Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №751/392/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

04 березня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/392/26

Провадження №2/751/1111/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»

відповідач - ОСОБА_1

представник позивача - Поляков Олексій Володимирович

представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-229433 від 19.04.2019 в розмірі 12 859,90 грн, а також понесених судових витрат (а.с.1-6).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору факторингу від 04.12.2023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та ТОВ «Качай Гроші», останній є новим кредитором за кредитним договором №00-229433 від 19.04.2019, укладеним в електронній формі між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_4 . За умовами договору відповідачу надано кредит в розмірі 5 775,00грн, який вона повинна була повернути, сплативши при цьому проценти. Проте ОСОБА_4 належним чином не виконала свої зобов`язання, а тому утворилась заборгованість в сумі 12 859,90 грн, яка відповідачем не погашена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 27.01.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений строк від представника відповідача надійшов відзив, відповідно якого просить відмовити у задоволенні позову, застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, стягнути з позивача на користь відповідача 4 000 грн витрати на правову допомогу. Зазначає, що матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_5 , як позичальника, на укладення кредитного договору з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредиту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо. Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Також відсутні належні докази на підтвердження перерахування коштів за кредитним договором. Звертає увагу на нікчемність відповідних положень кредитного договору щодо сплати позичальником (відповідачем) додаткових платежів у вигляді суми комісії та страхового платежу, зважаючи на що відсутні підстави для стягнення суми в розмірі 775 грн, яка є за своєю суттю комісією за надання кредитних коштів, у заявленому позивачем складі суми основного боргу. Зазначає, що доказів повернення кредитних коштів ОСОБА_5 взагалі немає. Строк кредитного договору становить 30 днів. Відповідач жодного разу з дати договору не здійснювала платежів, отже строк позовної давності слід відраховувати з 20.05.2019. При цьому, позивач звернувся до суду лише у січні 2026 року. Отже, позов пред`явлений поза межами строків позовної давності, тому підлягають застосуванню наслідки пропуску строків позовної давності (а.с.92-96).

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який останній використав для підтвердження підписання договору. Без здійснення вищевказаних дій відповідачем договір не було б укладено сторонами. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України. Після підписання договору, 19.04.2019 кредитодавець ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «БЕСТПЕЙ» на платіжну картку відповідача №5168-75XX-XXXX-9019, що в свою чергу, свідчить доказом того, що останній прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Качай Гроші». При укладенні кредитного договору № 00-229433 від 19.04.2019 позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 3.3 цього договору, та зобов`язався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 500,00 грн. Строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023) та на період дії воєнного стану (з 17.03.2022 до 03.09.2025). Починаючи з 04.09.2025, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України. Позовна заява подана до суду 13.01.2026, тобто через чотири місяці після відновлення перебігу строку позовної давності (а.с.102-109).

У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Таким чином, відповідно до положень ст.223 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

19.04.2019 між ТОВ «Качай Гроші» та відповідачем укладено кредитний договір №00-229433. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Згідно умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункт 1.1).

Сума кредиту складає 5 775,00 грн. Тип кредиту - кредит (пункт 1.2).

Строк дії кредиту: 30 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю до 19 травня 2019 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії договору у порядку передбаченому пп. 1.3.1-1.3.3 цього договору. Графік платежів без врахування передбачених цим договором пролонгацій строку дії кредиту, у розрізі сум та порядку погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, визначений додатком №1 до цього договору. При цьому, у випадку здійснення пролонгацій строку дії кредиту, відповідно до пп.1.3.1-1.3.2 договору, новий графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті на письмову вимогу позичальника (пункт 1.3).

Строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3 цього договору у випадку, якщо по день повернення кредиту (включно) позичальник здійснив оплату заборгованості по договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п. 1.3 договору та передували (поспіль) дню повернення кредиту (включно) (пункт 1.3.1).

У випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулася його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3 цього договору в дату здійснення позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені цим договором (пункт 1.3.2).

Процента ставка за користування коштами кредиту:1,62% в день (581% річних). Тип процентної ставки фіксована (пункт 1.4).

Загальна вартість кредиту 8 573,10 грн (пункт 1.7).

Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку в сумі 5 500,00 грн на карту позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України; в сумі 275,00 грн на користь ПрАТ СК «ВУСО». Даний платіж позичальник доручає здійснити кредитору (покладає обов`язок на кредитора) з метою виконання зобов`язань позичальника за договором страхування № 00-229433 від 19.04.2019 щодо сплати страхової премії за весь період страхування (пункт 2.1).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця на платіжну картку позичальника до дня повернення кредиту, з урахуванням всіх пролонгацій, у разі якщо в день повернення кредиту відбулося фактичне погашення кредиту в повному обсязі. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 60-ти календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки. Незалежно від суми заборгованості по кредиту, проценти нараховуються на початкову суму кредиту, визначену в п.1.2 договору, протягом строку визначеного договором (пункт 3.1).

Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку, фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає днюповернення кредиту) (пункт 3.2).

За надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитору комісію у розмірі 500,00 грн. Позичальник доручає кредитору утримувати розмір зазначеної комісії з суми кредиту, що підлягає наданню позичальнику на платіжну картку в момент такого надання. Тобто на платіжну картку позичальника зараховується сума кредиту за вирахуванням зазначеної комісії (пункт 3.3).

У разі несвоєчасного виконання зобов`язань щодо погашення кредиту та/або процентів за цим договором, позичальник несе відповідальність передбачену чиним законодавством України (пункт 6.1).

Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторонни кредитодавця в особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання і електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер телефону повідомлений останнім у заяві на отримання кредиту. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом цього договору вважається направлення кредитодавця повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Договір діє до повного виконання грошових зобов`язань за договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін, відповідно до договору чи закону. У будь-якому разі щодо непогашеної позичальником заборгованості договір діє до повного погашення заборгованості (пункт 7.10).

У вказаний вище спосіб відповідач підписав також паспорт споживчого кредиту та графік платежів (а.с. 8-9,17).

Довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Качай гроші» підтверджується, що ОСОБА_6 , з якою укладено договір №00-229433 від19.04.2019, ідентифікований ТОВ «Качай гроші». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор 5164; час відправки ідентифікатора позичальнику 19.04.2019 3:39:42; номер телефона на який було відправлено ідентифікатор +380638745081 (а.с. 19).

Відповідно до повідомлення ТОВ «БЕСТПЕЙ» від 02.01.2024 на ім`я ОСОБА_4 19.04.2019 на карту № НОМЕР_2 здійснено переказ грошових коштів на суму 5 000,00 грн (а.с.54-57).

Відповідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 03.02.2026 на ім`я ОСОБА_4 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_4 19.04.2019 на указану картку здійснено переказ грошових коштів на суму 5 000,00 грн, що підтверджується випискою за договором (а.с.88-89).

Відповідно розрахунку ТОВ «Качай Гроші» станом на 04.12.2023 наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 12 859,90 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 775,00 грн (видача кредиту - 5 000,00 грн, нарахування комісії - 500,00 грн, нарахування страхового платежу - 275,00 грн), заборгованість за відсотками - 7 084,90 грн, які нараховані з 19.04.2019 до 18.07.2019 (а.с.18).

04.12.2023 між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «Качай гроші» укладено договір факторингу №1-04122023 за умовами якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с.21-26, 29).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-04122023 від 04.12.2023, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-229433 від19.04.2019 в сумі 12 859,90 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 775,00 грн, заборгованість за відсотками - 7 084,90 грн (а.с.27-28).

Згідно виписки з особового розрахунку за кредитним договором №00-229433 від19.04.2019, який складений ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» станом на 25.12.2025 загальна заборгованість ОСОБА_4 становить 12 859,90 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 775,00 грн, заборгованість за відсотками - 7 084,90 грн (а.с.20).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитувнаня» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи відповідача про те, що нею не укладався зазначений вище договір є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Кредитний договір №00-229433 від 19.04.2019 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_6 , був укладений в електронній формі. Для підписання кредитного договору ОСОБА_6 , було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У преамбулах договору зазначені особисті дані відповідача, реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідачем в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Доказів про те, що персональні дані відповідача були використані ТОВ «Качай гроші» для укладення кредитного договору від її імені до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.

При цьому на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн за вищевказаним договором. Дана обставина не спростована стороною відповідача.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №00-229433 від 19.04.2019 відповідач не зверталася.

Зазначений вище договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорена, а тому підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про стягнення основного боргу, суд зазначає, що хоча за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого кредиту, до стягнення підлягає лише фактично отримане відповідачем тіло кредиту (сума позики), без урахування прихованої комісії, яку було автоматично включено до суми боргу при його оформленні. Оскільки сума в розмірі 4500 грн за своєю природою не є коштами, наданими у власність позичальнику, а є платою за послуги кредитора, її включення до основної суми кредиту суперечить суті договору позики.

Також стороною позивача не надано доказів на підтвердження перерахування коштів в сумі 275,00 грн на користь ПрАТ СК «ВУСО» за договором страхування № 00-229433 від 19.04.2019 щодо сплати страхової премії .

Відтак, стягненню підлягає реально надана сума кредиту в розмірі 5 000 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно умов договору загальний строк кредитування становить 30 днів з 19.04.2019 до 19.05.2019.

Доказів пролонгації граничного строку повернення позики до суду не надано, а тому строк кредитування за вищевказаним договором не змінювався і становить 30 днів.

Таким чином, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2 430,00 грн за період з 19.04.2019 до 19.05.2019, виходячи з розрахунку: 5 000 грн (тіло кредиту) х 1,62 % (відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредиту).

З огляду на зазначене, позов у частині стягнення відсотків підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим, у відповідності до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє до цього часу.

Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦК України, на період дії воєнного стану.

Указаний Закон набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність), перебіг якої зупинився до 03.09.2025.

Строк кредитування за даним договором закінчився 19.05.2019 (30 днів), відповідно з вказаного часу починається перебіг строку позовної давності. Отже, в цій справі станом на момент подання позову (13.01.2026) позовна давність не спливла, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн (а.с.7).

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1 399,58 грн (7430,00х2422,40/12859,90).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору №20/08/25-01 від20.08.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (а.с.37-38), додаткової угоди №25770673965 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с.39).

На обґрунтування вартості правничих послуг стороною позивача надано акт прийому-передачі наданих послуг у розмірі 7 000,00 грн, відповідно якого: складання позовної заяви 2 год - 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 год - 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту 1 год - 500,00 грн; підготовка та подача клопотання про отримання інформації 1 год - 500,00 грн (а.с.40).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21.

З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт на підготовку позову, відповіді на відзив, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.

У зв`язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обгрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 7000,00 грн до 4000,00 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 311,06 грн (4000х7430/12859,9) витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 5731,26 грн судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача, крім іншого, просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, посилаючись на ч.6 ст.141 ЦПК України.

Правнича допомога відповідачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.02.2026 (а.с.99).

Відповідач сплатив на користь адвоката 4 000,00 грн за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №25 (а.с.98зв) та актом виконаних робіт (а.с.98).

Представником позивача заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Ураховуючи наявність документів, що підтверджують сплату відповідачем 4 000,00 грн на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вказані витрати є співмірними зі складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим на надання послуг, їх обсягом, значенням справи для сторони.

Оскільки ціна позову становила 12 859,90 грн, проте позов задоволено частково на суму 7 430,00 грн, що становить 57,78% (100%х14 742/23466), з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до відхиленої частини вимог 42,22% (100%-62,82%), що становить 1 688,80 грн (42,22%х4000грн/100%).

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тому остаточно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 622,26 грн (2311,06-1 688,8) витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 7 430 (сім тисяч чотириста тридцять) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором №00-229433 від 19.04.2019, а саме: заборгованість за кредитом - 5 000 грн 00 коп, заборгованість за відсотками - 2 430 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 1 399 грн 58 коп судового збору, 622 грн 26 коп витрат на правничу допомогу, а всього 2 021 (дві тисячі двадцять одну) грн 84 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 09.03.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місце знаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд.19 офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956)

Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Н. В. Маслюк