Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №751/2945/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2945/25

Провадження №2/751/743/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

з участю секретаря судового засідання Усік Ю.О.

позивача ОСОБА_1 та її представника – адвоката Прокоф`єва Б.І.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника – адвоката Сагаля С.В.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Родіон Олександрович, про визнання правочинів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить:

- визнати недійсним договір дарування частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.07.2024, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенком Родіоном Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 2724, та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.07.2024, номер запису про право власності: 55966765, витребувавши 1/2 частину квартири з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування автомобіля SUBARU FORESTER, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , №7441/2024/4740090 від 09.07.2024, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , витребувавши вказаний автомобіль з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування автомобіля BMW 530XD, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , № 7441/2024/4740296 від 09.07.2024, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , витребувавши вказаний автомобіль з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивує тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 16.10.1987, який рішенням суду від 13.02.2024 було розірвано, після чого змінила шлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на дівоче « ОСОБА_5 ». Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.04.2024, яке постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.07.2024 залишено без змін, здійснено поділ спільного майна подружжя: визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку кв. АДРЕСА_2 ; виділено ОСОБА_2 автомобілі SUBARU FORESTER, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та BMW 530XD, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , стягнувши на її користь грошову компенсацію за належні їй 1/2 частку у праві власності на автомобілі в сумі 596 585,19 грн; виділено у її власність 1/2 частину грошових коштів, що обліковувались на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 у сумі 353 271,30 грн та 1300,00 доларів США, а також стягнуто з ОСОБА_2 на її користь судовий збір у розмірі 8052 грн та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підставі вказаного рішення 18.07.2024 Новозаводським районним судом видані виконавчі листи, а 04.12.2024 приватним виконавцем Приходьком Ю.М. відкрито виконавче провадження. Однак, 23.07.2024 ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарував належну йому на праві власності 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_3 . Крім того, 09.07.2025 ОСОБА_2 укладені договори дарування транспортних засобів, на підставі яких автомобілі SUBARU FORESTER, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та BMW 530XD, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , перереєстровано на дочку ОСОБА_3 . Зазначає, що після укладення вищевказаних договорів дарування у ОСОБА_2 не залишилося жодного іншого майна, за рахунок якого він міг би виконати свої зобов`язання перед нею. Вказане підтверджує, що майно відчужене ОСОБА_2 саме з метою приховування своїх активів від звернення на них стягнення, завдаючи тим самим шкоди кредитору, а отже ці правочини вчинені всупереч принципу добросовісності та мають бути визнані судом недійсними.

Ухвалою судді від 01.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.04.2025 в рахунок забезпечення позову накладено арешт та заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності у розмірі частки 1/2 належить ОСОБА_3 , автомобілі SUBARU FORESTER, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та BMW 530XD, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_3 , до набрання рішенням суду законної сили.

26.05.2025 представником відповідачів подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, закрити провадження у справі, а також скасувати всі заходи забезпечення позову і арешти, які були вчинені судом та були зумовлені необхідністю розгляду справи, стягнути з позивача понесені відповідачами витрати на правничу допомогу. Зазначає, що відповідачі не заперечують про укладення договорів дарування, але це було зроблено лише для збереження майна та не відчуження його за безцінь. ОСОБА_2 не має наміру ухилятися від виконання і сплати присудженої йому судом грошової компенсації позивачу у розмірі 949 856,49 грн та 1300 дол. США, а навпаки хоче якнайшвидше погасити грошовий борг. ОСОБА_2 засвідчує, що готовий розрахуватися з позивачем протягом 12-15 місяців та сплатити всю суму боргу, за мінусом вже сплачених коштів, але для цього йому необхідно зняти арешти з рахунків для провадження підприємницької діяльності. ОСОБА_2 з відкриття виконавчого провадження компенсував на користь позивача у рахунок виконання рішення 102004,75 грн, а також передав 90000,00 грн, судове рішення виконується та сума боргу погашається щомісячно. Вважає, що позивач не надав до суду допустимих доказів щодо існування умислу в діях відповідачів при укладенні оспорюваних договорів дарування, які б свідчили про наявність ознак фраудаторного правочину (а.с. 84-116).

Ухвалою суду від 20.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 119-120).

23.09.2025 від представника відповідачів на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначає, що з наданих доказів убачається, що позивач писала розписку про отримання в рахунок виконавчого провадження боргу в сумі 90000 грн. Повідомленням від 06.08.2024 підтверджується той факт, що позивач дійшов до своєї мети і вчинив так як хотів, а саме переписав усе на свою доньку. Платіжні інструкції про перерахування ОСОБА_2 на користь позивача з квітня 2025 по вересень 2025 у виконання рішення суду та погашення боргу грошових коштів свідчать про виконання рішення суду та отримання коштів позивачем. Також додається опис банкнот про отримання позивачем згідно домовленості в рахунок дарування квартири НОМЕР_3 дол. США. Поданими до суду доказами і поясненнями відповідачів підтверджується, що ОСОБА_2 не має наміру ухилятися від виконання і сплати присудженої йому судом грошової компенсації позивачу у розмірі 949 856,49 грн та 1 300 дол. США. Про всі дії відповідачів позивач був обізнаний і вони всі відбувалися за попереднім узгодженням із останнім: і дарування квартири і передавання коштів (а.с. 140-180).

27.11.2025 від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, просить позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що між нею та відповідачами виникли вкрай негативні відносини, її колишній чоловік неодноразово завдавав їй побоїв, а донька виправдовує це. Всім майном, яке їй належало або належить на даний час, або грошовими коштами вона має право розпорядитися на власний рахунок. Грошові кошти в сумі 90000 грн згідно розписки від 04.01.2025 в рахунок погашення будь якого боргу, вона фактично ніколи не отримувала. ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про нібито крадіжку його речей та звинуватив її у цьому. Керівник поліції просив мирно врегулювати дану ситуацію. ОСОБА_2 орієнтовно порахував суму, на яку було викрадено майно та з метою врегулювання ситуації, запропонував їй написати розписку про нібито отримання нею грошових коштів на дану суму в рахунок погашення боргу. Крім того, ОСОБА_2 підтвердив у судовому засіданні, що здійснив відчуження власного майна на користь доньки виключно з метою не звернення стягнення на нього приватним виконавцем в рахунок погашення боргу (а.с. 186-196).

16.02.2026 від представника відповідачів на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі, згідно яких вважають, що оспорювані позивачем договори дарування були укладені його сторонами без порушення ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України і підстави для визнання їх недійсними відповідно до положень ст. 234 ЦК України відсутні. Позивачем не наведені обставини і факти, які дозволяють кваліфікувати правочини як такі, що вчинені на шкоду кредитору, і не можуть свідчити про намір приховати ОСОБА_2 майно від виконання судового рішення у майбутньому. Судове рішення ОСОБА_2 виконується та сума боргу погашається щомісячно (а.с. 212-229).

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та додані ними докази.

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та додані ними докази. Зазначили, що рішення щодо стягнення на користь позивача грошової компенсації виконується. Квартирою і до укладення договору дарування користувалася донька зі своєю сім`єю, фактично вони з позивачем подарували їй цю квартиру на весілля, але офіційно це не оформлювали.

Після перерви представник відповідачів у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. В частині визнання недійсним договору дарування 1/2 частки квартири та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 заперечує, у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Зазначає, дана угода жодним чином не порушує права позивача. На момент укладення вищевказаного правочину жодні норми чинного законодавства не були порушені, жодних обтяжень у дарувальника не було.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.10.1987, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.01.2024 (а.с. 13)

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.04.2024, яке було залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.07.2024, позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено повністю та вирішено:

«Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 389320574101).

Автомобіль «SUBARU FORESTER», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та

автомобіль «BMW 530XD», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , виділити

ОСОБА_2 , припинивши на них право спільної

сумісної власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію за належні їй 1/2 частку у праві власності на автомобіль «SUBARU FORESTER», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіль «BMW 530XD», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 в сумі 596 585, 19 грн.

Виділити у власність ОСОБА_7 1/2 частину грошових коштів із коштів, що обліковувались на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , всього - 353 271,30 грн та 1300,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 353 271 (триста п`ятдесят три тисячі двісті сімдесят одна) грн 30 коп та 1300,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 8052 грн та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1921,98 грн, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код отримувача 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету 22030106» (а.с. 15-20, 21-29).

Отже, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.04.2024 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, набрало законної сили 09.07.2024.

Згідно довідки Головного сервісного центру МВС, 09.07.2024 у ТСЦ 7441 на підставі договору дарування № 7441/2024/4740090 від 09.07.2024, укладеного в ТСЦ 7441, транспортний засіб «SUBARU FORESTER», 2019 року випуску, № куз. – НОМЕР_4 , перереєстровано з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Також, 09.07.2024 у ТСЦ 7441 на підставі договору дарування №7441/2024/4740296 від 09.07.2024, укладеного в ТСЦ 7441, транспортний засіб «BMW 530XD», 2008 року випуску, № куз. – НОМЕР_5 , перереєстровано з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (а.с. 40).

Таким чином, спірні договори дарування вказаних транспортних засобів та подальшу їх перереєстрацію між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснено у день набрання рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.04.2024 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Вказана обставина, на переконання суду свідчить про намір ОСОБА_2 уникнути звернення стягнення на його майно, як боржника.

На виконання рішення суду, 18.07.2024 Новозаводським районним судом м.Чернігова видані виконавчі листи № 751/4348/23 (а.с. 30, 31).

Згідно договору дарування частки квартири від 23.07.2024, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар 1/2 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

1/2 частка у праві власності на квартиру, що відчужується належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03.08.2008 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21.08.2008 за № 188 та на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.04.2024 по справі № 751/4348/23, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 6075461, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389320574101.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенком Р.О., зареєстровано у реєстрі за № 2724 (а.с. 39).

23.11.2024 ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 14).

04.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. відкрито виконавче провадження № 76710131 про примусове виконання виконавчого листа № 751/4348/23 (2/751/613/24), виданого 18.07.2024 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 грошової компенсації за належні їй 1/2 частки у праві власності на автомобіль «SUBARU FORESTER», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіль «BMW 530XD», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 в сумі 596 585,19 грн; судового збору у розмірі 8052 грн та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Згідно п. 3 постанови залишок боргу за виконавчим документом складає 609 192,68 грн (а.с. 32).

Також, 04.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. відкрито виконавче провадження № 76710349 про примусове виконання виконавчого листа № 751/4348/23 (2/751/613/24), виданого 18.07.2024 Новозаводським районним судом м Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 353 271 (триста п`ятдесят три тисячі двісті сімдесят одна) грн 30 коп та 1300,00 доларів США. Згідно п. 3 постанови залишок боргу за виконавчим документом складає 1300,00 дол США та 349 284,42 грн (а.с. 33).

Стороною відповідача надано платіжні інструкції про сплату ОСОБА_2 на рахунок приватного виконавця Приходька Ю.М. по виконавчому провадженню №76710349: 08.01.2025 – 400 грн, 21.02.2025 – 300 грн, 22.03.2025 – 300 грн, 21.04.2025 – 300 грн, 18.05.2025 – 300 грн, 12.06.2025 – 300 грн, 10.07.2025 – 300 грн, 11.08.2025 – 400 грн, 15.09.2025 – 400 грн, 11.11.2025 – 400 грн, 10.12.2025 – 400 грн, 09.01.2026 – 400 грн, 09.02.2026 – 400 грн, в загальному розмірі 5200 грн.

Стороною відповідача надано платіжні інструкції про сплату ОСОБА_2 на рахунок приватного виконавця Приходька Ю.М. по виконавчому провадженню №76710131: 08.01.2025 – 600 грн, 21.02.2025 – 400 грн, 22.03.2025 – 400 грн, 21.04.2025 – 400 грн, 18.05.2025 – 400 грн, 12.06.2025 – 400 грн, 10.07.2025 – 400 грн, 11.08.2025 – 600 грн, 15.09.2025 – 600 грн, 11.11.2025 – 600 грн, 10.12.2025 – 600 грн, 09.01.2026 – 600 грн, 09.02.2026 – 600 грн, в загальному розмірі 7400 грн.

Згідно довідки приватного виконавця Приходька Ю.М. від 02.10.2025 по зведеному виконавчому провадженню № 76712757 з примусового виконання виконавчих листів №751/4348/23 від 18.07.2024, що видав Новозаводский районний суд м. Чернігова, залишок заборгованості за виконавчими документами складає: по ВП № 76710131 – 609 192,68 грн, по ВП № 76710349 – 1300 дол США та 348 090,00 грн (а.с. 143)

Згідно договору дарування від 14.02.2025, ОСОБА_8 передала майно у власність ОСОБА_3 1/2 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезгадана 1/2 частка у праві власності на квартиру належить ОСОБА_9 на праві приватної власності на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.04.2024, справа № 751/4348/23, яке набуло законної сили 09.07.2024, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав Симоненко О.А., державним реєстратором Гончарівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області 22.09.2024, номер відомостей про речове право: 56797099, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 389320574101, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу: 396186456.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Бірюковою О.В., зареєстровано у реєстрі за № 42 (а.с. 165-166, 38).

Ухвалою суду від 09.02.2026 у справі № 751/10908/25, у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., заінтересована особа: ОСОБА_1 , щодо не зарахування коштів у сумі 90000 грн по виконавчому провадженню було відмовлено повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальними вимогами чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Згідно з ч. 1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 23.05.2023 у справі № 936/721/21 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Більше того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторого правочину навіть до пред`явлення позову про стягнення боргу, зазначаючи таке: «… договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».

До подібних висновків (визнання недійсним фраударного договору до ухвалення рішення про борг) дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів дарування транспортних засобів недійсними. Дарувальник, який відчужує майно на підставі безоплатного договору на користь дочки, маючи невиконані грошові зобов`язання перед кредитором, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора, оскільки відчуження належного рухомого майна за спірними договорами дарування зменшує його платоспроможність та свідчить про спрямованість на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Отже оспорювані договори дарування транспортних засобів є фраудаторними, тобто такими, що вчинені на шкоду кредитору.

Суд вважає доведеним те, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних договорів дарування транспортних засобів) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані договори дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника в рахунок погашення компенсації за частку у спільному майні подружжя. На підтвердження зазначеного свідчить: момент вчинення правочинів (09.07.2024), тобто в день набрання рішення суду законної сили; контрагент, з якими боржник уклав оспорювані договори дарування (дочка); безоплатність оспорюваних договорів дарування; після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Сплачуючи позивачу по 1000 грн у місяць в рахунок виконання судового рішення на суму в розмірі 949 856,49 грн та 1300 дол США, суд вважає поведінку боржника, як таку, що не відповідає критеріям розумності, оскільки кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чинном і кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Отже, боржник, який відчужує майно (транспортні засоби) на підставі договорів дарування на користь своєї дочки, за наявності у нього грошового зобов`язання на значну суму, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорювані договори дарування, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17 зазначено: «Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист та звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спір у решті заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для визнання договору дарування частки квартири від 23.07.2024 недійсним з тих підстав, що останній укладений з метою уникнення грошових зобов`язань, виходячи з такого.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 належала сторонам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності (по 1/2 частці) на підставі рішення суду, за взаємною згодою кожен із співвласників розпорядився належною йому часткою квартири за взаємною згодою, з власної волі на користь їх спільної дочки. Вказані обставини, на думку суду, виключають недобросовісність в діях відповідача ОСОБА_2 при укладанні спірного договору дарування, та вважає, що такі його дії цілком відповідали волевиявленню останнього.

При цьому судом також враховується, що на момент укладення оспорюваного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно; Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості та щодо суб`єкта відомості про обтяження, іпотеки, інші речові права відсутні; Державного реєстру обтяжень рухомого майна були відсутні будь-які арешти вищезазначеного нерухомого майна чи встановлені заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виходячи з наведеної норми та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд, ухвалюючи рішення у даній справі вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування спірних автомобілів з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, за встановлених судом обставин справи, на підставі досліджених доказів у справі, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 633,60 грн (а.с.1).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2434,51 грн.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Прокоф`євим Б.І. на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/25 від 08.01.2025 (а.с. 41).

Позивач сплатив на користь адвоката 20000,00 грн за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 27.03.2025 (а.с.44а)

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 13400 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 13, 15, 16, 202, 203, 215, 717 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Родіон Олександрович, про визнання правочинів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування автомобіля SUBARU FORESTER, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , №7441/2024/4740090 від 09.07.2024, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , витребувавши вказаний автомобіль з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір дарування автомобіля BMW 530XD, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , № 7441/2024/4740296 від 09.07.2024, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , витребувавши вказаний автомобіль з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 434 грн 51 коп судового збору та 13 400 грн 00 коп витрат на правничу допомогу, а всього 15 834 (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн 51 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 06.03.2026.

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач - ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Третя особа – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Родіон Олександрович (місцезнаходження: 14002, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 32, оф. 201-202) .

Головуючий - суддя І. В. Яременко