Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №349/666/25 — Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/666/25

Провадження № 1-кп/349/48/26

В И Р О К

іменем України

13 березня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді ОСОБА_1

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднане кримінальне провадження, дані про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091210000038 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Луковець-Журівський Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстрований за адресою проживання: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, такий, що не працює, однак займається веденням домашнього господарства, обробляє земельні ділянки односельчан, ремонтує будинки за що отримує грошові кошти, не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263-1, ч.1 ст. 263 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились в незаконній переробці вогнепальної зброї, та у носінні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Кримінальні правопорушення вчинено за таких встановлених судом обставин.

ОСОБА_4 не являється власником нарізної чи мисливської зброї, та не має дозволу на право її зберігання чи носіння.

На початку квітня 2021 року ОСОБА_4 , перебуваючи на сезонних роботах у м. Київ, віднайшов у парку «Юність», що по вул. Володимира Покотила, полімерний мішок із вмістом пневматичної пружинно-поршневої гвинтівки, моделі ХТВ-3, калібру 5,5 мм, з оптичним прицілом, яку у подальшому перевіз до місця свого проживання.

Наприкінці лютого 2022 року, ОСОБА_4 вирішив здійснити переробку вказаної пневматичної гвинтівки, з метою її подальшого зберігання для самозахисту.

З метою приведення свого злочинного умислу до виконання, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно, за допомогою підручних інструментів, а також електричної ручної дрилі, яку позичив у свого знайомого та якому не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_4 , розсвердлив казенну частину каналу ствола, збільшивши у такий спосіб розміри патронника, та встановив саморобну чашку патрону з бійком в тіло затвору, в результаті чого вказана гвинтівка втратила своє початкове цільове призначення, як такої, що призначена для стрільби пневматичними кулями калібру 5,5-мм, та набула властивостей 5,6-мм нарізної, вогнепальної зброї, придатної для стрільби 5,6-мм спортивно-мисливськими патронами кільцевого спалаху.

Цього ж дня, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та те, що перероблена ним пневматична пружинно-поршнева гвинтівка набула властивостей вогнепальної зброї, не маючи дозволу на право зберігання вогнепальної зброї, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576 ( із змінами та доповненнями) , Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622 ( із змінами та доповненнями), сховав вказану 5,6-мм нарізну, вогнепальну зброю у господарській прибудові будинку (сараї) за місцем свого проживання, де незаконно зберігав до 11 березня 2025 року.

11 березня 2025 року приблизно о 12.00 год, перебуваючи за місцем проживання, ОСОБА_4 , попередньо підшукавши покупця та маючи намір збути йому за грошові кошти вогнепальну зброю, дістав зі схованки перероблену нарізну гвинтівку, яку помістив до полімерного мішка, після чого пішки направився до лісового масиву, що знаходиться за межами с. Луковець-Журівський Букачівської територіальної громади Івано- Франківського району Івано-Франківської області, де у вказаний день мав на меті збути вогнепальну зброю.

Цього ж дня приблизно 13.30 год, перебуваючи у вказаному лісовому масиві, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого дозволу, незаконно збув ОСОБА_7 за грошові кошти в сумі 4 000,00 гривень гвинтівку з оптичним прицілом, яка є саморобною нарізною, придатною для стрільби, вогнепальною зброєю - 5,6-мм однозарядною гвинтівкою під 5,6 мм спортивно-мисливський патрон кільцевого спалаху.

Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушенеь, передбачених ч.1 ст. 263-1, ч.1 ст. 263 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, а інші учасники судового провадження не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, а тому суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються.

Дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_4 надав показання про те, що він перебував на заробітках в м.Києві та приблизно на початку квітня 2021 року неподалік місця своєї роботи знайшов в поліетиленову мішку гвинтівку, яку приніс до вагончика в якому проживав. Розібравши її на частини він перевіз її до місця свого проживання в с.Луковець-Журівський .

На прикінці лютого 2022 року він переробив рушницю на вогнепальну зброю та зберігав з метою самозахисту. Оскільки йому потрібно були грошові кошти на лікування матері він вирішив її продати .

11 березня 2025 року через знайомих домовився про зустріч з одним чоловіком, якому продав вказану рушницю за 4 000,00 грн. Через два дні приїхали працівники поліції та провели обшук в будинковолодінні, під час якого вилучили кошти в сумі 500 грн. Решту суму коштів ним було використано на придбання ліків для хворої матері, яка перенесла два інсульти .

У вчиненому щиро розкаявся та просив не призначати йому реального покарання, оскільки здійснює догляд за важко хворою матір`ю .

Статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений

З`ясувавши та встановивши в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 263-1 та ч.1 ст. 263 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились в незаконній переробці вогнепальної зброї, та у носінні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За загальними положеннями призначення покарання, які зазначені в приписах частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Окрім того ч.1 ст.70 КК України встановлено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та повне визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Керуючись приписами частин 1 та 2 статті 65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Так вивченням особи обвинуваченого встановлено:

- згідно вимоги слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 ( м.Рогатин) ОСОБА_8 від 05 березня 2025 року № 25731, ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався;

- згідно довідки-характеристики виданої виконавчим комітетом Букачівської селищної ради Івано-Франківської області 05 березня 2025 року №22 та довідки №3 від 22 січня 2026 року, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає разом із батьками , які є пенсіонерами, зокрема, мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 потребує догляду, оскільки є лежачою, хворою людиною;

- згідно копії висновку районної ЛКК КНМП Рогатинська центральна районна лікарня від 20 лютого 2026 року №29/4 та копії висновку про порушення функцій організму від 20 лютого 2026 року №29/4, мати обвинуваченого ОСОБА_9 перенесла два ішемічні інсульти, по стану здоров`я потребує постійного стороннього догляду, не може самостійно пересуватися;

- згідно копії паспорту громадянина України та копії медичної документації, батько обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є особою пенсійного віку, в якого є ознаки помірно вираженої енцефалопатії;

- згідно копії акта №21 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 04 березня 2026 року, син ОСОБА_4 здійснює постійний догляд за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання: АДРЕСА_1 ;

- згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 березня 2025 року №4/1942, ОСОБА_4 не перебуває на військовому обліку.

- згідно довідки №60 виданої КНМП Рогатинська ЦРЛ 26 березня 2025 року, ОСОБА_4 психіатрична допомога не надавалася, під наглядом лікаря психіатра не перебуває;

- згідно з досудової доповіді, складеної 08 вересня 2025 року Івано-Франківським районним сектором №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється, як середній. Можливе виправлення його без ізоляції від суспільства.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так в справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року), зазначено, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

Окрім того, згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року в справі № 750/5031/18 зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 Кримінального кодексу України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання скарг на його поведінку до органу місцевого самоврядування не поступало, здійснює постійний догляд за лежачою матір`ю, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, фактичні обставини справи, наявність обставин, що пом`якшують покарання, серед яких: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання, висновок з досудової доповіді щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, і всі дані в сукупності дають підстави суду застосувати для обвинуваченого положення ст.75 КК України, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов`язків і застосування вимог ч.1 ст. 76 КК України.

Згідно ч.4 ст.75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Слід зазначити, що звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Крім того, іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Так, відповідно до ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

При визначені тривалості іспитового строку, який необхідно покласти на обвинуваченого, суд враховує характер і тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, вид і строк призначеного покарання, вищенаведені дані, що характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

На підставі наведеного, суд визначає для обвинуваченого іспитовий строк тривалістю два роки.

На думку суду, таке покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні в їх сукупності, що відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, а також буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішувались судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2025 року було накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні, а саме: купюру номіналом 500 гривень серії № ЕБ5602882.

Згідно ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Питання речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

На проведення експертизи в кримінальному провадженні було витрачено кошти в сумі 3 183,60 грн, які є процесуальними витратами, оскільки вони виникли та пов`язані зі здійсненням вказаного кримінального провадження і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 травня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на строк два місяці.

Під час судового провадження запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373- 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263-1 , ч.1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 263-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 ( три ) роки 6 ( шість ) місяців;

- за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири ) роки .

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири ) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири ) роки з випробуванням з іспитовим строком на 2 ( два ) роки.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покласти такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2025 року на тимчасово вилучене майно: купюру номіналом 500 гривень серії № ЕБ5602882.

Речові докази:

- однозарядну гвинтівку та три набої - знищити;

- купюру номіналом 500 гривень, серії № ЕБ5602882, яку передано на зберігання у Відділ регіональної каси перерахунку в м.Івано-Франківськ АТ КБ "ПриватБанк" - повернути в Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 3 183,60 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1