Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №128/2262/22 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2262/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю сторін провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, відомості по якому 03.09.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020050000319 та 09.07.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020050000681 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, маючого середню освіту, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 126-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи рідним сином ОСОБА_6 , та таким, що ділить з нею спільний побут та проживає в одному будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , 02 вересня 2022 біля 11-00 год., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, коли ОСОБА_6 перебувала за місцем свого проживання, на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , до даної території домоволодіння прийшов ОСОБА_4 , де між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникла суперечка на грунті раптово виниклих неприязних відносин.

Після чого, ОСОБА_4 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_6 та умисно наніс останній декілька ударів, більш точну кількість ударів в ході досудового розслідування не встановлено, своєю правою рукою в область голови, внаслідок чого ОСОБА_6 впала на землю.

У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , тримаючи обома своїми руками за праву руку ОСОБА_6 , проволік її по землі біля 3 метрів, та, взявши д своєї правої руки оброблену дерев`яну тростину кустарного виробництва, наніс її гострим кінцем у верхню частину тулуба ОСОБА_6 справа, а саме в область ребер, декілька точкових ударів (більше двох).

Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 , відповідно до висновку експерта №707/717 від 08.09.2022 Вінницького обласного бюро СМЕ у ОСОБА_6 виникли тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 10-го ребра справа, що виникли від травматичної дії (удару) тупого предмету (предметів), індивідуальні чи групові особливості яких у властивостях тілесних ушкоджень не відобразилися, за давністю утворення, можливо відповідають терміну 02.09.2022 і за ступенем тяжкості належать до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки не являються небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я.

Крім того, внаслідок умисних дій ОСОБА_4 у ОСОБА_6 виникли тілесні ушкодження у вигляді синців на задній поверхні грудної клітини справа та на передній черевній стінці, а також у вигляді синцю (забою) тім`яної ділянки голови, які виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмету (предметів), індивідуальні чи групові особливості якого (яких) у властивостях тілесних ушкоджень не відобразилися, за давністю утворення, можливо відповідають терміну 02.09.2022 і за ступенем тяжкості за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень.

Також, ОСОБА_4 , будучи рідним сином ОСОБА_6 , та таким, що ділить з нею спільний побут та проживає в одному будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , 05 липня 2024 року біля 12 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання, почав агресивно себе поводити по відношенню до своєї матері ОСОБА_6 і вчиняти відносно неї протиправні дії, а саме: ображати нецензурною лексикою її честь і гідність, застосовувати фізичну силу, що виразилося у нанесенні одного удару рукою в живіт потерпілої та удушенні, що не спричинило тілесних ушкоджень, та через що ОСОБА_6 почала боятися за своє життя і здоров`я.

Реагуючи на протиправну поведінку свого сина ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , побоюючись за своє життя і здоров`я, зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про факт вчинення відносно неї домашнього насильства своїм сином ОСОБА_4 , з метою недопущення повторних фактів у майбутньому.

В ході досудового розслідування встановлено, що 19.11.2023 біля 11 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_6 , а саме: влаштував сварку, під час якої висловлювався нецензурною лайкою та застосував фізичну силу, штовхав і вдарив її рукою по обличчю, що могло завдати фізичного болю та не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю.

Реагуючи на протиправну поведінку свого сина ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , перебуваючи в будинку, побоюючись за своє життя та здоров`я, зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про факт вчинення домашнього насильства сином ОСОБА_4 .. В результаті розгляду даного повідомлення, 19.11.2023 працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №822318 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_4 , який в подальшому направлено для розгляду до Вінницького районного суду Вінницької області, та роз`яснено ОСОБА_4 про недопущення повторних фактів вчинення домашнього насильства.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 18.01.2024 у справі №128/4804/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства відносно матері, що мало місце 19.11.2023.

Окрім того, 22.12.2023 біля 14-29 год. в АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_6 , що виразилося у нецензурних образах, внаслідок чого могла бути завдана шкода потерпілій.

Реагуючи на протиправну поведінку свого сина ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , перебуваючи в будинку, побоюючись за своє життя та здоров`я, зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про факт вчинення домашнього насильства сином ОСОБА_4 .. В результаті розгляду даного повідомлення, 22.12.2023 працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АРП18 №1978508 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_4 , який в подальшому направлено для розгляду до Вінницького районного суду Вінницької області, та роз`яснено ОСОБА_4 про недопущення повторних фактів вчинення домашнього насильства.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2024 у справі №128/68/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства відносно матері, що мало місце 22.12.2023.

Окрім того, 13.02.2024 біля 14-00 год. в АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_6 , що виразилося у штовханні руками в груди, внаслідок чого могла бути завдана шкода потерпілій.

Реагуючи на протиправну поведінку свого сина ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , перебуваючи в будинку, побоюючись за своє життя та здоров`я, зателефонувала на спецлінію «102» та повідомила про факт вчинення домашнього насильства сином ОСОБА_4 .. В результаті розгляду даного повідомлення, 15.02.2024 працівниками поліції було складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ №771550 та ВАВ №771551 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_4 , який в подальшому направлено для розгляду до Вінницького районного суду Вінницької області, та роз`яснено ОСОБА_4 про недопущення повторних фактів вчинення домашнього насильства.

За результатами розгляду вказаних протоколів про адміністративні правопорушення, постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.03.2024 у справі №128/840/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства відносно матері, що мало місце 13.02.2024.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової психологічної експертизи встановлено, що у ОСОБА_6 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок вчинення домашнього насильства її сином ОСОБА_4 , що досліджується у справі, є психотравмувальна для особи ОСОБА_6 .. Особі ОСОБА_6 завдані моральні страждання. Особі ОСОБА_6 спричинені моральні страждання за умов ситуації, а саме вчинення відносно неї домашнього насильства її сином ОСОБА_4 , що виражалося у вживанні нецензурної лексики та фізичною розправою, що досліджуються у справі.

Таким чином, у період часу з 19.11.2023 по 05.07.2024, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_6 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 58 Конституції України та вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» з метою погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_6 , систематично, на протязі тривалого часу вчиняв домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_6 , які виражалися у психологічному та фізичному насильстві, а саме: словесні образи та нецензурні висловлювання, приниженні людської честі та гідності, фізична розправа, що могла завдати фізичного болю та не спричинила тілесних ушкоджень в результаті чого ОСОБА_4 завдавав систематичні психологічні та фізичні страждання, та дана ситуація для потерпілої має психотравмувальний характер і супроводжується періодично виникаючими емоційними переживаннями негативного характеру, як то тривога, страх, приниження та сором.

Потерпілою у даному об`єднаному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_6 , яка в судове засідання не з`явилася. Згідно наданої прокурором відповіді Відділу ДРАЦС у Вінницькій області на його запит, відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян в архівах відділів ДРАЦС Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністрества юстиції України наявний актовий запис про смерть №233 на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 12.12.2025 виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, де датою смерті вказано 08.12.2025.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 126-1 КК України визнав повністю. В своїх показах повністю підтвердив обставини, що викладені в обвинувальних актах. Зазначив, що мама вже померла, він залишився сам, дуже шкодує про вчинене. У скоєних кримінальних правопорушеннях розкаявся та просив призначити йому покарання відповідно до закону, висновки експертиз не оспорив.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого. При цьому суд виходить з того, що обвинувачений не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні, а відтак у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності і істинності позиції обвинуваченого з цього питання. Обвинувачений визнає свою вину повністю, цивільний позов по справі не заявлявся.

Прокурор не оспорив фактичні обставини справи, йому зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_4 , суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я; за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у родинних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство).

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_4 на час вчинення кримінальних правопорушень був повнолітнім; в силу ст. 89 КК України раніше не судимий; згідно довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» №29/6798 від 30.04.2024 на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався; відповідно до довідки КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» №2735 від 19.07.2024 під диспансерним спостереженням не перебуває, за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував; не є інвалідом першої-другої груп.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 КК України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67, 68 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які, згідно ст. 12 КК України, є нетяжкими злочинами, вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінальних правопорушень, надання правдивих показів в суді.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При цьому суд використовує повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами при призначенні покарання, кожна з яких є законною, застосовує принцип індивідуалізації покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, та вважає, що обране покарання є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.

З урахуванням наведеного, суд, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень в межах санкцій інкримінуємих частин статтей КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробування відповідно до ст. 75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України. Визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виходячи із принципу індивідуалізації покарання та дискреційних повноважень суду.

Окрім того, враховуючи тривалість протиправної поведінки ОСОБА_4 , суд дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників.

На підставі ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за проведення експертиз: №2431/24-21 від 13.09.2024 в сумі 13252,40 грн., №СЕ-19/102-22/13213-БД від 26.09.2022 в сумі 1874,43 грн., а всього в сумі 15126,83 грн..

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Речові докази відповідно до вимог ст. 100 КПК України: оброблений дерев`яний предмет кустарного виробництва, довжиною 96 см, діаметром 10 см; одорологічний слід, відібраний за допомогою фланелевої серветки; зразки одорологічного походження ОСОБА_4 , що поміщено до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області – знищити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 381 КПК України, суд –

у х в а л и в:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з 12 березня 2026 року, тобто з дня проголошення вироку.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, до органу місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Речові докази - оброблений дерев`яний предмет кустарного виробництва, довжиною 96 см, діаметром 10 см; одорологічний слід, відібраний за допомогою фланелевої серветки; зразки одорологічного походження ОСОБА_4 , що поміщено до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 15126 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять шість) гривень 83 копійки витрат за проведення експертиз.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1