Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №369/14779/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14779/25

Провадження № 2/369/5658/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) у розмірі 2 300 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2442,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» здійснює обслуговування та утримання будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку. Внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов`язань по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг утворилась заборгованості в розмірі 2300 грн. 02.06.2025 між ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» та ТОВ «Фінансова компанія «АРАГОН» (далі – Позивач) було укладено Договір про надання послуг з факторингу № 02/06.25, відповідно до якого, ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» зобов`язався за плату відступити Позивачеві право грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за відповідним правом грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та набуває всіх прав за них. Відповідно до Реєстру боржників права вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості, який є невід`ємним Додатком № 1 до Договору про надання послуг факторингу № 02/06.25 від 02.06.2025 до Позивача перейшло право вимоги за зобов`язаннями Відповідача щодо оплати житлово-комунальних послуг у сумі 2300,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги (боржника). Таким чином, право вимоги до Відповідача щодо стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_3 , наразі належить Позивачу. До того ж, згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово- комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Згідно зі ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на правах спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири. Таким чином, враховуючи наведене, Відповідач зобов`язаний приймати участь у витратах по управлінню багатоквартирним будинком. Тому, з врахуванням вищенаведеного, оскільки Відповідачу надавались послуги з управління будинком, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» заборгованість по оплаті за послуги управління багатоквартирним будинком у розмірі 2300 грн. Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс в зв`язку із розглядом даної справи складає 5 922,40 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір: 2422,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу: 3500,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.08.2025 року відкрите провадження у справі, судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначене проведення судового засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 року, справу № 369/14779/25 передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., згідно розпорядження № 1744 від 11.12.2025 року, у зв`язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_2 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області на підставі поданої заяви про відставку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2025 року справу прийнято до провадження судді, призначений судовий розгляд.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно позову просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, вказав, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна або за згодою власника інша особа, що користується об`єктом нерухомого майна та отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб, і з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Таким чином, щоб бути індивідуальним споживачем, особа має одночасно: бути власником або користувачем об`єкта, фактично отримувати послуги та мати укладений договір. Договір № 03/12/12-200 на компенсацію витрат з управління та утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг було укладено 03 грудня 2021 року. Згідно з п. 5.1 цього договору він набуває чинності з моменту підписання. Відповідно до акта приймання-передачі об`єкта інвестування та довідки про право довірителя на набуття у власність, передача об`єкта та фактичне отримання ключів відбулася 03 грудня 2021 року. Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна здійснена 08 грудня 2021 року. Таким чином, до 03.12.2021 року він не був власником об`єкта, не мав фізичного доступу до нього, не користувався ним і не міг отримувати послуги для власних потреб. З урахуванням наведеного, вважає, що лише з 03 грудня 2021 року він набув статусу індивідуального споживача житлово-комунальних послуг у розумінні п.6 ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Відповідно, будь-які нарахування за період до цієї дати є неправомірними, оскільки він не був власником, не користувався об`єктом і не мав укладеного договору. Починаючи з 03 грудня 2021 року та до завершення дії договору № 03/12/12-200 оплата за житлово-комунальні послуги вносилась ним вчасно і в повному обсязі, що підтверджується доданими квитанціями та платіжними документами. Відтак, просив Залишити позовні вимоги ТОВ “Фінансова компанія «АРАГОН» без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» здійснює обслуговування та утримання будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку.

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) утворилась заборгованості в розмірі 2 300 грн.

До матеріалів справи було додано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що обрахунок за житлово-комунальні послуги за вказаною квартирою - АДРЕСА_3 обраховується, починаючи з жовтня 2021 року.

Згідно вказаного розрахунку в жовтні, листопаді, грудні 2021 року відповідачем не було проведено оплату за житлово - комунальні послуги. Заборгованість станом на листопад 2021 року становить 2 374 гр. 38 коп., заборгованість станом на грудень 2021 року становить 4 294 гр. 49 коп.

З січня 2022 року відповідач проводив щомісячну оплату за житлово- комунальні послуги.

А тому предметом цього спору є заборгованість за житлово-комунальні послуги за жовтень та листопад 2021 року.

Відповідач вказує, що Договір № 03/12/12-200 на компенсацію витрат з управління та утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг було укладено 03 грудня 2021 року. Згідно з п. 5.1 цього договору він набуває чинності з моменту підписання. Відповідно до акта приймання-передачі об`єкта інвестування та довідки про право довірителя на набуття у власність, передача об`єкта та фактичне отримання ключів відбулася 03 грудня 2021 року. Державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна здійснена 08 грудня 2021 року. Таким чином, до 03.12.2021 року він не був власником об`єкта, не мав фізичного доступу до нього, не користувався ним і не міг отримувати послуги для власних потреб. З урахуванням наведеного, вважає, що лише з 03 грудня 2021 року він набув статусу індивідуального споживача житлово-комунальних послуг у розумінні п.6 ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Вирішуючи цей спір, суд вказує таке.

Відповідно до акту прийняття – передачі об`єкта інвестування забудовник ТОВ «Стоун Хендж Девелопмент» та ОСОБА_1 склали акт про те, що на підставі договору про участь у фінансуванні будівництва та довідки про право ОСОБА_1 прийняв квартиру АДРЕСА_3 .

03.12.2021 року ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» в особі директора Русакова Геннадія Васильовича, що діє на підставі Статуту, в подальшому «Сторона-1», що є Експлуатуючою організацією багатоквартирного житлового будинку з прибудинковою територією, внутрішньо будинковими інженерними мережами та обладнанням, а також усіма зовнішніми інженерними мережами та обладнанням, які за розташовані адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Договору про передачу для експлуатації (утримання) багатоквартирного житлового будинку № 23/09.2021 від 23 вересня 2021 року, укладеного між ТОВ «СТОУН ХЕДЖ ДЕВЕЛОПМЕНТ» і Стороною-1, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Шосткинським МРВ УМВС України в Сумській області 03 липня 2001 року, адреса постійного місця проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , в подальшому «Сторона-2», з другої сторони, між якою та ТОВ «СТОУН ХЕДЖ ДЕВЕЛОПМЕНТ» укладено Акт № 200 приймання - передачі об`єкта інвестування від «03» грудня 2021 року щодо квартири АДРЕСА_5 Вишневе, вулиця Вітянська, будинок № 2-В (далі - Будинок), разом іменовані «Сторони», уклали Договір про компенсацію витрат на управління/утримання будинку та прибудинкової території, а також житлово-комунальних послуг (надалі за текстом - Договір).

Договір укладений враховуючи наступне: Сторона-2 вважається споживачем житлово-комунальних та експлуатаційних послуг; Сторона-2, з метою забезпечення для себе належних умов проведення ремонтних робіт та проживання (зокрема, користування електричною енергією тощо), обслуговування та зберігання цілісності будинку, об`єктів благоустрою, а також прибудинкової території, визначає Сторону-1 особою, яка забезпечує управління/утримання будинку.

Згідно п. 1.1 договору Сторона-1 забезпечує належні умови проведення ремонтних робіт, проживання Стороні-2, шляхом управління/утримання будинку і прибудинкової території, відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством та даним договором, а Сторона-2 компенсує Стороні-1 понесені нею витрати, в тому числі на управління/утримання будинку та прибудинкової території, пропорційно до загальної площі квартири у розмірі та у строки, встановлені Договором, а також витрати на електропостачання, холодне/гаряче водопостачання, опалення в тому числі місць загального користування та допоміжних приміщень з урахуванням показань квартирних/будинкових засобів обліку у розмірі згідно із тарифами та затвердженими методиками, встановленими відповідно до законодавства у галузі житлово- комунального господарства та будівництва (зокрема, надання та споживання житлово-комунальних послуг), у строки та на умовах, що передбачені Договором та інші послуги.

Сторона-2 зобов`язується дотримуватись Правил користування приміщеннями, прибудинковою територією, опоряджувальних робіт та Правил проведення ремонтно-будівельних робіт. Шляхом укладення та підписання цього Договору, Сторона-2 уповноважує Сторону-1 на здійснення управління/утримання і обслуговування будинку і прибудинкової території. Перелік послуг, наданих Стороною-1 щомісячно відображається в рахунку (квитанції), на підставі якої проводиться компенсація витрат.

Згідно п. 3.3 договору нарахування компенсації витрат за управління/утримання будинку та прибудинкової території та спожиту електроенергію, холодне/гаряче водопостачання та водовідведення, опалення, вивезення побутових відходів розпочинається з 23 вересня 2021 року.

Сторона-1 надає Стороні-2 рахунки для здійснення компенсації витрат Стороні-1. У випадку -дотримання Стороною-2 чергового рахунку за розрахунковий місяць до 10 числа наступного місяця, Сторона-2 зобов`язана самостійно звернутися до Сторони-1 для отримання такого рахунку не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим та сплатити його протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати утримання. Сторона-2 оплачує рахунок (квитанцію) до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Плата зноситься на розрахунковий рахунок, вказаний Стороною-1 у виставленому рахунку (квитанції).

Відповідно до п. 5.1 договору Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань по договору.

Вказаний договір підписаний сторонами, цей факт підтверджений відповідачем.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до положень статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частинами 1, 3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої, зокрема, частиною 1 ст.203 ЦК України, є, відповідно до ч.1 ст.215 цього Кодексу, підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У постанові від 16.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За положеннями ст.626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більш сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.215, 638 ЦК України відсутність у договорі всіх істотних умов, є підставою для визнання такого правочину недійсним лише в разі доведення особою, яка не є стороною спірного Договору, наявності порушень (не визнання або оспорювання) її прав або охоронюваних законом інтересів, у протилежному випадку, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову без надання оцінки дійсності умов спірного Договору.

Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначений договір, що укладений 03.12.2021 року між ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» та відповідачем, підписаний сторонами, що свідчить про погодження з його умовами, на момент розгляду справи є дійсним, не є нікчемним, укладений сторонами з метою реального настання прав та обов`язків.

Відповідач вказує, що Договір № 03/12/12-200 на компенсацію витрат з управління та утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг було укладено 03 грудня 2021 року, передача об`єкта та фактичне отримання ключів відбулася 03 грудня 2021 року, а тому до 03.12.2021 року він не був власником об`єкта, не мав фізичного доступу до нього, не користувався ним і не міг отримувати послуги для власних потреб. З урахуванням наведеного, вважає, що лише з 03 грудня 2021 року він набув статусу індивідуального споживача житлово-комунальних послуг у розумінні п. 6 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Між тим, відповідно до умов підписаного відповідачем договору № 03/12/12-200, зокрема п. 3.3, нарахування компенсації витрат за управління/утримання будинку та прибудинкової території та спожиту електроенергію, холодне/гаряче водопостачання та водовідведення, опалення, вивезення побутових відходів розпочинається з 23 вересня 2021 року.

А тому нарахування таких витрат відбулося на підставі укладеного договору.

При цьому відповідно до п. 1.1 договору відповідач повинен компенсувати ТОВ «КВАРТАЛ-АВІА СЕРВІС» понесені нею витрати, в тому числі на управління/утримання будинку та прибудинкової території, пропорційно до загальної площі квартири у розмірі та у строки, встановлені Договором, а також витрати на електропостачання, холодне/гаряче водопостачання, опалення в тому числі місць загального користування та допоміжних приміщень з урахуванням показань квартирних/будинкових засобів обліку у розмірі згідно із тарифами та затвердженими методиками, встановленими відповідно до законодавства у галузі житлово- комунального господарства та будівництва (зокрема, надання та споживання житлово-комунальних послуг), у строки та на умовах, що передбачені Договором та інші послуги.

Відтак, відповідач відповідно до умов укладеного договору повинен сплатити заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 2 300 гр.

02.06.2025 між ТОВ «Квартал-авіа сервіс» та ТОВ «Арагон» укладено договір про надання послуг з факторингу № 02/06.25, відповідно до умов п.1.1 якого ТОВ «Арагон» зобов`язується передати грошові кошти в сумі 703 985 гр. 69 коп. в розпорядження ТОВ «Квартал-авіа сервіс» за плату, а ТОВ «Квартал-авіа сервіс» зобов`язується відступити ТОВ «Арагон» своє право грошової вимоги до боржників, визначених в додатку № 1, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до Реєстру боржників права вимоги до яких відступаються, сума та підстава заборгованості, який є невід`ємним Додатком № 1 до Договору про надання послуг факторингу № 02/06.25 від 02.06.2025 до позивача перейшло право вимоги за зобов`язаннями Відповідача ОСОБА_1 , об`єкт – кв. АДРЕСА_3 ; сума заборгованості – 2300 грн.; підстава виникнення заборгованості – ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

На підставі вказаних документів ТОВ «ФК «Арагон» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 2 300 грн.

Стаття 512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Згідно положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

За змістом укладеного договору факторингу, ТОВ «Квартал-авіа сервіс» відступило ТОВ «Арагон» своє право грошової вимоги до відповідача, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом частини четвертої цієї статті, структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Під виконавцем комунальної послуги у даному законі розуміється суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З наведених вище норм випливає, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, згідно з якою відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Також судом враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 905/635/18, відповідно до якої у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту того, що ТОВ «Квартал-авіа сервіс» є виконавцем комунальної послуги згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним між ним та відповідачем, а тому суд перевірив дійсність вимоги на момент її відступлення.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги та стягує з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг (послуги з управління, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території) у розмірі 2 300 грн.

Щодо судових витрат суд вказує таке.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Представник позивача ставить питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. та додав відповідні докази понесення вказаних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі №734/2313/17 (провадження №61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правової допомоги від 2.06.2025, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Тараса Онищенка», додаткова угода № 3 до вказаного договору від 21.07.2025 року, додаткова угода № 4 до вказаного договору від 21.07.2025 року, акт здачі-прийняття наданих послуг від 24.06.2025 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, провадження №12-14гс22, викладено висновок наступного змісту: «Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 гр.

Також, зважаючи на те, що позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 2 442 гр. 40 коп., суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15, 638, 901 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» (ЄДРПОУ: 42014911, юридична адреса: 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 1, прим. 1028/3) заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 2 300 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» (ЄДРПОУ: 42014911, юридична адреса: 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 1, прим. 1028/3) сплачений судовий збір у розмірі 2442,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

13.03.2026