Рішення від 23 березня 2025 р. у справі №751/6836/24 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6836/24

Провадження №2/751/348/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

з участю секретаря судового засідання Усік Ю.О.,

представника позивача – Гервазюк О.Ю.,

представника відповідача- адвоката Бороди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просять стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 359921 від 09.09.2020 у розмірі 27112, 26 грн, а також понесені судові витрати.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.09.2020 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 359921 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого Товариство надало відповідачу кредит в сумі 36875,00 грн, з яких: 29500,00 грн перераховано на карту відповідачу яку він зазначив в Особистому кабінеті, 7375,00 грн – на користь банку з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за пеший день користування кредитом відповідно до умов договору - на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту. 26.11.2021 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №26-11/2021/13, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 359921 від 09.09.2020, боржником по якому є ОСОБА_1 . Надалі відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за вищевказаним договором, де боржником є ОСОБА_1 . Кредитодавець свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку відповідача, однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплатив, внаслідок чого станом на 10.07.2024 у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору № 359921 у розмірі 27112,26 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту – 21987,72 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 4183,91 грн, 3% річних – 162,64 грн, інфляційні збитки – 777,99 грн, яку ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить стягнути з відповідача на їх користь.

Ухвалою судді від 12.08.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.40).

18.09.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечують, оскільки позивачем не надано оригіналу договору, який би мав статус електронного, договір не містить обов`язкових реквізитів, де наявні електронні підписи сторін. Позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи, також не надано доказів передачі прав вимоги стосовно заборгованості відповідача. Вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення 9000,00 грн витрат на правову допомогу не співмірна з ціною позову та складністю справи (а.с. 44-49).

20.09.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідач помилково ототожнює процес підписання документів в електронному вигляді шляхом накладення електронного цифрового підпису за допомогою кваліфікованого сертифіката та підписання документів за допомогою одноразового індентифікатора. Оскільки договір укладено на сайті позикодавця, відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, без якого та без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений. На виконання умов кредитного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 29500,00 грн. Враховуючи, що ТОВ «Слон кредит» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі укладеного між сторонами договору, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» відповідно до якого 09.09.2020 о 16:30:25 було перераховано грошові кошти у розмірі 29500,00 грн на картку № НОМЕР_1 . Даний рахунок позичальником зазначений у п.2.1 Кредитного догвору. Вказує, що позивач об`єктивно позбавлений можливості надати виписки з рахунку позичальника, оскільки ні первісний кредитор, ні позивач не є банком та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Вердикт Капітал» та від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем (а.с.53-68).

20.09.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому просять поновити строк на подачу клопотання про витребування доказів, витребувати у АТ КБ «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570):

- інформацію про те, чи видавалась АТ КБ «Приватбанк» кредитна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 29500,00 грн, а саме виписку по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період з 09.09.2020 по 01.10.2020 включно;

- ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , у тому числі, але не виключно прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки.

Вказують, що відповідне клопотання разом із позовною заявою не заявлено, оскільки вже на стадії подачі відзиву відповідач категорично заперечує факт видачі кредиту, тому просить вважати причини пропуску процесуального строку для подання заяви про витребування доказів поважними.

26.09.2024 від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких просять відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів з метою збереження банківської таємниці, оскільки Акціонерне товариство «ПриватБанк» не є учасником спору. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, а також обгрунтувань, чому така інформація не була передана йому в рамках укладення Договору про передачу прав вимоги у відповідності до ч.1 ст. 517 ЦК України (а.с.84-87).

18.11.2024 ухвалою Новозаводського районного суду за клопотанням представника позивача витребувано докази у справі (а.с.108-109, а.с.111-114).

16.12.2024 від АТ КБ «Приватбанк» на адресу суду надійшла запитувана ухвалою Новозаводського районного суду від 18.11.2024 інформація (а.с.124-126).

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове зворотнє повідомлення, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, грунтуючись на доводах, наведених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані у справі докази, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом встановлено, що 09.09.2020 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладений Договір № 359921 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого загальний розмір кредиту складає 36875,00 грн, строк кредиту 365 днів, кінцевий термін повернення 09.09.2021 (включно). Фіксована процентна ставка за перший день користування кредитом становить 25% в день, всі наступні дні і до кінця строку надання кредиту 85% річних (а.с.5-6).

Згідно із п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно із п. 2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: у розмірі 29500,00 грн за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені Споживачем в Особистому кабінеті, або надані Товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв`язку; - у розмірі 7375,00 грн на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору.

Відповідно до п.3.1. нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені Договором (Графіком платежів).

Договір підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором "Р225", про що свідчить Розділ 9 договору «Реквізити та підписи сторін» (а.с. зворот.6).

Підписанням Паспорта споживчого кредиту від 09.09.2020 ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 7зворот -8).

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону (у редакції, чинній на час укладення договору) встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача в особовому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://sloncredit.com.ua та підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що узгоджується із ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір відповідно до вимог чинного законодавства, за яким ОСОБА_1 надано кредитні кошти.

Відповідно до наданого позивачем листа Сервісу онлайн платежів iPay.ua на підставі договору на переказ коштів ФК-П19/09-06 від 30.09.2019 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було успішно перераховано на платіжну картку клієнта 09.09.2020, маска карти НОМЕР_1 грошові кошти на суму 29500,00 грн (а.с. 8-зворот).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року в справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року в справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року в справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року в справі № 209/3046/20, від 26.10.2022 року в справі № 333/5483/20 та інших.

За інформацією наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.12.2024 на виконання ухвали Новозаводського районного суду від 18.11.2024, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (а.с. 124).

Випискою по рахунку відповідача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджується отримання відповідачем 09.09.2020 грошових коштів у сумі 29500,00 грн (а.с.зворот.125).

Кредитодавець свої зобов`язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у користування.

Відповідач користувався кредитними коштами, про що свідчить банківська виписка по рахунку ОСОБА_1 про рух коштів по картці, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, у зв`язку з чим утворилась кредитна заборгованість.

Отже Позивачем надано належні та допустимі докази укладення між сторонами 09.09.2020 кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Згідно із розрахунком заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 359921 від 09.09.2020, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 26.11.2021 року становить 26171,63 грн, з яких: заборгованість за кредитом 21987,72 грн; заборгованість по відсоткам - 4183,91 грн (а.с. зворот.11).

26.11.2021 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" («Клієнт») та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» («Фактор») укладено Договір факторингу № 26-11/2011/13 (а.с.14-16) за яким ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» належні права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором №359921 (а.с. 17-18).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26-11/2021/13 від 26.11.2020 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 359921 від 09.09.2020 у сумі 26171,63 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту –21987,72 грн, сума заборгованості за процентами 4183,91 грн (а.с. 19).

Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 359921 станом на 10.03.2023, загальна сума заборгованості становить 27112,26 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту – 21987,72 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 4183,91 грн, 3% річних – 162,64 грн, інфляційні збитки – 777,99 грн (а.с. 12).

10.03.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 (а.с.20-23) за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором №359921 (а.с.24-25).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2024, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 359921 у сумі 27112,26 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням –21987,72 грн, сума заборгованості за процентами 4183,91 грн, сума інфляційних збитків та нарахованих 3% річних – 940,63 грн (а.с. 26).

Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 359921 від 09.09.2020 станом на 10.07.2024, загальна сума заборгованості становить 27112,26 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту – 21987,72 грн, заборгованість за відсотками – 4183,91 грн, 3% річних – 162,64 грн, інфляційні збитки – 777,99 грн (а.с. 13).

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, однак свої зобов`язання за кредитним договором не виконує.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували надані позивачем докази щодо наявності та розміру заборгованості по кредитному договору.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору №07-06/2024 від 07.06.2024, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.зворот.30,31), заявки про надання юридичної допомоги №573 від 01.07.2024 (а.с.34) та витягу з акту №1 від 05.07.2024, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 9000 грн, із яких - надання усної консультації з вивчення документів 2 год/3000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 год/6000 грн (а.с.35).

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору (а.с.36) , які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 525-527, 530, 610, 611, 625, 629, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 359921 від 09.09.2020 у розмірі 27112 грн 26 коп (двадцять сім тисяч сто дванадцять гривень двадцять шість копійок), з яких: заборгованість по основній сумі кредиту – 21987 грн 72 коп (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят сім гривень сімдесят дві копійки), заборгованість за відсотками – 4183 грн 91 коп (чотири тисячі сто вісімдесят три гривні дев`яносто одна копійка) 3% річних – 162 грн 64 коп (сто шістдесят дві гривні шістдесят чотири копійки), інфляційні збитки – 777 грн 99 коп (сімсот сімдесят сім гривень дев`яносто дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 3028 грн 00 коп (три тисячі двадцять вісім гривень) та професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн 00 коп (дев`ять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.03.2025.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306, ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Головуючий - суддя І. В. Яременко