Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №386/170/26 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/170/26

Провадження № 2/386/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Хромей А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , шляхом направлення 26.01.2026 позовної заяви поштою, яка надійшла до суду 04.02.2026, про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами 27.08.2022 зареєстрований шлюб у Київському відділі державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1270. Позивач вказав, що їх сім`я фактично припинила своє існування так як відсутні ознаки останньої. Сімейні стосунки налагодити не вбачається можливим, сім`я розпалась остаточно, в збереженні сім`ї не зацікавлений. Основна причина розпаду сім`ї - це втрата почуття любові, суперечливість характерів, різні погляди на життя та сім`ю, відсутність між ними взаєморозуміння. Фактично вони з відповідачкою проживають окремо, спільного побуту та господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, що виключає шлюбні відносини. Рішення про розірвання шлюбу прийнято остаточно і виважено, змінювати його намірів не має. Примирення не можливе, подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам і матиме лише негативні наслідки. На теперішній час проживають окремо, мають різні погляди на сімейне життя, втратили один до одного почуття любові, що призвело до фактичного відчуження один від одного. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Спору про поділ майна, що є спільною власністю, на момент подання позову немає. Позивач вказав, що вони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та не проживають разом, шлюб існує формально, примирення не можливе, подальше спільне життя не можливе. Враховуючи зазначені обставини, позивач просить розірвати шлюб, який укладений між сторонами та зареєстрований в Київському відділі державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1270 від 27.08.2022.

Ухвалою суду від 13.02.2026 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що підтверджується довідкою про доставку судової повістки-повідомлення в електронному вигляді від 17.02.2026; разом з позовом позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує та просить шлюб розірвати.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки-повідомлення в електронному вигляді від 17.02.2026; 12.02.2026 від відповідачки до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, зазначила, що позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає та підтримує, просить позовні вимоги задовольнити. Крім того, в заяві про визнання позову, просила стягнути з позивача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 .

Згідно частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 27 серпня 2022 року сторони зареєстрували шлюб у Київському відділі державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1270, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 27.08.2022 Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та копією витягу із застосунку Дія актового запису про шлюб (а.с. 8 зворот -10).

Сторони мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.01.2026 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с. 20 зворот).

Статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частиною першою ст. 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, спільного господарства сторони не ведуть, разом як подружжя не проживають, мають неповнолітню дитину, яка проживає з позивачкою, спору про місце проживання дитини та з приводу спільного майна сторони не мають. Згідно наданих сторонами заяв збереження шлюбу між сторонами неможливе. Таким чином, шлюб носить формальний характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що причини, які спонукали позивача на розірвання шлюбу з відповідачкою, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам сторін, оскільки між сторонами остаточно припинено шлюбні відносини і їх неможливо відновити, а тому збереження сім`ї є неможливим.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідачка, яка змінила прізвище при реєстрації шлюбу, до суду не подала заяву про зміну або залишення зміненого прізвища, тому суд вважає за необхідне залишити їй прізвище « ОСОБА_2 ».

Суд не розглядає питання щодо стягнення аліментів, про що вказується відповідачкою в заяві про визнання позову, оскільки стягнення аліментів не входить до предмету спору, а зустрічний позов відповідачкою не подано, що не позбавляє права відповідачки подати до суду відповідний позов про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.

У зв`язку з визнанням відповідачкою позову до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 665 грн 60 коп. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду виходячи з розміру, встановленого підпунктом 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується квитанцією №0257-7286-9994-1216 від 26.01.2026 (а.с. 3) та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 14), а інша частина судового збору в тому ж самому розмірі, у зв`язку із задоволенням позову, покладається на відповідачку.

Підстав для звільнення відповідачки від сплати судового збору судом не встановлено.

На підставі поданих по справі доказів суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивачки мали місце і підтверджуються письмовими матеріалами справи, які не викликають сумніву, вони являються достовірними та вичерпними.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 27 серпня 2022 року у Київському відділі державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1270.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову до суду в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. з рахунку НОМЕР_3 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_2 ».

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважати припиненим у день набрання чинності цим рішенням.

Копію рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Місце проживання відповідачки ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гарбуз О. С.