Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №495/9684/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 рокуСправа № 495/9684/25

Номер провадження 2/495/242/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр кредит фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

18.12.2025 представник ТОВ "Укр кредит фінанс" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 49608 грн.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. 10.03.2025 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1523-8200 на наступних умовах: сума кредиту – 20000 гривень; строк кредитування - 365 днів; базовий період – 30 днів; знижена % ставка – 1 % в день. Даний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був попередньо ознайомлений. Договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно із вимогами, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Укр кредит фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, отримавши кредитні кошти, а також здійснивши часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за договором № 1523-8200. В свою чергу відповідач порушив умови договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ «Укр кредит фінанс» за договором у зв`язку з чим станом на 22.10.2025 загальний розмір заборгованості за договором № 1523-8200 становить 49608 грн, з яких: 20000 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 28208 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 1400 грн - заборгованість за процентами річних.

1.2. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій позов визнає частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 20000 грн не заперечує. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків, обгрунтовуючи їх нарахування несправедливим. Таку позицію обґрунтовано тим, що 21.09.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб; чоловік відповідачки з 13.06.2019 є військовослужбовцем, а тому, в силу пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом не нараховуються.

2. Рух справи у суді

Позовну заяву подано до суду 21.10.2025.

Ухвалою від 23.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до позову надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про дату, час, місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання; про поважність причин неявки, відкладення розгляду справи суду не заявив.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

4. Фактичні обставини справи.

Судом, встановлено, що 10.03.2025 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1523-8200 на наступних умовах: сума кредиту – 20000 гривень; строк кредитування - 365 днів; базовий період – 30 днів; знижена % ставка – 1 % в день.

Укладений кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач був ознайомлений. Зазначений кредитний договір між сторонами був укладений у відповідності до норм ч.1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що позивач виконав прийняті на себе зобов`язання в повному обсязі, надав кредитні кошти відповідачу відповідно до умов кредитного договору № 1523-8200, а відповідач в свою чергу підтвердив виникнення своїх зобов`язань, отримавши кредитні кошти, а також здійснивши часткову оплату в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до п. 4.10 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою:

- 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою.

- 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Відповідно до п. 4.11 Кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними

Додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній додатковій угоді до цього договору, якою сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі такої додаткової угоди до цього договору є відсутньою).

Пунктом 4.16 договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 86984,66 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за договором через веб-сайт кредитодавця або через особистий кабінет.

Згідно з пунктом 4.17 кредитного договору денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 0.918% (нуль цілих, дев`ятсот вісімнадцять тисячних процентів).

За наданим позивачем розрахунком, загальний розмір заборгованості станом на № 1523-8200 становить 49608 грн, з яких: 20000 грн– прострочена заборгованість за кредитом; 28208 грн– прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 1400 грн - заборгованість за процентами річних.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за кредитними договорами.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відтак, після підписання кредитного договору у сторін виникають взаємні права та обов`язки, зокрема, у позикодавця виникає зобов`язання надати кредитні кошти позичальнику, а у позичальника виникає зобов`язання оплачувати послуги фінансової установи, що виникають в результаті використання кредитних коштів.

Згідно із ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, первісним кредитором у відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразово ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Між сторонами склалися правовідносини у сфері надання кредиту в електронному вигляді, первісний кредитора та позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконало та перерахувало відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000 грн, натомість позичальником кредитні кошти кредитодавцю не повернуто, з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 20 000 грн суд вважає такими, що є обґрунтованими та потребують задоволення.

Водночас, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. ч.1-2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При цьому судом взято до уваги усталену практику зазначену у постановах Верховного Суду (постанови: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічної правової позиції дотримано у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.04.2023 у справі №910/4518/16, якою визначено, що «уразі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі копії свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 21.09.2018 встановлено, що 21.09.2018 між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.

Відповідно до довідки 36 від 02.01.2026 (Ф5), копії військового квитка ОСОБА_3 перебуває на військовій службі із 13.06.2019 по дату видачі довідки.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави (п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»).

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від17.03.2014№303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Із 18 травня 2024 року часу набрала чинності нова редакція п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Суд звертає увагу на те, що статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто, чітко вбачається ретроактивна дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому даний закон може бути застосований до спірних правовідносин.

Суд вважає доведеною обставиною статус чоловіка відповідача – військовослужбовця протягом усього періоду нарахування відсотків.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом задоволенню не підлягають, оскільки відповідач є членом сім`ї (дружиною) військовослужбовця.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує із відповідача на користь позивача прострочену заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 20 000 грн. У задоволенні решти позову у сумі 29 608 грн необхідно відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги, було задоволено частково (на 40,3%) тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір судовий збір в розмірі 573 грн 23 коп. (1 422,40х40,3/100).

6.2. Представник відповідача адвокат Цокало Т.М. у відзиві на позов заявила вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 9 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Представник позивача адвокат Савісько В.В. у заяві від 18.02.2026 заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на її недоведеність; також вважав заявлену суму непропорційною та неспівмірною складності вирішуваного спору.

Представник відповідача адвокат Цокало Т.М., як доказ понесення останнім витрат на послуги адвоката подала копію договору про надання правничої допомоги № 1456 від 26.01.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) відповідно до якого встановлено, що станом на 27.01.2026 адвокатом Цокало Т.М. надано відповідачу правничі послуги на суму 9000 грн, квитанцію № 1456 від 26.01.2026 про оплату за договором про правничу допомогу № 1456 від 26.01.2026; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер про надання правничої допомоги укладений між адвокатом Цикало Т.М. та відповідачем ОСОБА_1 .

Враховуючи, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, категорію спору, об`єм доказів, застосовуючи принципи співмірності, пропорційності, необхідності, розумності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви у цій частині.

Керуючись положеннями частини третьої статті 141 ЦПК України, суд знаходить необхідним зменшити суму правничої допомоги до 3 000 грн.

Керуючись статтями 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1523-8200 у сумі 20000 грн (двадцять тисяч грн).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 573 грн 23 коп (п`ятсот сімдесят три грн 23 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 грн (три тисячі грн).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повне судове рішення складене 09.03.2026.

Повне найменування сторін:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.Ф. Волкова