Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №750/13295/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13295/25

Провадження № 3/750/42/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Кузнєцова О.О., за участю секретаря Тарасовець К.В., за участю захисника адвоката Похилька С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно із протоколом 14.09.2025 о 02 год. 00 хв. в м. Чернігів по вул. Василя Тарновського, 5 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан сп`яніння проводився у лікаря-нарколога. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник підтримав своє письмове клопотання про закриття провадження у справі. Зазначив, що було допущено порушення процедури проведення огляду. Висновок про стан сп`яніння датований 14.09.2026, проте огляд був завершений лише 17.09.2026. Крім того, було лише одне продуття Драгеру, а не два. Висновок мав бути складений після отримання всіх результатів лабораторних досліджень.

Допитана в судовому засіданні лікар ОСОБА_2 пояснила, що огляд в даному випадку проводився наступним чином. Поліцейські надали направлення на огляд, перевірилялись документи, проводився зовнішній огляд особи, координаційні проби, із застосуванням приладу Драгер -6820 проводився тест, у водія також взяли кров. Висновок складено на підставі акту. Висновок про стан сп`яніння робить лікар. Фельдшер лише починає заповнювати висновок. Пункт 10 висновку заповнюється після того, як буде складено акт. Акт завершується після отримання висновків лабораторних тестів. Тобто, в даному випадку акт завершений 18 числа, тобто п.10 висновку про стан сп`яніння теж має бути заповнений 18 числа. Щодо того, чого продуття Драгеру відбулось один раз, а не два, не пам`ятає.

Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Згідно п.2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що огляд водія проводився 14.09.2025 із взяттям біологічного матеріалу для проведення лабораторних тестів. Результати тестування були отримані 16.09.2025, акт складено 18.09.2025. Таким чином, висновок про стан сп`яніння мав бути складений не раніше дати отримання результатів лабораторних тестів, тобто не раніше 16.09.2025.

В матеріалах справи мається висновок від 14.09.2025, тобто який складено до отримання результатів аналізів.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про недоведеність поза розумнім сумнівом в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова.

Суддя О.О. Кузнєцова