Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №127/6416/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6416/26

Провадження № 3/127/1335/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 212-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , маючи допуск до державної таємниці за формою 2 (наданий згідно з розпорядженням УСБУ у Вінницькій області № 104/Д від 04.07.2022), 19.10.2024 здійснив виїзд за кордон України до Республіки Польща.

Водночас, працівник ЗСУ ОСОБА_1 про свої наміри виїхати за кордон письмово не повідомляв керівника режимно-секретного органу (даті - РСО) установи за місцем зберігання картки обліку за формою згідно з додатком 6 до Порядку.

У ході службового розслідування з`ясовано, що у «Журналі обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці військової частини НОМЕР_2 , записи щодо виїзду працівника ЗСУ ОСОБА_1 за кордон України відсутні.

Факт перетину державного кордону України підтверджено особистим поясненням працівника ЗСУ ОСОБА_1 та фотокопією паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 у якому містяться відмітки про здійснення працівником ЗСУ ОСОБА_1 перетину державного кордону України в пункті пропуску «Краківець» 19.10.2024 в напрямку «виїзд з України» та 22.10.2024 в напрямку «в`їзд в Україну».

До моменту проведення службового розслідування працівник ЗСУ ОСОБА_1 про факт виїзду за кордон України (до Республіки Польща) керівника РСО установи письмово не повідомляв. Внаслідок зазначеного, фактично до проведення службового розслідування працівник ЗСУ ОСОБА_1 створив умови, що унеможливили проведення з ним начальником РСО установи співбесід з метою з`ясування питань щодо наявності чи відсутності обставин, що могли створити передумови для витоку секретної інформації під час перебування за кордоном, фактів необґрунтованої заінтересованості з боку іноземців секретною інформацією. Вказане свідчить про триваючий характер порушення, вчиненого працівником ЗСУ ОСОБА_1 .

Таким чином, працівник ЗСУ ОСОБА_1 не виконав вимоги п.п. 116, 696, 698 Порядку у частині письмового повідомлення керівника режимно-секретного органу щодо свого наміру виїхати за межі України, чим порушив обов`язки громадянина щодо збереження державної таємниці, визначені статтею 28 Закону України «Про державну таємницю», що створило загрозу витоку секретної інформації під час його перебування за кордоном України.

Своїми діями працівник ЗСУ ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, передбачене пунктом 6 частини 1 статті 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Не вжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці».

ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином, шляхом надіслання судової повістки за адресою місця проживання ОСОБА_1 .. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 212-2 КУпАП, його винуватість у вчиненні означеного адміністративного правопорушення є доведеною та підтвердженою сукупністю доказів, що містяться у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 4 від 30.01.2026 року; фотокопією паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 у якому містяться відмітки про здійснення працівником ЗСУ ОСОБА_1 перетину державного кордону України в пункті пропуску «Краківець» 19.10.2024 в напрямку «виїзд з України» та 22.10.2024 в напрямку «в`їзд в Україну»; витягом з наказу № 150 від 20.06.2022; витягом з наказу № 175 від 15.07.2022; зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці, на якому міститься підпис ОСОБА_1 ; копією зворотної сторони картки форми 6; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.01.2026; іншими матеріалами справи.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 175 від 15.07.2022, працівнику ЗС України ОСОБА_1 , інженеру з ремонту цеху військової частини НОМЕР_2 , з 15 липня 2022 року надано доступ до державної таємниці за посадовою формою 2, та встановлено відсоткову надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % від посадового окладу.

Згідно, підписаного ОСОБА_1 зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці, ОСОБА_1 ознайомлений з нормами законодавства щодо обмеження прав у зв`язку з наданням йому допуску до державної таємниці та попереджений про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці.

З пояснень ОСОБА_1 від 30.01.2026, що містяться в матеріалах справи вбачається, що останній з 19.10.2024 по 22.10.2024 виїжджав за кордон до Польщі, після повернення орган РСО не повідомляв.

У поясненнях ОСОБА_1 , що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення № 4 від 30.01.2026, ОСОБА_1 зазначає, що з викладеним у протоколі правопорушенням погоджується.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція пункту 6 частини 1 статті 212-2 КУпАП передбачає відповідальність за невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, тобто не-вжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Судом не встановлено обґрунтованих сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, оскільки досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, відомості про його неосудність відсутні.

Враховуючи положення ст. 33 КУпАП, при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь його вини. А тому суд вважає за доцільне задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному в межах санкції статті.

Відповідно до наявної у справі копії посвідчення серії НОМЕР_4 від 15.06.1999, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а тому на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є особою, яка звільнена від сплати судового збору, оскільки предмет розгляду означеної справи безпосередньо пов`язаний з порушенням його прав (накладення адміністративного стягнення є легітимним втручанням держави у права особи).

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 212-2, статтями 7, 9-12, 23, 33-35, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 212-2Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: