Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 11 березня 2026 р.
Справа: №750/13912/25
Суддя: Кузнєцова О. О.
Справа № 750/13912/25
Провадження № 3/750/50/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2026 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Кузнєцова О.О., за участю секретаря Тарасовець К.В., за участю захисника адвоката Дворніченка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
Згідно із протоколом 04.10.2025 о 09 год. 35 хв. в м. Чернігів по вул.Котляревського, 3 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні захисник пояснив, що автомобіль було зупинено і причиною зупинки було озвучено, що водій «підрізав» інший автомобіль. Щодо ознак, то, наприклад, камера закривається, коли поліцейський перевіряє зіниці. Водію було роз`яснено, що у нього є два варіанти, або він погоджується на огляд, або у нього є право відмовитися. Прав не було роз`яснено. Батькам не було віддано ТЗ.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Згідно п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі- Інструкції), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони, зокрема.
При з`ясуванні обставини справи про адміністративне правопорушення та дослідженні всіх наявних матеріалів справи, з`ясуванні причин та умов, що сприяли вчиненню даного правопорушення, оцінці наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено наступне.
Як вбачається із дослідженого відеозапису подій описаних у протоколі автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений. Факт керування не заперечується.
Озвучена поліцейською причина зупинки ТЗ, а саме чи був у водія конфлікт із водієм іншого транспортного засобу в районі магазину «ЦУМ», зокрема, «підрізання» не відповідає відповіді, яка була надана на запит суду, за підписом т.в.о. начальника УПП в Чернігівській області, згідно із якою до екіпажу звернувся громадянин, який повідомив, що водій ТЗ не надав перевагу в русі пішоходу, чим створив небезпеку для учасників руху.
Отже, зупинка ТЗ була здійснена з порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Далі розмова продовжується із у водія запитують, чи вживає він чи не вживає наркотичні засоби. Після відповіді водія, що він не вживає, поліцейський запитує - коли останній раз вживали, на обліку у лікаря –нарколога не стоїте, чи проходив водій на визначення стану наркотичного сп`яніння.
Суд констатує, що зазначені питання виходять за межі компетенції працівника поліції, які надані йому законом.
Також судом беззаперечно встановлено, що процедура виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння не була належним чином зафіксована поліцейським, оскільки його нагрудна камера була розташована таким чином, що не фіксувала хід такого огляду. Водій на відео взагалі не фіксується.
Суд позбавлений можливості перевірити, чи дійсно у водія були явні ознаки наркотичного сп`яніння, чи поліцейським вони були озвучені формально з метою складання протоколу за ст. 130 КУпАП в будь –якому випадку.
Суд наголошує на тому, що порядок проходження водіями огляду на визначення стану сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) прописаний в Інструкції. Дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону, в тому числі і цієї Інструкції.
Тобто, спочатку поліцейський повинен повідомити водієві причину зупинки, перевірити дану причину, потім в разі виявленні очевидних ознак сп`яніння повідомити їх та висунути вимогу пройти відповідний огляд.
Водій повинен розуміти як підстави для такого огляду так і процедуру проведення такого огляду.
В ході роз`яснення процедури огляду поліцейські повідомляють водію, що в разі, якщо буде підтверджено стан наркотичного сп`яніння, то водій буде «поставлений на облік як наркоман». Таке твердження суд розцінює як тиск на особу, введення її в оману.
Описані вище дії поліцейських прямо суперечать вимогам закону і є незаконними.
Як передбачено ч.1 ст.3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п.1-2 ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
За таких обставин суд вважає, що при складанні матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції допущено порушення порядку проведення огляду водія на визначення стану наркотичного сп`яніння, та свідчать про недоведеність поза розумнім сумнівом в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також суд вважає за необхідно зазначити, що дії інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області Денисенка Владислава Вікторовича щодо прийняття ним рішення про евакуацію транспортного засобу також суперечать вимогам закону.
Так, відповідно до п.7 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990, у разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, інспектор з паркування складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, а якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, інспектор з паркування не складає зазначений акт і не здійснює тимчасове затримання транспортного засобу, але виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що на місці події були присутні батьки водія, які просили віддати їм ТЗ, проте поліцейським в порушення вимог зазначеного вище Порядку було прийнято рішення про евакуацію даного ТЗ.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ПОСТАНОВИВ:
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова.
Суддя О.О. Кузнєцова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua