Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №524/15014/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/15014/25

Провадження № 2/524/1859/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судових засідань Ткаченко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулося АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 187064,88 грн та 2422,40 грн судового збору із клопотанням про дослідження доказів (копії заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 22.07.2021, що підписана клієнтом.)

У обгрунтування позову зазначено, що 22.07.2021 відповідач підписав власноруч заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - договір) та погодив умови що розмір кредитного ліміту в сумі 50000,00 грн (п. 1.2 договору), в процесі користування який збільшений до 150000,00 грн.

На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії якої - березень 25, тип - універсальна.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 11.11.2025 має заборгованість в сумі 187064,88 грн, що складається із: 148985,99 грн - заборгованості за тілом кредиту, 38078,89 грн - заборгованості за простроченими відсотками.

10.12.2025 судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

11.12.2025 відкрите провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

29.01.2026, 13.03.2026 у судове засідання не з`явилися:

представник позивача, про місце, день, час розгляду справи повідомлявся належним чином, у прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, заперечень проти ухвалення заочного рішення матеріали справи не містять. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;

відповідач, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене таке.

22.07.2021 відповідач підписав власноруч заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - договір) та погодив наступні умови:

тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 50000,00 грн (п. п. 1.2 договору), в процесі користування що збільшений до 150000,00 грн;

тип кредитної карти - «Універсальна»;

строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією (п.п. 1.2 договору);

процентна ставка, відсотків річних - 42,0 % (п.п. 1.3 договору);

кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.п. 1.4 договору);

розмір мінімального обов`язкового платежу - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн, щомісячно, або 10 % від заборгованості, але не менше 100,00 грн, щомісячно - у разі прострочення, починаючи з другого місяця прострочення (п.п. 1.4 договору);

проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00 % (п.п. 1.5, 2.1.1.2.12 договору).

Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписана власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови Національного Банку України від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії якої - березень 25, тип - універсальна.

Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції. Усі поповнення використовувалися відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому вони не є повернутими коштами в рахунок погашення кредитної заборгованості на кредитній картці. Сума регулярного платежу відноситься до тіла кредиту, оскільки банк надав кошти у користування, а клієнт їх виплачує відповідно до договору. У зв`язку із тим, що відповідач частково здійснював операції із поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, зроблені за рахунок кредитних коштів, виникла наявна заборгованість.

У свою чергу поповнення кредитної картки, здійснені відповідачем, свідчать про усвідомлення ним наявної заборгованості перед банком, а отже наслідків та обізнаності з умовами використання наданих йому в тимчасове користування коштів.

Судом також враховується, що підписані відповідачем документи містять його персональні дані.

Згідно п. 2.1.1.3.5 договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту їх виникнення, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі.

Відповідач підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», підтвердив ознайомлення із умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку.

Відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, зокрема тип кредиту, сума / ліміт кредиту, строк договору, пільговий період, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставка у пільговому періоді, процентну ставка поза межами пільгового періоду, розрахунок орієнтованої загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів (періодичність їх внесення), а також інші умови кредитування.

У виписці за кредитним договором за період 01.08.2021 - 11.11.2025 зазначено, що станом на 01.10.2024 залишок після операції становить 187064,88 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за договором станом на 11.11.2025, заборгованість відповідача перед позивачем становить 187064,90 грн, яка складається із: 148986,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 38078,89 грн - заборгованості за простроченими відсотками. У цьому розрахунку зазначено, що погашено клієнтом заборгованість за простроченим тілом кредиту на суму 7018,27 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.

У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 11.11.2025 має заборгованість в сумі 187064,88 грн, що складається із: 148985,99 грн - заборгованості за тілом кредиту, 38078,89 грн - заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідач не надавав банку заперечень щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.

Відповідач факту укладення кредитного договору не оспорював.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 509, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 3 ч.1 ст. 3, ст. 6, ч.1 ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).

З огляду на викладене, у спірних правовідносинах кредитор має право на захист своїх прав шляхом вимагання сплати заборгованості за кредитом та дострокового повернення боржником фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (ст. 1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.1 ст. 1048, ч.2 ст. 1056-1 ЦК України).

Враховуючи, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, відповідач активно та систематично користувався кредитними коштами та частково погашав кредит, тим самим визнавав взяті на себе зобов`язання, не заперечував проти Умов та правил надання банківських послуг та тарифів обслуговування кредитних карт, що визначають умови кредитування, та заборгованості, яка виникла станом на 11.11.2025, не сплатила, заявлені АТ КБ «Приватбанк» вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за використаним кредитним лімітом на суму та простроченими процентами за користування кредитними коштами є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.

За змістом ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Кредитний договір є оспорюваним правочином, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останній вважається правомірним.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 цієї Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (параграф 23 рішення Європейського суду з прав людини «Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).

Оскільки позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позову до суду (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за договором від 22.07.2021на загальну суму 187064 грн 88 коп та 2422 грн 40 коп судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник