Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №650/36/23 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/36/23

провадження № 1-кп/650/15/26

ВИРОК

іменем України

12 березня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

із секретарем – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в спеціальному судовому провадженні кримінальне провадження № 22022230000000413 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, документованого паспортом громадянина України серія № НОМЕР_1 виданого 24.10.1997 Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області, уродженця с. Іванівка Іванівського району Херсонської області, Україна, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України,

встановив:

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі – РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи в порушення вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі – ООН).

До складу ООН входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, – установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі – Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору рф зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статі 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

22 лютого 2022 року президент рф направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил (далі – зс) рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану, строк дії якого в подальшому продовжено.

Так, 24.02.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.

З 24.02.2022 більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зс рф та на цей час вона знаходиться під окупацією держави-агресора, м. Берислав Бериславського району Херсонської області знаходилось під окупацією до 11.11.2022 року.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (далі – тимчасово окупована територія) – це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 Бериславську міську територіальну громаду Бериславського району Херсонської області включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з 09 березня 2022 року та станом на 11.11.2022 року.

Під час досудового розслідування встановлено наступне.

Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, громадянин України ОСОБА_5 , будучи заступником директора з поліклінічної роботи та експертизи тимчасової непрацездатності Бериславської центральної районної лікарні Бериславської міської ради Херсонської області, не пізніше липня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням встановити за об`єктивних причин не виявилось можливим), перебуваючи на тимчасово окупованій збройними силами російської федерації території Херсонської області, а саме: у м. Берислав Бериславського району Херсонської області, діючи умисно та свідомо, маючи злочинний умисел, направлений на колабораційну діяльність з державою-агресором російської федерації та на сприяння окупаційній владі держави-агресора, добровільно, всупереч законодавству України про охорону здоров`я, вступив в злочинну змову з представниками окупаційної влади та, отримавши від них пропозицію, зайняв посаду у незаконних органах окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме в створеному на матеріальній базі захопленої окупаційними військами Бериславської центральної районної лікарні Бериславської міської ради Херсонської області (Херсонська область Бериславський район м. Берислав, вулиця 1 Травня, 124) органі окупаційної адміністрації держави-агресора - Государственном бюджетном учреждении здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница».

Так, у липні 2022 року під час загальних зборів працівників Бериславської центральної районної лікарні Бериславської міської ради Херсонської області ОСОБА_5 повідомив про своє призначення невстановленими представниками окупаційної адміністрації російської федерації на посаду (мовою оригіналу) – «временно исполняющего обязанности главного врача Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница», тобто у закладі, який відноситься до окупаційної адміністрації держави-агресора, та яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, за адресою: Херсонська область Бериславський район м. Берислав, вулиця 1 Травня, 124.

Представниками окупаційної влади російської федерації на ОСОБА_5 були покладені наступні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо забезпечення функціонування т.зв. «Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница», а саме:

здійснення загального управління діяльністю Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница»;

формування відділів Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница»;

організація діяльності Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница» за стандартами країни агресора російської федерації;

реєстрація Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница» за законодавством країн агресора російської федерації;

залучення медичного персоналу Бериславської центральної районної лікарні Бериславської міської ради Херсонської області до переходу на роботу до створеного представниками окупаційної влади Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница»;

формування та надання звітності ГБУЗ Херсонской области «Бериславская районная центральная больница» щодо використаних коштів т.зв. «Департамента здравоохранения Херсонской области».

В судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченого зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями свідків, та просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі посади в установах (закладах) охорони здоров`я строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна. Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін. Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено обставин, які б свідчили про відсутність будь-якого впливу на обвинуваченого під час прийняття ним рішення щодо зайняття відповідної посади у період окупації.

З цього приводу захисник послався на показання свідка ОСОБА_7 , який зазначив, що після повернення з м. Херсон ОСОБА_5 перебував у пригніченому стані, що, на думку сторони захисту, може свідчити про можливий вплив на нього з боку представників окупаційної влади під час прийняття рішення щодо зайняття посади.

Крім того, захисник звернув увагу, що сам обвинувачений наразі перебуває у невідомому місці та не має можливості надати суду власні пояснення або докази на підтвердження обставин, які могли вплинути на прийняття ним відповідного рішення.

Захисник також зазначив, що дії обвинуваченого слід розглядати з урахуванням стану крайньої необхідності, у якому він перебував під час окупації, та просив суд виправдати обвинуваченого.

У разі якщо суд дійде висновку про доведеність вини обвинуваченого, захисник просив визнати обставиною, що пом`якшує покарання, вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 66 КК України може бути враховано судом як обставина, що пом`якшує відповідальність.

Крім того, захисник просив врахувати позитивну характеристику обвинуваченого за місцем роботи та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, а саме п`ять років позбавлення волі.

Обвинувачений на судове засідання не з`явився, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 червня 2023 року у справі № 490/4601/23 проведено у спеціальному порядку, а судовий розгляд справи здійснений у спеціальному судовому провадженні, за його відсутності, відповідно до ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 листопада 2023 року, у зв`язку з чим суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченого та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов`язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченому, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.

Впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченого до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України (газета «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у зв`язку з чим обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з їх змістом.

Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачений до суду не з`являвся та не був до нього доставлений, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаними із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого, який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за їх відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, а обставини причетності останнього до інкримінованого йому кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується такими наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22022230000000413 від 20 вересня 2022 року, досудове розслідування розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України.

Зазначеним витягом зафіксовано, що підставою для початку досудового розслідування стали матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, відомості за якими внесено до ЄРДР 20 вересня 2022 року.

Із короткого викладу обставин, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, вбачається, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період не раніше початку серпня 2022 року добровільно зайняв посаду, пов`язану з виконанням адміністративно-господарських функцій, а саме виконував обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Бериславська центральна районна лікарня» за адресою: м. Берислав, вул. 1 Травня, буд. 124, та разом з іншими невстановленими особами вчиняє умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі - країні-агресору рф та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, а саме проводив зібрання з колективом лікарні щодо спонукання їх до надання допомоги окупаційному військовому контингенту, примушує медичний персонал лікарського закладу до прийняття умов трудових відносин, встановлених окупаційною владою, переконував підлеглих у необхідності реформування медичного закладу за російськими лікарськими програмами, розміщував особовий склад окупаційного військового контингенту у приміщеннях КНП «Бериславська центральна районна лікарня», а також військову техніку на території закладу.

Відповідно до постанови про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 22 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 22022230000000413 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з частини першої статті 111-2 КК України на частину п`яту статті 111-1 КК України.

Відповідно до протоколу огляду речей від 19 жовтня 2022 року проведено огляд флеш-носія «Mibrand» об`ємом 16 GB, який містив два відеофайли формату MP4 під назвами «Костян 1» та «Костян 2».

Із змісту вказаних відеозаписів вбачається, що на них зафіксовано проведення ОСОБА_5 зібрання працівників медичного закладу, під час якого він повідомляє про створення окупаційною адміністрацією рф так званого «департамента здравоохранения Херсонской области», реорганізацію медичних закладів у «государственные бюджетные учреждения здравоохранения Херсонской области» та необхідність подання працівниками заяв щодо продовження роботи у такому закладі.

Під час виступу ОСОБА_5 інформує працівників про порядок переходу медичного закладу на діяльність за правилами, встановленими окупаційною адміністрацією рф, питання реєстрації закладу в новій системі, виплати грошових коштів у рублях, отримання медикаментів та матеріального забезпечення, а також обговорює з працівниками умови подальшої роботи та можливість їх працевлаштування у створеному окупаційною владою медичному закладі.

Крім того, у ході спілкування з працівниками ОСОБА_5 відповідає на їх запитання щодо можливості отримання заробітної плати від України, порядку подання звітності до НСЗУ, умов роботи у разі відмови від підписання відповідних заяв та інших питань, пов`язаних із функціонуванням медичного закладу в умовах окупації.

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом та визначення місця його зберігання від 19 жовтня 2022 року флеш-носій «Mibrand» із відеозаписами «Костян 1» та «Костян 2», отриманий 19 жовтня 2022 року від ОСОБА_8 , визнано речовим доказом, долучено до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 березня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_9 під час проведення вказаної слідчої дії впізнала ОСОБА_5 як особу, яка у період окупації зс рф території Бериславського району обіймала посаду «главного врача ГБУЗ Херсонской области «Бериславская центральная районная больница».

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 березня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, встановлено, що свідок ОСОБА_10 під час проведення вказаної слідчої дії впізнав ОСОБА_5 як особу, яка у період окупації зс рф території Бериславського району обіймала посаду головного лікаря Бериславської центральної районної лікарні від окупаційної влади.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 березня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, свідок ОСОБА_11 серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_5 як особу, яка в період окупації військовослужбовцями рф міста Берислав погодилась на співпрацю з окупаційною владою.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 березня 2023 року, разом із довідкою до фототаблиці № 1, фототаблицею № 1, а також відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, свідок ОСОБА_12 серед пред`явлених осіб упізнав ОСОБА_5 як особу, яка під час окупації обіймала посаду в.о. державної бюджетної установи охорони здоров`я Херсонської області Бериславської центральної районної лікарні від окупаційної влади.

Відповідно до протоколу огляду від 07 квітня 2023 року проведено огляд документів, які надійшли до Бериславської окружної прокуратури Херсонської області з КНП «Бериславська центральна районна лікарня» Бериславської міської ради Херсонської області.

Об`єктом огляду були документи, які містять підпис ОСОБА_5 , а також його особова справа. Зокрема, оглянуто особову справу ОСОБА_5 , що містить документи щодо його кадрового обліку, прийняття на роботу, проходження стажування, документів про освіту та підвищення кваліфікації, а також копії паспорта та картки платника податків.

Крім того, оглянуто низку наказів в.о. директора КНП «Бериславська центральна районна лікарня» Бериславської міської ради Херсонської області, датованих 2022 роком, які містять підпис ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку експерта від 21 квітня 2023 року № СЕ-19/115-23/5180-ПЧ у кримінальному провадженні № 22022230000000413 експерт дійшов висновку, що: підпис від імені ОСОБА_5 у документі з назвою «Обязательство о неразглашении конфиденциальной информации ОСОБА_13 от 13.07.2022» виконаний ОСОБА_5 ; підпис від імені ОСОБА_5 у документі з назвою «Приложение №3 Временному Регламенту осуществления операций с использованием безналичных денежных средств при исполнении бюджета Херсонской области «Отчет об использовании безналичных денежных средств от 29.08.2022 года» (Дата ведомости 23.08.2022 №1) виконаний ОСОБА_5 ; підпис від імені ОСОБА_5 у документі з назвою «Приложение №3 Временному Регламенту осуществления операций с использованием безналичных денежных средств при исполнении бюджета Херсонской области «Отчет об использовании безналичных денежных средств от 29.08.2022 года» (Дата ведомости 18.08.2022 №2, 29.08.2022 №3) виконаний ОСОБА_5 ; підпис від імені ОСОБА_5 у документі з назвою «Автобиография ОСОБА_13 от 13.07.2022 года» виконаний ОСОБА_5 ; рукописні записи у документі з назвою «Обязательство о неразглашении конфиденциальной информации ОСОБА_13 от 13.07.2022» виконані ОСОБА_5 ; рукописні записи у документі з назвою «Автобиография ОСОБА_13 от 13.07.2022 года» виконані ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № СЕ-19/115-23/5180-ПЧ у кримінальному провадженні № 22022230000000413, складеної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, витрати на проведення судової експертизи становлять 3346 грн.

Відповідно до протоколу огляду документів від 10 березня 2023 року, оглянуто документи, які надійшли з КНП «Бериславська центральна районна лікарня» Бериславської міської ради Херсонської області та підтверджують перебування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді виконуючого обов`язки головного лікаря так званої ГБУЗ Херсонської області «Бериславская центральная районная больница».

Під час огляду встановлено, що серед наданих документів містяться: документ під назвою «Обязательство о неразглашении конфиденциальной информации (персональных данных)» від 13 липня 2022 року, який містить рукописні записи та підпис від імені ОСОБА_5 ; документ під назвою «Отчет об использовании полученных безналичных средств», виконаний у формі таблиці, що містить підпис від імені ОСОБА_5 ; аналогічний документ «Отчет об использовании полученных безналичных средств», що також містить підпис від імені ОСОБА_5 ; документ під назвою «Автобиография ОСОБА_13 », який містить рукописний текст із біографічними даними та підпис від імені ОСОБА_5 ; копію документа «Платежная ведомость», що містить відомості про виплату грошових коштів та підпис від імені ОСОБА_5 .

На підставі постанови про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 10 березня 2023 року зазначені документи визнано речовими доказами та долучено до матеріалів даного кримінального провадження.

Відповідно до протоколу огляду документів від 11 квітня 2023 року, оглянуто копію документа, надану під час допиту свідком ОСОБА_14 , яка повідомила, що оригінал документа нею отримано від т.зв. головного лікаря «Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница» ОСОБА_5 .

Під час огляду встановлено, що документ виготовлений на бланку Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница» та містить звернення до голови Бериславської ВЦА ОСОБА_15 з проханням надати допомогу у захороненні тіл осіб, які знаходяться в патолого-анатомічному відділенні лікарні та не мають родичів. У документі зазначено, зокрема, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також невстановленого чоловіка віком приблизно 30-40 років, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Берислав.

У правому нижньому куті документа міститься друкований напис « ОСОБА_13 », поруч із яким розміщено підпис, а також відтиск гербової печатки із зображенням двоголового орла з написом «Государственное бюджетное учреждение здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница» 1022105655».

На підставі постанови про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 11 квітня 2023 року зазначені документи визнано речовими доказами та долучено до матеріалів даного кримінального провадження.

Відповідно до протоколу огляду документів від 07 березня 2023 року, оглянуто документи, надані під час допиту свідком ОСОБА_12 , який повідомив, що вказані документи отримані ним від ОСОБА_5 під час перебування останнього у місті Берислав та були надані для подальшого працевлаштування до медичного закладу від окупаційної влади.

Під час огляду встановлено, що об`єктом огляду є два бланки документів під назвою «Заявление», виготовлені російською мовою на бланках Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница», адресовані виконуючому обов`язки головного лікаря зазначеної установи ОСОБА_5 .

У вказаних бланках міститься друкований текст щодо згоди особи на роботу в установі у зв`язку з реорганізацією КНП «Бериславська центральна районна лікарня» в Государственное бюджетное учреждение здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница», а також щодо ознайомлення із можливими змінами умов праці та порядку отримання заробітної плати.

Також встановлено, що в одному з бланків у лівому верхньому куті міститься напис, виконаний олівцем, «Ріменний», а в іншому - «Погорелая», при цьому у графі дати зазначено 01 липня 2022 року, тоді як графи підпису залишені незаповненими.

На підставі постанови про визнання в якості речового доказу та приєднання до кримінального провадження в якості речових доказів від 07 березня 2023 року вказані документи визнані речовими доказами та долучені до матеріалів даного кримінального провадження.

Відповідно до протоколу огляду інформаційного ресурсу в мережі Інтернет від 14 жовтня 2022 року, оглянуто телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 у якому виявлено публікацію під заголовком «Бериславський район Херсонської області отримав гуманітарну медичну допомогу від Псковської області російської федерації», опубліковану 27 серпня 2022 року о 15:55, яка містить текстову частину та відеозапис.

У текстовій частині публікації зазначено, що 19 серпня 2022 року Бериславська центральна районна лікарня отримала гуманітарну допомогу у вигляді медикаментів від міста Псков, при цьому наведено слова головного лікаря Бериславської центральної районної лікарні ОСОБА_17 , який висловлює подяку адміністрації міста Пскова за надану допомогу.

Крім текстової частини, публікація містить відеозапис тривалістю 00 хв. 25 сек., на якому зафіксовано розвантаження гуманітарної допомоги, що транспортувалась із Псковської області рф, під час чого присутній виконуючий обов`язки директора Бериславської центральної районної лікарні від окупаційної влади ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який бере участь у розмові та висловлює подяку за надану допомогу.

У ході огляду також зафіксовано фотознімки екрану відповідної публікації та відеозапис, які збережено на оптичному носії інформації DVD-R, а саму вебсторінку додатково заархівовано за допомогою сервісу archive.today, що підтверджує факт розміщення та наявність зазначеної публікації у мережі Інтернет.

Під час дослідження інших вказаних доказів жодна із сторін не заявила про недотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства при їх отриманні на стадії досудового розслідування, про їх недопустимість чи неналежність.

Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, зі змісту показів яких вбачається причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Так, на судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працювала у Бериславській центральній районній лікарні та знає ОСОБА_5 з 2011 року у зв`язку з роботою в цьому медичному закладі.

12 липня 2022 року в актовій залі лікарні відбулися збори трудового колективу, які проводив ОСОБА_5 . На цих зборах було повідомлено про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства «Бериславська центральна районна лікарня» у державну установу «Бериславская центральная районная больница» та необхідність написання працівниками заяв про перехід на роботу до цієї установи з нарахуванням заробітної плати у рублях. Працівників попередили, що у разі відмови від підписання таких заяв вони будуть звільнені.

ОСОБА_5 на цих зборах представлявся виконуючим обов`язки керівника лікарні та зазначав, що призначений на цю посаду. У подальшому він здійснював керівництво медичним закладом та приймав рішення щодо роботи працівників лікарні.

На території лікарні розміщувалися поранені військовослужбовці рф, яких доставляли для лікування. Також приймалася гуманітарна допомога та медикаменти, доставлені з рф. У середині вересня 2022 року до лікарні прибули лікарі з Псковської області рф, яких було розміщено у хірургічному відділенні лікарні.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що проживає у м. Берислав Херсонської області та працював у Бериславській центральній районній лікарні. Під час окупації м. Берислав збройними силами рф ОСОБА_5 здійснював діяльність у лікарні від імені російської федерації, організовував роботу служб медичного закладу, зокрема бухгалтерії та господарської служби, сприяв переведенню діяльності лікарні на функціонування за правилами, встановленими окупаційною владою.

Після виїзду керівництва лікарні, яке працювало від України, ОСОБА_5 почав виконувати обов`язки керівника медичного закладу, а згодом був призначений окупаційною владою головним лікарем Бериславської центральної районної лікарні. На цій посаді він організовував роботу лікарні, проводив збори медичного персоналу, під час яких пропонував працівникам переходити на роботу до лікарні, що діяла від російської федерації, та отримувати заробітну плату у рублях.

За його вказівкою у приміщеннях лікарні було підготовлено приміщення для лікування військовослужбовців рф. Зокрема, у старому стаціонарі на третьому поверсі та у підвальному приміщенні хірургічного корпусу було облаштовано госпіталь для російських військових. ОСОБА_5 спільно з представниками російського військового госпіталю організовував розміщення та лікування військовослужбовців рф у зазначених приміщеннях.

Також ОСОБА_5 формував адміністрацію медичного закладу з осіб, які погодилися співпрацювати з окупаційною владою, призначав працівників на відповідні посади та організовував роботу лікарні відповідно до рішень окупаційної адміністрації. Медичному персоналу, який погодився працювати у лікарні під контролем окупаційної влади, виплачувалася заробітна плата у рублях.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що проживає у м. Берислав Херсонської області. Під час окупації міста військовослужбовцями рф ОСОБА_5 , який до окупації працював заступником головного лікаря з поліклінічної роботи Бериславської центральної районної лікарні, почав виконувати обов`язки головного лікаря медичного закладу від окупаційної влади.

У період окупації відбулися збори працівників лікарні в актовій залі, на яких були присутні російські військові та особа, яка представилась співробітником фсб на ім`я ОСОБА_19 . На цих зборах було оголошено, що ОСОБА_5 буде виконувати обов`язки головного лікаря лікарні та що всі питання діяльності медичного закладу вирішуватимуться через нього.

Під час подальшої реорганізації медичного закладу ОСОБА_5 проводив збори медичного персоналу, на яких вимагав від працівників написати заяви про згоду працювати у «Государственном бюджетном учреждении здравоохранения Бериславская районная центральная больница» з оплатою праці у рублях. Працівникам повідомлялося, що у разі відмови від написання таких заяв вони не будуть табелюватися та не отримуватимуть заробітну плату.

Крім того, на території лікарні розміщувалися військовослужбовці рф, для яких облаштовували приміщення. ОСОБА_5 контактував з представниками російського військового госпіталю, через якого вирішувалися питання функціонування госпіталю на території лікарні.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що проживав у м. Берислав Херсонської області та перебував у місті до 05 липня 2022 року, після чого виїхав на підконтрольну Україні територію. Під час окупації у місті функціонували створені окупаційною владою органи управління. Керівництво районом здійснювала особа на ім`я ОСОБА_15 , через якого, зокрема, організовувалося завезення та розповсюдження гуманітарної допомоги.

ОСОБА_5 відомий свідку з 2003 року, коли той почав працювати у Бериславській центральній районній лікарні. До початку окупації він обіймав посаду заступника директора з поліклінічної роботи та займався питаннями експертизи тимчасової непрацездатності. На момент початку окупації директор лікарні перебував на лікарняному, у зв`язку з чим ОСОБА_5 виконував обов`язки директора медичного закладу.

Перед 09 травням 2022 року у приміщенні лікарні відбулася зустріч працівників медичного закладу, на якій був присутній представник окупаційних структур, який представився співробітником фсб на ім`я ОСОБА_19 . На зазначеній зустрічі працівникам повідомили, що управління системою охорони здоров`я у Бериславському районі буде здійснювати ОСОБА_5 та що він надалі керуватиме діяльністю лікарні. Також під час цієї зустрічі представник фсб проводив агітаційні висловлювання проросійського характеру, зокрема заявляв, що «росія тут назавжди».

Після цієї зустрічі ОСОБА_5 продовжив виконувати управлінські функції у лікарні. Він контактував із працівниками медичного закладу, зокрема з керівниками підрозділів, з питань організації роботи лікарні та отримання інформації щодо діяльності установи.

Питання щодо виплати заробітної плати у російських рублях також обговорювалося серед працівників лікарні. Свідку відомо, що частина медичних працівників опинилася перед необхідністю приймати рішення щодо отримання заробітної плати у рублях або виїзду з окупованої території, оскільки фактично можливість нормальної роботи у таких умовах була обмеженою.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що проживає у м. Берислав Херсонської області. Під час повномасштабного вторгнення рф перебувала у місті та залишалася там протягом усього періоду окупації, яка тривала приблизно з березня 2022 року до 11 листопада 2022 року. У цей час у місті перебувала значна кількість російських військовослужбовців, діяла комендантська година, функціонували блокпости, на яких перевіряли документи.

Після початку окупації робота КНП «Бериславська центральна районна лікарня» продовжувалася. На той час ОСОБА_5 до окупації працював заступником директора з поліклінічних питань та тимчасово був непрацездатним. У подальшому представники окупаційної влади представили його як виконувача обов`язків керівника медичного закладу від створеної ними установи. Таке представлення відбулося приблизно у травні 2022 року під час зборів працівників лікарні.

На зазначених зборах був присутній представник окупаційної адміністрації, якого називали Леонідом, який і представив ОСОБА_5 як виконувача обов`язків керівника лікарні. Після цього працівникам медичного закладу повідомили про необхідність написати заяви про перехід на роботу до створеної окупаційною владою установи охорони здоров`я.

У подальшому працівникам лікарні роздали зразки відповідних заяв, які необхідно було написати на ім`я ОСОБА_5 як виконувача обов`язків керівника. У змісті заяв зазначалося прохання зарахувати працівника до державної бюджетної установи охорони здоров`я, створеної окупаційною владою. Заяви необхідно було подати адміністрації лікарні.

Після представлення ОСОБА_5 як керівника діяльність лікарні продовжувалася під контролем окупаційної влади. На території лікарні російські військовослужбовці розгорнули госпіталь: спочатку на третьому поверсі будівлі, а згодом у підвальному приміщенні. Крім того, на території лікарні перебували медичні працівники, які прибули з території рф.

У період окупації фактично функціонували дві бухгалтерії - українська та створена окупаційною владою російська. Заробітна плата виплачувалася через російську бухгалтерію, працівників викликали для отримання коштів, після чого вони розписувалися у відомостях про їх отримання.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 1993 року проживає у м. Берислав Херсонської області. З 2004 року працює у Бериславській центральній районній лікарні на посаді директора. 13 серпня 2022 року виїхав з м. Берислав разом із дружиною ОСОБА_22 до м. Київ.

З березня 2022 року, після початку збройної агресії рф, м. Берислав потрапив під окупацію російських військових. Медичний заклад продовжував працювати. У травні 2022 року на територію лікарні зайшли військовослужбовці зс рф у кількості близько 22 осіб, які повідомляли, що здійснюють пошук дезертирів.

У кінці червня 2022 року до лікарні прибув військовий зс рф, який представився ОСОБА_19 та був одягнений у цивільний одяг. Він пропонував співпрацювати та працювати під владою рф, однак він відмовився.

У липні 2022 року на території лікарні був встановлений прапор рф. Приблизно 14-15 липня 2022 року військовослужбовці зс рф розгорнули на території лікарні військовий госпіталь, зайнявши стару будівлю медичного закладу, де проживали та надавали медичну допомогу своїм військовим. Лікарі Бериславської центральної районної лікарні працювали окремо та надавали медичну допомогу місцевим мешканцям.

У липні 2022 року ОСОБА_5 викликали до м. Херсон до створеного окупаційною владою рф відділу охорони здоров`я Херсонської області. Він повернувся засмучений та в поганому настрої. Після цього ОСОБА_5 було призначено виконувачем обов`язків головного лікаря державної бюджетної лікарні Бериславського району, створеної окупаційною владою. Про призначення стало відомо від самого ОСОБА_5 , наказу про призначення не бачив.

Після цього у липні 2022 року ОСОБА_5 зібрав колектив Бериславської центральної районної лікарні для організації подальшої роботи медичного закладу під контролем окупаційної влади рф. До окупації він працював заступником директора з поліклінічної роботи та експертизи тимчасової непрацездатності КНП «Бериславська центральна районна лікарня» та обіймав цю посаду з квітня 2021 року.

Після призначення ОСОБА_5 виконував організаційно-розпорядчі функції у медичному закладі, зокрема збирав заяви від лікарів та інших медичних працівників для призначення на посади у лікарні, створеній окупаційною владою. Також проводив збори та наради колективу, організовував забезпечення медичного закладу лікарськими засобами, продуктами харчування та паливом. Кадрових перестановок майже не здійснював, окрім призначення головного бухгалтера та програміста.

З вересня 2022 року будь-який зв`язок із ОСОБА_5 був втрачений. Останнє відоме, що приблизно 29-30 жовтня 2022 року він приїжджав до лікарні у супроводі двох військовослужбовців зс рф у військовій формі, після чого повідомив медичним працівникам, що поїде далі, однак куди саме не повідомив, і більше до лікарні не повертався.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Таким чином, суд безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено і останній є винним його вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації вказаного діяння.

Наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_5 прямого умислу на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та добровільний характер зайняття ним посади в незаконно створеному органі окупаційної адміністрації рф суд установив на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного та виключають інше розумне пояснення його поведінки, крім свідомої і добровільної участі у функціонуванні окупаційного органу.

Суд виходить із того, що ОСОБА_5 як особа, яка до окупації обіймала керівну посаду у КНП «Бериславська центральна районна лікарня» Бериславської міської ради Херсонської області, безумовно усвідомлював як факт збройної агресії рф проти України, так і незаконність створення на тимчасово окупованій території псевдоорганів влади та установ, не передбачених законодавством України. Його професійний статус, тривалий стаж роботи у системі охорони здоров`я та перебування на керівній посаді виключають можливість того, що він міг помилково сприймати створене окупаційною владою «Государственное бюджетное учреждение здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница» як законний медичний заклад чи правомірну форму організації роботи лікарні.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків у своїй суті є послідовними саме в тій частині, що після встановлення окупаційного контролю ОСОБА_5 не просто залишився працювати у закладі охорони здоров`я, а фактично прийняв на себе керівну роль у структурі, створеній окупаційною адміністрацією. Свідки, які працювали у лікарні або були безпосередньо обізнані з її діяльністю в період окупації, узгоджено підтвердили не одноразовий чи формальний контакт обвинуваченого з окупаційною владою, а його системну управлінську діяльність: проведення зборів колективу, представлення себе як керівника установи від окупаційної влади, організацію подання працівниками заяв на працевлаштування до новоствореної структури, координацію роботи персоналу, організацію функціонування бухгалтерії та забезпечення діяльності лікарні за правилами, запровадженими окупаційною адміністрацією.

При цьому спільним у показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 та ОСОБА_7 є не лише підтвердження самого факту зайняття ОСОБА_5 відповідної посади, а й опис його подальших дій як особи, яка реалізовувала владні та організаційно-розпорядчі функції. Із цих показань вбачається, що ОСОБА_5 організовував збори працівників, пропонував або вимагав оформлення переходу на роботу до створеної окупаційною владою установи, доводив до персоналу нові правила роботи, пов`язані з оплатою праці у рублях, формував кадрові та організаційні рішення, взаємодіяв із представниками окупаційної адміністрації та військовими рф з питань функціонування закладу. Така поведінка за своїм змістом свідчить не про пасивне пристосування до умов окупації, а про активне забезпечення роботи незаконно створеного органу.

Окреме значення суд надає тому, що дії ОСОБА_5 не були разовими, ситуативними чи обмеженими коротким періодом часу. Навпаки, із досліджених доказів вбачається послідовна діяльність протягом тривалого часу, яка охоплювала як кадрові питання, так і організацію поточної роботи закладу, взаємодію з персоналом, матеріальне забезпечення, документообіг і звітування. Така тривалість, послідовність і впорядкованість дій несумісні з версією про вимушену, формальну або здійснювану під безпосереднім примусом поведінку. Особа, яка діє під примусом, зазвичай не демонструє ініціативного та стійкого виконання управлінських функцій, не організовує інших працівників, не оформлює документи від свого імені та не виступає публічно як керівник окупаційної установи.

Ці висновки узгоджуються і з письмовими доказами, дослідженими судом. Так, протоколами огляду документів підтверджено наявність документів окупаційної установи, які містять підпис ОСОБА_5 , зокрема «Обязательство о неразглашении конфиденциальной информации (персональных данных)» від 13 липня 2022 року, «Автобиография ОСОБА_13 » від 13 липня 2022 року, документи щодо використання безготівкових коштів, а також інші документи, пов`язані з діяльністю так званої ГБУЗ Херсонской области «Бериславская центральная районная больница». Висновком експерта від 21 квітня 2023 року № СЕ-19/115-23/5180-ПЧ підтверджено, що підписи та рукописні записи у відповідних документах виконані саме ОСОБА_5 .

Наявність таких документів і встановлення справжності підписів на них мають істотне значення для оцінки добровільності дій обвинуваченого. Ідеться не про випадковий підпис одного документа у винятковій ситуації, а про оформлення комплексу документів, необхідних для включення особи у діяльність окупаційної структури та подальшого здійснення нею відповідних повноважень. Складання автобіографії, підписання зобов`язання про нерозголошення конфіденційної інформації, підписання звітних і платіжних документів свідчать про включення ОСОБА_5 у внутрішню систему функціонування окупаційної установи та виконання ним обов`язків її керівника. Такі дії є послідовними, формалізованими та документально оформленими, що саме по собі спростовує твердження про випадковість чи вимушений характер його участі.

Крім того, протоколом огляду документів від 11 квітня 2023 року підтверджено наявність документа, виготовленого на бланку окупаційної установи, адресованого голові Бериславської ВЦА, з друкованим написом « ОСОБА_13 », підписом та відтиском печатки незаконно створеної установи. Це додатково підтверджує, що ОСОБА_5 не лише номінально обіймав відповідну посаду, а й виступав від імені окупаційної установи у відносинах з іншими окупаційними органами, тобто реалізовував представницькі та адміністративно-господарські функції.

Протоколом огляду речей від 19 жовтня 2022 року встановлено, що на відеозаписах, досліджених судом, ОСОБА_5 особисто проводить збори працівників медичного закладу, повідомляє про створення окупаційною адміністрацією відповідного органу охорони здоров`я, реорганізацію лікарні у державну бюджетну установу, необхідність подання заяв для продовження роботи, порядок виплати коштів у рублях, отримання медикаментів та організацію подальшої роботи закладу. Сам характер висловлювань обвинуваченого, зафіксованих на цих відеозаписах, свідчить, що він діє не як стороння чи підневільна особа, а як управлінець, який пояснює підлеглим механізм переходу установи на функціонування за правилами окупаційної влади та фактично схиляє їх до включення у цю систему.

Суд також бере до уваги протокол огляду інформаційного ресурсу в мережі Інтернет від 14 жовтня 2022 року, яким зафіксовано публікацію у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про отримання лікарнею гуманітарної допомоги від Псковської області рф. У відповідній публікації наведено слова ОСОБА_5 як головного лікаря лікарні, а на відеозаписі він особисто бере участь у розвантаженні допомоги та висловлює подяку представникам рф. Така публічна поведінка не має ознак примусу і, навпаки, свідчить про відкриту зовнішню комунікацію обвинуваченого як представника окупаційно створеної установи, а також про його фактичне прийняття та підтримку її функціонування.

Доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено добровільність дій ОСОБА_5 та не спростовано можливого примусу, суд вважає безпідставними. Жоден із досліджених доказів не містить об`єктивних даних про застосування до обвинуваченого такого фізичного чи психічного впливу, який би позбавляв його можливості вільно обирати поведінку. При цьому сама лише наявність окупаційного режиму на території не означає автоматичного примусу до будь-якої співпраці. Для визнання дій недобровільними необхідні конкретні дані про погрози, насильство, утримання, безпосереднє примушування до зайняття посади чи виконання відповідних функцій. Таких даних судом не встановлено.

Натомість досліджені докази свідчать про інше: ОСОБА_5 після зайняття посади не обмежився формальним перебуванням у статусі керівника, а послідовно реалізовував управлінські повноваження, організовував працівників, оформлював документи, підписував службові папери, взаємодіяв з окупаційними органами та фактично забезпечував роботу закладу у системі, створеній державою-агресором. Саме така сукупність дій, що триває у часі, документується, супроводжується виступами перед колективом і представництвом установи назовні, виключає їх вчинення виключно через страх чи безальтернативність.

Суд оцінив доводи сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_7 пояснив, що після повернення з м. Херсон ОСОБА_5 нібито перебував у пригніченому настрої, що, на переконання захисника, може свідчити про можливий тиск на нього з боку представників окупаційної влади з метою примусити його обійняти відповідну посаду. Такі твердження суд вважає припущенням сторони захисту, яке не підтверджується жодними іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні.

Із показань самого свідка ОСОБА_7 вбачається лише його суб`єктивне сприйняття емоційного стану ОСОБА_5 після повернення з м. Херсон, однак будь-яких відомостей про застосування до нього фізичного чи психологічного примусу, погроз або інших форм тиску свідок не повідомляв. Таким чином наведена обставина сама по собі не може свідчити про наявність примусу чи відсутність добровільності у діях обвинуваченого.

Крім того, такі припущення сторони захисту не узгоджуються з іншими встановленими судом обставинами справи. Як вбачається із сукупності досліджених доказів, після зазначених подій ОСОБА_5 протягом тривалого часу здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції керівника незаконно створеної окупаційною владою установи, проводив збори працівників, організовував роботу медичного закладу, підписував службові документи та представляв установу у взаємовідносинах з представниками окупаційної адміністрації. Така послідовна та системна діяльність несумісна з версією про примусовий характер зайняття ним відповідної посади.

За таких обставин доводи захисника про можливий тиск на ОСОБА_5 ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливих причин його емоційного стану та не підтверджуються жодними об`єктивними доказами, а відтак не спростовують установленого судом факту добровільного зайняття обвинуваченим посади в незаконному органі окупаційної адміністрації рф.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання свідків, які були допитані безпосередньо під час судового засідання, які є послідовними, узгодженими між собою та іншими обставинами підтвердженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, за відсутності підстав ставити їх під сумнів, у зв`язку з чим їх слід покласти в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення злочину територія м. Барислав Бериславського району Херсонської області була тимчасово окупованою, на ній було організовано роботу так званого «Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница»», а обвинувачений, будучи громадянином України та безсумнівно обізнаним про вказані обставини, добровільно вчинив вказані дії, які суд кваліфікує за частиною п`ятою статті 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме – добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд дійшов таких висновків.

Положеннями частин першої, другої статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 3 частини першої статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 12 КК України та санкції частини п`ятої статті 111-1 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Отже, при визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, на момент окупації проживав в населеному пункті в якому і вчинив дії щодо участі в діяльності незаконно створеного органу влади — т.зв. «Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница»», характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до статті 66 КК України, суд не встановив.

Суд критично оцінює доводи захисника щодо наявності обставини, що пом`якшує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 66 КК України, та вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до положень кримінального закону стан крайньої необхідності має місце лише у разі наявності реальної небезпеки, яка безпосередньо загрожує особі чи іншим охоронюваним законом інтересам, коли усунути таку небезпеку іншими засобами неможливо, а заподіяна шкода є менш значною, ніж та, що відвернена.

Разом з тим матеріали кримінального провадження не містять жодних належних та допустимих доказів того, що обвинувачений перебував у стані крайньої необхідності або що на нього здійснювався будь-який примус чи інший незаконний вплив, який би позбавляв його можливості діяти інакше.

Крім того, досліджені судом докази свідчать, що після призначення на відповідну посаду обвинувачений здійснював організаційно-розпорядчі функції, зокрема проводив збори працівників медичного закладу, збирав заяви від медичного персоналу щодо працевлаштування у створеній окупаційною владою установі, організовував роботу медичного закладу та забезпечував його функціонування. Такі дії свідчать про усвідомлений та тривалий характер поведінки обвинуваченого, спрямованої на виконання управлінських функцій у створеній окупаційною владою установі.

Будь-яких доказів того, що обвинувачений був змушений вчиняти такі дії під впливом реальної небезпеки для життя чи здоров`я або що він не мав можливості уникнути вчинення відповідних дій, матеріали кримінального провадження не містять.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до статті 67 КК України, суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Зважаючи на те, що обвинувачений, як громадянин України, вчинив тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв`язку з цим становить підвищену суспільну небезпеку, наслідки якого виявились, зокрема, у сприянні своїми діями державі-агресору в установленні та діяльності окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території Бериславського району Херсонської області, що порушило незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та конституційний лад України, а також враховуючи вчинення обвинуваченим вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування його у тяжкому матеріальному стані, інші обставини, які б об`єктивно давали б підстави для відповідних висновків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, його переховування та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк – десять років, та додаткового покарання, у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, а також враховуючи, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування стаття 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі посади в установах (закладах) охорони здоров`я строком на п`ятнадцять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинене кримінального правопорушення.

Призначення обвинуваченому мінімального покарання суд вважає необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з вимогами статей 50 та 65 КК України.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, вчиненим на тимчасово окупованій території та з використанням умов воєнного стану. Характер діяння, його спрямованість на забезпечення функціонування незаконно створеного органу влади та фактичне сприяння державі-агресору зумовлюють підвищену суспільну небезпеку вчиненого.

Крім того, обвинувачений ухиляється від правосуддя, до суду не з`являється, участі у розгляді справи не бере, що свідчить про відсутність у нього наміру виконувати покладені законом обов`язки та про необхідність призначення покарання, достатнього для досягнення його мети, зокрема загальної та спеціальної превенції.

Обставин, які б пом`якшували покарання, судом не встановлено, натомість з урахуванням ступеня тяжкості злочину, форми вини, мотивів та обстановки його вчинення, суд дійшов висновку, що призначення мінімального покарання не відповідало б засадам справедливості та не забезпечило б досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

Що стосується доводів захисника про необхідність врахування при призначенні покарання позитивної характеристики обвинуваченого, суд зазначає, що сама по собі позитивна характеристика особи не може нівелювати суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків.

З огляду на характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з діяльністю на користь окупаційної влади рф на тимчасово окупованій території України, позитивна характеристика обвинуваченого за місцем роботи або проживання не спростовує встановлених судом обставин його протиправної поведінки та не може розцінюватися як самостійна підстава для призначення мінімального покарання чи для невизначення покарання у більш суворому розмірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 червня 2023 року у справі № 490/4601/23 стосовно обвинуваченого, за його відсутності, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без зазначення строку дії такої ухвали.

Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченому покарання, яке пов`язане з позбавленням волі, а також відсутність останнього на проголошенні вироку, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати.

Речові докази в порядку статті 100 КПК України залишити в матеріалах справи.

Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2023 року на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме: земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6520610100:02:293:0026, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: м. Берислав Бериславський район Херсонська область, – залишити для забезпечення її конфіскації.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі посади в установах (закладах) охорони здоров`я строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований стосовно ОСОБА_5 – залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 обраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, в тому числі посади в установах (закладах) охорони здоров`я обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 березня 2023 року на майно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме: земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6520610100:02:293:0026, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: м. Берислав Бериславський район Херсонська область – залишити.

Речові докази, а саме: два бланки документів під назвою «Заявление», виготовлені російською мовою на бланках Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница», адресовані виконуючому обов`язки головного лікаря зазначеної установи ОСОБА_5 ; документ виготовлений на бланку Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Бериславская центральная районная больница» та містить звернення до голови Бериславської ВЦА ОСОБА_15 з проханням надати допомогу у захороненні тіл осіб, які знаходяться в патолого-анатомічному відділенні лікарні та не мають родичів; документ під назвою «Обязательство о неразглашении конфиденциальной информации (персональных данных)» від 13 липня 2022 року; документ під назвою «Отчет об использовании полученных безналичных средств»; документ «Отчет об использовании полученных безналичных средств»; документ під назвою «Автобиография ОСОБА_13 »; копію документа «Платежная ведомость», флеш-носій «Mibrand» із відеозаписами «Костян 1» та «Костян 2», отриманий 19 жовтня 2022 року від ОСОБА_8 – залишити в матеріалах справи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьої статті 323 і статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ________________ ОСОБА_1