Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №740/7257/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/7257/25

Провадження № 3/740/61/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючої судді Роздайбіди О.В., при секретарі Дьоміній Н.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли з Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого трактористом ТОВ «Дубовець»,

за ст.ст. 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно з протоколом серії ААД №800132 від 15.12.2025, 14.12.2025 року о 13 год 40 хв на автодорозі Р-67 93 км+180 м водій колісного трактору Case 7240, днз НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надав переваги в русі автомобілю ЗАЗ 110307, днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу серії ААД № 843458 від 15.12.2025, 14.12.2025 о 13 год 40 хв на а/д Р67 93 км+180 м Ніжинський район, водій ОСОБА_1 , керуючи трактором Case 7240, днз НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме не надав перевагу в русі автомобілю ЗАЗ-110307, днз НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, після чого місце пригоди залишив. Своїми діями порушив вимоги п.2.10 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Крім того, згідно з прокотолом серії ЕПР1 від 15.03.2025, 15.12.2025 об 11 год 00 хв у м. Ніжин по вул. Вокзальна водій ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) керував трактор колісний Case 7240, н.з. НОМЕР_1 , із причіпом-перегрузчик незареєстрований та після ДТП за його участю за адресою: Ніжинський район, автодорога Р67 93 км+180 м, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння (чи прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду) вживав алкоголь, а саме 1,25 л пиво «Десант», чим порушив п. 2.10 є. ПДР – Вживання водієм ТЗ після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі. Відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Вказані адміністративні матеріали оформлені у відношенні однієї особи – ОСОБА_1 та знаходяться одночасно у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, дані матеріали підлягають об`єднанню в одне провадження.

До протоколів серії ААД №800132, ААД № 843458, ЕПР1 № 541523 додано: схему місця ДТП, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , сд-диск з відеозаписом, рапорт.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що працював у полі, керував великогабаритним транспортним засобом – трактором «Case 7240» з причіпом, коли завантажив останню вантажівку, поїхав розвертатися на трасу, щоб не застрягти у болоті і не топтати поле. Перед виїздом на асфальтоване покриття, впевнився, що інших транспортних засобів на автошляху немає, і здійснив маневр розвороту. Наголосив, що не відчув ані удару, ані інших ознак, які б вказували, що трактор з причіпом за його участі потрапив уДТП. Здав зміну, при цьому на тракторі не було жодних пошкоджень, які б вказували, що техніка потрапила в ДТП. Про те, що трапилося зіткнення його трактора з іншим автомобілем дізнався зранку наступного дня від керівника, який сказав їхати у відділок поліції для уточнення ситуації. Вже коли приїхав у м. Ніжин до поліції, то там дізнався, що трапилося ДТП, ймовірно за його участі і участі іншого автомобіля. Працівникам поліції неодноразово наголошував, що навіть не підозрював, що міг стати учасником ДТП. І якби знав, що сталася така подія, то точно б з місця події нікуди не поїхав. Відносно вживання спиртного після дтп, то пояснив наступне. Так як наступний день був вихідний, він добирався до Ніжина потягом, то випив на вокзалі пляшку пива, про що і зазначив працівнику поліції. І це точно не було вживання спиртного після ДТП, так як він був впевнений, що сталася помилка і у відділку поліції все з`ясують. Отже, вину у вчинені правопорушень не визнав, так як всі обставини ДТП йому відомі лише зі слів потерпілого та різних працівників поліції.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що рухався з м. Ніжина в сторону с. Зруб з дружиною на автомобілі. Швидкість автомобіля була в межах допустимого. Бачив, що з поля на дорогу хоче виїхати великий трактор з причепом, який різко виїхав на трасу і почав розвертатися, не надавши переваги в русі його автомобілю, внаслідок чого сталося зіткнення. Він бачив, що трактор рухається, не зупиняється, тому трохи пригальмував і котився, але трактор поїхав далі і відбулося зіткнення його автомобіля з причіпом, точніше з колесом трактора. Після чого його автомобіль відлетів в кювет. В автомобілі на пасажирському сидінні перебувала дружина, яка отримала травму і він викликав швидку допомогу та поліцію, сам допоміг дружині вибратися з машини. Швидка забрала дружину і вона перебувала на лікуванні в Ніжинській ЦМЛ дванадцять днів. Приблизно через хвилин 20 приїхали працівники поліції та стали з`ясовувати, що трапилося, не пропонували пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, пояснили, що це не потрібно. Після чого він сам поїхав своїм автомобілем додому та поставив авто у гараж.

У судовому засідання представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Аніщенко О.Г. підтримав раніше подані письмові пояснення, просив закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, матеріали справи передати керівнику Ніжинської окружної прокуратури для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР і проведення досудового розслідування, мотивуючи тим, що у автомобілі в момент ДТП, крім водія ОСОБА_2 також знаходилася його дружина – ОСОБА_3 , яка внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області.

Свідок – працівник поліції Кательницький О.Г., який складав протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП, пояснив, що складав адмінпротокол відносно ОСОБА_1 , адже йому надійшла інформація відносно особи, яка скоїла ДТП, у зв`язку з чим він запросив його у відділ поліції. Від ОСОБА_1 було чути запах алкоголю. Особа сама повідомила, що він на вокзалі випив пива. Огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння не проводився, було записано зі слів.

Працівники поліції, які оформлювали матеріали за ст. 124 КУпАП, і були викликані в якості свідків, для повного і об`єктивного розгляду, на виклик суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені по час дату та місце судового засідання, про що свідчить розписки про отримання судової повістки.

Дослідивши протокол та додані до нього матеріали, заслухавши учасників справи, оглянувши відео, суд дійшов наступних висновків.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Згідно з пп. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 16.11 ПДР передбачено, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Підпунктами 2.10.а, 2.10.є. ПДР передбачено, що в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Згідно з ч. 4 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.

Слід зауважити, що суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і не повноважний виходити за його межі, при цьому протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, також суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у ст. 129 Конституції України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, водій ОСОБА_1 , в порушення п. 16.11 ПДР, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав переваги в русі автомобілю ЗАЗ 110307, днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Крім того, в провину ОСОБА_1 ставиться залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю.

На підтвердження обставин згідно з протоколом суду подана схема місця ДТП, на якій зображене місце розташування автомобілів, зазначені їх пошкодження, місце зіткнення, водночас, схема місця ДТП складалася без участі ОСОБА_1 та не містить його підпису.

У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені відомості щодо фактичних дій водія ОСОБА_1 , які на думку поліцейського, свідчать про порушення пп. 16.11 ПДР, із врахуванням пояснень ОСОБА_1 , підтверджених ним в судовому засіданні, який не погодився з обставинами, викладеними у протоколі, та заперечив свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень.

Крім того, із відеозапису, долученого до протоколу, вбачається, що біля відділку поліції ОСОБА_1 працівники поліції зачитують зміст протоколів, складених відносно нього за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП при цьому ОСОБА_4 неодноразово зазначає, що не знав, що здійснив ДТП.

Працівниками поліції, які здійснювали оформлення матеріалів по ДТП, що мала місце 14.12.2025, при складенні матеріалів не дотримано вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, а саме не в повній мірі зазначені потерпілі, свідки ДТП, не додано відеозапис з бодікамери з місця події. При наявності пасажира в автомобілі ОСОБА_3 , яку забрала швидка при ймовірних ушкодженнях, не проведено огляд на стан сп`яніння учасника ДТП і т.д.

Викладені у протоколі обставини дорожньо-транспортної пригоди не відповідають фактичним обставинам справи, відображеним в схемі ДТП, та суперечать поясненням, наданим ОСОБА_1 у судовому засіданні та при оформленні матеріалів, що вбачається з відеозапису.

Усунути перелічені недоліки та суперечності в судовому засіданні неможливо, що впливає і на достеменність встановлення істини у справі.

Відповідальність за вчинення правопорушення можлива лише при умисній формі вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Враховуючи пояснення ОСОБА_1 , який зазначив, що жодного удару при розвороті трактора не відчув, продовжив рух та взагалі не бачив автівку ОСОБА_2 , суддя вважає, що в його діях відсутній умисел, як необхідна умова для наявності складу правопорушення. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності умислу в діях ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23)

При вирішенні питання первинності порушень Правил дорожнього руху, відповідно до викладеній правовій позиції Верховного Суду України в своєму рішенні в справі №5-18кс14 від 20 листопада 2014 року, у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням ПДР) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні наслідку.

Причинний зв`язок в автотранспортних правопорушеннях відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР й відповідними наслідками.

Оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу про адміністративне правопорушення, суд позбавлений можливості здійснити оцінку та визначити кваліфікацію дій іншого водія в даній дорожньо-транспортній пригоді.

Таким чином, у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їх діях складу правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного. При цьому виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Під час розгляду справи клопотань про призначення експертизи учасниками не заявлялось.

Проте суд зазначає, що бере до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо не знання причетності його до ДТП, так як він через великі габарити сільськогосподарської техніки, водієм якої він являється, міг просто не помітити зіткнення, яке відбулося зі слів потерпілого із заднім колесом його причепа. Те, що трактор з причепом великого розміру відносно автомобіля потерпілого підтвердив і сам ОСОБА_2 . Без участі експерта суд позбавлений можливості об`єктивно визначити, чи міг бачити і відчути ОСОБА_1 зіткнення автомобіля ОСОБА_2 з заднім лівим колесом його причепа. До того ж, удар прийшовся саме на задню частину причіпу вже на зустрічній полосі руху, коли сам трактор вже майже завершив розворот, що говорить про технічну можливість ОСОБА_1 спостерігати зіткнення транспортного засобу з його сільськогосподарською технікою, яка в декілька раз перевищує за розмірами автомобіль, на якому рухався потерпілий ОСОБА_2 .

Відносно клопотання представника потерпілого про закриття справи з підстав наявності кримінального правопорушення, то суд дослідивши всі наявні допустимі докази наданні працівниками поліції і представником потерпілого, не вбачає достатніх підстав для передання справи до органів прокуратури.

Суд зауважує, що особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.

У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 130 ч. 4 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення полягає у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Таким чином, предметом з`ясування та доказування у цій справі повинно бути наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивних та суб`єктивних ознак правопорушення, у тому числі мотиву та умислу.

Тобто, для правильного вирішення цієї справи, слід довести що дії ОСОБА_1 були умисними та протиправними, а матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП, обов`язково мали містити акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, з конкретними виявленими ознаками та направлення для проходження огляду у медичному закладі.

При цьому, працівники поліції обмежились констатацією факту ДТП, залишення місця пригоди та вживання ОСОБА_1 пива на наступну добу після ймовірної події за його участі, без належного проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, суд зауважує, спрощений підхід до оформлення адміністративних матеріалів по даній категорії справ не допустимий, оскільки адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 та ст. 124 КУпАП за своїми санкціями прирівнюються до кримінальних проступків, які підпадають під «критерій національного права» та гарантій ст. 6 Конвенції.

В Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ`єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності в даній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.

Що стосується суб`єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ.

Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з`ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об`єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб`єктивною та об`єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об`єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб`єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Вищенаведені обставини дозволяють зробити однозначний висновок про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не містять в собі достатніх, належних та допустимих доказів, які б з об`єктивністю свідчили про її умисні та протиправні дії, посилання на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, яке оформлений поліцейським з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, на думку суду, не достатньо для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, вважаю, що матеріали справи не містять і судом не доведено факт того, що дії ОСОБА_5 були умисними та завідомо протиправними.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в абз. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Протоколи про адміністративне правопорушення за встановлених судом обставин не є визначальними при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Наявні у справі докази є суперечливими, а факт порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 16.11, 2.10.а., 2.10.є. ПДР та наявності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом не підтверджені у встановленому порядку.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 36, 122-4, 124, ч. 4 ст. 130, 247, 251, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

постановив:

Об`єднану справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП, – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Роздайбіда