Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №496/959/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/959/26

Провадження № 3/496/617/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

16.01.2026 року о 10:00 год за адресою: дорога Київ – Одеса 452 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Vоlvo FH 420», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду у медичному закладі КНП ООМЦПЗ ООР у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки о 10 год. 44 хв., чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

16.02.2026 року на адресу суду від адвоката Руснакової Т.А. яка діє в інтересах ОСОБА_1 (відповідно до ордеру) надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи на іншу дату. Заяву було задоволено.

02.03.2026 року повторно на адресу суду від адвоката Руснакової Т.А.надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи на іншу дату.Заяву було задоволено.

09.03.2026 року на адресу суду від адвоката Руснакової Т.А. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якій зазначено, що ОСОБА_1 вважає, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП України не доведена належними та допустимими доказами, та провадження у справі підлягає закриттю. Зазначає, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, крім того поліцейській при зупиненні транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не назвав свого прізвища. Вказує, що протокол має бути складений у присутності двох понятих.У разі підозри патрульних на наявність стану сп`яніння, патрульні мають виписати направлення на проходження у лікаря такого огляду, такого направлення ОСОБА_1 виписано не було.На відеозапису помітно як працівники поліції обмінялися планшетами, таким чином протокол складено поліцейським який не здійснював зупинку транспортного засобу. На відео також зафіксовано, що ОСОБА_1 не роз`ясненні його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП України.У протоколі суть порушення сформульована незрозуміло, адже не вказано, від якого саме огляду відмовився водій (на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння). Водія не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. Крім того, звертає увагу суду на упереджене ставлення працівників поліції щодо ОСОБА_1 , яке зафіксоване на відеозапису. Також до матерів клопотання про закриття провадження додано копії медичних документів відповідно до яких ОСОБА_1 в 2023 році мав травму голови – внутрішньомозкова гематома лівої скроневої частці. Субдуральна гематома лівої скроневої ділянки. Переломи лівої скроневої і тім`яної кісток. У зв`язку із зазначеним просить закрити провадження у справі № 496/959/26 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст. 247 КУпАП України. Розгляд клопотання здійснювати без участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Руснакової Т.А..

У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, але в клопотанні про закриття провадження просили розгляд клопотання здійснювати без участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Руснакової Т.А..

З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі письмовими доказами.

Суд, дослідивши наявні у справі про адміністративне правопорушення матеріали, надавши їм належну і всебічну правову оцінку, як окремо кожного доказу, так і у сукупності, дійшов до наступного.

ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Отже, винні дії ОСОБА_1 підтверджені протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 567879 від 16.01.2026 року; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої зазначено, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 19.01.2026 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП ООМ ЦПЗ ООР від 16.01.2026 року, у якому зазначено, ознаки сп`яніння; диском з відеозаписом з місця події на якому зафіксовано рух та зупинку автомобіля «Vоlvo FH 420», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , виявлення у останнього ознак наркотичного сп`яніння, пропозиція останньому пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я, відмова водія ОСОБА_1 від проходження зазначеного огляду.

Надаючи оцінку доказам на підтвердження винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, суд приходить до наступних висновків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення останнім п. 2.5 ПДР, а саме: за відмову пройти обстеження на стан наркотичного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Судом було досліджено доданий до протоколу диск з відеозаписом з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупиненийпрацівниками поліції на блокпосту Дачне 452 км. Під час спілкування працівник поліції, повідомив ОСОБА_1 про ознаки наркотичного сп`яніння у останнього та запропонував пройти огляд на визначення ступеню наркотичного сп`яніння, однак останній відмовився від проходження такого огляду. Зазначивши, що відповідний огляд пройде пізніше. ОСОБА_1 було повідомлено, що за фактом відмови на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.

Виходячи з викладеного, суд визнає вказані докази, які були дослідженні в ході розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 16.01.2026 року та інкримінуються ОСОБА_1 .

Оскільки, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, які зазначені у протоколі, а відтак підлягав огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння. Однак, огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Інструкцією, проведений не був у зв`язку з його відмовою від проходження такого огляду, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На виконання вимог ст.266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації події та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі, та який в подальшому був направлений до суду.

Зазначений відеозапис з нагрудного відеореєстратора в достатній мірі відображає стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства.

Відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції від нього у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, Порядку та Інструкції.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підтверджується зібраними матеріалами у справі, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Сам факт відмови від проходження огляду тягне за собою відповідальність за цією статтею.

Суд вкотре звертає увагу, що керування транспортним засобом водієм, який перебуває або підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Відповідно до довідки про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, зазначено, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 19.01.2026 року, ОСОБА_1 видане посвідчення водія серії НОМЕР_3 .

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Іншого покарання для особи, яка має посвідчення водія та порушила диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП, санкція зазначеної статті не передбачає.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, з наведених вище норм вбачається, що водій, відносно якого у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

В даному випадку, в працівників поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, оскільки останній мав ознаки наркотичного сп`яніння, які зазначені в протоколі, а тому останній виконуючи п. 2.5 ПДР України повинен був на вимогу поліцейських пройти в установленому порядку огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння, однак ОСОБА_2 від вказаного огляду відмовився.

Доводи захисника, що ОСОБА_1 не було виписано направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, суд до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи наявне направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено його обов`язкове вручення, а такий документ є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу, від якого ОСОБА_1 відмовився. Таким чином, письмове направлення на огляд у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не вручалося, оскільки у цій справі, водій відмовився від проходження медичного огляду, а тому факт не вручення йому цього документа не спростовує наявність у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 до суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність в його діях складу адміністративних правопорушень за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 за вказаним фактом суд кваліфікує за ч. 1ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд звертає увагу, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 567879 від 16.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний працівником поліції, який його склав, та ОСОБА_1 ..

За таких обставин доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права спростовуються матеріалами справи.

Суд також не приймає до уваги твердженнязахисника про те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких порушень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали б право здійснити законну зупинку транспортного засобу, з огляду на наступне.

Незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі проїзду транспортних засобів через блокпости.

Зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 на стаціонарному блокпості не може свідчити про неправомірність та безпідставність такої зупинки працівниками поліції, оскільки такі дії викликані законною перевіркою документів, обґрунтованою воєнним станом на території України, а надані заперечення з цього приводу суд розцінює реалізацією позиції сторони захисту та не спростовують встановлених судом обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинки транспортного засобу, або при складанні протоколу, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження захисника з цього приводу є необґрунтованими.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор, який оформлював протокол, має упереджене ставлення щодо ОСОБА_1 при складанні протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, або що в нього були підстави для фальсифікації протоколу, або що він зацікавлений у результатах розгляду справи.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За положеннями частини 7 вказаної статті у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Отже, за змістом наведених норм особа, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, або є підстави вважати, що вона перебуває у такому стані, відстороняється від керування транспортним засобом. При цьому ч. 7 ст. 266 КУпАП надає можливість передати керування транспортним засобом тій особі, яка уповноважена водієм та має відповідне посвідчення.

Тобто передача керування транспортним засобом іншій особі здійснюється лише за бажанням особи, яка була відсторонена від керування.

Натомість, зважаючи на наявність в матеріалах справи належних та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого останньому адміністративного правопорушення, сам по собі факт не відсторонення його від керуванням транспортними засобами не може слугувати підставою для закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Захисником Руснаковою Т.А. до матеріалів справи долучено копії комп`ютерної томографії від 22.02.2023 року та комп`ютерної томографії головного мозку від 03.03.2023 року. Однак суд не приймає зазначені документи до уваги, оскільки вони не стосуються предмета доказування у даній справі. Предметом доказування у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, є встановлення факту керування транспортним засобом та факту відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Надані стороною захисту медичні документи датовані 2023 роком, не містять відомостей щодо стану здоров`я ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення та не спростовують встановленого судом факту відмови від проходження ним огляду на стан сп`яніння. Крім того, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає, зокрема, за сам факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння, незалежно від причин такої відмови, а тому надані медичні документи не впливають на юридичну оцінку дій ОСОБА_1 та не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Між тим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Аргументи, викладені в заяві про закриття провадження у справі, не є беззаперечними, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а отже не є підставою для закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та вважає за необхідне притягнути його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та з врахуванням особи і суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини особи, з метою запобігання вчинення нових правопорушень, слід накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 24, 33, 38, 40-1, 130, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя О.П. Портна