Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №473/707/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/707/26

РІШЕННЯ

іменем України

"13" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., представника відповідача Шевчука І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, у якому вказував, що 07 листопада 2025 року солдат відділення ОМР ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 склала відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за №302.

Згідно протоколу 02 листопада 2025 року ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції та територіального центру комплектування до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оновлення персональних даних та проходження військово-лікарської комісії на визначення придатності до військової служби.

07 листопада 2025 року ОСОБА_1 було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою проведення роз`яснювальної роботи щодо необхідності проходження військово-лікарської комісії, однак останній відмовився від проходження ВЛК, пояснюючи свою відмову тим, що він виключений з військового обліку згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ОСОБА_1 , не з`явившись без поважних причин у визначений термін до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, порушив вимоги ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що має своїм наслідком відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі протоколу 21 листопада 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виніс постанову №1432, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (за відмову від проходження військово-лікарської комісії) та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Позивач не погодився з оскаржуваною постановою, вказуючи на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому вказував, що він виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», отримав статус невійськовозобов`язаного, а тому на нього не поширюються обов`язки, встановлені для військовозобов`язаних, зокрема щодо уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії.

Також позивач вказував на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження факту вручення йому повістки про виклик до територіального центру комплектування з приводу уточнення облікових даних або для проходження лікарської комісії, вручення йому направлення для проходження військово-лікарської комісії, а також акту про відмову від проходження ВЛК.

Крім цього, ОСОБА_1 просив врахувати те, що процедура оформлення адміністративних матеріалів та здійснення провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснювалася з грубим порушенням вимог закону, зокрема:

- оформленню матеріалів про адміністративне правопорушення передувало його незаконне адміністративне затримання, здійснене працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- матеріали справи не містять доказів, що протокол про адміністративне правопорушення складений повноважною особою, водночас протокол складений з порушенням встановлених законом строків його складання;

- справа про адміністративне правопорушення була розглянута без належного встановлення обставини справи та без врахування відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої постанови.

Тому ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі. Також у позові позивач просив поновити йому строк на подачу позову до суду, мотивуючи таке клопотання невчасним отримання копії оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року позивачу ОСОБА_1 поновлено строк на подачу позову до суду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

23 лютого 2026 року від представника відповідача Складенка І.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважав позовні вимоги безпідставними. При цьому у відзиві вказував, що позивач поставлений на військовий облік, тобто є військовозобов`язаним, а тому зобов`язаний проходити військово-лікарську комісію з метою встановлення його придатності до проходження військової служби. Матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, містять достатні докази на підтвердження вчинення правопорушення, а саме факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - відмови від проходження військово-лікарської комісії, що підтверджується відповідним актом, а тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Касянчук С.В. не з`явилися, проте від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Шевчук І.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов. При цьому не погодився з доводами позову, вказуючи на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатні докази на підтвердження як факту поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, що має наслідком набуття ним статусу військовозобов`язаного, так і його відмови від проходження військово-лікарської комісії, що в сукупності є підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому, звертав увагу суду на те, що позивач не оскаржив законність його поновлення на військовому обліку, а тому доводи про відсутність підстав для покладення на нього обов`язків військовозобов`язаного не заслуговують на увагу. Також вважав надуманими твердження позивача про його незаконне адміністративне затримання, оскільки таке затримання здійснене не працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , а працівниками поліції у повній відповідності до норм КУпАП. Тому вважав оскаржувану постанову законною та обґрунтованою та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача та його представника, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника відповідача Шевчука І.М., дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, додатково оглянувши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 07 листопада 2025 року солдат відділення ОМР ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 склала відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за №302.

Згідно протоколу 02 листопада 2025 року ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції та територіального центру комплектування до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оновлення персональних даних та проходження військово-лікарської комісії на визначення придатності до військової служби.

07 листопада 2025 року ОСОБА_1 було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою проведення роз`яснювальної роботи щодо необхідності проходження військово-лікарської комісії, однак останній відмовився від проходження ВЛК, пояснюючи свою відмову тим, що він виключений з військового обліку згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ОСОБА_1 , не з`явившись без поважних причин у визначений термін до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, порушив вимоги ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що має своїм наслідком відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі протоколу 21 листопада 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виніс постанову №1432, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (за відмову від проходження військово-лікарської комісії) та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови позивач (через свого представника) отримав лише 12 лютого 2026 року.

Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, зокрема, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 21, пп. 1 п. 27 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів, зокрема, для: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час особливого періоду тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період — період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення та строки дій особливого періоду зазначені й в абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, відмова військовозобов?язаного від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби без наявності для цього поважних причин в особливий період має своїм наслідком відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, оскільки 03 листопада 2025 року взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) у зв`язку з прибуттям з іншої місцевості.

Твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», отримав статус невійськовозобов`язаного, а тому на нього не поширюються обов`язки, встановлені для військовозобов`язаних, зокрема щодо уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, суд не приймає до уваги, оскільки, як раніше встановив суд, 03 листопада 2025 року позивач був повторно взятий на військовий облік.

Водночас, у цій частині також варто зазначити, що в п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції до внесення відповідних змін) визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року (далі Закон № 3633-ІХ), редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини 6 було виключено.

За змістом ч. 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній з 18 травня 2024 року, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі.

Крім того, 18 травня 2024 року набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Згідно п. 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Громадяни, які раніше були виключені з військового обліку за вчинення тяжких/особливо тяжких злочинів підлягають поновленню на військовому обліку з метою подальшого комплектування вказаною категорією військовозобов`язаних відповідних підрозділів Збройних Сил України.

Отже, з 18 травня 2024 року редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість поновлення на військовому обліку та мобілізації особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Аналогічних висновків дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 09 жовтня 2025 року у подібній справі № 487/3824/25.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що позивач оскаржив дії відповідача про його взяття на військовий облік у встановленому законом порядку, у той час як обставини щодо правомірності такого взяття на облік не стосуються процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та виходять за межі предмету доказування у справі, яка розглядається.

Відповідно до п. 70, 74, 74-1 Порядку №560 порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Аналогічні положення викладені у главі 3 розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402.

З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян (військовозобов`язаних) проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно, зокрема, рішення відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Невиконання такого обов`язку в особливий період тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У матеріалах адміністративної справи та дослідженої судом справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, міститься Акт відмови від проходження військово-лікарської комісії від 07 листопада 2025 року (посвідчений двома свідками), яким підтверджено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії, що підтверджує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Твердження сторони позивача про те, що вказаний акт не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки не долучений в якості доказу до протоколу про адміністративне правопорушення, не приймаються судом до уваги, оскільки, незважаючи на цю обставину, посилання на вказаний акт, як на окремий доказ, є у самому протоколі про адміністративне правопорушення у графі «Суть адміністративного правопорушення», та цей акт міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення. При цьому, факт відмови від проходження військово-лікарської комісії не оспорюється стороною позивача й у поданому позові.

Що стосується доводів позивача про те, що оформленню матеріалів про адміністративне правопорушення передувало його незаконне адміністративне затримання, здійснене працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , то в цій частині вказані доводи виходять за межі предмета доказування (предмета спору) та спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, згідно якого таке затримання відбувалося за участю працівників поліції, що узгоджується з вимогами ст. 262 КУпАП. При цьому, позивач не позбавлений оскаржити таке затримання у встановленому законом порядку.

Також не знайшли свого підтвердження доводи позову щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону, який був складений повноважною особою з дотриманням передбаченого законом строку (у день виявлення порушення), за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому, суд констатує, що протокол дійсно містить певні змістові неточності та неузгодженості, однак наявність помилок у протоколі про адміністративне правопорушення не означає автоматичного скасування відповідальності позивача, оскільки важливі лише ті порушення під час здійснення провадження в справі про адміністративне правопорушення, що вплинули на суть та результат розгляду справи. Однак вказані неточності до такого не призвели.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (його підпис про ознайомлення міститься в протоколі про адміністративне правопорушення), однак на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, не заявляв будь-яких заяв, клопотань, не подавав будь-яких доказів на спростування наявності події або в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також його вини, розгляд справи відбувся у повній відповідності до вимог ст.ст. 276-279 КУпАП.

З огляду на встановлені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позову, а саме для скасування оскаржуваної постанови.

В силу вимог ст. 139 КАС України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 139, 241-246, 248, 250, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв