Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №947/22034/25 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/22034/25

Провадження № 2/947/293/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

за участю:

представника позивачки – адвоката Іванової Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, у якому просить суд:

-стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, у розмірі 20 000,00 гривень щомісячно до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також просить стягнути відповідача судові витрати, що згідно з Договором про надання правничої допомоги складають 40 000,00 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що з 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з Відповідачем, ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси № 947/9954/24 від 15.07.2024 року.

За час перебування у шлюбі у сторін по справі народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 28.03.2016р., видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис за № 3139 від 28.03.2016 року.

Після розлучення дитина, за взаємною згодою сторін, залишиться проживати з матір`ю.

Протягом певного часу відповідач надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, однак суми, які він перерахував, не є фіксованими, а сплачуються ним в тому розмірі, в якому вважає за доцільне він сам.

Позивачка зазначає, що розмір грошового забезпечення відповідачем щодо утримання дитини кожного місяця зменшувався, а згодом останній припинив забезпечувати сина.

В позовній заяві зазначено, що відповідач має достатньо високий рівень доходу та має змогу платити аліменти в достатньому розмірі для забезпечення їх з позивачкою спільної дитини. Проблем зі здоров`ям відповідач не має, інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків на утриманні немає.

Позивачка стверджує, що відповідач ОСОБА_2 , раніше здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, основним видом якої була роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Дана діяльність здійснювалася на території авторинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » м. Одеса.

З часом Відповідач заявив про відсутність доходу. Водночас Позивачці достеменно відомо, що Відповідач фактично продовжує здійснювати торгівлю на вказаному авторинку, співпрацюючи зі своїм батьком - ОСОБА_4 , а також із рідним братом, які є діючими фізичними особами-підприємцями. За таких обставин припинення підприємницької діяльності самим Відповідачем має формальний характер та, очевидно, спрямоване на зменшення розміру фінансових зобов`язань, зокрема податкового навантаження та можливих аліментних платежів.

З метою захисту майнових прав та інтересів дитини звернулась до суду з вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Процесуальні дії та рух справи

16.06.2025 в інтересах позивачки з вказаним позовом до Київського районного суду м. Одеси через систему «Електронний суд» звернулась адвокат Іванова Г.С.

Ухвалою суду від 18.06.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків: надати довідку, що малолітній син проживає з матір`ю.

27.06.2025 представник позивачки на виконання ухвали надала суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила довідку.

Ухвалою суду від 02.07.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначене на 10.09.2025.

Одночасно з позовною заявою представник позивачки подала до суду клопотання про витребування доказів з банківських установ щодо відкритих на ім`я відповідача рахунків та сум, коштів, розміщених на них.

Ухвалою суду від 02.07.2025 задоволено клопотання представника позивачки: витребувано з ряду банківських установ інформацію про рух коштів (надходження, пересилання та зняття грошових коштів) по поточним рахункам ОСОБА_2 , за період з 01.06.2023 по день надання відповіді, з наданням банківських виписок по рахункам.

08.07.2025 від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Іванової Г. надійшло клопотання про подальший розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, що дозволить всебічно й об`єктивно з`ясувати усі обставини по справі, сприятиме реалізації змагальності сторін та забезпеченню найкращих інтересів дитини. Крім того, представник позивачки вважає, що у сторін може виникнути потреба подавати додаткові докази, коментувати їх зміст, надавати пояснення та реагувати на позицію іншої сторони безпосередньо, під час судового розгляду. У зв`язку з тим, що майбутнє рішення може вплинути на права та інтереси малолітньої дитини, просить суд вищезазначене клопотання розглянути та задовольнити.

Ухвалою суду вказане клопотання задоволено та ухвалою суду від 10.07.2025 постановлено подальший розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, проводити у спрощеному провадженні з викликом сторін. Судове засідання призначене на 10.09.2025 (у період з 07.08.2025 по 05.09.2025 головуюча у справі суддя перебувала у щорічній відпустці).

15.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація та докази з ПАТ «МТБ Банк».

18.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація та докази з АБ «Південний».

22.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація та докази з АТ «СЕНС БАНК».

22.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація та докази з АТ «Райффайзен Банк».

24.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація та докази з АТ «ПУМБ».

25.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація з ПАТ «ОТП Банк».

25.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація з ПАТ «БАНК ВОСТОК».

28.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація з АТ «Перший Інвестиційний Банк».

28.07.2025 до суду надійшла витребувана інформація та докази з АТ «Універсал Банк».

01.08.2025 до суду надійшла витребувана інформація з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», без долучення додатків.

05.09.2025 від представника позивачки надійшли додаткові пояснення у справі.

Судове засідання 10.09.2025 за заявою представника позивачки відкладне на 14.10.2025 у зв`язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи, з урахуванням інформації, яка надійшла з банківських установ.

Судові засідання, призначені на 14.10.2025 та 16.12.2025 відкладені через ненадходження витребуваних доказів з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

23.12.2025 до суду надійшли витребувані з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» докази.

20.01.2026 від представника позивачки надійшли додаткові пояснення у справі.

Судове засідання, призначене на 30.01.2026, не відбулось через відсутність постачання електроенергії до приміщення суду.

Судове засідання відкладене на 03.03.2026.

У судове засідання 03.03.2026, як і в попередні судові засідання, відповідач ОСОБА_2 не з`явився, повідомлявся належним чином, в матеріалах справи містяться поштові відправлення з довідками АТ «Укрпошта» про причини повернення з відмітками «адресат відсутній», що є належним повідомленням відповідача про розгляд справи. Відзиву на позовну заяву не подав.

У судовому засіданні 03.03.2026 представник позивачки підтримала заявлені позовні вимоги, надала суду пояснення про наявність достатнього доходу відповідача, щоб сплачувати аліменти на дитину у заявленому позивачкою розмірі щомісяця, про що свідчать виписки по рахункам з відповідних банківських установ.

Встановлені судом фактичні обставини

Позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 24.06.2024, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського МУЮ, актовий запис № 1006, що встановлено рішенням Київського районного суду від 15.07.2024 у справі № 947/9954/24.

За час перебування у шлюбі у сторін по справі народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 28.03.2016 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис за № 3139.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2024 у справі № 947/9954/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Питання стягнення аліментів позивачкою не порушувалось, рішення з їх стягнення не приймалось.

Після припинення сторонами шлюбних відносин, дитина, ОСОБА_3 , мешкає разом з матір`ю – ОСОБА_1 , що в свою чергу не оспорювалось відповідачем по справі.

Позивачка разом з сином ОСОБА_1 з 19.07.2024 року проживають на території Республіки Польща, що підтверджується засвідченою нотаріально з перекладом копією Довідки про тимчасовий захист позивачки та дитини на території Польщі, Засвідченою нотаріально з перекладом копією Довідки зі школи сина; Копією закордонного паспорту позивачки та сина з відміткою про перетин кордону.

Дослідженням отриманої інформації та доказів з банківських установ встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_2 відкрито два рахунки в АТ «Сенс Банк», один рахунок в АТ «ПУМБ», один рахунок в АТ «Райффайзен Банк», два рахунки в АТ «Універсал Банк», а також чотири діючі рахунки в АТ КБ «ПриватБанк» ( НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), на яких міститься рух коштів.

Зокрема, загальний обіг коштів лише по рахункам в АТ КБ «Приват Банк» за період з 01.06.2023 - 27.07.2025 склав 4 009 621,00 гривень.

Оцінка аргументів сторін та Мотиви суду

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального,

морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до п.9 ст. 7 Сімейного кодексу, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Згідно зі ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97- ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Згідно з частинами 1-3 ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Приймаючи вищевикладені положення законодавства, а також приймаючи, що малолітня дитина сторін по справі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю – ОСОБА_1 , тобто окремо від батька ОСОБА_2 , та на останнього покладено законодавчий обов`язок з утримання власної дитини, суд вважає, що позивачка набула право на стягнення аліментів з відповідача на малолітнього сина сторін по справі.

Щодо розміру аліментів заявленого до стягнення на малолітню дитину. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.

Статтею 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка,

дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна,

грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності,

корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі

встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина 3 статті 182 СК України).

У відповідності до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України No3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу

України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає

стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримання і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що відповідач має два рахунки в АТ «Сенс Банк», один рахунок в АТ «ПУМБ», один рахунок в АТ «Райффайзен Банк», два рахунки в АТ «Універсал Банк», а також чотири діючі рахунки в АТ КБ «Приват Банк».

Зокрема, приймаючи додаткові пояснення сторони позивача, суд звертає увагу, що відповідно до виписок в АТ «СЕНСС БАНК» у відповідача відкрито два діючі банківські рахунки, загальний обіг коштів в період з 01.06.2023 по 14.07.2025 складає 58 779,66 гривень та 1 056 474,34 гривень.

В АБ «ПУМБ» у Відповідача з 30.12.2024 відкритий рахунок, на якому загальний обіг коштів за період з 30.12.2024 по 14.07.2025 скадає 22 535, 88 гривень.

В АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у Відповідача відкрито два діючі банківські рахунки. Загальний обіг коштів в період з 01.06.2023 по 14.07.2025 складає 211 919,78 гривень та 1 103,27 гривень.

В АТ КБ «Приват Банк», у Відповідача відкрито 4 діючі банківські рахунки. Загальний обіг коштів по рахункам в АТ КБ «Приват Банк» за період з 01.06.2023 по 27.07.2025 склав 4 009 621,00 гривень.

Дослідивши та проаналізувавши надані банківські виписки за вказаними рахунками, суд дійшов висновку про наявність значних обсягів грошових надходжень, та витрат що свідчить про отримання Відповідачем суттєвого доходу, який не відображається ним як офіційний.

З урахуванням наведеного, а також виходячи з характеру та обсягів фінансових операцій, відображених у банківських виписках, суд дійшов висновку, що Відповідач фактично отримує регулярний дохід, який має системний характер та підтверджується значними обсягами руху грошових коштів по його банківських рахунках. Разом з тим, такі доходи не відображаються як офіційні, що свідчить про наявність у Відповідача реальних фінансових можливостей, більших ніж ті, що можуть бути встановлені виключно з офіційних джерел інформації.

Суд виходить із того, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові від Великої Палати від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17, які суд в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року, справа № 318/89/18 (провадження № 61-128св19, постанова від 08.07.2020 року у справі №214/5314/17).

Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок батька утримувати дитину до досягнення нею повноліття, визначено чинним законодавством. Частина четверта статті 13 ЦК України проголошує, що при здійсненні цивільних прав особа повинна дотримуватися моральних засад суспільства.

Аліментні зобов`язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі. Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 травня 2023 року по цивільній справі № 753/20347/20.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи, що відповідач є особою працездатного віку, дієздатний, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, приймаючи матеріальні витрати відповідача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню, законним і справедливим буде стягнення з Відповідача на користь позивачки аліменти на малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 20 000,00 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з дати звернення до суду, до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, суд наголошує, що аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду, та не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів.

Суд вважає за належне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Одночасно суд роз`яснює, що статтею 196 СК України передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також те, що позивачка відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, витрати зі сплати судового збору у розмірі 969,12 грн (1211,20 х 0,8 (позов поданий через систему «Електронний суд»)) підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката на представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов`язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми,що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката,необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витаченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача наданий договір про надання правничої допомоги від 29.05.2025 № 29/05/2025-1, відповідно до п. 3.1. якого за надання правової допомоги у цивільних правовідносинах клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 40 000,00 грн.

Також на підтвердження понесених витрат, суду наданий прибутковий касовий ордер від 29.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатила адвокату Івановій Г.С. 40 000,00 грн.

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_2 судові витрати згідно з Договором про надання правничої допомоги в розмірі 40 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах оплати платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст.80,84,157,180-182,184,185,191 СК України, ст.ст. 4, 15, 28, 43, 62, 81, 95, 100, 133, 137, 141, 263 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно до досягнення ним повноліття, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, згідно з Договором про надання правничої допомоги в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 12 копійок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах оплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення суду проголошене та підписане 13.03.2026.

Суддя Ю. А. Скриль