Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №521/1537/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/1537/26

Номер провадження 3/521/1114/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Федоренко Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Роздільнянського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.01.2026 року серії ВАД №760792 25.01.2026 року о 20:47 годин за адресою: АДРЕСА_3 , ухилилась від виконання батьківських обов`язків в результаті чого її неповнолітній син ОСОБА_2 , 2010 р.н., самовільно залишив місце проживання та був доставлений 25.01.2026 р. о 20:50 годин до Роздільнянського БПЛ, як знайдена дитина, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що віна є матір`ю ОСОБА_2 25.01.2026 року о 20:30 годин вона зателефонувала сину та дізналась, що він з друзями поїхав на електричці, заїхав сам не зрозумів куди, але назад повернутись не мають змоги, оскільки електричку відмінили. Поїхати забрати сина не мала змоги, оскільки відсутній особистий транспорт, тому звернулася до органів поліції, щоб дитина не перебувала на вулиці або на вокзалі всю ніч. Наступного ранку поїхала та забрала сина з Роздільнянського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області. З сином вдома була проведена бесіда.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП).

За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією нормою вказаної статті полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Під ухиленням необхідно розуміти намагання не робити чого-небудь, не брати участь в чомусь, відсторонятися від чогось, уникати.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

З протоколу вбачається, що 25.01.2026 року о 20:47 годин за адресою: АДРЕСА_3 , ухилилась від виконання батьківських обов`язків в результаті чого її неповнолітній син ОСОБА_2 , 2010 р.н., самовільно залишив місце проживання та був доставлений 25.01.2026 р. о 20:50 годин до Роздільнянського БПЛ, як знайдена дитина.

Описані дії не охоплюються складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки не конкретизують дій саме особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

З пояснень ОСОБА_1 , які надані безпосередньо суду, вбачається, що остання як тільки дізналась про те, що син не може дістатись міста Одеси, прийняла рішення про повідомлення органів поліції про ситуацію яка склалася для допомоги своїй дитині. Вказані дії не свідчить про невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків. Станом на 25.01.2026 року дитині ОСОБА_1 виповнилос повних 16 років. Відповідно до чинного законодавства не передбачено, що у зазначеному віці неповнолітня дитина не має права пересуватися самостійно бех супроводу дорослих.

Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.184 присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою

Суд в обов`язковому порядку повинен перевірити матеріали адміністративної справи, що надійшли до суду на їх відповідність вимогам закону, в тому числі ст. 254, 256 КУпАП.

Також ст. 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суду не надано беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 зазначеного у протоколі адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, суд не наділений повноваженнями збирати докази та кваліфікувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому за таких обставин суд позбавлений можливості встановити вину ОСОБА_1 у вчинені нею адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 184, 283, 274, 284, 285 КУпАП, суддя-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.І. Федоренко