Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №754/5752/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1377/26

Справа №754/5752/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09 березня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі: головуючого - судді Панченко О.М.

при секретарі судового засідання Сарнавському М.О.

за участі: представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів на утримання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 в якому просить стягнути з відповідача аліменти (кошти) на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000.00 грн. щомісячно, пожиттєво.

В обґрунтування позову зазначає, що прожила в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 з 1991 року по 12.11.2024 року (останній день життя чоловіка). З 1991 року по 2015 рік син її цивільного чоловіка - відповідач у справі ОСОБА_5 проживав з ними однією сім`єю. Фактично між ними утворилися сімейні відносини, притаманні матері та сину. Вона з відповідачем та його батьком жили однією сім`єю, проживали спільно за однією адресою: АДРЕСА_1 , були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, які притаманні дружині та чоловіку, матері та сину. Вона була основним годувальником, всі зароблені кошти приносила в сім`ю та значну частину з них витрачала на сина (відповідача), оскільки вони з його батьком хотіли зробити його життя безтурботним та щасливим. Наразі вона непрацездатна, є пенсіонеркою, отримує пенсію 7 693.00 грн., дуже багато несе додаткових витрат на придбання ліків, оскільки постійно хворіє. Вона має рідних брата та сестру, але вони також пенсійного віку і проживають в Черкаській області. Окрім відповідача піклуватися про неї немає кому, у неї немає жодної рідної людини, яка зобов`язана та має можливість її утримувати. Відповідач є працездатним, працює, отримує значний дохід, одружений, має з дружиною на утриманні двох неповнолівтніх дітей, більше на своєму утриманні нікого не має, а тому має можливість надавати їй матеріальну допомогу.

Ухвалою суду від 22.04.2025 року відкрито провадження у справі, витребувано докази.

14.05.2025 року до суду надішов відзив на позовну заяву в якому відповідач категорично заперечував проти позову. Зазначив, що у період часткового проживання його батька з позивачкою, він був працевлаштований офіційно та забезпечував його матеріально, наскільки міг. Його батько та позивачка мали окремий бюджет, її кошти не витрачалися а ні на його виховання, а ні на його навчання. Він не мав забезпеченого дитинства, з одягу одна футболка на літо, у школу з пакетом замість портфеля. З дитячих років намагався постійно підробляти, щоб збезпечити свій побут. Диплом бакалавра він отримав у 2014 році, а диплом магістра у 2018 році, у цей час він вже проживав зі своєю дружиною та оплачував навчання сам. З 2004 року він призваний був на строкову службу і по її закінченню не мав ніяких спільних справ з позивачкою. Крім того, його батько і позивачка жили погано, зловживали алкоголем, голосно сварилися. Відносин "мати-син" у них не склалися, позивачка дозволяла називати її по імені та по-батькові: "Я тобі не мама і не папа, я ОСОБА_4 - на ви і шопотом", слова, які вона повторювала все його життя. Він одружений, має дружину та двох неповнолітніх дітей, а також споживчий кредит, тому його матеріальне становище не дає можливості допомагати позивачці. Позивачка має дохід у вигляді пенсії, який перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб більше ніж в тричі, має кровних родичів, брата та сестру, племінників та онуків, які можуть її утримувати. Крім того, з позивачкою його нічого не пов`язує, офіційно батько з позивачкою одружений не був, і як наслідок навіть юридичних відносин "мачуха-син" у них не було.

Позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги позову у повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав, що викладені у ньому.

Представники позивачки в судовому засіданні підтримали все викладене у позові, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити в повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка у справі підтвердила всі надані нею раніше пояснення. Пояснила, що її родичі допомагають їй, але не завжди.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що знайома з позивачкою 20 років, працювали разом багато років. З відповідачем у справі познайомилася, коли його батько почав зустрічатися з позивачкою. Позивачка переживала за відповідача, як за свого сина, вона постійно говорила, що йому треба допомагати, хвилювалася, щоб він отримав вищу освіту.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона є рідною сестрою позивачки. З 1993 року її сестра проживала з ОСОБА_10 і його сином - відповідачем у справі. Вона ростила відповідача, як свого сина, тому що його батько постійно випивав і не займався дитиною. Позивачка постійно відправляла відповідача на відпочинок до таборів, виховувавла його як свого сина. Вона не має можливості доглядати свою сестру - позивачку у справі і її утримувати, бо у неї маленька пенсія і вона дуже хворіє.

Суд, заслухавши позивачку, представників позивачки, відповідача і представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши заяви сторін, письмові матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із фотокопії виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 (позивачка) має гіпертонічну хворобу 3 ст. ступінь 3 ризик 4, наслідки перенесеного ГПМК з формуванням множинних зон ішемії з тенденцією до злиття з помірним лівобічним геміпарезом.

Статтею 271 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлений обов`язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім`єю до досягнення повноліття, та визначено, що якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім`єю, вона зобов`язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менш як п`ять років, за умови, що ця особа може надавати матеріальну допомогу.

Цей обов`язок виникає, якщо у того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено: «Поняттям "родичі", яке вживається в СК, охоплюються такі особи: баба, дід, прабаба, прадід, повнорідні брат і сестра.

"Членами сім`ї" є мачуха, вітчим, які проживають однією сім`єю з малолітніми або неповнолітніми пасинком, падчеркою.

"Інші особи" - це особи, в сім`ї яких виховується дитина. Ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також сусіди чи інші сторонні особи.

Отже, законодавчо визначеними умовами для виникнення обов`язку вихованця стосовно осіб, з якими вона проживала однією сім`єю, є:

- повнолітність та достатній для надання матеріальної допомоги рівень забезпеченості вихованця;

- непрацездатність родичів та інших осіб, з якими проживала однією сім`єю;

- необхідність отримання фактичним вихователем матеріальної допомоги;

- відсутність у того, хто потребує матеріальної допомоги, дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;

- особа проживала однією сім`єю до досягнення повноліття, але не менш як п`ять років з родичами або іншими особами, що її виховували.

Обов`язок по утриманню колишнього вихователя виникає в особи за умови відсутності у неї чоловіка, дружини, повнолітніх сина чи дочки, тобто аліментнозобов`язаних осіб першої черги, та осіб, що належать до кола аліментнозобов`язаних другої черги - братів чи сестер.

Обов`язок по утриманню може виникнути також тоді, коли є всі чи хоча б хтось із зазначених осіб, але вони недостатньо матеріально забезпечені чи з інших поважних причин не можуть надавати вихователю матеріальну допомогу.

Обов`язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім`єю до досягнення повноліття, є зворотнім до встановленого статтею 269 СК України обов`язку інших осіб утримувати дитину.

Так, відповідно до ст. 269 СК України, особи, у сім`ї яких виховувалася дитина, зобов`язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.

Особливістю даної норми є виникнення обов`язку осіб, у сім`ї яких виховувалася дитина, щодо надання їй матеріальної допомоги, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер.

Таким чином, аліментний обов`язок фактичного вихователя є обов`язком третьої черги, що виникає у разі відсутності зобов`язальних осіб інших черг.

Так, норми статей 269, 271 СК України є взаємопов`язаними та потребують врахування при розгляді даної справи. Причому законодавець чітко закріплює передумову виникнення обов`язку осіб утримувати дитину, що виховується в їх родині, - це насамперед відсутність батьків у цієї дитини.

Оскільки відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Дитина ж належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відтак саме батьки є відповідними управомоченими особами щодо виконання зобов`язань, покладених на них приписами Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства».

Таким чином, у Позивачки обов`язок по утриманню міг би виникнути лише за умов, визначених ст. 269 СК України, тобто за умови відсутності у дитини батьків, дідів, баби або неможливості цих осіб з поважних причин надавати дитині належне утримання.

Як убачається з матеріалів справи і підтверджується відповідними доказами, Позивачка не є членом сім`ї Відповідача, Відповідач в судовому засіданні стверджував, що проживав до повноліття зі своїм батьком та знаходився на його утриманні, батько Відповідача не був позбавлений батьківських прав. Крім того, доказів проживання однією сім`єю Позивачки з покійним батьком Відповідача матеріали справи також не містять.

Відтак у даній справі відсутній обов`язковий юридичний склад, який є передумовою виникнення аліментних обов`язків третьої черги, визначених статтею 271 СК України.

Натомість обов`язок піклування за рідними братами та сестрами, їх утримання є не тільки морально-етичною вимогою та духовним стандартом поведінки, а й юридичною вимогою, правовим обов`язком, який ґрунтується на положеннях законодавства про зміцнення сім`ї, побудові сімейних відносин на паритетних засадах, почутті взаємолюбові, поваги, взаємодопомоги та підтримки, а також узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 1 СК України.

Так, частиною другою статті 267 СК України законодавчо закріплений обов`язок повнолітніх братів і сестер утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.

В судовому засіданні судом було встановлено про наявність у Позивачки аліментнозобов`язаних осіб другої черги - повнорідних брата та сестри. Докази, які б свідчили, що ці особи з поважних причин не можуть надавати Позивачці належне утримання, у матеріалах справи відсутні, а фактичні обставини справи та показання свідків свідчать про наявне піклування за Позивачкою з боку аліментнозобов`язаних родичів.

Крім того, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі №6-1111цс17 та від 11 жовтня 2018 року у справі №161/16931/16-ц).

Потреба матеріальної допомоги полягає в тому, що особа є непрацездатною, наприклад, у зв`язку із відсутністю пенсій (або низького розміру) чи інших джерел існування. Потребою в матеріальній допомозі (нужденністю) є забезпеченість особі коштами в розмірі нижче прожиткового мінімуму. Визначення потреби матеріальної допомоги непрацездатної особи здійснюється судом у кожному конкретною випадку за допомогою зіставлення доходів такого члена і прожиткового рівня. Саме за таких обставин законодавець зобов`язує одного члена сім`ї утримувати іншого непрацездатного члена сім`ї, тобто надавати йому необхідну матеріальну допомогу. Обидва ці фактори підлягають доведенню в судовому процесі.

До уваги приймається отримання непрацездатним членом сім`ї пенсії, державній пільг, субсидій, наявність у нього майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності одного з членів сім`ї не зумовлює виникнення у другого - обов`язку надання йому утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2025 року становить 2361,00 гривня.

Згідно довідки про доходи, що наявна в матеріалах справи, позивачка отримує пенсію в розмірі 7 693.00 грн. Отже, позивачка отримує пенсію за віком у розмірі, що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб які втратили працездатність, а тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні ч. 4 ст. 75 СК України та ч. 2 ст. 76 СК України.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду, суд відносить судовий збір за рахунок держави.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів на утримання, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

Суддя О.М. Панченко