Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №619/7185/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/7185/25

провадження № 2/619/244/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 березня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

представника позивача адвоката Алексєєва О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності, встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

Адвокат Алексєєв О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:

- визнати об`єкт нерухомого майна – садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3219216363120, номер запису про право власності 61898853, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3219216363120, номер запису про право власності 61898853, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634;

- поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3219216363120, номер запису про право власності 61898853, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 20.08.2025, який рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2024 розірвано. Від спільного подружнього життя сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Садовий будинок є об`єктом спільного майна подружжя та підлягає поділу. 12.09.2019 у Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області отримано будівельний паспорт на будівництво садового будинку та господарчих споруд. Крім того, до початку будівельних робіт у 2019 році позивач отримав дозвільний документ НОМЕР_3 , який надав йому право почати будівництво. Заявою №55 від 23.10.2019 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області повідомлено про початок будівельних робіт будівництво садового будинку, господарських споруд за адресою: Харківська область, Харківський район, с-ще Мала Данилівка, Малоданилівська селищна рада, кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:03:000:0634. Будинок та господарські споруди, розташовані на території земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634, є спільним майном подружжя. Вказаний садовий будинок, як і господарські споруди, були у користуванні подружжя з початку літа 2021 року до березня 2022 року. Будинок повністю облаштований для повноцінного користування та проживання. Будівництво вказаного садового будинку та господарських споруд позивач здійснював самостійно, відповідач не брала участі (фінансово та іншим способом) у придбанні земельних ділянок та у будівництві. При придбанні земельних ділянок позивач оформив їх на відповідачку. У зв`язку з перебуванням України у військовому стані з лютого 2022 року вказаний об`єкт нерухомості не був введений в експлуатацію та не зареєстрований в Єдиному реєстрі права власності на нерухомість. Відповідно до інформаційної довідки від 17.10.2025, відповідач, всупереч дії ухвали про забезпечення позову від 18.09.2025 у справі №619/5-72/25, зареєструвала за собою право власності на нерухоме майно, а саме на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634.

Стислий виклад позиції відповідача.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити.

Відзив мотивований тим, що позовна заява ОСОБА_1 не є добросовісною реалізацією права на судовий захист, що полягають у незаконному отриманні та використанні персональних даних відповідача, підробці документів та поданні їх до органів державної влади від імені ОСОБА_2 з подальшим використанням таких матеріалів як «доказової бази» у цивільному процесі з метою незаконного заволодіння 1/2 часткою нерухомого майна. Позивач вибудовує свою процесуальну позицію на твердженнях про нібито участь у будівельних та реєстраційних процедурах, намагаючись створити у суду враження законності та спільності прав на об`єкт нерухомості. Водночас ці твердження фактично та документально спростовуються матеріалами офіційних відповідей ДІАМУ, з яких вбачається, що у травні 2025 року до ДІАМУ були подані документи від імені відповідача, при тому що ОСОБА_2 таких дій не чиняла, не підписувала жодних документів, не надавала довіреностей та не давала згоди на обробку своїх персональних даних; відкрито кримінальне провадження, триває досудове розслідування за фактом підробки вказаних документів від імені ОСОБА_2 і використання завідомо підроблених документів від імені ОСОБА_2 .Критично важливою є обставина, що у документах, поданих до ДІАМУ від імені відповідача, зазначено номер телефону, який фактично належить фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 , тобто самому позивачу. Наведені факти вже отримали процесуальне підтвердження у кримінально-правовій площині: ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.06.2025 орган досудового розслідування зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою відповідача. Крім того, позивач об`єктивно не міг подати відповідні документи особисто, що додатково підтверджує штучність та протиправність сформованої ним «доказової бази». Відповіддю Державної прикордонної служби України від 24.12.2024 підтверджено факт незаконного перетину ОСОБА_1 державного кордону України 17.04.2022 за наявності підробленого підтвердного документа, а саме свідоцтва про народження дитини в Чеській Республіці. У відповіді прямо зазначено, що даний факт став можливим лише через невиявлення ознак підроблення уповноваженою службовою особою, яку згодом було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за незаконний пропуск ОСОБА_1 через державний кордон України 17.04.2022 по підробленим документам. Відповіддю ДПСУ від 07.01.2025 за № 02.3/132-25-Вх/7 встановлено, що виявлено кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , а також накладено дисциплінарне стягнення на службову особу прикордонної служби, яка здійснила незаконний пропуск. До зазначеної відповіді додано повідомлення ДПСУ до ГУНП у Волинській області від 07.01.2025 № 02.3/186- 25-Вих про виявлене кримінальне правопорушення, пов`язане з виїздом ОСОБА_1 за межі України за підробленим свідоцтвом про народження неіснуючої дитини. Крім того, у провадженні Управління Служби безпеки України у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 22025140000000021 від 15.01.2025 за фактом незаконного перетину державного кордону України 17.04.2022 ОСОБА_1 за підробленими документами під час дії воєнного стану (ч. 4 ст. 358 КК України), що підтверджується витягом з ЄРДР. Проводяться слідчі розшукові дії, очікується повідомлення про підозру ОСОБА_1 . У межах цього ж кримінального провадження 04.01.2024 представником ОСОБА_6 адвокатом Криворучко Л.С. до Управління Служби безпеки України у Львівській області подано заяву про визнання ОСОБА_6 потерпілою особою. Щодо значних витрат на будівництво спірного майна та господарських прибудов позивачем додано численні копії квитанцій, товаро- транспортних накладних, фото таблиць, актів виконання замовлень. Разом із тим, змістовний аналіз позовної заяви та додатків до неї встановив абсолютно беззаперечний факт: жодного доказу, що саме перелічені позивачем матеріали були використані безпосередньо для будівництва будинку та господарських споруд, не подано. Позивач не довів жодним чином, що зазначені матеріали реально використано для спорудження об`єкта. З огляду на раніше викладені факти систематичного порушення позивачем закону та вчинення дій із ознаками кримінальних правопорушень, такі докази викликають серйозний сумнів у достовірності. Щодо показів осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідач звертає увагу, що вони вводять суд в оману твердженнями про те, що нібито позивач сплачував усі витрати щодо утримання будинку, земельного податку, електроенергії, охорони. Водночас відповідач сплачувала відповідні кошти, що підтверджується скріншотами, у яких зазначено: повний номер банківської карти та ім`я отримувача, суми, цільове призначення платежів, підтвердження отримання коштів. Щодо земельних ділянок, на яких розташовані будинок і господарські споруди, покази ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що нібито саме позивач придбав ці земельні ділянки, не відповідають дійсності. Аналіз договорів, наданих позивачем, свідчить, що власником земельних ділянок є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , що спростовує твердження позивача та свідків, свідчення яких є явно неправдивими. У зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на будівництво спірного майна та неправомірністю тверджень позивача і свідків, позовні вимоги залишаються недоведені.Єдино сумісним із принципами справедливого судочинства рішенням є повна відмова у задоволенні позову.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2025 року заяву адвоката Алексєєва Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі, але не виключно: реєстрацію правочинів щодо відчуження, зміни власника, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно об`єкту нерухомого майна – садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено ОСОБА_2 , вчиняти дії щодо відчуження, передачі в іпотеку, здачі в оренду об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 4 грудня 2025 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Участь у справі сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Алексєєв О.Є. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач – ОСОБА_2 в судове засідання 13.03.2026 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась у передбаченому законом порядку, про що свідчать довідки про доставку електронних документів до електронного кабінету ОСОБА_2 .

13.03.2026 ОСОБА_2 подала до суду заяву про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку із відрядженням, посилаючись на те, що відповідач не може взяти участь у судовому засіданні, оскільки перебуває у відрядженні, і знаходитиметься у дорозі, що є поважною причиною неявки в судове засідання. До заяви ОСОБА_2 надала копію квитка на автобус, придбаний 12.03.2026 на 13.03.2026 о 10 год. 25 хв. з м. Ужгород до м. Івано-Франківськ.

Суд дослідивши заяву ОСОБА_2 про відкладення судового засідання, вважає, що відповідачем не доведено поважність причини неявки в судове засідання. Сам по собі квиток на автобус може підтверджувати лише те, що особа планувала поїздку, але не доводить факт відрядження; неможливість з`явитися до суду; неможливість участі через представника або відеоконференцію. Належними доказами відрядження могли би бути, зокрема, наказ (розпорядження) про відрядження; довідка з місця роботи; інші документи, що підтверджують службовий характер поїздки. Квиток або бронювання поїздки не можуть бути доказом відрядження без відповідних службових документів. Отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 20 серпня 2015 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №801. Після чого ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_9 ( а.с. 19 т.1).

Від шлюбу сторони мають дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 ( а.с. 27, зв. сторона 27 т. 3).

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2024 позов ОСОБА_6 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_10 (а.с. 20-21 т. 1).

12.09.2019 Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області видала замовнику ОСОБА_6 будівельний паспорт на будівництво садового будинку та господарських споруд № НОМЕР_7 , згідно з яким, документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер витягу: 180561999, дата формування: 11.09.2019, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1911588463220, номер запису про право власності: 33168752, кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:03:000:0634 (а.с. 59-64 т.1).

23.10.2019 в Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області подано повідомлення про початок будівельних робіт АК 061192962221 на земельній ділянці кадастровий номер 6322055900:03:000:0634 садового будинку, господарських споруд в Харківській області, Дергачівському районі Малоданилівської селищної ради (а.с.61 т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 180561999 від 11.09.2019: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1911588463220, земельна ділянка з кадастровим номером: 6322055900:03:000:0634, площа земельної ділянки 0,0908 га, належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, державний реєстратор: приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Смоляна В.В. 06.09.2019, номер запису про право власності 33168752 (а.с. 35 т. 1).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6311115362019 від 04.09.2019 – земельна ділянка з кадастровим номером 6322055900:03:000:0634, місце розташування: Харківська область, Дергачівський район, за межами населених пунктів на території Малоданилівської селищної ради, приватна власність, цільове призначення для індивідуального садівництва, 0,0908 га, земельна ділянка зареєстрована відділом у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (а.с. 36 т. 1).

29.05.2025 ФОП ОСОБА_11 виконано технічний паспорт на садовий будинок місце розташування об`єкта: Харківська область, Харківський район, Малоданилівська територіальна громада, 6322055900:03:000:0634, замовник ОСОБА_6 . У характеристиці об`єкта нерухомого майна зазначено час спорудження садового будинку з господарськими спорудами – 2021 рік ( а.с. 65-70 т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №448590826 від 21.10.2025: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3219216363120, садовий будинок, закінчений будівництвом за адресою: АДРЕСА_1 , 13.10.2025 державним реєстратором Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області Арвахі В.Т. внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, власник: ОСОБА_2 (а.с. 134 т. 2).

Матеріали справи містять витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, документ: 128-06/25ТП від 29.05.2025, найменування об`єкту приватизації: садовий будинок, підстава проведення технічної інвентаризації: перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (у тому числі після проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта будівництва, щодо якого набуто право на виконання будівельних робіт), об`єкт технічної інвентаризації: ФОП ОСОБА_11 , замовник: ОСОБА_6 . У витязі зазначено: дата початку будівництва – 23.10.2019, дата завершення будівництва – 23.10.2021(а.с. 71-79 т. 1).

Крім того, матеріали справи містять кошторис на улаштування фундаменту садового будинку на ділянці № 6322055900:03:000:0634 від 22.05.2019; кошторис на улаштування плит по грунту та ж/б сходинок ганку садового будинку на ділянці № 6322055900:03:000:0634 Малоданилівської ТГ від 09.09.2019; кошторис на улаштування стін першого поверху; кошторис на улаштування міжповерхового перекриття першого поверху; кошторис на улаштування стін другого поверху; кошторис на улаштування міжповерхового перекриття другого поверху садового будинку на ділянці № 6322055900:03:000:0634 Малоданилівської ТГ від 22.05.2019; кошторис на улаштування покрівлі садового будинку на ділянці № 6322055900:03:000:0634 Малоданилівської ТГ від 28.05.2019; кошторис на прокладку електрокабелю садового будинку на ділянці № 6322055900:03:000:0634 Малоданилівської ТГ від 12.08.2019; кошторис на улаштування чаші басейну садового будинку на ділянці № 6322055900:03:000:0634 Малоданилівської ТГ від 09.09.2019; сформований: ТОВ «БК Титаніум» на замовлення ОСОБА_12 ( а.с. 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88 т. 1).

Як вбачається з акту на виконання роботи № 112 від 02.05.2019 – виготовлення та монтаж конструкції з профілю RENAU, серії EURO-70, колір білий, 14 шт. конструкцій, площа 46,517 м2, загальна вартість (з монтажем та знижками) 590 294,60 грн, дата поставки 11.08.2019, замовник ОСОБА_1 , виконавець Жадан С.В. (а.с. 89 т.1).

До матеріалів справи надано квитанції, накладні, замовлення покупця, рахунки на оплату, найменування робіт та матеріалів, акти прийому-передачі, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні чеки, накладні на транспортування, чеки (а.с. 103--256 т. 1).

З повідомлення директора ОК «СТ «Шале Грааль» Кравцова С.Ю. від 15.04.2025 вбачається, що земельна ділянка: кадастровий номер 6322055900:03:000:0634, площею 0,0908 га та кадастровий номер 6322055900:03:000:0571, площею 0,0591 га та будинок з басейном і додатковими приміщеннями знаходяться на території Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство» Шале Грааль». У будинку розташованому на земельній ділянці з вищезазначеними кадастровими номерами з початку літа 2021 року проживали: ОСОБА_1 і ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Вони є власниками вищезазначених земельних ділянок та відповідно всіх споруд на їх території. Всі платежі по утриманню земельних ділянок, членські внески та інші додаткові платежі сплачує особисто ОСОБА_1 . На території зазначених земельних ділянок розміщений жилий двоповерховий будинок, басейн та додаткова окрема споруда. З березня 2022 року ОСОБА_6 та неповнолітні діти не проживають у вказаному будинку. ОСОБА_1 не проживає у будинку з квітня 2022 року. На теперішній час у будинку проживають треті особи, інформація щодо підстав знаходження невідомих осіб у будинку – відсутня. ОСОБА_1 сплачує садовому кооперативу лише членські платежі, за постачання електроенергії ОСОБА_1 сплачує обслуговуючій компанії ( а.с. 4-5 т. 2).

Податкові декларації платника єдиного податку – ФО-П ОСОБА_1 за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік містять відомості про суми нарахованого доходу (а.с. 61-63, 64-67/, 68-71, 72-74, 75-77, 78-81 .т. 2).

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 210/2492/19.

Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст статей 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачає презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити суду наявність права спільної сумісної власності на майно, яке було набуте у шлюбі, оскільки таке майно вважається таким, що належить подружжю, тобто власністю подружжя. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) виключно за одним із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Такий же висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі 127/32133/23.

Як вбачається з матеріалів справи, з 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого побудували садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634. Шлюб між сторонами розірвано 27.11.2024.

З наданих суду доказів, вбачається, що будівництво спірного житлового будинку здійснювалося саме у період перебування сторін у шлюбі.

Так, 12.09.2019 Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області видала замовнику ОСОБА_6 будівельний паспорт на будівництво спірного садового будинку та господарських споруд.

23.10.2019 в Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області подано повідомлення про початок будівельних робіт АК 061192962221 на земельній ділянці кадастровий номер 6322055900:03:000:0634 садового будинку, господарських споруд в Харківській області, Дергачівському районі Малоданилівської селищної ради.

29.05.2025 ФОП ОСОБА_11 виконано технічний паспорт на садовий будинок за адресою: Харківська область, Харківський район, Малоданилівська територіальна громада, 6322055900:03:000:0634, замовник ОСОБА_6 . У характеристиці об`єкта нерухомого майна зазначено час спорудження садового будинку з господарськими спорудами – 2021 рік (а.с. 65-70 т. 1).

У витязі з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, документ від 29.05.2025 зазначено: дата початку будівництва – 23.10.2019, дата завершення будівництва – 23.10.2021 (а.с. 71-79 т. 1).

Крім того, позивачем додано до позовної заяви кошториси, товарні чеки, видаткові накладні, рахунки на оплату, акти отримання вантажу, квитанції за період з 2019 по 2021 рік, які у сукупності з іншими доказами підтверджують факт будівництва спірного садового будинку у період шлюбу сторін та неспростовані відповідачем.

Після розірвання шлюбу відповідач здійснила державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок на своє ім`я, що підтверджується відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, відповідно до положень Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, визначальним для встановлення правового режиму майна подружжя є момент його набуття або створення, а не момент державної реєстрації права власності.

Сам по собі факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно за одним із подружжя не змінює правового режиму такого майна та не позбавляє іншого з подружжя права на частку в ньому, якщо воно було набуте або створене у період шлюбу.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17).

Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

Відповідачем не надано доказів того, що спірний житловий будинок був побудований за її особисті кошти, також матеріали справи не містять доказів, що будинок будувався відповідачем після розірвання шлюбу з позивачем. Факт державної реєстрації відповідачем права власності на спірний будинок після розірвання шлюбу не спростовує того, що цей об`єкт нерухомості був створений у період шлюбу, а відтак є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки доводи ОСОБА_2 , про те, що спірний будинок було побудовано за її особисті кошти не підтверджені відповідними доказами, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишається незмінною.

Суд також зауважує, що ухвалою суду від 21.01.2026 було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про виклик в судове засідання свідків.

У судові засідання призначені на 29.01.2026, 19.02.2026, 13.03.2026 свідки: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не з`явилися, про місце, дату та час судових засідань повідомлялися шляхом направлення рекомендованих поштових відправлень.

У судових засіданнях відповідачу судом роз`яснювалося її право сприяти суду у забезпеченні явки заявлених нею свідків, зокрема шляхом самостійного повідомлення таких осіб про необхідність їх прибуття до суду. Однак у жодне із призначених судових засідань свідки не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

Крім того, з метою забезпечення своєчасного та ефективного розгляду справи судом в судовому засіданні було роз`яснено відповідачу право надати суду контактні дані свідків, зокрема їх телефонні номери, для можливості оперативного повідомлення про судові засідання. Проте відповідач повідомила суд, що контактні телефонні номери зазначених свідків їй невідомі.

За таких обставин суд позбавлений можливості допитати, заявлених у клопотанні ОСОБА_2 свідків.

Доводи відповідача про те, що позовна заява ОСОБА_1 не є добросовісною реалізацією права на судовий захист, про підробку документів з метою незаконного заволодіння 1/2 часткою нерухомого майна, про факт незаконного перетину ОСОБА_1 державного кордону України суд оцінює критично та не приймає як належні й допустимі докази у справі.

Зазначені доводи не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні процесуального закону. Крім того, наведені обставини не стосуються предмета доказування у цій справі та не спростовують встановленої законом презумпції спільності майна подружжя. Саме по собі висловлення відповідачем припущень щодо недобросовісності позивача або можливого вчинення ним інших правопорушень не спростовують правового режиму спірного майна як об`єкта спільної сумісної власності подружжя та не впливають на вирішення спору по суті.

Зазначаючи про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що перелічені ним будівельні матеріали були безпосередньо використані для будівництва житлового будинку та господарських споруд, відповідач фактично обмежилася відповідними твердженнями та не надала відповідних доказів на підтвердження своїх заперечень та на спростування доводів позивача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не спростовано презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки доказів на підтвердження підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя суду не надано, суд вважає, що частки сторін у спірному майні є рівними.

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати об`єкт нерухомого майна – садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3219216363120, номер запису про право власності 61898853, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3219216363120, номер запису про право власності 61898853, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634;

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на частину садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3219216363120, номер запису про право власності 61898853, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 6322055900:03:000:0634.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч чотириста сто сорок) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 13.03.2026.

Суддя О. В. Пруднікова