Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №630/83/26 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/83/26

Провадження № 2/630/225/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу № 630/83/26 (провадження №2/630/225/26) за позовною заявою, поданою ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості за кредитними договорами в загальній сумі 38005,99 грн., стягнення судового збору у розмірі 2622,40 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 13000,00 грн. -

встановив:

В обґрунтування позову представник позивача вказував, що 28 листопада 2021 року між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2438718426-155145.

Крім того, 05 листопада 2021 року між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 9370677.

Також, 19 листопада 2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір № 555160425278.

Первісні кредитори свої зобов`язання виконали, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти на умовах, погоджених сторонами в договорі. Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України суд при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення сторін та показання свідків.

Представник позивача Сердійчук Я.Я. в судове засідання не з`явилася, але в позові зазначила про можливість розгляду справи без участі представника позивача та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 була викликана шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження та судової повістки на електронну адресу, зазначену ним при укладанні кредитного договору. Але відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини її неявки суду невідомі, відзив на позов нею не поданий. Суд, зі згоди представника позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача в заочному судовому засіданні та на підставі наявних в ній матеріалів.

05 листопада 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9370677 за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. строк позики – 60 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.9900 % в день за період з 1 по 30-й день, та 2,500 % за період з 31 по 60-й день.

Крім того, 19 листопада 2021 року між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО- ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555160425278 за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1100,00 грн. строк позики – 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,60 % в день або 950,00 % річних за стандартною ставкою та 0,99 % або 360,00 % річних від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, застосовується якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку.

Також, 28 листопада 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКСАО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2438718426-155145 за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. строк позики – 20 днів.

Згідно п. 2.5 Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору

Договори підписані електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договори укладені у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як вбачається з текстів договорів, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на її банківську картку.

Первісні кредитори свої зобов`язання надати грошові кошти виконали в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень та листів фінансових установ.

Як вбачається з розрахунків заборгованості відповідач не вживала жодних заходів щодо виконання зобов`язань за жодним з договорів, тому підстави для застосування понижених процентних ставок відсутні.

Представником позивача не були надані докази, які б надавали правові підстави нараховувати відсотки за користування кредитом за межами погоджених строків кредитування.

Так, за кредитним договором № 9370677 від 05 листопада 2025 року строк кредитування становить 60 днів, 1.9900 % в день за період з 1 по 30-й день, та 2,500 % за період з 31 по 60-й день. Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 13470,00 грн. (10000,00х1,9900% х30=5970,00, 10000,00х2,5000% х30=7500,00, 7500,00+5970,00=13470,00

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків 160,00 грн. та нарахованих 3 % річних – 22,19 грн., але вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на законодавчі обмеження.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За договором позики № 555160425278 від 19 листопада 2021 року строк кредитування становить 30 днів, під проценти, вказані в п. 1.1.1., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. 1.1.1 Сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить: 1.1.1.1 Знижена процентна ставка на пільговий період* __% на день (__% річних) від суми Позики; Знижена процентна ставка загальна на період, що перевищує пільговий період, 0.99% на день (360.00% річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку; *Пільговий період встановлюється на перші від дати надання Позики __днів. 1.1.1.2 Стандартна процента ставка, фіксована 2.60% за день (950.00% річних) від суми Позики застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивiльного кодексу України

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховувалися відсотки за користування кредитом за період з 19 листопада 2021 року по 18 грудня 2021 року за ставкою 0,99 %, визначеною 1.1. 1 Договору, в подальшому позивачем нараховувалися відсотки за користування кредитом за стандартною ставкою за період з 20 грудня 2021 року по 17 січня 2022 року.

Суд, не може погодитися з наданим розрахунком в частині строку кредитування, з огляду на те, що позивачем не надано доказів продовження строку кредитування, тому відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 325,50 грн. (1100,00 х0,99 % =10,85, 10,85 х30=325,50)

Тому у вирішені справи по суті суд виходить з того, що строк кредитування та дії договору складає саме 30 днів, але за погодженням сторін строк нарахування % за кредитом 30 днів та саме за цей період мають бути нараховані відсотки за користування кредитом, відповідно до установленої кредитної ставки.

Таким чином стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитом протягом 30 днів за відсотковою ставкою, визначеною договором в розмірі 0,99 % за день користування кредитом в розмірі 325,50 грн.

Крім того, згідно договору позики № 2438718426-155145 від 28 листопада 2021 року о Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. строк позики – 20 днів.

Згідно Договору позики, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору .

Як вбачається з графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору, проценти за користування кредитом становлять 580,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ним нараховувалися відсотки за користування кредитом після закінчення строку кредитування, але суду не може погодитися з таким розрахунком, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитування.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитом в розмірі 580,00 грн., які передбачені графіком платежів, що повністю відповідає умовам договору,

Що ж стосується розміру процентів за користування позикою, то у визначені розміру заборгованості по процентам, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача, суд виходить з такого.

В постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду висловила своє судження про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, правом нараховувати проценти за користування кредитом позивач був наділений лише протягом строку дії договору.

Позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»» у позові стверджував, що має право на нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування позикою після закінчення визначеного строку користування кредитом. Але, як вже було зазначено вище, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження виникнення у нього права на нарахування процентів за користування протягом строку, який перевищує встановлений кредитним договором 30 денний строк.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» являється новим кредитором, виходячи з наступного.

07 березня 2023 року було укладено договір № 07/03/23 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2438718426-155145.

28 серпня 2025 року було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2438718426-155145. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2438718426-155145.

29 листопада 2021 року було укладено договір № 29/11-1 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 9370677.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 9370677.

28 серпня 2025 року було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 9370677. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 9370677.

18 грудня 2023 року було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555160425278.

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 555160425278.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору.

У відповідності до ст.ст. 625, 1048, 1054 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, і за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості. Таким чином позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» правомірно вимагає стягнення суми кредиту з відповідача відповідно до умов договору.

За таких умов суд задовольняє позов частково і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №9370677 від 05 листопада 2021 року в розмірі 23470,00 грн., з них заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн., відсотки за користування кредитом в розмірі 13470,00 грн., за Договором №555160425278 від 19 листопада 2021 року в розмірі 1425,50 грн., з них 1100,00 грн. – тіло кредиту, 325,50 грн. – заборгованість за відсотками, заборгованість за Договором №2438718426-155145 від 28 листопада 2021 року в загальному розмірі 3580,00 грн., з них 3000,00 грн. – тіло кредиту, 580,00 грн. , а всього 28475,50 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, витяг з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року. З представлених позивачем документів вбачається, що вартість наданих послуг становить 13000, 00 грн.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 жовтня 2021 року № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 у справі №420/4820/19, від 17 січня 2024 року у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову 16400,00 гривень, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності та є подібною до інших аналогічних позовів фінансових компаній зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, те, що адвокатом не проводилися додаткові розрахунки у справі, а також, що в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика; час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в описі дій вчинених у якості надання правової допомоги; виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, є вочевидь завищеним, а тому суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду, а саме судовий збір в сумі 1966,80 грн. (28475,50:38005,99=0,75; 0.75х2622,40=1966,80).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625-627, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 81, 141, 263, 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»» заборгованість за договором №9370677 від 05 листопада 2021 року в розмірі 23470,00 грн., за Договором №555160425278 від 19 листопада 2021 року в розмірі 1425,50 грн., за Договором №2438718426-155145 від 28 листопада 2021 року в загальному розмірі 3580,00 грн., а всього 28475,50 грн., судовий збір у розмірі 1966,80 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Харківського апеляційного суду в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: м. Київ, вул.. Гедройця Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. О. Малихін

Повний текст рішення

складено 03 березня 2026 року