Суд: Іршавський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за заповітом
Дата: 03 березня 2026 р.
Справа: №301/3330/25
Суддя: Даруда І. А.
Справа № 301/3330/25
2/301/214/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" березня 2026 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючої Даруда І.А., при секретарі Сатін Н.М., за участі представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Білківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулася до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Білківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Іршавським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Івано-Франківськ), актовий запис № 714.
Після її смерті відкрилась спадщина , яка складається з права на земельну частку ( пай) у землі , що перебуває у колективній власності КСГП «Виноградар» розміром 0,87 в умовних кадастрових гектарах , надана на підставі рішення Іршавської РДА № 405 від 27.11.1997 року, згідно сертифіката на право на земельну частку ( пай) серії ЗК № 0071997.
Спадкодавець ОСОБА_3 при житті на ім`я позивача ОСОБА_2 , залишила заповіт, яким заповіла їй все своє майно. Заповіт складено 04 лютого 2019 року , посвідчено секретарем Великораковецької сільської ради Роман М.Ф., зареєстровано в реєстрі за № 13. Даний заповіт не змінювався та не скасовувався.
Позивач стверджує, що вона як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину за померлою спадкодавцею ОСОБА_3 , так як подала заяву до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Ожеледа П.М. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у порядку ст. 1269 ЦК України. Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та мали право на обов`язкову частку у спадщині- відсутні.
До складу спадщини також входив житловий будинок з надвірними спорудами , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом , яке видано приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Ожеледа П.М. 26.08.2025 року, зареєстровано в реєстрі за № 1775, позивач є власником спадкового будинку , що розташований в АДРЕСА_1 як спадкоємець за заповітом майна спадкодавці ОСОБА_3 .
При зверненні до нотаріуса щодо оформлення спадщини на право на земельну частку( пай) , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу було відмовлено , в зв`язку з тим , що померла при житті втратила сертифіката на право на земельну частку ( пай) серії ЗК № 0071997, який був виданий на її ім`я. Отримання ОСОБА_3 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0071997 , виданого на підставі рішення Іршавської РДА № 405 від 27.11.1997 року, доводиться відповідним листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 48 від 23.09.2025 року.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, натомість її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити, а справу розглянути без участі позивача.
Представник відповідача Білківської сільської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно і належним чином. Натомість, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності. (а.с. 35)
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , всебічно та в повному обсязі дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Іршавським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Івано-Франківськ), актовий запис № 714.(а.с. 4)
Після її смерті відкрилась спадщина , яка складається з права на земельну частку ( пай) у землі , що перебуває у колективній власності КСГП «Виноградар» розміром 0,87 в умовних кадастрових гектарах , надана на підставі рішення Іршавської РДА № 405 від 27.11.1997 року, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0071997.(а.с. 7)
Спадкодавець ОСОБА_3 при житті на ім`я позивача ОСОБА_2 , залишила заповіт, яким заповіла їй все своє майно. Заповіт складено 04 лютого 2019 року , посвідчено секретарем Великораковецької сільської ради Роман М.Ф., зареєстровано в реєстрі за № 13. Даний заповіт не змінювався та не скасовувався.(а.с. 20)
Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_2 як спадкоємцем за заповітом прийнято спадщину за померлою спадкодавцею ОСОБА_3 , так як така подала заяву до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Ожеледа П.М. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у порядку ст. 1269 ЦК України (а.с.6). Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та мали право на обов`язкову частку у спадщині- відсутні.
До складу спадщини також входив житловий будинок з надвірними спорудами , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом , яке видано приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Ожеледа П.М. 26.08.2025 року, зареєстровано в реєстрі за № 1775.
При зверненні до нотаріуса щодо оформлення спадщини на право на земельну частку( пай) , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу ОСОБА_2 було відмовлено , в зв`язку з тим , що спадкодавець ОСОБА_3 при житті втратила сертифіката на право на земельну частку ( пай) серії ЗК № 0071997, який був виданий на її ім`я. Отримання ОСОБА_3 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0071997 , виданого на підставі рішення Іршавської РДА № 405 від 27.11.1997 року, доводиться відповідним листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 48 від 23.09.2025 року.(а.с. 35а)
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦК України першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд бере до уваги те, що відповідачем Білківською сільською радою не надано до суду жодних заперечень, проти задоволення позову чи письмових доказів, які б спростовували доводи позивача.
Зважаючи на те, що надані позивачем докази є належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, при цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, внаслідок ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, тому на переконання суду позовні вимоги викладені в даній позовній заяві підлягають до задоволення в повному обсязі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 83, 175, 177, 184, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 392, 1216, 1220, 1223 , 1268 ЦК України, суд, -
Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_2 до Білківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , власником спадкового майно за заповітом , яке складається з права на земельну частку ( пай) у землі , що перебуває у колективній власності КСГП «Виноградар» розміром 0,87 в умовних кадастрових гектарах , надана на підставі рішення Іршавської РДА № 405 від 27.11.1997 року, згідно сертифіката на право на земельну частку ( пай) серії ЗК № 0071997.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.03.2026 року.
Суддя: І. А. Даруда
Оригінал: reyestr.court.gov.ua