Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №333/6634/24 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/6634/24 Головуючий в 1 інст.Холод Р.С.

Провадження №33/807/66/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.5 ст.126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Кравченка Є.І. на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09 жовтня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 40 800 гривень (сорок тисяч вісімсот гривень) 00 копійок, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 09 липня 2024 року, о 10 год. 05 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi L 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля будинку №14 по вул.Оріхівське шосе в м.Запоріжжі, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року після притягнення останнього за ч.2 ст.126 КУпАП (постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №59623 від 03 грудня 2023 року).

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Кравченко Є.І. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із вчиненням дій ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано обставин перебування ОСОБА_1 на військовій службі та виконання ним бойового завдання.

Вказує, що на момент складення протоколу ОСОБА_1 виконував бойове завдання, пов`язане із захистом країни, у зв`язку з чим вимушений був скористатись службовим транспортним засобом військової частини.

В судове засідання, призначене на 16 січня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від останнього не надходило.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток в його електронний кабінет, а також за допомогою SMS – повідомлень за номером телефону, який вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення зі слів самого ОСОБА_1 (що зафіксовано наявним в справі відеозаписом), також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Кравченка Є.І., суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18, згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та його захисника може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника, що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, в повному обсязі підтверджена: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №886079 від 09 липня 2024 року; з довідки старшого інспектора відділу з од адміністративної практики УПП в Запорізькій області Решетник Н.; постановою по справі про адміністративне правопорушення серії БАД №59623 від 03 грудня 2023 року; рапортом; відеозаписом події.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, а саме доводи захисника про те, що у день та час, вказані у протоколі, ОСОБА_1 виконував бойове завдання, пов`язане із захистом країни, у зв`язку з чим вимушений був скористатись службовим транспортним засобом військової частини, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Матеріали справи не містять доказів того, що 09 липня 2024 року ОСОБА_1 у місті, вказаному у протоколі, керував транспортним засобом в стані крайньої необхідності в розумінні положень статті 18 КУпАП.

Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не повідомлялося про виконання ним будь-якого завдання, пов`язаного з захистом територіальної цілісності та недоторканості України. Натомість останній демонстрував працівникам поліції підроблене посвідчення водія, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Також, суд обґрунтовано звернув увагу на те, що у документах, наданих стороною захисту, зазначене інше місце ніж те, де було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 у випадку дійсного виконання службового (бойового) завдання як військовослужбовець ЗСУ у день та час, зазначені у протоколі, не був позбавлений можливості одразу донести до відома працівників поліції інформацію про виконання ним такого завдання, без розголошення його характеру та змісту, однак цього ним зроблено не було, про що зазначено вище.

Разом з цим, відповідно до вимог ч.1 ст.15 КУпАП, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

В свою чергу, відповідно до положень ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Проте, таких обставин в цій справі не встановлено.

Разом з цим, згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 , починаючи з 2020 року, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, на що також обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника – адвоката Кравченка Є.І. залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 333/6634/24