Вирок від 26 листопада 2025 р. у справі №555/1838/25 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1838/25

Номер провадження 1-кп/555/105/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2025 р.

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне кримінальне провадження №12025186060000085 від 13.06.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.125, ч.4 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в обґрунтування якого покликається на те, що особа обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.185 КК України. На стадії досудового розслідування було встановлено існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КК України, які не зникли і не зменшились на стадії судового розгляду, який на даний час не завершено. Злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 за ч. 4 ст.185 КК України, згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, що може спонукати його залишити своє місце проживання та з метою уникнення відповідальності переховуватися від суду.

Крім того, згідно вироку Березнівського районного суду Рівненської області від 06.06.2023 ОСОБА_4 визнаний винуватим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.153 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Окрім того, встановлено, що обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Обвинувачений міцних соціальних зв`язків не має. Запобігти вказаним ризикам, на думку прокурора, шляхом застосування більш м`яких заходів неможливо.

Захисник заперечив щодо задоволення вказаного клопотання, вказує, що обвинувачений має постійне місце проживання, і не має наміру ухилятись від суду. Прокурор не доведено необхідність продовження щодо обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу, а тому просить застосувати щодо особи запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений просить застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

26.06.2025 року щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дію якого згодом було продовжено.

Враховуючи вимоги ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку, зокрема, з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

ЄСПЛ неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, а також рішеннях у справах «Третьяков проти України» від 29.09.2011, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також про те, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Як зазначено у рішенні по справі «Хайредінов проти України»(Заява № 38717/04), «Суд підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється in abstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі «Шишков проти Болгарії» (Shishkov v. Bulgaria), № 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I (витяги)».

Крім того, у вказаному рішенні, зазначено, що існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), № 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року, з подальшими посиланнями).

Разом з цим, суд враховує, тривалість судового розгляду, а також ту обставину, що що наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вони мають порівняно невисокий ступінь, при цьому посилання на тяжкість вчинення кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для застосування найбільш суворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Відповідно до положень ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 може і менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою - домашній арешт.

Крім того, відповідно до положень ст.194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ряд обов`язків.

Керуючись ст.177, 181, 194, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного захожу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_4 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1). прибувати за кожним викликом суду;

2).не відлучатись з АДРЕСА_1 , де він проживає, без дозволу суду;

3). повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до Березнівського районного суду Рівненської області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

5) носити електронний засіб контролю.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до відділення поліції №4 Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Встановити строк дії ухвали до 27.01.2026 року.

Обвинуваченого ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1