Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №522/1037/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1037/26

Провадження № 3/522/1168/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., розглянувши за участі секретаря судового засідання – Єрьоміної К.М., у присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , та потерпілої – ОСОБА_2 , адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026 року близько 09:00 годин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного, економічного характеру, відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що проявлялось в позбавленні користуватись особистим майном та образах та приниженнях, що завдало шкоди економічному та психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких він просив провадження у справі відносно нього закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В судовому засіданні письмові пояснення підтримав та пояснив суду, що матеріали справи сфабриковані заявницею ОСОБА_2 , з метою створення штучних доказів для отримання переваг у цивільному спорі щодо розірвання шлюбу та незаконного утримання його особистих документів.

Крім того, зазначив, що звинувачення у систематичному насильстві повністю спростовується фактом добровільного повернення з безпечної Чехії до нього в жовтні 2025 року, та подальша поведінка заявниці свідчить про відсутність у неї будь-якого страху чи загрози життю.

Виклик поліції 15.01.2026 року був не захистом від агресії, а спланованою маніпуляцією для його тимчасового усунення через ТЦК з метою безперешкодного викрадення його професійних дипломів, техпаспортів та свідоцтва про шлюб. Саме дії ОСОБА_2 щодо навмисного утримання сімейного архіву фотографій дитини, знищення професійної телефонної бази та використання нецензурної лайки у присутності свідків мають ознаки психологічного насильства щодо нього. Ні підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 просив долучити стенограми аудіо- та відеозаписів, фотофіксацію технічного стану вузлів керування комунікаціями, фінансової квитанції, копії договорів, розруківки повідомлень та інші письмові докази.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що 12.01.2026 року стався інцидент, у зв`язку із тим він виявив чергову зраду своєї дружини ОСОБА_2 , після чого попросив повернути телефон та сплачувати також комунальні послуги. Потім написав дружині у телеграмі без погроз. 15.01.2026 року вранці, є відео, де вона повела дитину до школи, він писав їй смс-повідомлення, а вона взяла та викликала поліцію, ніби через те, що він багато писав. Також вказав, що він писав вірші дружині, на які вона ставила йому вподобайки. Вказав, що після цієї події він звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Наразі вони проживають окремо. Стверджував, що він не застосовував домашнього насильства відносно своєї дружини будь-якого характеру, а зазначені ОСОБА_2 в протоколі обставини не відповідають дійсності та є брехнею і наклепом.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що дійсно 15.01.2026 року вранці, був конфлікт з її чоловіком ОСОБА_1 , який знаходився вдома за адресою їхнього проживання в АДРЕСА_3 , по телефону вчинив відносно неї домашнє насильство психологічно та економічного характеру, який виразився в образах та приниженнях, а також погроз і позбавленні користуватись особистим майном. Крім того, пояснила, її чоловік ОСОБА_1 обмежував її у користуванні особистими речами, вимикав світло та замінював замки в дверях, забирав телефон, читав її особисті переписки, вимикав світло, опалення, гарячу воду, виганяв з дому та погрожував судом. Також підтвердила, що ОСОБА_1 здійснював на неї психологічний тиск. Зазначила, що чоловік докоряв їй, що вона має йому повернути кошти на її утримання за весь той час, що вона не працювала та перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною. Крім того, пояснила, що вона уклала з ОСОБА_1 догорів оренди мобільного телефону, який він їй подарував, придбаний ним у кредит. Наразі чоловік безробітний, а вона працює по дванадцять годин на день, щоб утримувати родину. Вказала, що наразі вони з чоловіком примирились заради дитини та перебувають у стані розлучення, ініціатором якого був ОСОБА_1 . Зараз вони проживають окремо з дитиною, та її психологічний стан значно покращився. Претензій до чоловіка вона не має, просила відізвали свою заяву в поліцію. Вказала, що раніше чоловік був нормальний, однак з того часу як перестав працювати у 2022 році відбулась така ситуація, терпіти яку вона вже не може.

Суд заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Згідно абз. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення.

Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АА № 080450 від 15.01.2026 року; заявою ОСОБА_2 від 15.01.2026 року; поясненнями ОСОБА_2 від 15.01.2026 року; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 15.01.2026 року.

Також судом було досліджено надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів стенограми аудіо- та відеозаписи, фотофіксацію технічного стану вузлів керування комунікаціями, фінансової квитанції, копії договорів, роздруківки повідомлень та інші письмові документи.

Окремо варто зазначити, під час розгляду даної категорії справи про адміністративне правопорушення про вчинення особою домашнього насильства, важливе значення має як потерпіла особа сприймала ці дії, до яких наслідків це призвело, які події сімейного життя передували тому, що особа, відносно якої вчинено насильство, вимушена звернутися до поліції чи інших осіб за допомогою, побоюючись за свою безпеку та життя.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на обмеження права потерпілої особи на користування власним майном та житлом, що виразилося у вилученні особистих речей та умисному припиненні доступу до електроенергії шляхом механічного відключення автоматичних вимикачів у розподільчому щитку.

Зазначені дії кваліфікуються як економічне насильство, оскільки вони спрямовані на створення умов, що загрожують життю та здоров`ю потерпілої особи, а також призводять до її фінансової та побутової залежності. Відключення електроенергії, опалення, гарячої води унеможливлює задоволення базових потреб (приготування їжі, освітлення, обігрів, тощо), що є формою психологічного тиску та обмеженням права на гідні умови проживання.

Так, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 вчинив дії психологічного характеру щодо своєї дружини, які виразилися у тотальному контролі її приватного життя, а саме: несанкціонованому втручанні у таємницю листування в месенджерах, постійних перевірках мобільного телефону та висуванні необґрунтованих звинувачень, а також принижував та ображав потерпілу ОСОБА_1 . Вказані дії призвели до пригнічення психологічного стану потерпілої, викликали почуття постійного страху та тривоги, що свідчить про порушення її психологічної цілісності.

Крім того, як зазначила потерпіла зазначила, що наразі вона проживає окремо з дитиною без чоловіка, що позитивно вплинуло на її психологічний стан.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діянь психологічного характеру та економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшує відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Санкція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь вини, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Докази про звільнення ОСОБА_1 , від сплати судового збору в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судом не встановлено підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, у своєму клопотання ОСОБА_1 просив суд надати правову оцінку діям ОСОБА_2 щодо вчинення нею правопорушень, передбачених ст. 183 КУпАП та ст. 383 КК України, а також зобов`язати її припинити триваюче психологічне насильство та повернути незаконно утримуване майно (сімейний архів та документи).

З приводу цієї вимоги ОСОБА_1 суд зазначає, що під час розгляду матеріалів справи про вчинення адміністративного правопорушення, суд не надає оцінку діям інших осіб, окрім як встановлює вину та наявність складу адміністративного правопорушення в діях особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення. В свою чергу суд не вправі зобов`язувати інших осіб вчиняти чи утримуватись від вчинення будь-яких дій.

При цьому, суд роз`яснює, що ОСОБА_1 не обмежений у праві вжиття заходів, які вважає за необхідне, у спосіб передбачений чинним законодавством України для захисту своїх прав та свобод.

На підставі викладеного і керуючись ст. 9, 24, 33, 34, 173-2, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 340 (триста сорок) гривень 00 (нуль) копійок.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в апеляційному порядку.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, в разі не сплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси Ірина ЦИБ