюбоваться. Какой хороший котик. Ты красавчик. Глянь какой. Красивенно. Но закрыто. Может быть есть какое то время посещения. Я ж говорю, ворота открыты – без проблем можно зайти, погулять, походить по территории. Все, абсолютно все, даже ступенички, перила – все сделано из мрамора. Она подсвечивается еще ночью. Проектора стоят. И вот такой вид сверху. Ты помнишь, когда мы были в Стамбуле, была красная дорожка, а вот же полочки для обуви, потому что о внутрь заходить нужно обязательно без обуви. Какое у нас сегодня небо красивое. Какое то рябое. Уже вечереет. Уже вторая половина дня. Уже четыре часа. У нас уже немножко день больше стал. И в завершении нашего видео, прохаживаясь, прогуливаясь такими красивыми местами, мы перед началом рабочей недели зарядились позитивом, получили массу положительных эмоций от посещения таких красивых мест у нас в городе Мариуполе и еще хотела сказать, что у нас год начинается с положительных новостей, начинают сбываться или воплощаться в жизнь некоторые желания Димы, которые он загадывал на Новый год, о них, конечно, вы узнаете в следующих видео, а на этом будем с вами прощаться. Всем удачи. Пока и до новых встреч», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році;
- 20.01.2025 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Youtube» невстановленою досудовим розслідуванням особою у вигляді відеоматеріалу з назвою «С кем воюет правительство России и Украины. Договорняк. Кому выгодна война в Украине», із зображенням осіб чоловічої статі, схожих на президентів України та рф, із чоловічими голосами за кадром: «Всем привет! Вы на канале Серега Хароль ТВ и тема этого видео «С кем на самом деле идет война?» Вот, например город Киев, который недавно был обстрелян росссийскими дронами и ракетами. Это не приффронтовая зона но обратите внимание, обстреляны жилые дома. Какое они имеют стратегическое значение – не понятно. Обстреляны были цивильные жилые дома». Чоловічий голос за кадром: (українською мовою) «Горить. Тут багатоквартирка пошкоджена і я бачу ще. Зверху там горить, на крише». Продовження автора відео: (мовою оригіналу) «А вот обратите внимание на видео – это Казань. И аналогично обстреляны жилые дома, цивильные. Какой смысл в этом всем? Какой смысл запускать ракеты хрен-знать куда от прифронтовой зоны – аж в Казань или Киев, вместо того, чтобы разбомбыть, например, центр принятия решений как Верховная Рада или кремль. Вот, есть два режима, которые один говорит, что мы воюем с нацизмом, а другой, что мы воюем с кремлем, с фашизмом. Почему эти два режима бомбят цивильных людей? Какой смысл в том, чтобы бомбить цивильных, вместо того, чтобы разбомбить тех, кто заварил всю эту кашу, тех, кто управляет этим всем. Ни одна ракета не упала на Конча Заспу – это котеджный поселок, в котором живут депутаты, которые построили там свои дачи. Ни одна ракета не упала на Верховную Раду, на офис президента и аналогично ни одна ракета не упала не на кремль, на Рублевку и т.д. Обратите просто внимание ну какой смысл этой войны. Отправляют простых людей. ТЦК, например. Они ловят обычных роботяг, которые не имеют к армии никакого отношения, а полиция в это время и сами ТЦКашники, которые являются военными, также офицеры, которые должны воевать. Офицеров составляет очень большое количество, которые просто сидят в штабах. Они не воюют, они являются военнымии. Также полиция – это военные, но ловят обычных людей. В россии идут убивать людей добровольно. Вот. В Украине, например, за деньги ТЦКашники готовы своих ловить и отправлять на войну, за бабло, а в россии, там за бабло готовы убивать братьев-славьян, так сказать. Понятно, что в россии есть разные прослойки общества и какае то люди имеют более высшые моральные приципы и не готовы идти воевать за деньги, а для кого то – это цель всей его жизни и он нигде больше таких денег не заработает и решил таким путем их заработать. Но дело в том, что используют нас всех. Те, кто заварил эту кашу, они не участвуют, их сыновья не воюют, у множества политиков, пропагандистов, те кто причастен к войне, их сыновья находятся за границей, а также те, кто призывал к войне, чтобы люди, мужчин мобилизовывали, они тоже уехали, как, например, министр закордонных дел – ОСОБА_16 . Он свалил. Просто в Америку. А в свое время призывал ухилянтов, унижал, призывал, чтобы они возвращались, брали в руки оружие. Также он заявлял, что украинцы готовы лопатами воевать, а сам он свалил в США. Также как и Резников, был такой министр. Ну, я думаю, аналогично такое происходит в россии. Просто россия сейчас под санкциями, бежать некуда. Но когдато время поменяется никому как бы глаза не открыл, но обратите внимание, что простолюдины всегда воюют, а те, кто виноват в этом всем, ни одна из сторон не хочет остановить эту войну. У нас, в Украине, вообще запрещено говорить про переговоры. То есть все, кто подымает тему переговоров, те являются сразу же преступниками и агентами кремля. Также как в россии, когда кто-то говорит о мире, он сразу становится иноагентом. Это просто две одинаковые аналогичные страны, с одинаковыми преступными законами, которые просто зеркало друг друга. Никто из нас не лучше. Что в Украине, она богата ресурсами страна, что россия богатая ресурсами страна, а жители этих стран получают от этих ресурсов просто пыль. Они живут тем, что сами заработают. Понимаете. И то, из их зарплат выщитывается процент, а потом государство говорит, что мы вам многое дали, хотя все блага, льготы копеечные, это все из кармана самих же людей вищитывается за налоги. Вот. Никакая из сторон не хочет идти на переговоры. ОСОБА_17 отказывается от переговоров, а путин ставит такие условия, на которые наша власть идти не хочет. Выход только один. Просто не брать в руки оружие и не идти убивать друг друга. Надо просто жить по человеческим законам. Не навредить ближнему. Просто, никакие деньги не заменят вам потом оторванных ног, никакие деньги не заменят вам того ужаса, который вы переживете на войне. Даже если вам повезет и вы выживите, у многих просто разрушена психика, многие спиваются. Потом эти деньги уже не в радость. Понятно, что женам военных от погибшего мужа может быть и будет радость, но если это муж. А если ваш сын идет на войну? Как потом будете переживать? Женщина всегда переживает за сына больше чем за мужа. Вот. И подумайте просто, что вы оставите после себя. Вы просто оборвете жизнь другого человека, а жизнь каждого человека – это целая вселенная, это целый мир. Вот так взять оборвать, потому что, какой-то дядька сказал – это надо быть недалеким человеком, чтобы так думать. Надо искать способы договариваться, несмотря на то, что было пролито много крови и запятнаны уже руки каждого. Лучше поздно, чем никогда остановить это все. Мы, например, делаем митинги, выходим, чтобы мужчин не паковали насильно, забирали на войну. Также есть русские, которые выходят за мир, которые призывают не брать в руки оружие, не идти воевать. Каждое такое маленькое усилие может изменить мнение даже, хотя бы одного человека. Один человек может убить много людей. И поэтому лучше призывать к миру. От нас все зависит. Они делают все нашими руками. Ни путин лично, ни Зеленский убивают лично. Они отдают приказ, а выполняют эти приказы сами люди. Спасибо кто смотрел это видео. Подписывайтесь на канал, ставте лайки. Всем мира, до новых встреч», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році;
- ІНФОРМАЦІЯ_9 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Facebook» невстановленою досудовим розслідуванням особою за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 у вигляді відеоматеріалу з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11 », із зображенням осіб жіночої та чоловічої статі, які промовляють: «Я из Курахово, я Красногоровка. Тоже переселенцы, из подвала привезли. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Что пережили вы?» «Что пережили, одному только Богу известно. Что пережили. Круги ада. Нас солдаты спасли, ребята. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Как относились наши солдаты к вам?» «У меня муж раненный. 1 ноября ранило, прямь возле дома. И они приносили и лекарства, и антибиотики, бинты. Поддерживали. Спасибо им большое. Нас кормили, поили». (Чоловічий голос за кадром (рос.): «А есть вот разница между русским солдатом и украинцами?» «Я вам расскажу. Я медик, медсестра, с 50-и летним стажем. И эта женщина не успела, муж… Вот стояла машина. Муж сел с вещами и отъехал. А она 7 месяцев беременности. И через час должна была приехать машина и забрать ее. В это время, говорят, машина застряла. И она в это время рожает. Вызвали акушерку. Она родила мальчика, 2900 гр. И через три дня пришли бусурманы. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Это кто?» «Как кто? Украинцы». (Укр.) «Шо? Понарожали мосчкалів?» (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Ах, вот так даже?» «Подходит с этим, с пистолетом и прямо в лоб ребенку. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Новорожденному?») Да. А потом к матери. И все. И я успела спрятаться. Ну некогда нам. Я могу сказать. (Чоловічий голос за кадром (рос.): « Ну скажите.») Скажу, скажу. (Чоловічий голос за кадром (рос.): « Вы это видели? Скажите. Это же преступление. Это свидетельство ваше.») Что я видела. Мы сидели в подвале. А украинские вот эти, жили под нами, на первом этаже, снимали квартиру. Они безобразно себя вели. И когда все время уезжали, говорили: «Ничего не оставим. России ну русне – ничего тут не оставим. Ничего живого, все развалим». Да. Вот так вот говорили. Но я к ним не обращалась. А к русским я плакала от радости, как пришли русские. Ребята к нам в дом. Сначала штурмовики, потом дронщики ну все, вы ж знаете. Очень хорошо относились. Я плакала от радости. А мужа ранило. Я делала перевязки два месяца. Если б не они, не антибиотики, обезбаливающее. Все приносили. Доставали, свое отдавали. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «То есть, есть разница?») Конечно. Как небо и земля. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Свои и чужие. Вот кто свой, а кто чужой?») Кто свой? Вот здесь свой. В россии свои. (Продовження інший жіночий голос.) В подвале сидели. Приблизительно с месяц. Дед мой - муж, познакомился с некоторыми солдатами. Так что они нам гуманитарку давали и тушенки, и хлеб. Молодцы. Спасибо им. Хорошие люди. Мы их так ждали. Приехали, мы их оцеловали и все. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Самый страшный момент, который вы там пережили в Курахово?») Самый страшный? Что бы мне вспомнить. Ой. Да такого страшного каждый день был. Вот самый радостный, когда русских увидели. Да. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Вот как?») (Продовжує особа чоловічої статі.) (рос.) Снарядик в дом прилетел. Кошмары были. На глазах все горело. Бомбилось. Терпел до последнего. Но, когда во дворе началось пиф-паф, тут уже не вытерпел», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році;
- 20.02.2025 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Facebook» невстановленою досудовим розслідуванням особою за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 , у вигляді текстового матеріалу наступного змісту: ««Конгресвумен від Республіканської партії Марджорі Тейлор Грін: Війна в Україні завжди була фінансованою та контрольованою державою операцією з відмивання грошей та опосередкованою війною проти Росії. Зеленський — актор у зеленому комбінезоні, який вимагає у всіх гроші, скасувавши вибори та знищивши свободу слова в Україні, а також веде війну, яка мало не знищила ціле покоління українських чоловіків. Я ніколи не голосувала за фінансування цієї війни і не голосуватиму за фінансування цієї війни. Цьому потрібно покласти край», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році;
- 25.02.2025 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Facebook» невстановленою досудовим розслідуванням особою за посиланням: https://www.facebook.com/profile/61551383806853/search/?q=%D0%A1%D0%BA%D0% B0%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D 0%B4%D1%83, у вигляді відеоматеріалу з назвою «Сибирская ватница сказала правду про украинцев», із зображенням осіб жіночої та чоловічої статі, які промовляють: «Как Пригожин там приехал к ним их уговаривать. Но в самом конце разговора брат задает такой вопрос: «Как вы оцениваете противника? Что скажете о противнике?» И этот парень, который и Крым и Рим прошел, иначе не скажешь. Орден «Мужества» у человека. И он говорит: «Товарищ полковник, посмотрите в зеркало. Мы сами с собой воюем.» И когда у моего брата челюсть «отвалилась», и он говорит: «Вот эти твари, на Западе, они изучили всюнашу историю и поняли, что никакие французы, никаке немцы, никакие шведы, никакие, прости Господи, татаро-монголы, и другие не могут с русскими справиться, они решили нас друг с другом стравить. Пока мы друг дружку резали в Одессе французы стояли, в Киеве немцы, в Архангельске англичане, а во Владивостоке японцы, а еще американские корабли стояли. Тоесть получается, что пока мы тут друг дружку, они по периметру окружили и как шакалы ждали. Они второй раз делают попытку пока мы друг друга, а потом, когда я начала все это читать, я поняла – это не вторая попытка, а третья. Потому что во времена ОСОБА_18 это была первая попытка, когда французы и англичане организовывали восстание ОСОБА_18 . Вы знаете, например, что у ОСОБА_19 была артиллерия вся французская, и она была на таком уровне, что у Екатерины небыло этих пушек. Она смотрит мне на погоны, улыбается и говорит: «Товарищ офицер, вам мой ответ не понравится». Он говорит: «В смысле?» Мы, когда не знали где это все взять, мы, говорит, в Телеграмм канале написали украинским женщинам. Нашли чат, такой же волонтерский и написали. И мой брат спрашивает: «Вы прикинулись украинцами?» И они говорят, что все время обижаются, что русские возмнили себя старшим братом. А хотя к нам и относятся как к старшему брату. У них даже претензия: «Вы чего напали если мы родня? Чего ж вы напали?» Сейчас все показывает, что мы старший брат. Леща дать обуревшему, одуревшему избалованному младшенькому.
Заставка: «В гостях у Колобка». Ведущий: «День добрый друзья. С вами пан Колобок из Одессы. Сегодня у нас интересная гостья из Тюмени – Марина. Вы знаете, когда мне начали писать люди какие то письма под ником «Медленный эстонец» - я был удивлен. Но сейчас, когда со мной связываются люди и они подписываются « ІНФОРМАЦІЯ_13 » или « ІНФОРМАЦІЯ_14 ». Вобщем, сегодня у нас в гостях ватница и зетница Марина из Тюмени. У Марины очень интересные мысли. Мы хотим обсудить, почему мы одинаковые. Мы украинцы и россияне. Здравствуйте ОСОБА_20 . Здарвствуйте все ваши зрители. Давно слежу за вашим каналом. Мне очень нравятся ваши беседы. И тут задалась вопросом: «Вот интересно, по заголовкам ни разу не было ни ватником, ни зетоников. Думаю, ну что за несправедливость». И еще мне очень нравится как вы географически разделяете. Вот это – страна справа, страна слева. У вас это прихватизировала и жто использую. Вот я из страны справа. Руслан и вот очем я хотела с вами поговорить. Хотела донести всем тем людям у кого, у нас с вами один язык. Сегодня, кстати, международный день родного языка. Так вот, что я хотела рассказать. У меня мой родной брат, у меня их три. Один из братьев – он полковник МВД. И в силу своей профессии он встречается с людьми, которые возвращаютсч из «сво», в отпуск, на лечение, демобилизуются. И он берет интервью. Это по нашему, по гражданскому интервью. У них там разные свои закидоны, свои темы. Вплоть до того как ноги от грибка сберечь, простите меня, как от запора спасаться, с холодом бороться, там разные у них заморочки. И вот один разговор меня потряс. Он разговаривал с парнем, который приехал в отпуск на лечение. И вот они разные-разные темы обсуждали. Мотивация – почему он с Вагнером пошел как Пригожин там приехал к ним их уговаривать. Но в самом конце разговора брат задает такой вопрос: «Как вы оцениваете противника? Что скажете о противнике?» И этот парень, который и Крым и Рим прошел, иначе не скажешь. Орден «Мужества» у человека. И он говорит: «Товарищ полковник, посмотрите в зеркало. Мы сами с собой воюем». И когда у моего брата челюсть «отвалилась», и он говорит: «Вот эти твари, на Западе, они изучили всю нашу историю и поняли, что никакие французы, никакие немцы, никакие шведы, никакие, прости Господи, татаро-монголы, и другие не могут с русскими справиться, они решили нас друг с другом стравить. Потому что подобное выбивает подобное. Только сами себя мы можем уничтожить. И он говорит, что они такие же как мы. Когда закусить губу, сцепить зубы, когда – да провались ты все пропадом, когда вот абсолютно все одинаково. И я стала думать на эту тему. Этот разговор был еще год назад. И я подумала, у нас уже была гражданская война. 100 лет назад. В 1921 году закончилась. И вот, вы то помоложе, у меня советское образование. Из советского образования про гражданскую войну помню, что большевики, значить, передовыми рядами победили всех. Значит - шел отряд по берегу, шел издалека, шел под красным знаменем командир полка, вот эти песни все. А чем закончилась гражданская война, что с людьми то происходило, я не знала. Кроме как единственное документальное свидетельство «Тихий Дон» ОСОБА_21 почитать. И я начала что-то полезное читать. И поняла, что война закончилась не потому, что большевики победили. Тогда победителями оказались – голод и сыпной тиф. Когда людей давили до такого отчаяния, что. Господи, возмите кто-нибудь эту власть. Хватит вам уже за нее биться и нас мучить. Возьмите хоть кто-нибудь, сделайте что-нибудь, чтоб все это прекратилось. И вот на бытовом уровне, если применительно без всякой идеологии – большевики более организованными оказались, более упертые, более целеустремленные. Но, Руслан, самое главное, когда я начала читать про гражданскую войну, оказывается, пока мы тут друг дружку резали, при чем же ж она шла не только, там банды на Украине, там махновцы зеленые, там еще что-то, у нас в Сибири банды были, на ОСОБА_22 банды были. Пока мы друг дружку резали в Одессе французы стояли, в Киеве немцы, в Архангельске англичане, а во Владивостоке японцы, причем японцы были до такой степени, что там русские начали партизанские отряды организовывать. Оказывается опыт партизанского движения с гражданской войны пошел. А еще американские корабли стояли. То есть получается, что пока мы тут друг дружку, они по периметру окружили и как шакалы ждали. Знаете, когда лев или тигр, когда зебра ослабнет, чтоб уже навалиться и загрызть. Но опять не получилось. То, что сейчас происходит. Вы смотрите, что получается. Главное придумать на чем нас разъединить, на чем ненависть нам будоражить. Потому, что по-другому если взять жителя Харькова и жителя Белгорода, не уничтожать памятники, не переименовывать улицы, не запрещать песни, не запрещать язык – чем они отличаются. Да ничем. А когда вот это все организовать тридцать лет – прекрасно. И вот смотрите, что происходит. Посмотрите как себя Трамп ведет, что сейчас с американцами происходит. Я так думаю, что эти шакалы по периметру задолбались ждать когда же мы друг дружку изнохратим, и американцы, как более прошаренные, решили, ну надо бы выгоду свою поиметь, чего мы столько потратились. Раз россия никак не ложится, Украину не жалко. Вообще не жалко. С россией не справиться, но надо гешефт какой то поиметь. Как одессит вы должны знать, что это такое. И вот то, что сейчас происходит, получается то же самое, что было сто лет назад. Мы с вами на уровне прапрабабушек, прапрадедушек мы это уже переживали. Тогда резня шла на предмет за красных или за белых, а сейчас ты русскоязычный или украиноязычный. Они второй раз делают попытку, делают попытку, вот это вот, по периметру ждать когда мы друг друга. А потом, когда я начала это все читать, я поняла – это не вторая попытка, а третья попытка. Потому что во времена ОСОБА_18 это была первая попытка, когда французы и англичане организовывали восстание ОСОБА_18 . Вы знаете, например, что у ОСОБА_19 была ОСОБА_23 вся французская и она была на таком уровне, что у Екатерины не было этих пушек. Потому, что ОСОБА_24 разрывалась. Ей надо было войну с турками вести и еще где-то война как раз шла. Вот и организовали вот это восстание ОСОБА_19 . И вот, что я хочу сказать, мои дорогие, ватники, зетники, антиватники, антизетники, пока мы друг дружку режем – они ждут. Но единственное у меня есть все-таки надежда, что обламаются и в этот раз. Ведущий: - Да. Но есть примеры когда простые люди против. Вот вы рассказывали про эти сетки, да. ОСОБА_20 : - Да, да. К стати, вот этот полковник, у него сын подросток. Они по субботам ездят в волонтерский центр и плетут сети. В первый раз когда они приехали, брат говорят: «Я по форме был». Там были разные сети, разного размера, для разного вида оружия. На танки свой размер, две сетки идет. На пушки своя сетка, свой цвет в зависимости от времени года. И вот эта женщина, которая там руководит, брат говорит: «Я подхожу к ней и спрашиваю, где вы все это взяли?» Вот это ж выкройки, метраж, ленту. Она смотрит мне на погоны, улыбается и говорит: «Товарищ офицер, вам мой ответ не понравится». Он говорит: «В смысле?» Мы, когда не знали где это все взять, мы, говорит, в Телеграмм канале написали украинским женщинам. Нашли чат, такой же волонтерский и написали. И мой брат спрашивает: «Вы прикинулись украинцами?» Говорит – нет. Мы написали, что мы из города такого то, мы из Сибири. Мы хотим те…те… те…. Нам прислали все выкройки, прислали ссылки Китая, где заказывать ленту метражом, тоесть полностью всю раскладку. И брат говорит: «Ты представляеш, там женщины для своих мужиков сети плетут, здесь женщины для своих мужиков сети плетут и друг с дружкой опытом обмениваются. Потому что каждая за своего мужика, но и вот это вот – помочь тоже. Они делятся опытом, какие лучшие, какие эффективнее. Представляешь я тогда сказала брату, ОСОБА_25 , может быть не все потеряно. Потому что вот этот вагнеровец, он 17 в конце знаете какую вещь сказал, они говорят, что все время обижаются, что русские возомнили себя старшим братом. А хотя к нам и относятся как к старшему брату. У них даже претензия: «Вы чего напали если мы родня? Чего ж вы напали?» Сейчас все показывает, что мы старший брат. Леща дать обуревшему, одуревшему избалованному младшенькому, когда родители уже руки опустили. Потому что по сути получается, что родители отселили этого младшенького в отдельную квартиру тридцать лет назад, сделали полностью всю обстановку, оплатили все, ты ни за что не должен. Это же мы ленд лиз до 2006 года оплачивали. ОСОБА_26 в 2006 году отчитался, что по ленд лизу все закрыто. Не одна республика ленд лиз не платила. Мы на себя это взяли. И получается, тебя младшенький отселили, тебе все сделали, а ты все распродал, ты все разворовал. Ты начал сам сбегать не понятно куда, кичится этим безвизом, чтобы сбежать из своей собственной страны. Голос за кадром: «Наркоман. Наркоман. Вот у меня есть очень много друзей, очень много друзей. 1000 наверное за всю жизнь было. И очень много примеров. Я всегда недоумевал, почему например семья и два брата – старший и младший. Старшему, вот я анализировал, его наказывали. Это был первый ребенок, родители им тяжелее зарабатывалось, они были моложе и его всегда воспитывали в строгости. Младший, второй, любимчик, мамина ляля. Родители были чуть-чуть побогаче и могли баловать. И вот со старшим в строгости, младешего баловали и он выростал наркоманом. У меня есть такие примеры, мои личные друзья их раскидала судьба. Один еще после развала независимости, когда он прочитал в газетах, что оказывается Иисус Христос украинец, он уехал к вам туда в страну работать в Петербурге. И вот сейчас, после этих всех событий, они встретились на поле боя. Но вот так вот мировозренчески люди разделяются. Но вот относительно младшеньких сыновей, которым все доставалось готовенькое, оно не ценится и легко просирается, вот так». И вот этот вагнеровец говорит: раз у родителей руки опустились, что младшенький пошел в разнос, только старший брат может прийти и дать леща, как следует. И говорит. Вполне возможно, что через какое-то время младшенький поумнеет и повзрослеет, он будет старшему припоминать. Ты конечно скотина, ты конечно тварь, ты че меня тогда так шандарахнул. Но все равно будет благодарен. И этот вагнеровец сказал, что я мечтаю, я очень хочу, чтобы мозги стали на место и может быть мы пойдем туда к этим тварям на Западе, мочить их вместе будем, чтоб скотам им больше не приходило в голову нас стравливать, чтоб отгреблись за все, что творят. И еще брат мне тогда сказал: «Знаешь, ОСОБА_20 , что меня поразило?» В разговоре их пятеро тогда было. Говорил больше один, остальные просто добавляли. «Что меня поразило? У них слова родина, за родину, для родины – это как вот поесть, попить, кофе выпить и покурить.» Он говорит: «Я первый раз в жизни слышал слова такого патриотического звучания. Слова, которые надо с каким-то пафосом произносить, а у них вот абсолютно как данность какая-то. Они для меня стали примером». Примерно год назад разговор был. Но вот потрясающий разговор был, когда вот это зеркало. Он еще сравнивал национальности, когда поляки такие же. Самые подлые – это прибалты. Я не знаю можно ли это говорить, рссказывать. (Чоловічий голос за кадром: «Деликатно). Именно там в боевых действиях. Сейчас я прошу прощения. Вот он говорит, снайперы. Если, говорит, украинец, он не будет церимонится в лоб, он видит все. Если в бронике, то надо стрелять либо в руку, ногу или лоб. А если украинец или поляк у него есть цель, один патрон, все, вперед. А прибалты, они что делают? Если выстрелить в руку, человек раненный переворачивается на другой бок, подгребает рукой и может выползти. А если в бедро, то все, это не вылезти самому и надо ждать эвакуационную группу. И они стреляют в бедро, ждут этих три человека эвакуационную группу, ложат всех троих, потом четвертая пуля мне. Он говорит: «Мне в бедро прилетела. Я понял, что снайперы и что прибалты». По подлости поступков они уже знают, кто. «Я лежу и думаю. Они сейчас еще троих положат. Хорошо, что парни быстрее прошарили и не пошли, пока его не вычислили». То есть вытащили его и он по ранению приехал в отпуск. И он говорит, что прибалты очень подлые. Для украинцев, поляков, может там и другие, я не знаю, есть цель, есть противник, все работаем. А у прибалтов, как бы еще насладиться, получить удовольсвие от своей мерзости. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Я хочу добавить. Про наших и про ваших. Вот сейчас, в ОСОБА_27 там возле одного из больших городов есть лагерь для беженцев, так называемый Хайм. Там сидит около 400 человек, сто ваших ОСОБА_28 , сто наших каких то полу дезертирчиков, полу беженцев и остальных двести – это ребята из Сирии. И вот они скидывют видео, ничего не понятно, как эти ребята из Сирии ходят с колонкой, там дразнятся, показывают непристойности, именно провоцируют. И я спрашиваю: «Зачем ты мне это прислал?» Он отвечает: «Они ж не знали что мы друг с дружкой. Потом нам надоело, мы объединились и пошли в кулачный бой». Как бы нас не хотели поднатравить друг на дружку, но суровая реальность нас объединяет. Вот вы знаете, ОСОБА_29 , когда я ездила в Украину, по работе пять лет, ездила в ОСОБА_30 и уже у нас были напряженные отношения между, странами, 15 – 17 год. Последний раз я была в 18, нет в 19, перед самой пандемией. Я помню, что я шутила, что вся проблема между нашими странами, что мы страны – женщины. Украина, россия. Вот я говорю, все, что не бабы – мы со всеми в контрах. Эстония, ОСОБА_31 , Литва. Смотрите Казахстан. Таджикистан, Узбекистан – мужики. Вот с ними все в порядке. Поэтому, нам бабам, надо придумать против кого дружить. И тогда, крепче дружбы у нас не будет. Мы будем сплетничать, мы будем кости перемывать. Но будем дружить. Главное придумать против кого. Мы тогда смеялись. Я хочу сказать, почему я стала ватницей, ОСОБА_32 . Я была вообще не политическим человеком. Я вообще не интересовалась. Я когда включала телевизор и видела нашего президента. Я переключала канал. Мне было сучно, что он там в очередной раз говорит. Потому что я все года за него голосовала. Но у меня это было так, я проголосовала, вот и работай. У тебя есть мои полномочия вот и трудись, а то, что ты там делаешь мне вообще не интересно. И я помню. Что в 14-м году, для меня лично было два шока. Два момента: когда с Майдана разбежалось стихотворение «Никогда мы братьями не были», хорошенькая такая девочка записывает стихотворение. Я помню. Мне было так удивительно. За что меня из родни вычеркнули? Что я тебе сделала? И второй шок, это события у вас, в Одессе второго числа. Но я помню, что это был такой кошмар. Я уверена была, что сейчас разберутся, следствие там все… И то, что происходило, я воспринимала как проблемы другой страны. Сейчас там разберутся. А когда я приезжала в Киев, какое гостиприимство было. Они думали, что я голодная. Но потом. Когда я влючила телевизор, мне надо было какое-то время ждать, включила украинские новости. Мне стало удивительно, что в новостях россию показывают исключительно кадры 90-х годов. Не нынешние кадры, а именно 90-х годов. Бабушки в драповых пальто, очереди какие то. Украинский язык мы чисто интуитивно понимаем, не все прям дословно. Потом деревни вот эти наши русские, якобы нищие деревни. И я помню, что я украинцам поясняла, что вам гневнушки показывают, а не показывают, что нормальная деревня левее выстроенная. У нас места просто столько, что лень заморачиваться сносить старый дом. Ну когда у тебя пространства вагон, то зачем тратить силы снести. Отодвинул на сколько то метров левее, правее. Потом я высылала видео, доказывала свою правоту. Я ехала в поезде их окошка снимала вот это, якобы нищая брошенная деревня, буквально заканчивается какое-то расстояние и абсолютно все доказывала. Что вам тут что-то не то показывают. И 24 февраля. Когда я проснулась в другом мире, никогда не забуду этот день. Покадрово, наверное, в памяти сохранится. Дело в том. Что я, навеное, снова повторюсь. У меня родственников на Украине не было никого, но было много друзей, много коллег. Самые близкие мне подруги, одна из Николаева, одна из Хмельницкого. Возможно они увидят меня. Руслан, на этом канале, привет им большой, потому что не с кем не общаемся. А так, почти 100 человек знакомых было разных. С кем-то ближе, с кем-то формально. В первые дни такой прессинг начался. С меня требовали выйти протестовать. Обвиняли. И вот это обвинение я в одни сутки превратилась в перхоть, жижу, гниду, окупантку. И вы знаете, у меня какая-то злость началась. Вот за что? И я полезла разбираться, кто прав? ОСОБА_26 , утром проснулся, а дай-ка я, что-то скучно живем, надо развеселиться. Или все-таки что да как. И я пошла разбираться. Я очень благодарна украинцам, своим друзьям, свои коллегам, потому что я считаю, что они, вот этим своим прессингом в первые дни, потому что объяснять что-то бесполезно. Именно они меня сделали ватницей и ОСОБА_32 . И честно говоря, не жалею об этом. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Да, я хотел бы добавить, что моих турбопатриотов огромнейшая ошибка, что они всех ваших 170 млн. они начали грести под одну гребенку. Это самый глупый поступок всех гребсти под одну гребенку, который существует в мире. Я выпускал одно интервью. Парень с Чехии, ваш. Шесть лет работал таксистом в Чехии. Приехало туда 400 тыс. моих земляков. Он вне политики. Но он там уже 6 лет. За 6 лет у него там своя машина, дом. И он сжалился над ними. Начал помогать устраиваться в такси и объяснять, где именно и лучше зарабатывать. Все эти тонкости и нюансы. Взялся за неблагодарное дело. Закончилось все печально. Машину чуть не сожгли. Обвинили его во всех смертных грехах. Нападении. Позвонили в такси. Составили коллективную жалобу. Заставили его уволить. Побили его, побили машину, чуть не сожгли. В итоге он вынужден был уехать назад. В россию. Мои земляки его выгнали. Я смотрю на парня – нормальный парень. Что он плохого сделал, что ему так досталось? Просто хотел помочь. Что сделали они? Они начали грести под одну гребенку, что он плохой. Это каким надо быть тупым. Он тут, он не там. И он помогает вам. Нет, он плохой. Я такой дурости не видел нигде». Ну вот смотрите, тут же получается мы умудрились не только друг с дружкой поссориться, мы же весь русскоязычный мир поделили. Потому что, если взять тот же Израиль, там же тоже два лагеря. Хотя евреи, кто-то выходец из россии, кто то из Украины, а они поделились. В той же прибалтике они поделились: латыши, эстонцы, литовцы. Они же не русские. Они пытаются разбираться, разговаривать. Про Казахстан вообще речи нет. Там вот так кардинально: мы за тех кто справа, мы за тех кто слева. (Чоловічий голос: «Гваделупа, Гваделупа. Элементарно, где то там есть остров возле Кубы. У меня было интервью с двумя женщинами оттуда. Что они говорят? Что там много ваших земляков, которые там живут десятилетиями. Давно. После развала всего. Моих подприехало тоже последних три годика. И что ты думаешь, мы поделились свои и мои, нет. Мы поделились, кто за одного ОСОБА_33 , кто з другого. Мы разделились даже не по национальному признаку, а по политическому. Вот так». А вот смотрите, ОСОБА_29 , я уже делала вот эти исторические, вот эти про гражданскую войну. Здесь тоже можно аналогию провести. Ваши все время гордятся тем, что Киевская Русь 20 древнее чем москва. Прямь, вот эта вот гордость, что Киев древнее москвы. А я все время задаю себе вопрос, когда вы древнее, тогда почему же вы не сделали то, что потом москва сделала. Может потому. Что вы все время искали врагов, а москва всегда прибирала. Ты шотландец – давай к нам. Ты немец – давай к нам. Ты главное с нами, ты главное пользу приноси. А у вас все время было какое то: «Кто не с нами, тот проти нас». Так может поэтому исторически не смогли сделать то, что удалось на болотах, как говорят. Потому что, до Тихого океана как-то дошли. И я, ОСОБА_29 , живу на территории, которая принадлежала сибирским татарам. Извините, Ермак пришел со своим «сво» 400 с лишним лет назад. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Это не Ермак. Это ОСОБА_34 . Сибирь наша, наша ОСОБА_35 ». Самое главное за 400 лет со времен Ермака здесь не было ни одного не национального, не религиозного конфликта. Это что, почему? Русские перед татарами так прогнулись, либо татары так прогнулись, или русские с татарами нашли общий язык как жить поживать и добра наживать. Так может не делится, а как раз в кучку собираться. Объединяться и тогда всем навешать можно и шведам, и французам, и немцам, и всем на свете. Потому что как получается, ОСОБА_29 , сейчас 80 лет победы будет. Сегодня французы заявили, что Трамп якобы собирается на красной площади посидеть. А тут смотрела израильтян, которые разговаривали: «Ты представляешь если Трамп не просто приедет на красной площади посидеть, а роту морских пехотинцев привезет. Чтоб они участвовали как участники антигитлеровской коалиции. Ты представляешь, как этому Евросоюзу лещя будет». Это израильтяне сидят и говорят. И получается, что единственные кто сами себя выкинули, просто выскочили из этой славы, этой победы – это вот страна младшенькая. ОСОБА_36 (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Степан. Там ОСОБА_37 . Степан любил котят. Я хотел спросить: «Какой процент вашего населения разделяет вашу точку зрения. Потому что, у меня есть одна женщина из Амовниково, это какой-то район москвы. Она работала вместе с Аллой Борисовной. Она относится к богеме и она мне для просвещения рассказывала много тонких нюансов. Я спрашивал ее, как люди к этому относятся? Понятно вы кашу с нами заварили, что может перерасти в третью, большую кашу. Она говорила, что приблизительно 30%.) У меня есть подруга, она говорит: « Ты мне не читай политинформацию. Ты мне скажи, наши побеждают или нет?» Все, больше ее ничего не интересует. У меня есть знакомая, по работе. Она в свое время гордилась, что вырастила сына без мужа, дала ему высшее образование. В общем такая вот вся, я молодец. И мы в прошлом году с ней встречаемся. Спрашиваю как дела, где сын? Ой говорит, он в Казахстане. Я говорю, чего он туда уехал? Знаю, что он юрист. В другой стране юрист как бы… Она – ну вот, когда мобилизацию объявили он испугался, уехал, Я говорю погоди, при чем тут мобилизация, он же в армии не служил. Она говорит, а кому ты что докажешь. Кому эти законы? Я говорю, если он в своей жизни тяжелее ручки ничего не держал, кому он там в окопе сдался? Кому он там нужен? Потому что он себя подставит и всех, кто рядом. Ты головой то подумай. Ты понимаешь. Что государство это эгоистическая организация. Зачем он ей нужен. Но самое поразительное, ОСОБА_29 , я говорю, чего сейчас одна? Она, так вот на трех работах. Я говорю, зачем на трех? Она, так он же там, ему нужны деньги. Я ей, он здоровый лоб, зачем ему деньги высылать? Ты понимаешь, он же юристом не может там устроиться. Но не дворником же ему идти. Он не хочет унижаться. Я думаю, зашибись. Мать заставляет вкалывать на трех работах он может, для него это не унизительно, а самому унизительно повкалывать ручками, а в итоге виновата страна. Понимаешь, ОСОБА_29 , когда я слышу такие истории, то они не вызывают у меня уважения. У меня у младшего брата, друзья, точно так же скользнулись в Сербию. Типа - сербы русских любят. Причем под этим предлогом уехал человек, с такой стадией ожирения, просто там. У тебя сахарный диабет на носу висит, а ты чего-то испугался. Он двух шагов без одышки не может пройти. А вот испугался, в Сербию рванул. Когда близкий друг брата поехал в Сербию и человек выяснил, что его собеседник русский и он не живет здесь, он приехал в гости. Он говорит: «Вы кого сюда отправляете? Нам эти русские не нравятся. Нам нравятся те русские, которые в россии. Которые к нам сюда приехали – это трусы и предатели. Нам такие русские не нравятся. И брат говорит, чего-то я расхотел говорить. Что я к такому другу приехал сюда. Что я его навестить хотел. В общем. Выдал себя за туриста. Какая Сербия – интересная страна и поехал к себе домой. Вот такое отношение простых людей. (Чоловічий голос за кадром (рос.): «Этим вы меня удивили. О политизации общества у меня есть интервью с крымчанином, который переехал на Камчатку по собственному желании. И он там счастлив. Он классно там развился, разбудился. В начале он говорил, когда я жил в Крыму, все там новости эти читают. Я приехал на камчатку. Там люди вообще новости не читают, не смотрят телевизоры. То есть. Политизация общества в раз 5 ниже. Я хотел в завершение сказать, хорошо, что есть такие люди как вы, как мы, которые могут в диалоге родить какую-то истину. Смотрю на молодежь и вашу, и нашу, так даже и не на молодежь, просто есть такие группы общества не могут анализировать. Им чего-то злое наговорили на того, учат там такому. Меня беспокоит озлобленность общества, такая уже большая. Уже сколько лет. Дети. Все выросшие на этих лозунгах. Сколько это понадобится, что бы это из головы вытравилось. Раза в два больше времени, наверное). Всегда же говорят. Что самое тяжелое не сама война, а время после военное. Вот всегда это самое тяжелое время. Я недавно прочитала статью, оказывается после войны больше 100 человек – героев советского союза, были лишены звания героев советского союза за уголовные преступления. То есть они на войне подвиги совершали. Вернулись в мирную жизнь и продолжали подвиги совершать. (Чоловічий голос (рос.): «А по поводу после конфликтного времени. Я анализирую риторику европейских лидеров, за последние дни. Самые главные, самые яркие сообщения, что после завершения конфликта либо заморозки, наша основная задача не пустить к нам больше моих земляков, не дать воссоединиться семьям. Мужчины начнут выезжать. Запретить вторую волну эмиграции. Все лидеры заявили, как только начинается заморозка, все лишаются защиты и едут к себе. Не будет такого, что дверь открылась и вы все сюда к нам. Нет, нет, нет. Их задача сейчас избавиться от нас). Да, да. Это же как анекдот. Дедушка, зачем ты куст керосином поливаешь, он же погибнет. Пусть гибнет, лишь бы автомат не заржавел. Все будет актуально заново. И оружие, и больная психика. Но по крайней мере я вижу что у нас в стране, у нас есть горький опыт с афганцами и с чеченцами, с ветеранами. У меня брат участвовал во второй чеченской. И вот эти вот, в подземных переходах милостыню просят. А сейчас я вижу, что думают об этом. Программы для героев, социальная адаптация. Я знаю. Что в Санкт-Петербурге при госпитале организовано профтехобразование. Люди там без ноги их учат ручками работать. (Чоловічий голос (рос.): « У вас учат чего то ручками делать. У нас возьмут таких людей в кол центры. Они там будут такие бабки зашибать, что вашим и не снилось). К стати о кол-центрах. Я услышала информацию, это была страшная конспирология, и я это называю развед признаками. Первый развед признак то, что ваш президент умудрился поссориться со всеми соседями по периметру. Я еще тогда подумала, ладно, ты с нами поссорился. Но зачем было ссориться с венграми и словаками. Второй развед признак – то что недавно в новостях прошло, реорганизация армии на корпусную систему. Больше всего меня потрясло, что при корпусах будут создаваться политические партии. И третий развед признак, это то самое зеркало, что эти твари на Западе нас изучили. А значит они изучили прекрасно как ОСОБА_38 прибрала к рукам эту запорожскую вольницу, когда чего хочу то творю. Она просто дала казакам на ОСОБА_39 на Дону землю для пользования, когда мы не берем с тебя налоги, мы с тебя ничего не требуем. Твоя задача – защищать границы. Все. Сам себя обмундировуешь, сам себе оружие покупаешь. И так она создала элиту по сути. Что потом все цари пользовались и ни один царь этого не изменил. Потом уральские казаки организовали, дальневосточные, амурские. Но все они живут по одному принципу. И я думаю, если бы эти твари на Западе прекрасно нас изучали, то представим себе по этим трем признакам, что Украину деребанят на зоны для кормления. А значит, кому то достанется Сумская, ОСОБА_40 и можно набеги через границу бегать, а кому то достанется Закарпатье, он туда будет делать набеги. Если эти товарищи с Британии, которые собаку съели на всех этих подлостях, мерзостях. Просто напросто у них денег самих нет. Они будут зарабатывать на этих территориях легкие деньги на все мерзости. Кол центры. Суррогатное материнство, наркота. И соответственно эти деньги зарабатываются и на эти деньги закупаются не самолеты, танки – это дорого, а закупаются джавелины, огнеметы. Закупается стрелковое оружие, чтобы было с чем ходить в набеги. Хамас не даст соврать. Они эту организацию создали с которой теперь справиться не могут. Все это мне не пофиг, потому что россия не потерпит это у себя под боком. И тогда точно придется идти до польской границы, чтоб уничтожить это все. А тогда это очень надолго война затянется. Это меня больше всего пугает. И считаю, что вот вы, которые уехали, вы в большей безопасности. Чем те люди, которые до сих пор находятся на Украине. У меня в Днепропетровске такой человек есть. Он редко пишет, боится. Он пишет: «Мы живы, мы вас ждем». Таких мало, но они есть. (Чоловічий голос (рос.): «Предлагаю на этой ноте печальной и завешить.», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році;
- 28.02.2025 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Facebook» невстановленою досудовим розслідуванням особою за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15 у вигляді текстового матеріалу наступного змісту: «За словами джерела, близького до оточення ОСОБА_41 , скандал на сьогоднішніх переговорах із ОСОБА_42 був спричинений не лише розбіжностями щодо мирної угоди, а й жорстокою політичною реальністю, що нависла над зеленим наркоманом. Макрон нібито обіцяв ОСОБА_43 , що зумів домовитися з ОСОБА_42 про особисті гарантії безпеки для нього та його родини. Говорили про можливий притулок у Франції, недоторканність від майбутніх розслідувань і, за чутками, навіть про прихований фонд, який мав забезпечити комфортне життя на випадок втечі. Але сьогоднішня заява ОСОБА_44 зруйнувала цей план миттєво. За словами інсайдера, під час закритої частини зустрічі ОСОБА_45 прямо запитав у американського президента, чи підтвердить він досягнуті з Макроном домовленості. Відповідь ОСОБА_44 прозвучала як вирок: «Нічого тобі я не обіцяв, вирішуй свої проблеми сам». Все це відбувалося за зачиненими дверима від преси. На цей момент ОСОБА_45 втратив контроль. Він почав кричати, стверджуючи, що його зрадили, що він «надто багато зробив», щоб просто зникнути. Його обличчя почервоніло, голос зривався, він погрожував, що без американської допомоги Україна порине в хаос. Це вже було не дипломатичне обговорення, а істерика людини, яка розуміє, що вона є розмінною монетою у чужій грі. Охорону Білого дому було приведено у стан підвищеної готовності — побоювалися, що ОСОБА_45 може зробити щось неадекватне. За словами очевидців, у коридорах чули тупіт, двері грюкали, а один із американських чиновників пробурмотів: «Цей хлопець на межі». І тепер усе стає очевидним: для ОСОБА_41 нескінченна війна — це не просто політична стратегія, а спосіб виживання. Мир – це суд, арешт і, можливо, ліквідація. Йому більше нікуди тікати, і саме тому він готовий затягувати конфлікт за будь-яку ціну», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році;
- ІНФОРМАЦІЯ_16 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Facebook» невстановленою досудовим розслідуванням особою за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 у вигляді текстового матеріалу наступного змісту: «Гарантії безпеки – що це означає? Як часто ми зараз чуємо цей термін? Дуже часто! Але насправді Україна вимагає «гарантій безпеки» не для досягнення миру, а для його відстрочення та приховування реальних рішень. Справжнє рішення – нейтральний статус України. Єдина реальна гарантія безпеки для України – справжній нейтральний статус. Визнання цього статусу дозволить Україні вийти з конфлікту між Заходом та Росією, припинити участь у проксі-війні, яку багато хто вже називає «священною». Захід не дасть Україні гарантій безпеки. Не треба мати ілюзій – ніякий Захід не зможе надати Україні справжніх гарантій безпеки. Це просто неможливо. Справжні гарантії – договір між Україною та Росією. Гарантією безпеки України має стати мирний договір між Україною та Росією. Припинення русофобії як державної ідеології, відновлення дипломатичних відносин та початок прямих переговорів із Росією – це найкращий шлях до безпеки. Дружні стосунки – запорука миру. Тільки добросусідські та дружні відносини з Росією можуть гарантувати Україні довгостроковий мир. Ми повинні вийти за рамки штучної ідеї «Україна як Анти-Росія» та позбутися політики русофобії», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році;
- ІНФОРМАЦІЯ_18 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Facebook» невстановленою досудовим розслідуванням особою за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19 у вигляді текстового матеріалу наступного змісту: «Що краще для України та українців – зберегти вплив США, чи позбутися його, повністю переклавшись під Європу, як це намагається зробити ОСОБА_46 все зрозуміло - він не має стратегічного інтересу, крім продовження війни для збереження влади. А що – у державному інтересі? Я переконаний – державний інтерес України у тому, щоб тут зберігся не європейський, а американський вплив. США це вже топовий глобальний гравець, якому нічого не треба нікому доводити. Це та гарантія тривалого миру, яка потрібна Україні. Немаловажно й те, що на США Трампа – зважає Кремль. А ось на Європу він не зважає взагалі, оскільки Європи немає і не було в післявоєнному устрої світу. Якщо США через Україну врегулюють свої відносини з Москвою, Європа спробує через Україну довести Росії, що з ними треба рахуватися, чого Кремль робити не хоче. Таким чином, «європейська підтримка» – це війна максимально довга, для примусу Кремля до переговорів із ЄС. З цією метою Україну можна навіть спалити до тла, оскільки вирішується найважливіше геополітичне завдання Європи з часів 1-ої світової війни. Повернутися за рахунок України до клубу наддержав. Чого б це не вартувало. Кремль це розуміє, тому йому важливіше та потрібніше домовлятися з ОСОБА_42 , і піти на компроміс із США, ніж допустити розмову з Європою. Нам це також вигідніше, ніж згоріти у війні за інтереси ОСОБА_47 . Але заважає ОСОБА_45 », - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році;
- 13.03.2025 поширив публікацію, розміщену у соціально орієнтованій мережі «Facebook» невстановленою досудовим розслідуванням особою за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_20 у вигляді текстового матеріалу наступного змісту: «Смішно і водночас сумно стежити за тим, як зграя ОСОБА_41 через ЗМІ намагається переконати українців та самих себе, що війну ще не закінчено. Що мирні переговори можуть тривати роками. І що ОСОБА_45 весь цей час залишатиметься вождем. Все це – від лукавого. РФ і США хочуть завершити війну, а проти лише верхівка України, із сумнівними повноваженнями, - війна буде закінчена. Якщо РФ і США (!) дотримуватимуться перемир`я, то Україна - як американська проксі, порушити його не зможе. Якщо провести незалежну соціологію, то до 80% українців за негайну зупинку вогню. В армії – всі 100%. Концепція вічної війни є лише у голові ОСОБА_41 , позаяк нерозривно пов`язана із концепцією його вічної влади. Закінчити війну дуже просто – треба усунути ОСОБА_41 від влади», - чим здійснив поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфікуються за:
- ч. 2 ст. 436-2 КК України, як поширення матеріалів, у яких містяться виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році (19.12.2024),
- ч. 3 ст. 436-2 КК України, як поширення матеріалів, у яких містяться виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчиненому повторно (25.12.2024, 26.12.2024, 14.01.2025, 20.01.2025, 07.02.2025, 20.02.2025, 25.02.2025, 28.02.2025, 06.03.2025, 12.03.2025, 13.03.2025).
13 березня 2026 року між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 470 та 472 КПК України, на стадії судового розгляду, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до змісту укладеної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за частинами 2, 3 статті 436-2 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень, зобов`язався співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті вчинених ним кримінальних правопорушень.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, а саме:
-ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна;
-ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 визначені законом обов`язки.
Також сторонами угоди узгоджено конфіскувати в дохід держави в порядку спеціальної конфіскації системний блок комп`ютера з маркуванням «Asus», «Альфа-Ком», який ОСОБА_4 використовував при вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, які роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_4 .
Суд заслухав у судовому засіданні думку прокурора ОСОБА_3 , яка вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, та просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Судом обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснені наслідки укладення угоди.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному; підтвердив, що він розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 389-1 КК України, ст. 476 КПК України; повідомив, що будь-який неправомірний фізичний чи психологічний тиск на нього під час досудового розслідування не чинився, просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 , яка здійснює захист обвинуваченого, висловила думку щодо можливості затвердження судом добровільно укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості із призначенням останньому покарання, узгодженого сторонами угоди.
Розглядаючи питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За змістом ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 є правильною; кримінальні правопорушення передбачені ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочином (відповідно); дані кримінальні правопорушення не відносяться до корупційних; потерпілих (юридичних або фізичних осіб) в даному кримінальному провадженні не має, що вбачається як з обвинувального акту, так і з пояснень прокурора ОСОБА_3 в судовому засіданні.
Також судом у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень за вказаних обставин; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та розуміють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Суд переконався у добровільному укладенні сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угодах, а також у тому що сторонам угод зрозумілі наслідки їх укладання, передбачені КПК України.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України.
Судом не встановлено підстав для відмови у затвердженні угоди, визначених ч. 7 ст. 474 КПК України.
За умовами ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди у судовому засіданні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши пояснення сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання ОСОБА_4 своєї винуватості та призначення йому узгодженої сторонами міри покарання.
У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між законними альтернативами та діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При укладенні угоди про визнання винуватості від 13 березня 2026 року сторони дійшли згоди щодо визначення покарання обвинуваченому зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Згідно досудовій доповіді Самбірського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Міністерства юстиції України від 11.03.2026 року відносно ОСОБА_4 , беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення ним повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. Разом з тим, орган пробації вважає, що у разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від покарання з випробуванням, доцільним є покладення на правопорушника крім обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, додатковий обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: виконати заходи, передбачені апробаційною програмою «Зміна про кримінального мислення».
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
З урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінальних правопорушень, а також тих фактів, що ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, перебуває на психоневрологічному обліку (вітім згідно висновку судово-психіатричного експерта № 893 від 03.06.2025 року ОСОБА_4 психічним захворюванням не страждав і не страждає, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує); за місцем проживання характеризується як особа скарг на поведінку якого не надходило; з урахуванням особистих даних ОСОБА_4 , який надав критичної оцінки своїй злочинній поведінці; наявність обставини, яка пом`якшують покарання – щирого каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за доцільне встановити обвинуваченому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України, з урахуванням досудової доповіді Самбірського РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, враховуючи, що вичнені обвинуваченим злочини відноситься до злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також скоєні під час повномасштабного збройного вторгнення рф в Україну, суд вважає за доцільне покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконати заходи, передбачені апробаційною програмою «Зміна про кримінального мислення».
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, необхідності у його застосуванні у судовому провадженні не вбачається.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати (за поясненнями прокурора) в даному кримінальному провадженні відсутні.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.03.2025 року (справа №461/1836/25) був накладений арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме: системний блок комп`ютера чорного кольору з маркуванням «Asus», «Альфа-Ком», який постановою слідчого від 14.03.2025 року визнаний речовим доказом в даному кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 4 статті 175 КПК України, суд скасовує арешт вказаного майна.
Відповідно до пункту 1 частини 9 статті 100 КПК України гроші цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
За обставинами обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_4 використовував при вчиненні вказаних кримінальних правопорушень зазначений системний блок комп`ютера з маркуванням «Asus», «Альфа-Ком», а тому він на підставі пункту 1 частини 9 статті 100 КПК України підлягає спеціальній конфіскації.
Керуючись ст. 373, 374, 475 КПК України, суд
У Х В А Л И В :
Затвердити угоду від 13 березня 2026 року про визнання винуватості, укладену між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні № 220251400000000038 від 30 січня 2025 року, з одного боку, та ОСОБА_4 , з іншого боку, у присутності захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 13 березня 2026 року покарання:
-за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна;
-за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупностю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, якщо він під час випробування не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ч. 1, 3 ст. 76 КК України обов`язки, а саме: періодично прибувати для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, необхідності у його застосуванні у судовому провадженні не вбачається.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.03.2025 року (справа №461/1836/25) на системний блок комп`ютера чорного кольору з маркуванням «Asus», «Альфа-Ком».
Конфіскувати в дохід держави в порядку спеціальної конфіскації системний блок комп`ютера з маркуванням «Asus», «Альфа-Ком», що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів слідчого відділу Управління СБ України у Львіській області.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуюча суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua