Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №950/680/22 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 950/680/22

Провадження № 1-кп/591/426/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12022200590000079 за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, не працюючого, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

07 квітня 2022 року близько 20.30 год. ОСОБА_9 , перебуваючи в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час конфлікту, умисно, з метою спричинення смерті, ножем, який тримав в руці, наніс ОСОБА_10 один удар в ліву частину грудної клітини, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з ушкодженням серця, в результаті чого останній помер.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення фактично не визнав повністю, зазначивши про те, що в наведений час він разом з іншими особами перебував в наведеному домоволодінні, де вживали алкоголь. Коли ввечері інші особи пішли, то в домоволодінні ОСОБА_10 вони залишились вдвох. Розмова між ними почала заходити в агресивне русло, коли почалась розмова з приводу військової служби обвинуваченого та підтримки агресора потерпілим, на що обвинувачений натякнув йому на можливі проблеми зі спецслужбами. Коли обвинувачений намагався піти, то потерпілий перешкоджав цьому, поводячись агресивно, почав наносити йому тілесні ушкодження. Обвинувачений, відбиваючись від нього пошкодив свій мотошолом (зазначив, що потерпілий цим шоломом вдарив його). Під час бійки втратив свідомість, а коли отямився, то помітив, що потерпілий намагався його душити, а потім той схопив великий ніж та, зі словами «завалю козла», почав наближатись до нього. Обвинувачений перехопив руку з ножем та розвернув її в бік потерпілого, коли останній не припиняв спроби нападу на нього та нахилявся на обвинуваченого, а той присів, то потерпілий нахромився на ніж. Після цього потерпілий почав казати, що до нього хтось прийде, тому в паніці, обвинувачений втік з місця події. Ножа з собою не забирав, в подальшому в зв`язку з шоковим станом погано пам`ятав бійку. Лише після прибуття працівників поліції почав згадувати події. Вибірковість пам`яті пояснив можливим заподіянням йому тілесних ушкоджень чи шоковим станом та не навів вірогідного пояснення зміні показань, які він давав при слідчому експерименті, коли зазначав про те, що ніж він витягнув з тіла та десь викинув (де не пам`ятав).

Наведені покази обвинуваченого суд вважає неправдивими та обраним способом захисту, з метою уникнення відповідальності та її перекладення на потерпілого, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та навпаки спростовані доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що дійсно в квітні 2022 року їй повідомили про вбивство батька. Про обставини події їй відомо від сторонніх осіб. Цивільний позов підтримала.

Аналогічні покази суду дала ОСОБА_11 .

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які в той день у вказаному домоволодінні перебували разом з потерпілим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_9 дали суду покази з приводу обставин спільного вживання алкоголю, зазначивши також про те, що конфліктів чи суперечок при них не було. З показань наведених осіб слідує, що останнім в домоволодінні з загиблим залишився обвинувачений ОСОБА_9 .

При цьому, як потерпіла, так і наведені свідки характеризували ОСОБА_10 як спокійну, неконфліктну людину, яка не зловживає алкоголем.

Крім цього, вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами в справі, переконливих підстав для недовіри яким чи щодо недопустимості яких суду наведено не було, а саме:

-протоколом огляду місця події, яким зафіксована слідова картина, оглянуте та зафіксоване тіло ОСОБА_10 , зафіксовані тілесні ушкодження на ньому, вилучені докази, в тому числі пошкоджений шолом (т. 1 а.с. 144);

-протоколом затримання ОСОБА_9 в порядку ст. 208 КПК України, під час якого вилучено його одяг без слідів згаданого вище конфлікту (т. 1 а.с. 185);

-протоколом огляду трупа (т. 1 а.с. 194), яким зафіксовані більш детально тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_10 ;

-висновком судово-медичної експертизи № 34, яким визначено характер, ступінь тяжкості, механізм заподіяння та локалізацію, зазначених вище в обвинуваченні тілесних ушкоджень, від яких помер ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 187);

-протоколом слідчого експерименту, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_9 в присутності захисника (т. 1 а.с. 212), в частині, в якій він підтвердив саме свою причетність до подій, пов`язаних з пораненням потерпілого ножем та заподіяння ним смерті в зв`язку з цим, а також коли він підтверджував, що ніж він забрав і десь викинув.

Будь-яких переконливих доводів чи тверджень щодо недопустимості чи неналежності наведених доказів суду не наведено, вони на думку суду є такими, що в повній мірі узгоджуються між собою та підтверджують обставини вчинення ОСОБА_9 саме інкримінованого в провину кримінального правопорушення, а також спростовують його покази, в тому числі в частині його перебування в умовах захисту чи необхідної оборони під час згаданих подій.

Зокрема, навмисний характер дій обвинуваченого по заподіянню смерті потерпілому ОСОБА_10 та відсутність об`єктивних даних про перебування обвинуваченого в цей момент в умовах захисту слідує зі знаряддя злочину (ножа) та характеру нанесеного удару в область життєвоважливих органів людини.

Тобто, з висновку наведеної судово-медичної експертизи слідує, що потерпілому ОСОБА_10 був нанесений саме навмисний удар предметом (ножем), який має значні травмуючі властивості, в область серця. При цьому, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 підтвердила свій висновок № 34, наполягаючи на тому, що, з огляду на силу, яка прикладалась, глибину раневого каналу, пошкодження при цьому одного з ребер (що свідчить про сильне та різке прикладення сили, а не про поступове застосування сили, як на цьому наполягав обвинувачений), відображення частини руків`я в місці поранення, переконує її як досвідченого судово-медичного експерта саме в тому, що був нанесений сильний навмисний удар ножем та що виключає ненавмисний чи необережний характер нанесення поранення в цій ситуації, як на цьому наполягав обвинувачений ОСОБА_9 .

В свою чергу, цей висновок експерта, його покази, характер та локалізація тілесних ушкоджень, які наведені вище спростовують позицію сторони захисту, про нібито перехоплення обвинуваченим руки потерпілого з ножем та подальше нанесення поранення йому при натисканні та протидії руху тіла потерпілого.

До того ж, експерт спростувала позицію сторони захисту про те, що нібито не були зафіксовані тілесні ушкодження у потерпілого в області руки, зазначивши про те, що це могло бути відображенням трупних плям або якістю світла при фіксації слідчих дій, наполягаючи на тому, що всі тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілого були описані та зафіксовані нею.

Крім цього, не доводить невинуватості особи, не суперечить вказаним твердженням суду і висновок судово-медичної експертизи № 63 (т. 3 а.с. 46), так само як і не суперечить він висновку експерта № 34, який покладений в основу обвинувачення, оскільки по-перше, висновок СМЕ № 63 містить лише твердження про те, що механізм, тобто спосіб нанесення ножового поранення, який продемонстрував ОСОБА_9 під час слідчого експерименту, відповідає характеру та локалізації виявлених у потерпілого ОСОБА_10 , що не суперечить висновку СМЕ № 34 в цілому, а по-друге, вказаний висновок № 63 був зроблений на підставі неповних даних та раніше висновку експерта № 34 (висновок СМЕ № 63 закінчений 29 квітня 2022 року, а висновок СМЕ № 34 закінчений 11 травня 2022 року).

Спростовує позицію сторони захисту в контексті перебування обвинуваченого в умовах оборони і більша кількість тілесних ушкоджень, які були зафіксовані у потерпілого ОСОБА_10 , згідно висновку СМЕ № 34, порівняно з незначною кількістю тілесних ушкоджень, зафіксованих у обвинуваченого, згідно висновку СМЕ № 61 (т. 1 а.с. 222), а також поведінка обвинуваченого після цих подій, який поводився так, як нібито нічого не відбулось і про свою причетність до наведених подій ОСОБА_9 повідомив лише після свого затримання через певний проміжок часу після заподіяння смерті потерпілому.

Наведені висновки суду з приводу сумнівності позиції сторони захисту, непереконливості та суперечливості показань обвинуваченого узгоджуються і з тим, що по-перше, обвинувачений так і не навів суду взагалі пояснення суперечливості його показань в контексті того, чи забирав він ніж з тіла потерпілого (на слідчому експерименті він зазначав про те, що забрав ніж та викинув, а під час надання показань суду категорично заперечив це), а по-друге, висновок судово-психіатричної експертизи № 84 (т. 1 а.с. 224), яким встановлена осудність обвинуваченого, серед іншого містить застереження і про те, що ОСОБА_9 на уточнюючі запитанні стосовно згаданих подій відповідав неохоче, ухилявся від прямих відповідей, а посилання на забуття саме тих подій, що мають значення для справи, свідчить про установочну поведінку.

Таким чином, наведеними доказами в сукупності, зокрема, висновком експерта № 34 та показаннями експерта ОСОБА_15 підтверджено, що обвинувачений під час конфлікту та бійки, не перебуваючи в умовах захисту, умисно наніс один сильний, цілеспрямований удар ножем в область серця потерпілого ОСОБА_10 , з метою позбавлення його життя, в результаті чого останній помер, а покази обвинуваченого є обраним способом захисту, з метою уникнення відповідальності, з перекладенням відповідальності на потерпілого, спробою дискредитувати його, використовуючи в тому числі чутливу для суспільства в умовах війни тему збройної агресії проти України.

Будь-яких переконливих доводів чи тверджень щодо недопустимості чи неналежності наведених доказів суду не наведено, вони на думку суду є такими, що в повній мірі узгоджуються між собою та підтверджують обставини вчинення ОСОБА_9 саме інкримінованого в провину кримінального правопорушення, а також спростовують його покази, в тому числі в частині його перебування в умовах захисту чи оборони під час згаданих подій (можливі неточності чи суперечності в показаннях допитаних осіб суд не знаходить такими, що виключають провину обвинуваченого саме в інкримінованому діянні, з огляду на суб`єктивне сприйняття свідками згаданих подій, їх давність, а також з огляду на те, що такі суперечності не спростовують наведених висновків СМЕ та показань експерта, а заперечення сторони захисту проти обвинувачення також ґрунтуються на непідтверджених припущеннях).

Таким чином, факт скоєння ОСОБА_9 цього кримінального правопорушення суд вважає доведеним, зазначені в обвинуваченні та наведені вище обставини встановленими, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він, своїми умисними, протиправними діями заподіяв смерть потерпілого ОСОБА_10 , тобто вчинив вбивство.

Пом`якшуючих покарання обставин ОСОБА_9 суд не вбачає.

При цьому, дійшовши висновку про відсутність у ОСОБА_9 щирого каяття, суд виходить з роз`яснень, які надав Верховний Суд в постанові від 22.03.2018 року у справі № 759/7784/15-к про те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Однак, як зазначалось вище, ОСОБА_9 взагалі не визнав своє винуватості, з наданих ним показань вбачається спроба в будь-який спосіб уникнути відповідальності, применшивши протиправність власних дій, перекладаючи відповідальність на загиблого, всупереч встановленим та очевидним доказам, так само як і формальний характер носило висловлення ним жалю стосовно його дій.

Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_9 суду не наведено.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, що слідує в тому числі з показань свідка ОСОБА_16 , має інвалідність та статус учасника бойових дій.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину.

Враховуючи викладене та дані щодо особи обвинуваченого, його вік, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, пов`язаного з позбавленням життя людини, думку потерпілої, відсутність пом`якшуючих покарання обставини, а також вчинення злочину раніше не судимою особою, яка не усвідомлює небезпечності своїх дій та невідворотних наслідків, до яких вони призвели, не виявляючи навіть мінімального каяття від скоєного, всупереч встановленим та доведеним обставинам та яка навпаки намагається перекласти відповідальність на іншу особу (потерпілого), суд вважає, що виправлення ОСОБА_9 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням в тому числі вимог ч. 2 ст. 416 КПК України.

Іншими словами, доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, об`єктом якого є найвища цінність – життя людини, та яке призвело до смерті людини, а також відсутність жодної обставини для пом`якшення покарання, дають підстави суду стверджувати, що в даному випадку єдиним належним, співмірним та справедливим видом та мірою покарання є позбавленням волі в межах, застережених у відповідній санкції статті, що сприятиме досягненню мети провадження, виправленню обвинуваченого та запобігатиме вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, який становить загрозу для суспільства, так і іншими особами.

Заявлений ОСОБА_6 цивільний позов (т. 1 а.с. 21) суд вважає частково обґрунтованим та таким, що, у відповідності до вимог ст.ст. 1166, 1167, 1177 ЦК України, підлягає частковому задоволенню в частині майнових збитків (доведено згідно чеку лише понесення витрат на поховання в сумі 6680 гривень – т. 1 а.с. 26) та в повному обсязі в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки завдання моральної шкоди в цій частині в повній мірі обґрунтовано потерпілою та зумовлюється стражданнями, завданими внаслідок непоправної втрати близької людини (батька), які безумовно викликають болісні відчуття, переживання, навіть зі сплином часу, та які призвели до негативних змін в житті.

Тому, виходячи з глибини та характеру страждань, враховуючи принцип розумності, виваженості, співмірності та справедливості, в межах заявлених позовних вимог, належною до стягнення на відшкодування моральної шкоди, завданої зазначеним злочином, на переконання суду є сума коштів заявлена потерпілою в 50000 гривень.

Питання по речовим доказам вирішується згідно вимог діючого законодавства.

Підтвердження наявності в справі процесуальних витрат суду не наведено.

До вступу вироку в законну силу, враховуючи дані про особу обвинуваченого та наявність ризику ухилення, застосований до обвинуваченого запобіжний захід належить залишити без змін.

На підставі ч. 1 ст. 115 КК України, ст.ст. 1166, 1167, 1177 ЦК України, керуючись ст.ст. 368, 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_9 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Строк відбування покарання обраховувати з 13 березня 2026 року та зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_9 попереднє ув`язнення за період з 08 квітня 2022 року по 12 березня 2026 року включно із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково та стягнути на її користь з ОСОБА_9 на відшкодування майнової шкоди кошти в сумі 6680 гривень та на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 50000 гривень.

Речові докази: речовини бурого кольору, змиви, шолом, капець, рештки шолому, шапку, кепку, 3 скляні ємності, недопалки, частину мішка, частину одягу, клаптик тканини, ніж, футболку, шкіру з раною, волосся, піднігтьовий вміст – знищити; куртку шкіряну, светр, штани, кросівки – повернути ОСОБА_9 ; зі скасуванням на вказане майно арешту.

Застосований до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін, але не більше чим до 11 травня 2026 року включно.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення – з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Судді