Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №598/314/26 — Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/314/26

провадження № 3/598/126/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" березня 2026 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Гудима І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Збаражі матеріали, які надійшли з відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст. 130 КпАП України,

в с т а н о в и в :

До провадження Збаразького районного суду Тернопільської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592214 від 15.02.2026 року ОСОБА_1 звинувачується у тому, що він: «15.02.2026 року о 18:29:00 м. Збараж, дорога С200603 поблизу м. Збараж керував транспортним засобом Хонда днз НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю із ротової порожнини, нестійка хода, мова не чітка. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чи порушив п.2.5. ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарськи».

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та про закриття провадження за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки автомобілем не керував, а тому не мав обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

Дослідивши докази по справі вважаю, що провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, виходячи із наступного.

Так, відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ч.1 ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КпАП України).

Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.

Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ч.2 ст.251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.266 КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, «протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КпАП України. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Так, в якості доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592214 від 15.02.2026 року (а.с.1), рапорт працівника поліції від 15.02.2026 року (а.с.2), копії постанов про накладення адміністративних стягнень по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване ні в автоматичному режимі серії ЕНА №6672787 від 15.02.2026 року за ч.1 ст.126, серії ЕНА №6672778 від 15.02.2026 року за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.4), копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №5892225 від 15.02.2026 року (а.с.3), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.8), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.7), копії свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.9), копію сертифікату про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів (а.с.10-12), відеозапис, що міститься на DVD диску (а.с.13).

З аналізу відеозапису з нагрудної камери працівника поліції встановлено, що відеофіксація тривалістю близько 18 хвилин розпочинається о 18 годині 36 хвилин. На початку відеозапису зафіксовано момент відкриття дверцят автомобіля, однак номерного знаку транспортного засобу чи будь-яких інших ідентифікаційних ознак автомобіля на відео не видно. У салоні транспортного засобу на передньому пасажирському сидінні перебуває чоловік, у якого працівники поліції запитують документи.При цьому звуковий супровід відеозапису є незадовільної якості, оскільки через сильний вітер більшість розмови не розбірлива, чутно лише шум та шипіння, що унеможливлює повне та достовірне сприйняття змісту розмови між працівниками поліції та вказаною особою. Із відеозапису вбачається, що працівники поліції запитують чоловіка, куди він їхав, на що останній відповідає, що нікуди не їхав та за кермом транспортного засобу не перебував. На запитання поліцейських про те, хто керував автомобілем, чоловік повідомляє, що автомобілем керувала інша особа, яка вийшла з автомобіля. Також на відеозаписі зафіксовано, що о 18 годині 36 хвилин на запитання працівника поліції чоловік повідомляє свої анкетні дані та називає себе ОСОБА_1 , 1958 року народження. Разом з тим, подальша частина відеозапису містить значні проміжки часу, під час яких працівник поліції перебуває у службовому автомобілі, при цьому будь-які процесуальні дії, пов`язані з фіксацією адміністративного правопорушення, на відео відсутні, жодних пояснень осіб не надається та жодних обставин, які б свідчили про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не зафіксовано. Лише о 19 годині 30 хвилин на відеозаписі зафіксовано оголошення частини протоколу про адміністративне правопорушення та постанов у справах про адміністративні правопорушення. Після цього працівники поліції запитують у ОСОБА_1 , чи бажає він отримати копії складених документів, на що останній повідомляє, що є глухим та погано чує. Після повторного звернення працівників поліції чоловік підтверджує бажання отримати копії документів, після чого працівники поліції повідомляють про вручення йому відповідних копій протоколу та постанов, а також зазначають, що посвідчення водія вилучено до рішення суду.

Таким чином, досліджений відеозапис не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не підтверджує наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, а також не містить належної фіксації пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та відмови від такого огляду.

Згідно ч. 1 ст. 130 КпАП України, об`єктивна сторона вказаного складу адміністративного правопорушення полягає у тому числі, що особа має керувати транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Відсутність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, працівники поліції повинні представити суду докази того, що вони встановили факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп`яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, запропонували особі пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і на місці зупинки транспортного засобу, і в медичному закладі, на що вказана особа погодилася або ж відмовилися, і відповідно у випадку проходження такого огляду він повинен бути належним чином зафіксований та може бути доказом, що підтверджує вину особи.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно з п.2 розділу III вказаної Інструкції включення відео реєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Таким чином, суд вважає, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, є недопустимим доказом, оскільки з нього неможливо встановити фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, на відеозаписі не зафіксовано момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не відображено обставини зупинки транспортного засобу, не зафіксовано належним чином пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також відсутня належна фіксація відмови особи від проходження такого огляду. Крім того, долучений відеозапис не містить повної та безперервної фіксації подій, що передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення, а значна частина запису фактично не відображає будь-яких процесуальних дій працівників поліції, що ставить під сумнів повноту та об`єктивність фіксації обставин можливого адміністративного правопорушення.

Також суд бере до уваги, що відеозапис здійснено у темну пору доби, має низьку якість зображення, у зв`язку з чим складно візуально ідентифікувати осіб, транспортний засіб та інші обставини події. Звуковий супровід відеозапису є незадовільним, оскільки через сильний вітер розмова між працівниками поліції та особою є практично нерозбірливою, що унеможливлює достовірне встановлення змісту їх спілкування.

За таких умов із дослідженого відеозапису не вбачається жодних обставин, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, а також належну фіксацію відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, досліджений відеозапис не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та не свідчить про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, з яких можна було б встановити, що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення особа у зазначений у ньому час здійснювала керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку саме як водій транспортного засобу, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України має бути беззаперечно встановлено як факт керування транспортним засобом відповідною особою, так і факт перебування її у стані алкогольного сп`яніння або факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Такі обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом.

Разом з тим, у даній справі такі обставини належними доказами не підтверджені. Протокол про адміністративне правопорушення, у якому викладено відповідні відомості, сам по собі не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні ст.251 КпАП України, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом обставин, викладених у ньому. Зазначені у протоколі відомості підлягають перевірці та підтвердженню іншими належними та допустимими доказами, які б достовірно підтверджували винуватість особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та не викликали сумнівів у суду.

Відповідно до положень ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Вважаю, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.

Таким чином, під час судового розгляду не здобуто належних та допустимих доказів об`єктивного характеру, які б підтверджували, що ОСОБА_1 у зазначений у протоколі час керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку саме як водій транспортного засобу, а також спростовували б його доводи щодо відсутності факту керування транспортним засобом. За таких обставин наявні у справі докази не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Дослідивши надані матеріали, враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, суд вважає, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, як за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, ст.266, ст.284, ст.294 КпАП України,

п о с т а н о в и в :

У притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України відмовити, а дану справу провадженням закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

На дану постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА